Постанова № 11499234, 17.09.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-4026/10/2370 17.09.2010 р. м. Черкаси

09 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чубар Т.М.,

секретар Кузнецов В.С.,

за участю представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Мелагрейн»Єрьоменка В.В. за довіреністю від 16.08.2010р.,

представників відповідача державної податкової інспекції у м. Черкаси Білоуса В.Ю. за довіреністю № 21649/10-017 від 28.09.2009р., Деменко О.В. за довіреністю № 24311/10-017 від 06.09.2010р.,

помічника прокурора м. Черкаси Алексєєнка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мелагрейн» до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Мелагрейн», в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкаси №0002512301/0 від 02 серпня 2010 року, згідно якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1503292 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 514517 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що така обставина як визнання недійсною податкової декларації контрагента позивача з податку на додану вартість не передбачена жодним нормативно-правовим актом у звязку з чим не може позбавляти такого платника податку права на податковий кредит за відсутності посилання податкового органу на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському або податковому обліку, що підтверджували б безтоварність операції чи удаваність укладених субєктами господарювання угод. Більше того, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»саме податкова декларація з додатками є документом, який підтверджує факт виникнення податкових зобовязань, а отже правомірність і законність виданих податкових накладних. Як наслідок, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У звязку з чим у випадку не відображення контрагентом платника податків податкових зобовязань в декларації або її неподання, дані такої податкової декларації спростовуватимуть відомості, наведені у виданих ним податкових накладних, а тому такі накладні не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит, оскільки були виписані з порушенням п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник прокуратури підтримав викладену в запереченні проти адміністративного позову позицію державної податкової інспекції у м. Черкаси та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення і доводи представників сторін та представника прокуратури, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання згідно спірного повідомлення-рішення №0002512301/0 від 02серпня 2010 року слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті за результатами невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мелагрейн»з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Стімтрейд»за березень-квітень 2010 року № 1669/23-2/32339516 від 26.07.2010р., про порушення позивачем п.п.7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2 та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1503292 грн., в тому числі за березень 2010 року 635292 грн. та за квітень 2010 року в сумі 868000 грн. Відповідного висновку відповідач дійшов з тих підстав, що відповідно деталізованої інформації АІС «Бест Звіт»по платнику ПДВ встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Стімтрейд»(код ЄДРПОУ 36353424) має стан платника, визначений як «0»- основний платник. Податкова декларація з ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «Стімтрейд»за березень та квітень 2010 року визнана недійсною та такою, що заповнена всупереч правилам у затвердженому порядку. У випадку ж невідображення контрагентом платника податків податкових зобовязань в декларації або її неподання, дані такої податкової декларації не спростовуватимуть відомості, наведені у виданих ним податкових накладних, а тому такі накладні не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит, оскільки були виписані з порушенням п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі по тексту Закон).

Так, відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, є податковим кредитом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону).

Податкова накладна, в свою чергу, згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Стімтрейд», складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону, а також наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»№ 165 від 30.05.1997р.

Відповідно ж до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

При цьому податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000р. покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Надання ж податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Державною податковою інспекцією у м. Черкаси жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Посилання представника відповідача на недійсність податкових декларацій товариства з обмеженою відповідальністю «Стімтрейд», поданих за березень-квітень 2010 року, з огляду на порушення порядку їх заповнення без обґрунтування якого саме порядку, яких норм правопорушення припустився субєкт господарювання, що перевірявся, спростовується п.п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р., згідно якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкаси № 0002512301/0 від 02 серпня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мелагрейн»3 (три) грн. 40коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяТ.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 21 вересня 2010 року.