Ухвала суду № 11500168, 30.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2010 р. м. КиївК-38533/06

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Євро Центр»(далі ТОВ «Аква Євро Центр»)

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006

у справі № 5/152-А

за позовом ТОВ «Аква Євро Центр»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі Ужгородська МДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Закарпатської області від 25.07.2006 позов ТОВ «Аква Євро Центр»задоволено; визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 25.05.2006 №35723-0/32703340/6528. У прийнятті названого судового акта місцевий суд виходив з того, що наявність у позивача виданих йому постачальником товару належним чином оформлених податкових накладних при фактичному здійсненні господарської операції є достатньою підставою для визначення податкового кредиту, тоді як платник податку не може бути позбавлений права на одержання податкової вигоди внаслідок порушення податкової дисципліни його постачальниками по ланцюгу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з мотивів відсутності такої обовязкової підстави для виникнення у покупця (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди, як надмірне надходження ПДВ до бюджету з відповідних господарських операцій.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ТОВ «Аква Євро Центр»просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду Закарпатської області зі спору, посилаючись на відсутність у апеляційного суду передбачених законом підстав для скасування правильної по суті та вмотивованої постанови місцевого суду зі справи.

У запереченні на касаційну скаргу Ужгородська МДПІ зазначає про обґрунтованість висновків Львівського апеляційного господарського суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ «Аква Євро Центр» з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким ТОВ «Аква Євро Центр»визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 189074,16 грн., було прийнято за наслідками проведення Ужгородською МДПІ відповідної перевірки позивача за вересень та жовтень 2005 року. Так, в ході цієї перевірки було виявлено факт придбання позивачем у перевірений період обладнання та агрегатів у приватного підприємства «Вітмас», яке, будучи посередником, отримало цей товар у контрагентів - приватного підприємства «Торіус», приватного підприємства «Літек», приватного підприємства «Приладукрпрофі»та товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ Груп». Як було зясовано Ужгородською МДПІ за наслідками направлення запитів до відповідних податкових органів, названі контрагенти приватного підприємства «Вітмас»систематично не сплачували податки (у тому числі і з операції з поставки спірного товару), їх діяльність мала ознаки фіктивного підприємництва, в подальшому реєстрацію вказаних субєктів господарювання скасовано в судовому порядку.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

В силу вимог підпункт 7.7.3 пункту 7.7 цієї ж статті Закону у тій самій редакції у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

При цьому за змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону у тій самій редакції передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

До того ж, у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 того самого Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Отже, з огляду на принцип персональної відповідальності платника сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю.

Податковий орган, в свою чергу, не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його постачальники по другому ланцюгу, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

До того ж, відповідач не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операції з поставки обладнання та агрегатів на адресу ТОВ «Аква Євро Центр», та не зазначив будь-яких інших обставин, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника.

З урахуванням зазначеного слід погодитися з наданою місцевим судом правовою оцінкою, відповідно до якої у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, у звязку з цим оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова господарського суду Закарпатської області залишенню в силі як скасована помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Євро Центр»задовольнити.

2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 у справі № 5/152-А скасувати.

3.Постанову господарського суду Закарпатської області від 25.07.2006 у справі № 5/152-А залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко