Рішення № 114996834, 15.11.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2023 рокусправа № 380/17266/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, у якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо припинення виплати допомоги на проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам за грудень 2022 року та січень 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у сумі 4 000 грн (Чотири тисячі гривень).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Сихівському відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради з квітня 2022 року. Допомога на проживання внутрішньо перемішеним особам позивачу була призначена з березня 2022 року та виплачена по листопад 2022 року. Водночас, допомога на проживання за грудень 2022 року та січень 2023 року позивачу виплачена не була. У зв`язку з неотриманням допомоги на проживання за вказаний період позивач подав звернення до відповідача щодо підстав невиплати йому допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за грудень 2022 року та січень 2023 року. Листом відповідача від 10.03.2023 вих. № 260300/3164 повідомлено наступне: «Допомога Вашій сім`ї була припинена з 01.12.2022 на підставі складеного акту від 18.11.2022 перевірки фактичного місця проживання/перебування Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Львівській області за адресою: АДРЕСА_1 ». Таким чином, виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам позивачу була припинена відповідачем на підставі акту перевірки фактичного місця проживання/перебування останнього. Таке рішення відповідача вважає протиправним та таким, що порушує конституційне право позивача на соціальний захист.

Ухвалою від 31.07.2023 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 11.08.2023 (вх. № 62203), у якому зазначає, що відповідно до абзацу 5 пункту 7 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, зі змінами, внутрішньо переміщена особа зобов`язана повідомити про зміну місця проживання уповноваженому органу за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. Згідно з актом перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи від 18 листопада № 792, проведеної Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби у Львівській області не підтверджено, що ОСОБА_1 проживає/перебуває за адресою, яку вказав при оформленні довідки ВПО - АДРЕСА_1 . Оскільки, протягом десяти днів ОСОБА_1 не підтвердив своє місце перебування за вищевказаною адресою, право на допомогу з 1 грудня 2022 року він втратив. Допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам Сихівський відділ соціального захисту припинив з 01.12.2022 на підставі акту перевірки ГУ Нацсоцслужби у Львівській області. Повторно із заявою до Сихівського відділу соціального захисту ОСОБА_1 звернувся за новим місцем проживання ( АДРЕСА_2 ) в лютому 2023 року, відповідно до його звернення допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам призначено з 01.02.2023, у відповідних розмірах. Допомога діюча по даний час. Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Відповідно до довідки від 14.04.2022 № 1333-5001162499 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , фактично проживає АДРЕСА_3 .

У зв`язку з неотриманням допомоги на проживання за період грудень 2022 року - січень 2023 року позивач подав звернення до відповідача щодо підстав невиплати йому допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Листом від 10.03.2023 № 260308/3/64 відповідач повідомив, що допомога була припинена з 01.12.2022 на підставі складеного акту від 18.11.2022 перевірки фактичного місця проживання/перебування Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Львівській області за адресою АДРЕСА_1 . Токож зазначив, що згідно з поданими документами від 22.02.2023 сім`ї позивача призначено допомогу ВПО на проживання з 01.02.2023. Виплата допомоги буде включена у додаткові списки березня. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допомога ВПО включена в основні виплатні списки березня. Кошти будуть перераховані на Ваші особові рахунки у банківській установи при надходженні фінансування. На підставі рішення від 27.02.2023 № 2935925581-2023-1 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, відповідно до заяви від 21.02.2023 про надання допомоги на проживання (адреса місця, куди перемістилась особа АДРЕСА_2 ) призначена допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.02.2023.

Не погоджуючись з припиненням виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частин другої, третьої статті 7 Закону № 1706, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону № 1706, внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

Кабінет Міністрів України 20.03.2022 ухвалив постанову № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до п.1 Порядку № 332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Згідно з п. 3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 332 внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.

Контроль за дотриманням вимог законодавства під час надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам здійснюється територіальними органами Нацсоцслужби шляхом проведення вибіркової перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається відповідний акт за формою, встановленою Нацсоцслужбою.

Вибіркова перевірка проводиться за рішенням керівника (заступника керівника) територіального органу Нацсоцслужби відповідно до сформованих з використанням Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб списків, наданих Нацсоцслужбою її територіальним органам.

Під час проведення вибіркової перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування посадова особа територіального органу Нацсоцслужби робить відповідний запис в акті і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом десяти календарних днів прибути до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем перебування на обліку для проходження ідентифікації.

Посадова особа територіального органу Нацсоцслужби протягом одного робочого дня передає акт органу соціального захисту населення за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

У разі коли внутрішньо переміщена особа протягом десяти календарних днів не прибула до органу соціального захисту населення, орган соціального захисту населення приймає рішення про припинення надання допомоги на проживання з наступного місяця.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивачу з березня 2022 року була призначена та виплачувалась по грудень 2022 року допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 2000,00 грн на місяць.

Відповідно до акту від 18.11.2022 № 792 перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, даним актом не підтверджено фактичне місце проживання / перебування за адресою АДРЕСА_1 , внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що протягом десяти календарних днів позивач не прибув до органу соціального захисту населення, йому припинено надання допомоги на проживання.

Суд звертає увагу, що з заявою про надання допомоги на проживання (адреса місця, куди перемістилась особа АДРЕСА_2 ) позивач звернувся лише 21.02.2023, у зв`язку з чим йому призначена допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.02.2023.

Також, варто зазначити, що позивач не був позбавлений права вчасно звернутись до органу соціального захисту населення з заявою щодо зміни місця проживання. Однак з вказаною заявою звернувся лише 21.02.2023.

Щодо обґрунтувань позивача, що перевірка фактичного місця проживання/перебування позивача була проведена всупереч імперативній нормі Закону № 530-ІХ, яка прямо забороняє здійснення таких перевірок, зазначає таке.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ (далі - Закон № 530-ІХ) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Отже вказана норма стосується саме контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що здійснювався на підставі Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", який втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 363 від 25.03.2022.

Натомість механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та проведення вибіркової перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, у зв`язку з наданням такої допомоги, регламентовано Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, зазвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам".

Враховуючи наведене суд вважає вказані доводи позивача безпідставними.

При цьому суд звертає увагу, що Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, підлягає застосуванню, оскільки є чинним та неконституційним в установленому законом порядку не визнавався.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених ним дій та прийняття оскарженого рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судового збору, то такий на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії- відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 15.11.2023.

Суддя Кедик М.В.