Рішення № 114997078, 14.11.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2023 рокусправа № 380/17810/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Брильовського Р.М.,

при секретарі судових засідань Мудрик Б.П.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача Фостяка А.Я.

представника відповідача Лисої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі Відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.07.2023 №2437 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Червоноградського РВП ГУНП» в частині застосування до інспектора ВРПП Червоноградського РВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 17.07.2023 №292 о/с «Про особовий склад» про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію».

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області з 18.07.2023.

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.07.2023 по момент винесення рішення судом.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що він тривалий час проходив службу в правоохоронних органах. На момент звільнення займав посаду інспектора ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області. Вважає, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення був прийнятий за наслідком формально проведеного службового розслідування та на підставі необґрунтованих висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи. На думку позивача відповідач безпідставно намагається притягнути його до дисциплінарної відповідальності за прогул 01 липня 2023 року. Позивач посилається на ту обставину, що з 26.06.2023 по 30.06.2023 та з 01.07.2023 по 11.07.2023 перебував на лікарняному, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України №1024 від 26.06.2023 та довідкою №22 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України від 01.07.2023, а також інформаційними довідками з електронної системи охорони здоров`я медичний висновок №АЕМТ-РХ7Е-6289-9М32 та медичний висновок №6588-ВМ45-74Е8-6НЕМ. У зв`язку з чим не зміг прибути 29.06.2023 та 30.06.2023 в службовий кабінет №124 ГУНП у Львівській області за адресою м. Львів, пл. Григоренка, 3 для надання відповідних пояснень, про що було повідомлено дисциплінарну комісію. З приводу правопорушення в частині не пред`явлення 24.06.2023 після зупинки транспортного засобу марки «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії на право керування та з метою уникнення відповідальності втечі з місця події на вказаному автомобілі, позивач зазначає, що власником транспортного засобу «Opel Vectra» являється його рідний брат ОСОБА_2 , котрий 24.06.2023 разом з ОСОБА_3 знаходились у вказаному автомобілі. Стверджує, що працівник поліції, а саме інспектор СРПП відділення поліції №1 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_4 , підійшовши до автомобіля «Opel Vectra» не представився та не повідомив причини зупинки, почав вимагати представити документи. Позивач не відмовлявся надати документи, однак, попросив працівника поліції представитись та пояснити причину зупинки, на що працівник поліції, не представившись та не зазначивши причини зупинки, пішов до службового автомобіля. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 повернувся до автомобіля, та повідомив, що брат позивача ОСОБА_2 може їхати, а позивач залишився із ОСОБА_3 на місці події для з`ясування обставин. Стверджує. що категорично не згідний із постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №196063 від 05.07.2023 у зв`язку з чим з відповідною позовною заявою звернувся до Радехівського районного суду Львівської області. Ухвалою суду від 27.07.2023 у справі №451/1021/23 відкрито провадження у справі. Позивач звертає увагу на відсутність у нього систематичності вчинення аналогічних дисциплінарних проступків. На думку позивача, оспорювані ним рішення є протиправними і підлягають скасуванню, внаслідок чого він підлягає поновленню на посаді зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, згідно з яким не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. На обґрунтування чого відповідач вказує, що його рішення повністю відповідають нормам чинного законодавства України, яке регламентує функціонування підрозділів поліції та службової діяльності поліцейських. У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача застосоване за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення адміністративного правопорушення. Відповідач зазначає, що дисциплінарною комісією аналізувалися зібрані докази порушення позивачем службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов`язків поліцейського та недотримання ним професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського. Таким чином, ГУНП у Львівській області просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 03.08.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22 серпня 2023 року о 09:00 год.

Протокольною ухвалою від 24.10.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Просили позов задовольнити повністю з підстав викладених у позові з урахуванням наданих пояснень та долучених доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві, просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доводи представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, що подані сторонами суд встановив такі правовідносини та відповідне їм правове регулювання.

Суд встановив, що 20.05.2022 наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 17.07.2023 №292 о/с «Про особовий склад» капітана поліції ОСОБА_1 (0063447), інспектора відділу реагування патрульної поліції Червоноградського районного відділу поліції ГУНП звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Підстава видання наказу ГУНП у Львівській області від 17.07.2023 №292 о/с «Про особовий склад» є наказ ГУНП у Львівській області від 11.07.2023 №2437.

Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування встановлені порушення ОСОБА_1 полягали в наступному: неналежне виконання службових обов`язків із сторони інспектора ВРПП Червоноградського РВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 , який як працівник поліції відповідно до ч.1 ст.61 Закону України «Про Національну поліцію» підпункту «з» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» являється суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону. Будучи зобов`язаним як працівник поліції відповідно до основних обов`язків поліцейського, передбачених п. 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1,4, 6,8,13, ч.3 ст.1 Розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, абзацу 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції» п.п. 1.1, 1.8 ч. 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 №1470 «Про покращення службової та забезпечення належного інформування», зобов`язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування вимог нормативно-правових актів і доручень МВС України, НП України та ГУНП у Львівській області, щодо неухильного дотримання службової дисципліни, 24.06.2023 після зупинки транспортного засобу марки «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 на вимогу працівника поліції не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування та з метою уникнути відповідальності втік з місця події на вказаному автомобілі. В подальшому відносно нього винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП. Крім цього, капітан поліції ОСОБА_1 , не прибув за навчальним сигналом «НАВЧАЛЬНА ТРИВОГА» до визначеного місця збору в неробочий час з моменту оголошення відповідного навчального сигналу у термін до 2 годин, при цьому причин свого не прибуття не повідомив. Водночас, капітан поліції ОСОБА_1 в порушення п. 1 Внутрішнього розпорядку дня поліцейських та працівників поліції (окрім державних службовців) апарату ГУНП, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів Головного управління Національної поліції у Львівській області, затвердженого наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 25.11.2022 №3343, 01 липня на робоче місце без поважних причин у приміщення Червоноградського РВП ГУНП не прибув, про причини своєї відсутності безпосереднього керівника не повідомив, чим допустив прогул та порушив п.4 ст. 40 КЗпП України. Крім цього, капітан поліції ОСОБА_1 в порушення п.п.2 п.1, п.8 розділу ІХ «Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України», затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 №357, не забезпечив внесення достовірних відомостей підпорядкованим особовим складом у категорію «Рапорт». При цьому, капітан поліції ОСОБА_1 неодноразово під час проведення службового розслідування був повідомлений про необхідність прибуття для надання пояснень, однак останній на запрошення не прибув, про причини неприбуття чи узгодження іншої дати прибуття не повідомляв, чим не сприяв дисциплінарній комісії у проведенні службового розслідування.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та не погоджуючись зі звільненням з посади, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір суд керується наступним.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Стаття 18 Закону України «Про Національну поліцію» визначає основні обов`язки поліцейського, зокрема, відповідно до ч. 1 Закону, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Частиною 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан в Україні було продовжено.

Проведення службового розслідування в період дії воєнного стану врегульовано розділом V Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку (ч. 1 ст. 19).

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості (ч.ч. 3, 4, 6 ст. 19).

Частинами 8-9 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

З наведеного можна зробити висновок, що лише за умов дійсного вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, за наявності його вини та після належного доведення таких обставини у ході відповідного службового розслідування, на таку особу, в порядку й у строки, що визначені чинним законодавством України, може бути накладено дисциплінарне стягнення, вид якого залежить від тяжкості проступку та інших істотних обставин справи.

Суд звертає увагу на те, що обов`язковому встановленню, підлягає у першу чергу факт вчинення конкретного проступку певною особою. Окрім того, має бути встановлено не лише факт певного порушення, а й вчинення його відповідною особою саме всупереч своїм службовим обов`язкам. При цьому, одним із істотних елементів, який передує накладенню дисциплінарного стягнення, є доведена вина такої особи по невиконанню чи неналежному виконанню покладених на неї обов`язків і така провина у вчиненні дисциплінарного проступку повинна проявлятися у вигляді прямого чи опосередкованого наміру. Таким чином, має бути доведено, що працівник хотів чи свідомо допускав настання несприятливих наслідків, не дотримався своїх службових обов`язків, чим спричинив відповідне порушення.

В ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження ті обставини, що 24.06.2023 після зупинки транспортного засобу марки «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 на вимогу працівника поліції позивач не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування та з метою уникнути відповідальності втік з місця події на вказаному автомобілі.

Відповідно до п. 8.9 Розділу VIII Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: а) сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки;б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу;в) гучномовного пристрою;г) спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу.

Згідно з п.п. 1,3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Нормою ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

У статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» законодавець передбачає перелік підстав зупинення працівниками поліції автомобілів.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Суд бере до уваги доводи позивача, що неодноразові його прохання представитись та повідомити причину зупинки транспортного засобу, працівник поліції інспектор СРПП відділення поліції №1 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області лейтенант поліції Пушкар Михайло Володимирович проігнорував.

Вказана обставина вбачається із досліджуваного в судовому засіданні відеозапису з портативного відео реєстратора поліцейського та не спростована відповідачем.

Окрім цього, відповідач не надав належних та допустимих доказів зупинки транспортного засобу марки «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 з дотриманням законодавчо встановлених правил.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарним статутом визначено обов`язки поліцейського і поняття службової дисципліни. Службова дисципліна включає в себе і дотримання поліцейськими відповідного робочого розпорядку роботи, прийнятого у відповідному органі, де вони працюють.

У разі коли спеціальні закони не регламентують питання, що стосуються проходження служби певними категоріями осіб, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів, у даному випадку повинні застосовуватися загальні норми про працю, які регламентовані КЗпП України.

Отже, у разі невиходу поліцейського на роботу без поважних причин повинні застосовуватися норми статті 40 КЗпП України.

Тобто, для звільнення за вказаною нормою роботодавець повинен довести обставини відсутності працівника на роботі без поважних причин (та наявність в діях працівника вини у вчиненні даного дисциплінарного проступку). Для цього роботодавцю необхідно: встановити факт відсутності працівника на роботі три і більше години безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин; документально підтвердити факт відсутності працівника на робочому місці (підтверджуючими документами можуть бути доповідна записка безпосереднього начальника працівника на ім`я керівника та акт про відсутність на робочому місці, підписаний комісією, що складається не менше ніж із трьох осіб); затребувати у працівника письмове пояснення причини відсутності на роботі (якщо працівник відмовляється дати пояснення щодо вчиненого проступку, про це складається відповідний акт), тощо.

З 26.06.2023 по 30.06.2023 та з 01.07.2023 по 11.07.2023 позивач перебував на лікарняному. В підтвердження вказаних обставин позивач надав довідку про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України №1024 від 26.06.2023. Згідно з вказаною довідкою позивач звільнений від служби з 26.06.2023 по 01.07.2023. Позивач надав довідку №22 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України від 01.07.2023, у якій зазначається період звільнення зі служби з 01.07.2023 по11.07.2023, також надано інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров`я, а саме медичний висновок №АЕМТ-РХ7Е-6289-9М32 та медичний висновок №6588-ВМ45-74Е8-6НЕМ.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 року № 455, при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів.

Форма довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця гвардії України затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 березня 2016 року №201 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2016 року за №535/28665.

Надані позивачем довідки відповідають формі, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 березня 2016 року №201.

Зі змісту інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров`я вбачається період непрацездатності з 01.07.2023 по 07.07.2023 (медичний висновок № АЕМТ-РХ7Е-6289-9М32).

Механізм формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я (далі - Реєстр) суб`єктами господарювання визначає Порядок формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України 01 червня 2021 №1066 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 червня 2021 року за №728/36350 (далі Порядок).

Згідно з п. 2 розділу І Порядку цей Порядок є обов`язковим для закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та здійснюють експертизу з тимчасової втрати працездатності (далі - суб`єкти господарювання). Формування медичних висновків в Реєстрі здійснюють лікуючі лікарі суб`єктів господарювання. Право формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність відповідної категорії в Реєстрі мають лікуючі лікаря, які перебувають на лікарських посадах згідно з переліком, наведеним у додатку 1, та які мають лікарські спеціальності згідно з переліком, наведеним у додатку 2.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу І Порядку тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку (далі - тимчасова непрацездатність) - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. Тимчасова непрацездатність обраховується в календарних днях.

Пунктом 4 розділу III Порядку передбачено, що медичний висновок категорії «Захворювання або травма загального характеру» формується особисто лікуючим лікарем в амбулаторних та стаціонарних умовах надання медичних послуг на період до наступного огляду або прогнозованого періоду завершення випадку тимчасової непрацездатності на період, який не може перевищувати 30 календарних днів.

Згідно з п. 12 Наказу Міністерства охорони здоров`я «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність» від 01.06.2021 №1066 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 червня 2021 року за №728/36350 у випадку, коли громадянину, для якого сформовано медичний висновок про тимчасову непрацездатність в установленому законодавством порядку, необхідно пред`явити інформацію про наявність такого медичного висновку, така інформація може надаватися (перевірятися) за місцем вимоги з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія».

Таким чином, враховуючи порядок формування медичних висновків в Реєстрі та доступу до інформаційної системи Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія» відповідач був обізнаний про перебування позивача з 01.07.2023 на лікарняному.

Окрім того, позивач стверджує, що повідомляв відповідача, а саме працівника відділу кадрів 01.07.2023 про його перебування на лікарняному.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що 23.06.2023 разом з ОСОБА_1 та його братом ОСОБА_2 повертались додому на автомобілі «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 . Щодо зупинки вказаного транспортного засобу повідомив, що така відбулась не на вимоги працівників поліції, так як останні під`їхали до них на службовому автомобілі служби охорони із увімкненими проблисковими маячками лише синього кольору, жодного спеціального звукового сигналу про вимогу зупинки не подавали. Поліцейський підійшовши до автомобіля «Opel Vectra» не представився, після чого він з ОСОБА_1 вийшли з автомобіля і залишились на місці події для встановлення обставин. У свою чергу ОСОБА_2 поїхав на своєму автомобілі.

Суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.05.2019 по справі №826/18834/15, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

У вказаному ж випадку, судом встановлено, що відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджується допущення позивачем порушення службової чи трудової дисципліни, зокрема, не доведено відсутність позивача на службі без поважних причин 01.07.2023, при цьому відповідачем було застосовано крайній вид дисциплінарного впливу - звільнення зі служби та без урахування того чи наявна вина позивача у вчиненні проступку.

Також, відповідачем жодним чином не було обґрунтовано підстав застосування до позивача саме крайнього виду дисциплінарно стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та не вмотивано неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

На думку суду застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Суд встановив, що у позивача відсутня систематичність вчинення аналогічних дисциплінарних проступків.

Водночас, відповідач в порушення вимог ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту НПУ не застосував до позивача дисциплінарне стягнення в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого, а одразу застосував найбільш суворе стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що відповідачем у ході судового розгляду даної справи не було доведено вчинення ОСОБА_1 проступків, за які його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку про невідповідність рішення відповідача в контексті вимог ч.2 ст.2 КАС України. Відтак, оспорюваний наказ ГУНП у Львівській області від 11.07.2023 №2437 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Червоноградського РВП ГУНП» в частині застосування до інспектора ВРПП Червоноградського РВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення є протиправним і підлягає скасуванню.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

У вказаному випадку, дисциплінарне стягнення, накладене наказом ГУНП у Львівській області від 11.07.2023 №2437, було виконано за наказом від 17.07.2023 №292 о/с «Про особовий склад».

Зважаючи на те, що такий наказ є наслідком наказу від 11.07.2023 року №2437, а також ураховуючи протиправність останнього, він не може породжувати жодних правомірних наслідків.

Отже, наказ від 17.07.2023 №292 о/с «Про особовий склад» підлягає визнанню протиправним і скасуванню, так як він ґрунтується на тих же висновках підставах що і наказ від 11.07.2023 №2437.

За наведеного вище суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову. Відповідачем у свою чергу не надано доказів на спростування позовних вимог.

Як випливає зі змісту рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8-рп/202 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року №753/11/13-10 «Про розв`язання спорів, що виникають з відносин публічної служби», під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Враховуючи те, що Законом України «Про Національну Поліцію» не врегульовано питання поновлення на службі, у даному випадку підлягають застосуванню загальні норми Кодексу законів про працю України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак, суд дійшов висновку що належним способом відновлення порушених прав позивач є постановлення рішення про поновлення ОСОБА_1 з відповідної дати на посаді, займаній до часу неправомірного звільнення, а саме на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

З аналізу вищевикладеного слідує, що день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з ГУНП у Львівській області 17.07.2023 року, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, з 18.07.2023.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, суду в цій справі слід вирішити питання виплати позивачу середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Водночас, виплата грошового забезпечення поліцейському під час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.20015 № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, з наступними змінами та доповненнями.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту вищевказаного Порядку, який є специфічним для вирішення даних спірних відносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже, обрахування середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення повинно здійснюватися відповідно до кількості календарних днів за два останніх повних місяці служби. Тобто, діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Відтак, норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 застосуванню у вказаній справі не підлягають.

Аналогічний висновок сформовано викладено в постанові Верховного Суду від 19.07.2018, справа № 805/1110/17-а, де чітко врегульовано питання про те, як здійснюється виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу, а саме - в календарних, а не робочих днях.

У довідці про доходи позивача за травень-червень 2023 рік, зазначено розмір грошового забезпечення у травні 2023 34005,90, червні 2023 29586,90 грн. Разом 63592,80 грн. Кількість календарних днів у травні 2023 31 день, у червні 30 днів. Разом - 61 календарний день. Таким чином середньоденне грошове забезпечення складає 1 042,5 грн. (63592, 80 грн./ 61 календарний день).

Сума середнього заробітку, що підлягає до відшкодування за час вимушеного прогулу з 18.07.2023 (наступний день за днем звільнення) по 14.11.2023 (день винесення рішення судом) становить 125100,00грн. (1 042,5 грн. * 120 календарних днів).

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 125100,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на вказане, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення на користь позивача середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, оскільки відповідачем жодним чином не наведено доказів вчинення ОСОБА_1 саме дисциплінарного проступку, за який може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення.

Зважаючи на відсутність підтверджених судових витрат, то такі відповідно до вимог ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, 371 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.07.2023 №2437 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Червоноградського РВП ГУНП» в частині застосування до інспектора ВРПП Червоноградського РВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 17.07.2023 №292 о/с «Про особовий склад» про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліції».

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 18.07.2023.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79008, м. Львів, пл. Генерала Чупринки, 3, ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18.07.2023 по 14.11.2023 в сумі 125100 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 31796 грн 40 коп допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2023.

СуддяБрильовський Роман Михайлович