Рішення № 115012558, 02.10.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39585/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явилась,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: Омельченко А.О.,

представника відповідача-3: Олійник А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідувань про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1, ДКСУ), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2, ОГП), Державного бюро розслідувань (далі - відповідач-3, ДБР), в якому просить стягнути з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку ДКСУ на користь позивача завдану відповідачем-2 та відповідачем-3 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.05.2021 року в житловому приміщенні (будинку), яке належить позивачу на праві власності, було проведено обшук слідчими органу ДБР.

Обшук проведено без присутності позивача на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року у справі № 757/20513/21-к про надання дозволу на проведення обшуку.

Після обшуку позивачу вручено прокурором Черновим В.В. повістку про виклик її як свідка для допиту, проте такий допит не відбувся.

Крім того, під час обшуку слідчим вилучено майно, яке не входить до переліку, щодо якого надано судом дозвіл на обшук, у тому числі, три ноутбуки із зарядними пристроями, що суперечить ст. 236 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та вищевказаній ухвалі слідчого судді. Зазначене майно правоохоронні органи незаконно утримували протягом двох місяців. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2021 року у справі № 757/28888/21-к зобов`язано прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях ДБР Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів ДБР, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ОГП Чернова В.В. або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні № 42020000000001254 від 08.07.2020 року повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене майно у цьому кримінальному провадженні, зокрема, три ноутбуки позивача. Однак, прокурор з порушенням норм КПК України направив це майно на експертизу за відсутності ухвали про накладення арешту на таке майно.

Позивач вважає, що слідчий ДБР Каминіна А.О. не провела перевірку достовірності фактів, викладених в листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2021 року № 5/402, який міститься в матеріалах кримінального провадження № 42020000000001254, чим порушила ст. 2 КПК України.

Крім того, прокурор ОГП, погоджуючи слідчому клопотання про надання дозволу на обшук, не здійснив перевірку наявності доказів, які свідчили б про зв`язок позивача із групою компаній, відносно яких відкрито кримінальне провадження.

В ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року у справі № 757/20513/21-к про надання дозволу на проведення обшуку зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетна ОСОБА_1 , за пособництва якої здійснюється протиправна діяльність, та яка відповідає за ведення прихованої («чорної») бухгалтерії суб`єктів господарської діяльності, причетних до вчинення кримінального правопорушення: ТОВ «Компанія Укртехекспорт», ТОВ «ТВМ Холдінг», ТОВ «Соліта».

Проте, позивач вважає, що вказана інформація не відповідає дійсним обставинам справи, є надуманою та неправдивою, оскільки про вказану причетність позивача зазначено лише в листі Львівського прикордонного загону ДПС України від 01.03.2021 року № 5/402. Відтак, слідчий суддя, не з`ясувавши всіх обставин справи, постановив незаконну ухвалу про надання дозволу на обшук.

Позивач зазначає, що вищевказаними діями співробітників ОГП та ДБР їй завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях, які виразились у постійному перебуванні в стані напруженості, розчаруванні, порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, погіршенні сімейних стосунків, негативних змінах в емоційному стані, позбавленні позивача можливості користуватись соціальними мережами та мережею Інтернет що надає позивачу право на отримання компенсації, яку вона оцінює в 100 000,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», позивач звернулась до суду з указаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДКСУ, ОГП, ДБР про відшкодування моральної шкоди та призначено підготовче засідання у справі на 05.10.2021 року.

22.09.2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача-3, у якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив обґрунтований тим, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року у справі № 757/20513/21-к не оскаржувалась та не скасована. Зазначені позивачем у позові ноутбуки було вилучено з огляду на те, що позивач відмовилась надати доступ слідчому до ноутбуків, враховуючи необхідність отримання інформації з них, та у подальшому направлено на експертне дослідження та здійснення копіювання інформації з ноутбуків. У зауваженнях до проведеного обшуку адвоката позивача не зазначалось, що позивач виявляла ініціативу щодо включення ноутбуків. Також, позивач у кримінальному провадженні перебуває у статусі свідка та не є незаконно засудженою особою, особою, якій вручили незаконне повідомлення про підозру або особою, яку незаконно тримали під вартою, відтак, позивач не має права на відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позивачем не надано доказів, в чому полягає завдана їй моральна шкода, її розмір не обґрунтований та документально не підтверджений, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між порушенням її прав та наслідками. Крім зазначеного, відповідач-3 не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, заявленим позивачем, та вказує на відсутність документального підтвердження цих витрат.

01.10.2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача-2, обґрунтований тим, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2021 року у справі № 757/28888/21-к не визнано незаконним проведення в ході кримінального провадження обшуку. Позивач у зазначеному кримінальному провадженні перебуває у статусі свідка. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження незаконності дій чи бездіяльності ОГП у кримінальному провадженні, спричинення їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними, а також не доведено як факту заподіяння позивачу моральної шкоди відповідачем-2, так і розміру такої шкоди. Також, суб`єктом відповідальності, передбаченої ст. 1174 ЦК України, є держава, а не конкретний орган прокуратури, тому ОГП є неналежним відповідачем у справі. Крім того, відповідач-2 не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, заявленим позивачем, та вказує на відсутність документального підтвердження цих витрат.

04.10.2021 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив представника відповідача-2, у якій зазначено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2021 року у справі № 757/28888/21-к встановлено, що майно вилучено у позивача незаконно з порушенням норм КПК України, у зв`язку з чим підлягає поверненню. Представником ОГП не надано доказів на підтвердження його доводів, що позивач перебуває у кримінальному провадженні в статусі свідка. Позивачем надано докази на підтвердження обставин та фактів, якими обґрунтовано позовні вимоги. Також, відповідачем-2 не доведено неспівмірності складності справи та наданих адвокатом позивача послуг.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2021 року відкладено підготовче засідання на 08.12.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.12.2021 року відкладено підготовче засідання на 01.03.2022 року.

28.12.2021 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив представника відповідача-3, у якій зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 209 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на проникнення до житла чи іншого володіння особи та на їх огляд і обшук оскарженню під час досудового слідства не підлягає, заперечення проти таких ухвал можуть бути подані під час підготовчого засідання в суді. Також, протокол обшуку не містить інформації, що позивач під час вилучення належних їй ноутбуків відмовилась надавати слідчому доступ до них. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2021 року у справі № 757/28888/21-к встановлено, що майно вилучено у позивача незаконно з порушенням норм КПК України, у зв`язку з чим підлягає поверненню. Представником ДБР не надано доказів на підтвердження його доводів, що позивач перебуває у кримінальному провадженні в статусі свідка. Також, відповідачем-3 не доведено неспівмірності складності справи та наданих адвокатом позивача послуг.

17.01.2022 року до суду надійшли заперечення представника відповідача-3, у яких зазначено, що позивачем не надано жодних судових рішень, якими встановлено, що процесуальні дії під час здійснення органами ДБР досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні вчинені незаконно, та не надано жодних доказів, що такі дії викликали у позивача страждання чи інші негативні явища, які за своїм характером досягли рівня страждання або приниження, що заподіюють моральну шкоду.

У зв`язку з відпусткою головуючого судді судове засідання, призначене на 01.03.2022 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 07.07.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2022 року відкладено підготовче засідання на 06.10.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.10.2022 року відкладено підготовче засідання на 17.01.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.01.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДКСУ, ОГП, ДБР про відшкодування моральної шкоди та призначено цивільну справу за вказаним позовом до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 19.04.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2023 року відкладено розгляд справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2023 року відкладено розгляд справи до 02.10.2023 року.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились; про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача, в якій підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився; відзив на позов не подав; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача-3 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Згідно з ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року у справі № 757/20513/21-к клопотання старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління ДБР Каминіної А.О. про надання дозволу на проведення обшуку задоволено частково.

Зазначеною ухвалою, зокрема, надано слідчим слідчої групи та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020000000001254 від 08.07.2020 року дозвіл на проведення обшуку в житловому приміщенні, де проживає ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яке згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , з метою відшукання та вилучення речей і документів, що мають значення для досудового розслідування, містять відомості, які можуть бути використані як докази під час досудового розслідування, у тому числі, засобів мобільного зв`язку та комп`ютерної техніки, інших засобів зв`язку та сім-карток, флеш-накопичувачів інформації, оптичних (магнітних) чи паперових носіїв інформації, що містять відомості про вчинений злочин, за період з 01.05.2020 року по теперішній час, шляхом зняття копій інформації з електронних носіїв. Визначено строк дії ухвали до 18.05.2021 року включно.

Згідно з копією протоколу обшуку від 13.05.2021 року, складеного старшим слідчим ОВС Головного слідчого управління ДБР Камінським Д.В., у зв`язку з кримінальним провадженням № 42020000000001254 від 08.07.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року у справі № 757/20513/21-к, в період з 07 год. 41 хв. до 12 год. 12 хв., за участю оперуповноваженого ВАЗ ГОРВ Львівського прикордонного загону ОСОБА_6, ст. о/у ГОРВ КПВВ «Київ» ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у зв`язку з відмовою (частковим виданням) того, що вимагається, дотримуючись вимог ст.ст. 223, 233, 234, 236 КПК України, проведено обшук у приміщеннях житлового будинку АДРЕСА_1 .

З указаного протоколу обшуку вбачається, що о 10 год. 27 хв. до місця проведення обшуку прибула ОСОБА_1 та її адвокат Король Г.О. Під час обшуку приміщення за вищевказаною адресою виявлено та вилучено три ноутбуки.

Згідно з копією опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 13.05.2021 року, що додається до протоколу обшуку, у приміщенні спальні № 2 на другому поверсі виявлено та вилучено ноутбук чорного кольору марки «DELL», модель ОРА-12/РА-2Е із зарядним пристроєм № FA65NE1-00; у приміщенні спальні № 3 - ноутбук чорного кольору марки «DELL», № 12303199622, S/N 5NH0942 із зарядним пристроєм № LA65NS2-01 у вимкненому стані та ноутбук сірого кольору із написом «B IMPRESSION COMPUTERS» із зарядним пристроєм SBX23456763124421, PBH23456763001577.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2021 року у справі № 757/28888/21-к скаргу адвоката Король Г.О. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ОГП, яка полягає у неповерненні вилученого під час обшуку 13.05.2021 року майна у межах кримінального провадження № 42020000000001254 від 08.07.2020 року, задоволено частково. Зобов`язано прокурора другого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів ДБР Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів ДБР та нагляду за його оперативними підрозділами ОГП Чернова В.В. або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні № 42020000000001254 від 08.07.2020 року повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене під час обшуку 13.05.2021 року житлового приміщення де проживає ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: ноутбук чорного кольору марки «DELL», модель ОРА-12/РА-2Е із зарядним пристроєм № FA65NE1-00; ноутбук чорного кольору марки «DELL», № 12303199622, S/N 5NH0942 із зарядним пристроєм № LA65NS2-01; ноутбук сірого кольору із написом «B IMPRESSION COMPUTERS» із зарядним пристроєм SBX23456763124421, PBH23456763001577. В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ч.ч. 6, 7 ст. 1176 ЦК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. 7 ст. 1176 ЦК України).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що внаслідок незаконних дій співробітників ОГП та ДБР їй завдано моральної шкоди.

Зокрема, позивач вважає, що проведений 13.05.2021 року слідчими органу ДБР в належному позивачу житловому будинку обшук є незаконним, оскільки: обшук проведено на підставі незаконної ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року у справі № 757/20513/21-к про надання дозволу на проведення обшуку, при цьому, встановлені слідчим суддею в цій ухвалі обставини щодо причетності позивача до вчинення кримінального правопорушення не відповідають дійсним обставинам справи, є надуманими та неправдивими; слідчий суддя, не з`ясувавши всіх обставин справи, постановив незаконну ухвалу про надання дозволу на обшук; обшук проведено без присутності позивача; під час обшуку слідчим вилучено майно, яке не входить до переліку, щодо якого надано судом дозвіл на обшук, що суперечить ст. 236 КПК України та вищевказаній ухвалі слідчого судді. При цьому, на думку позивача, слідчий ДБР Каминіна А.О. не провела перевірку достовірності фактів, викладених в листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2021 року № 5/402, який міститься в матеріалах кримінального провадження № 42020000000001254, чим порушила ст. 2 КПК України; прокурор ОГП, погоджуючи слідчому клопотання про надання дозволу на обшук, не здійснив перевірку наявності доказів, які свідчили б про зв`язок позивача із групою компаній, відносно яких відкрито кримінальне провадження.

На підтвердження своїх доводів позивач посилається, в тому числі, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2021 року у справі № 757/28888/21-к, якою зобов`язано прокурора або іншу уповноважену особу повернути позивачу вилучене у неї під час обшуку майно.

У позовній заяві позивач наголошує, що право позивача на відшкодування моральної шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникло згідно з п. 1 ст. 1 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а саме, внаслідок незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку.

Так, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» захищає права громадянина у разі, зокрема, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

За змістом ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року у справі № 757/20513/21-к про надання дозволу на проведення обшуку є незаконною, оскільки встановлені слідчим суддею в цій ухвалі обставини щодо причетності позивача до вчинення кримінального правопорушення не відповідають дійсним обставинам справи, є надуманими та неправдивими; слідчий суддя, не з`ясувавши всіх обставин справи, постановив незаконну ухвалу про надання дозволу на обшук.

Стаття 30 Конституції України гарантує кожному недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

За змістом ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України у визначених цим Кодексом випадках в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді.

Статтею 309 КПК України передбачено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування. Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Отже, нормами КПК України не передбачено можливість оскарження ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку.

За приписами ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про: 1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; 2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; 3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; 4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; 5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; 6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

З ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року у справі № 757/20513/21-к про надання дозволу на проведення обшуку вбачається, що вона є вмотивованою та містить аргументи, що переконали суддю у наявності підстав для задоволення клопотання слідчого.

Стосовно доводів позивача, що встановлені слідчим суддею в цій ухвалі обставини щодо причетності позивача до вчинення кримінального правопорушення не відповідають дійсним обставинам справи, є надуманими та неправдивими, та що слідчий суддя, не з`ясував усіх обставин справи, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17 міститься правовий висновок, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Отже, обставини щодо причетності позивача до вчинення кримінального правопорушення становлять предмет доказування у кримінальному провадженні № 42020000000001254. Доводи позивача, що про її причетність до вчинення кримінального правопорушення зазначено лише в листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2021 року № 5/402, який міститься в матеріалах кримінального провадження № 42020000000001254, а також, що слідчий ДБР Каминіна А.О. не провела перевірку достовірності фактів, викладених в цьому листі, чим порушила ст. 2 КПК України, та що прокурор ОГП, погоджуючи слідчому клопотання про надання дозволу на обшук, не здійснив перевірку наявності доказів, які свідчили б про зв`язок позивача із групою компаній, відносно яких відкрито кримінальне провадження, обґрунтовуються позивачем матеріалами вказаного кримінального провадження.

Проте, з урахуванням вищевказаного висновку Великої Палати Верховного Суду, суд у даній справі не може надавати оцінку доказам, здобутим у кримінальному провадженні, оскільки це не відповідатиме завданням цивільного судочинства.

Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні.

Доводити недостовірність інформації, здобутої у кримінальному провадженні, її протиправність, неналежність і недопустимість доказів позивач має у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу, а не заявляючи позовні вимоги в порядку цивільного судочинства.

У цивільній справі недопустимою є оцінка достовірності висновку суду, іншого відповідного органу або посадової особи цього органу, одержаного у кримінальному провадженні, справі про адміністративне правопорушення, дисциплінарній, іншій справі.

Доводи позивача, що обшук проведено без її присутності, суд оцінює критично з огляду на те, що згідно з ч. 3 ст. 236 КПК України перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред`явлена ухвала і надана її копія.

При цьому, з копії протоколу обшуку від 13.05.2021 року вбачається, що о 10 год. 27 хв. до місця проведення обшуку прибула ОСОБА_1 та її адвокат Король Г.О.; обшук проводився в період з 07 год. 41 хв. до 12 год. 12 хв.

Стосовно доводів позивача, що під час обшуку слідчим вилучено майно, яке не входить до переліку, щодо якого надано судом дозвіл на обшук, що суперечить ст. 236 КПК України та вищевказаній ухвалі слідчого судді, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Подальші дії щодо тимчасово вилученого майна передбачені нормами глави 16 КПК України. За цими нормами слідчий зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна звернутись із клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на майно, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено (ст. 169, ч. 5 ст. 171 КПК України).

Так, з доданих позивачем до позовної заяви копій постанови ОГП про відмову в задоволенні клопотання від 02.06.2021 року та листів ОГП від 04.06.2021 року № 31/2/2-43866-20, від 14.06.2021 року № 31/2/2-43866-20 вбачається, що органом досудового розслідування з дотриманням вимог ч. 5 ст. 171 КПК України направлено до Печерського районного суду м. Києва клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, в тому числі і майна позивача, розгляд якого призначено на 17.06.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України встановлено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та вичерпний перелік кола осіб, які можуть звернутись з такими скаргами до слідчого судді.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористалась своїм правом на оскарження бездіяльності уповноважених осіб ОГП, звернувшись з відповідною скаргою до суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2021 року у справі № 757/28888/21-к зобов`язано прокурора або іншу уповноважену особу повернути позивачу вилучене у неї майно. В цій ухвалі суду зазначено, що відповідно до резолютивної частини ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку стороні кримінального провадження було надано дозвіл на відшукання та вилучення речей і документів, що мають значення для досудового розслідування, містять відомості, які можуть бути використані як докази під час досудового розслідування, шляхом зняття копій інформації з електронних носіїв; однак, замість зняття копій, що містяться на комп`ютерній техніці та засобах зв`язку шляхом зняття необхідної інформації та даних, залучивши для цього в порядку ст. 236 КПК України спеціаліста, слідчим вказану техніку було вилучено. Разом з тим, представником органу досудового розслідування не надано докладних відомостей та документів, в яких наводилися б підстави для подальшого утримання майна ОСОБА_1 та його необхідність як такого, що має значення для подальшого досудового розслідування, оскільки не надано доказів, що це майно є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні № 42020000000001254 від 08.07.2020 року, як не надано і підтвердження накладення арешту на вказане майно.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2021 року у справі № 757/28888/21-к відновлено права позивача, зокрема, зобов`язано прокурора або іншу уповноважену особу повернути позивачу вилучене у неї майно. Разом з тим, з цієї ухвали суду не вбачається, що судом встановлено незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку.

Крім того, суд звертає увагу, що доводи позивача, що вона не обмежувала доступ до комп`ютерної техніки під час проведення обшуку, виявила ініціативу та запропонувала слідчому ДБР включити ноутбуки з метою їх перевірки слідчим, не підтверджуються належними та достовірними доказами, зокрема такі обставини не зафіксовані у протоколі обшуку від 13.05.2021 року або в зауваженнях адвоката Король Г.О. щодо обшуку житлового будинку від 13.05.2021 року. При цьому, у відзиві ДБР на позовну заяву зазначено, що позивач відмовилась надати доступ слідчому до ноутбуків; такі доводи відповідач-3 також не підтвердив належними та допустимим доказами. Відтак, суд позбавлений можливості встановити зазначені фактичні обставини у справі.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) встановлено факт незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, внаслідок чого у позивача виникло б право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на їх підтвердження.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1176 Цивільного кодексу України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 13, 76-81, 259, 263- 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідувань про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 12.10.2023 року.

Суддя Є.С. Хайнацький