Рішення № 114991841, 08.11.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2023 р. Cправа № 902/1156/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,

За участю представників:

позивача Захарченко О.В., ордер серії АІ № 1451138 від 14.08.2023;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (вул. Келецька, буд.105, м. Вінниця, Вінницька обл., 21030)

до: Фермерського господарства "Дубовий Гай" (вул. Весела, 65, с. Побірка, Гайсинський р-н., Вінницької обл., 23825)

про стягнення 1 000 057,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Дубовий Гай" про стягнення 1 000 057,32 грн., з яких 424 051,50 грн - основного боргу, 328 620 грн - 25%штрафу, 118 195,34 грн. - інфляційних втрат та 129 190,48 грн - 20% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за договорами поставки №Z5Q6 від 04.02.2022 та №Р9Т6 від 04.02.2022, в частині поставки оплаченого товару.

Ухвалою від 04.09.2023 року відкрито провадження у справі №902/1156/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25 вересня 2023 р..

22.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, останній фактично визнає позовні вимоги, однак просить зменшити штраф до 1%.

25.09.2023 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

На визначену судом дату в судове засідання 25.09.2023 з`явився представник позивача.

За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 16.10.2023 о 10:30 год., про що повідомлено представника позивача під розписку, а представника відповідача шляхом оформлення телефонограми, наявних в матеріалах справи.

На визначену судом дату в судове засідання 16.10.2023 з`явився представник позивача.

За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 08.11.2023 о 14:30 год.

Враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 17.10.2023 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату в судове засідання 08.11.2023 з`явився представник позивача, відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та в установленому законом порядку.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.11.2023 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без його проголошення в зв`язку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс Трейд» (позивач, в договорах Покупець) та Фермерським господарством «Дубовий гай» (відповідач, в договорах Постачальник) було укладено два договори поставки, а саме: договір № СН-АР-02602-Z5Q6 від 04 лютого 2022 року та договір № К-АР-02603-Р9Т6 від 04 лютого 2022 року (далі - Договори).

Згідно п.1.1 договору поставки №СН-АР-02602-Z5Q6 від 04 лютого 2022 року постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження, власного виробництва, врожаю 2022 року (соняшник некласний) на умовах зазначених у договорі.

Характеристика товару соняшник некласний у кількості 80т +/-10%, орієнтовною загальною вартістю 678480,00 грн. +/-10%. Термін поставки Товару з 17.10.2022 по 30.10.2022 року (п. 1.2. та п. 2.1. Договору поставки №СН-АР-02602-Z5Q6 ).

Згідно п.1.1 договору поставки № К-АР-02603-Р9Т6 від 04 лютого 2022 року постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження, власного виробництва, врожаю 2022 року (кукурудзу, 3 класу) на умовах зазначених у договорі.

Характеристика товару кукурудза 3 класу у кількості 150т +/-10%, орієнтовною загальною вартістю 636000,00 грн. +/-10%. Термін поставки Товару з 01.11.2022 по 15.11.2022 року (п. 1.2. та п. 2.1. Договору поставки № К-АР-02603-Р9Т6).

Решта умов договорів поставки є ідентичною, а саме:

Відповідно до п.3.7 Порядок розрахунків по Договору був визначений таким чином: 3.7.1. попередня оплата в розмірі 212 025,75 грн з ПДВ здійснюється протягом 5-ти (п`яти) банківських днів, наступних за датою видачі Постачальником товарної аграрної розписки згідно з розділом 5 цього Договору та виставлення Покупцю рахунку - фактури; 3.7.2. Оплата 70 % вартості поставленого Товару за вирахуванням оплати згідно п.3.7.1 Договору здійснюється Покупцем протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання Покупцем таких документів: a) копії рахунку - фактури; b) оригіналу складського документу, що видається Покупцю Елеватором після переоформлення Товару; c) копії видаткової накладної, що виписується Постачальником в день підписання трьохстороннього акту приймання - передачі; d) при поставці кукурудзи, сої, ріпаку (що відповідають умовам сталого виробництва продукції) Постачальник зобов`язується на вимогу Покупця надати оригінали декларацій господарств-виробників (а якщо Постачальник є товаровиробником сільськогосподарської продукції, то власну декларацію) про дотримання умов сталого виробництва продукції та оригінал листа від них (а якщо Постачальник є товаровиробником с/г продукції, то власний лист) з письмовою згодою забезпечити на вимогу Покупця безперешкодний доступ інспекторів для перевірки господарств-виробників та надання усієї необхідної інформації, документації; е) якщо місце переоформлення Товару не відповідає місцю вирощування Товару (не співпадають області і при цьому відстань від місця відвантаження до місця вирощування перевищує 100 км), Постачальник зобов`язується надати копії документів у форматі *.pdf, що підтверджують переміщення Товару із місця вирощування до місця відвантаження. 3.7.3. Оплата 30% вартості поставленого Товару (з урахуванням п.3.8, 3.9 цього Договору) здійснюється Покупцем протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання Покупцем оригіналу податкової накладної (Постачальник зобов`язаний надати Покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка складається у день виникнення податкових зобов`язань Постачальника згідно з правилами Податкового кодексу України) та оригіналів документів, визначених у пп. а) та с) п.3.7.2 цього Договору.

У випадку непоставки Товару (повністю чи частково) у термін, визначений п. 2.1 Договору, Постачальник зобов`язується сплатити Покупцю штраф у розмірі 25% від вартості непоставленого Товару (п. 4.2. Договорів).

У випадку неповної передачі Покупцеві документації згідно зі ст.3 Договору, Покупець вправі застосувати до Постачальника оперативно-господарську санкцію в вигляді зупинення оплати Товару до моменту надання Постачальником документів. У випадку односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх обов`язків за даним Договором Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 25% від загальної вартості Товару за даним Договором (п. 4.4. та 4.5. Договорів).

За умови, якщо Покупцем була перерахована 100% або часткова попередня оплата за Товар, а Постачальник поставив Товар в меншій кількості або не поставив Товар, або поставив Товар неналежної якості і Покупець відмовся від його приймання, Постачальник зобов`язаний на третій день від дати поставки (чи від останнього дня терміну поставки) повернути Покупцю перераховані останнім кошти за непоставлений Товар чи Товар неналежної якості, від приймання якого Покупець відмовився, а також на підставі ст.693 та 536 Цивільного кодексу України сплатити Покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 (двадцять) % річних, що нараховуються від дня одержання Постачальником коштів, до дня їх фактичного повернення Покупцеві (п. 4.6. Договорів).

Зобов`язання Постачальника щодо своєчасної поставки Товару за цим Договором забезпечується товарною аграрною розпискою Постачальника, зміст та обов`язкові умови якої викладено в додатку до цього Договору, що є його невід`ємною частиною. Поставка Товару за цим Договором та передання (сплата) неустойки, пені, штрафу, інших договірних санкцій (за наявності) здійснюється Постачальником, в тому числі, шляхом спрямування поставки Товару на виконання товарної аграрної розписки на виконання заборгованості за цим Договором, При цьому Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцю сільськогосподарську продукцію в кількості перевищення розміру зобов`язання Постачальника за товарною аграрною розпискою (без врахування розміру неустойки, пені, штрафу, інших договірних санкцій за неналежне виконання аграрної розписки) над розміром зобов`язань за цим Договором, в тому числі шляхом прийняття зарахування зустрічних однорідних вимог. Покупець має право припинити зобов`язання за цим Договором та вимагати в повному обсязі виконання зобов`язань за вказаною вище товарною аграрною розпискою. Для цього Покупець зобов`язаний не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати припинення зобов`язання за цим Договором письмово повідомити про такий свій намір Постачальника. У момент припинення зобов`язання за цим Договором Покупець зобов`язаний здійснити повернення Постачальнику різниці між розміром товарної заборгованості Постачальника за цим Договором та розміром зобов`язань за виданою на виконання цього Договору аграрною розпискою. Замість поставки Товару в розмірі різниці між розміром заборгованості Постачальника за цим Договором та розміром зобов`язань за такою аграрною розпискою, може бути проведений взаємозалік такої вимоги Покупця з вимогою до нього по аграрній розписці, про що Покупцем на аграрній розписці робиться відмітка про отримання виконання у відповідному розмірі. Покупець зобов`язаний після повного виконання Постачальником зобов`язань за цим Договором проставити на товарній аграрній розписці відмітку «Виконано», скріпити її своїм підписом (підписом уповноваженої особи) та у встановлений законом строк повернути оригінал аграрної розписки з таким написом Постачальнику нарочно або в той самий строк направити цінним листом з описом вкладення на адресу Постачальника, вказану в цьому Договорі (п. 5.1. Договорів).

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та закінчується 31 грудня 2022 року (включно), але в будь- якому випадку - не раніше моменту виконання Сторонами взятих на себе за Договором зобов`язань (п. 6.1. Договорів).

Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується наявними в справі доказами, зобов`язання передбачені пунктом 3.7.1 кожного з Договорів ТОВ «Агропросперіс Трейд» виконало, протягом 5 днів з дати оформлення товарних аграрних розписок (укладені 14 лютого 2022 року) та виставлення ФГ «Дубовий Гай» рахунків фактури №1 та №2 від 21.02.2022 року перерахувало ФГ «Дубовий Гай» попередню оплату у сумі 212025,75 грн по кожному з Договорів. Всього на загальну суму 424051,50 грн. Вказане підтверджується платіжними інструкціями №11575 та №11576 від 22 лютого 2022 року.

Станом на 31.08.2023 року поставка Товару зі сторони ФГ «Дубовий Гай» по Договорам не відбулась.

03.04.2023 року ТОВ «Агропросперіс Трейд» було направлено претензію ФГ «Дубовий Гай» про повернення грошових коштів у сумі 424051,50 грн., попередньої оплати за Договорами поставки за Товар, який не було поставлено, а також 328620 грн. штрафу за непоставку товару, 93 407,51 грн. - 20% річних процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 105 429,39 грн. інфляційних втрат.

01 травня 2023 року позивачем було отримано заяву (відповідь) на претензію, у якій відповідач поскаржився на погані врожаї, великі затрати, нестачу коштів та просив відтермінувати термін повернення коштів до 01 вересня 2023 року, після чого ФГ «Дубовий Гай» зобов`язалось повернути основний борг та відсотки.

Не повернення попередньої оплати та несплата штрафу, відсотків та інфляційних втрат відповідачем станом на 01.09.2023 року стала підставою звернення позивача до суду з позовною вимогою про стягнення 1 000 057,32 грн., з яких 424 051,50 грн - основного боргу, 328 620 грн - 25%штрафу, 118 195,34 грн. - інфляційних втрат та 129 190,48 грн - 20% річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач фактично визнає суму заборгованості перед позивачем, разом з тим просить зменшити штраф до 1%, оскільки загальний розмір інфляційних втрат, річних та штрафу складає 135,83 % суми основного боргу.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних договорів поставки, позивач перерахував відповідачу попередню оплату за договорами, в загальному розмірі 424 051,50 грн. та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями №11575 та №11576 від 22.02.2022.

У свою чергу, поставка відповідачем товару по договорам не відбулась.

За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 ГК України).

Як зазначалось вище, позивач 03.04.2023 року направив відповідачу претензію про повернення грошових коштів у сумі 424051,50 грн. - попередньої оплати за Договорами поставки, який не було поставлено, а також 328620 грн. штрафу за не поставку товару, 93 407,51 грн. - 20% річних процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 105 429,39 грн. інфляційних втрат.

01 травня 2023 року позивачем було отримано заяву (відповідь) на претензію, у якій відповідач поскаржився на погані врожаї, великі затрати, нестачу коштів та просив відтермінувати термін повернення коштів та відсотків до 01 вересня 2023 року.

Разом з тим, відповідач в строк зазначений у заяві (відповіді) не повернув суму попередньої оплати та відсотків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання договорів поставки або повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 424051,50 грн. не надав, при цьому суму заборгованості визнав, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Крім суми попередньої оплати позивач просить стягнути з відповідача 328 620 грн - 25%штрафу, 118 195,34 грн. - інфляційних втрат та 129 190,48 грн - 20% річних.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 4.2. Договорів у випадку непоставки Товару (повністю чи частково) у термін, визначений п. 2.1 Договору, Постачальник зобов`язується сплатити Покупцю штраф у розмірі 25% від вартості непоставленого Товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, норма ст. 536 Цивільного кодексу України розміщена у главі "Виконання зобов`язання" та передбачає обов`язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, тобто, по суті, встановлюється загальне правило про необхідність здійснювати плату за користування чужими грошовими коштами (з певними виключеннями щодо правовідносин за участю фізичних осіб). При цьому, розмір таких процентів встановлюється законом або договором.

Досліджуючи правову природу процентів, передбачених ст. 536 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту норм ст. 693 Цивільного кодексу України, а також норм 1057, 1214 цього Кодексу можна дійти висновку, що проценти, передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України, нараховуються у випадку користування чужими грошовими коштами саме як плата за таке користування, при чому таке користування може бути як правомірним, зокрема за погодженням з кредитором (наприклад, протягом встановленого договором позики/кредиту строку), так і неправомірним, наприклад, у випадку здійснення кредитором попередньої оплати та прострочення боржником-постачальником строку з поставки товару (ст. 693 ЦК України) - коли грошові кошти покупця перебувають у розпорядженні постачальника та останній фактично користується ними.

Пунктом 4.6. Договорів сторони визначили, що за умови, якщо Покупцем була перерахована 100% або часткова попередня оплата за Товар, а Постачальник поставив Товар в меншій кількості або не поставив Товар, або поставив Товар неналежної якості і Покупець відмовся від його приймання, Постачальник зобов`язаний на третій день від дати поставки (чи від останнього дня терміну поставки) повернути Покупцю перераховані останнім кошти за непоставлений Товар чи Товар неналежної якості, від приймання якого Покупець відмовився, а також на підставі ст.693 та 536 Цивільного кодексу України сплатити Покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 (двадцять) % річних, що нараховуються від дня одержання Постачальником коштів, до дня їх фактичного повернення Покупцеві.

Таким чином сторонами в умовах Договорів визначено як штраф за непоставку товару, в строки визначені договорами так проценти за користування чужими грошовими коштами.

Суд перевіривши розрахунок заявлених позивачем 328 620 грн - 25%штрафу та 129 190,48 грн - 20% річних помилок не виявив, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу та відсотків річних за користування чужими грошовими коштами, є обґрунтованими передбаченими законом та договором.

Щодо стягнення з відповідача 118 195,34 грн. - інфляційних втрат за період з 22.02.2022 по 31.08.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з повернення попередньої оплати, позивачем нараховано відповідачеві інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України.

Право вимоги повернення суми попередньої оплати є правовим наслідком невиконання продавцем обов`язку з поставки, і не може вважатись грошовим зобов`язанням (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Разом з тим, зобов`язання відповідача щодо повернення попередньої оплати в сумі 424051,50 грн. набуло статусу грошового зобов`язання лише після пред`явлення позивачем відповідачу вимоги про повернення попередньої оплати.

В вимозі позивачем не зазначено терміну повернення попередньої оплати відповідачем.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось раніше позивач 03.04.2023 року направив відповідачу претензію про повернення грошових коштів у сумі 424051,50 грн. - попередньої оплати за Договорами поставки, тому відповідно до визначеної вище норми, не грошове зобов`язання стало грошовим з 11.04.2023 (03.04.2023+7 днів).

Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат в системі «Ліга Закон» за період з 11.04.2023 по 31.08.2023 (день закінчення нарахування визначений позивачем), встановив, що інфляційне збільшення за заначений період становить від`ємне значення, а саме = - 2 183,86 грн, оскільки в липні та червні 2023 року була дефляція.

З огляду на викладене заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 118 195,34 грн. - інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафу до 1%, суд приймає рішення про його часткове задоволення, а саме зменшення розміру штрафу на 30%, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у сукупності із об`єктивними обставинами складної ситуації у державі, економічного її становища та те що відповідач є аграрним підприємством, який, серед інших, покликаний забезпечити продовольчу стабільність в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з Російською Федерацією, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань.

Крім того судом взято до уваги наступні обставини, а саме:

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимоги про стягнення 20% річних за весь період прострочення.

- визнання відповідачем основної суми заборгованості.

- сума 20% річних та штрафу становить 107,96 % суми основного боргу.

При цьому, штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні його розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 20% річних.

Враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин які є підставою для зменшення розміру штрафу.

Крім того, судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

Також, судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу на 30% з заявлених 328620,00 грн до 230 034,00 грн.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, при цьому в частині зменшення судом неустойки витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи зменшення.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Дубовий Гай" (вул. Весела, 65, с. Побірка, Гайсинський р-н., Вінницької обл., 23825, код ЄДРПОУ 32802045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (вул. Келецька, буд.105, м. Вінниця, Вінницька обл., 21030, код ЄДРПОУ 36328597) 424 051,50 грн - основного боргу, 230 034,00 грн - 25% штрафу, 129 190,48 грн - 20% річних та 13 227,94 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У частині стягнення 118 195,34 грн. - інфляційних втрат та 98 586,00 грн. - 25% штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ozakharchenko@agroprosperis.com , представника відповідача - katrich.pasha@qmail.com .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 17 листопада 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи