Постанова № 11499153, 24.09.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2010 р. № 2а-5984/10/1370

10 год. 15 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коморного О.І.,

секретар - Романчук Л.В

з участю

представника позивачаРоманова Н.В.

представника відповідачаОленич Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії ЛОУ ВАТ "Ощадбанк"

до Управління Пенсійного фонду України в м.Бориславі

пропро скасування рішення ,

Обставини справи.

Позивач, Відкрите акціонерного товариство «Державний Ощадний банк України»в особі філії - Львівського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», звернувся з позовом до суду про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області №8 від 15.06.2010р, яким на позивача накладено штраф у розмірі 3343 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що банком своєчасно перераховано кошти для сплати страхових внесків у день подання клієнтом платіжних доручень, при цьому в обовязки банку не входить перевіряти повноту сплати клієнтом банку внесків до пенсійного фонду. Крім того, оскаржуване рішення винесено стосовно філії - Львівського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», хоча порушення виявлено у філії Бориславське відділення №6308 відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, як на додаткову підставу скасування оскаржуваного рішення покликається на його винесення з пропуском строку встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, пояснив, що банк може видати заробітну плату лише при умові перерахування страхувальником відповідної суми страхових внесків розміру страхового тарифу, який діяв на час видачі заробітної плати, така позиція закріплена у судовій практиці, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

в с т а н о в и в:

Відповідачем, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області, 15 червня 2010 року прийнято рішення №8 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій (далі Рішення №8).

Відповідно до вказаного Рішення №8, до позивача на підставі пункту 2 частини 10 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»накладено штраф у розмірі 3343,00 грн.

З листа відповідача №5001/04-42 від 17.06.2010р. вбачається, що підставою для винесення Рішення №8 є документальна перевірка комунального підприємства «Господарник», за результатами якої виявлено, що при одержанні коштів для виплати заробітної плати через установу філію Бориславське відділення №6308 ВАТ «Державний ощадний банк України»у квітні та травні 2009 року КП «Господарник»подавало не на повну суму до установи банку платіжні документи про сплату страхових внесків, зокрема при одержанні заробітної плати 10.04.2009 року до Пенсійного фонду було перераховано 2250,00 грн. замість 4648,00 грн., а 14.05.2009 року до Пенсійного фонду перераховано 3800,00 грн. замість 4745,00 грн. Названі порушення призвели до недоотримання Пенсійним фондом страхових внесків в сумі 3343, що підтверджується також розрахунком фінансових санкцій, зробленим відповідачем згідно виписки Філії Бориславське відділення №6308 ВАТ «Державний ощадний банк України».

Відповідно до абзацу другого частини 12 статті 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IVвід 09.07.2003 р. у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1058-IV), установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно з пунктом 2 частини 10 статті 106 Закону № 1058-IV за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього Закону, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків фінансові санкції у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом № 1058-IV на банки покладено обовязок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк буде зобовязаний сам відшкодувати недоплачену суму.

Факт подання КП «Господарник»до Філії Бориславське відділення №6308 10.04.2009 року та 14.05.2009 року платіжних документів на перерахування страхових внесків, у невідповідності тим, що підлягали сплаті позивачем не спростовано.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо обовязку банку забезпечити перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, та в разі його невиконання за рахунок власних коштів сплатити відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків виходячи з наступного.

Контрольні функції банків за правильністю та своєчасністю перерахування коштів встановлені п.22.6 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ кошті Україні»5 квітня 2001 року N 2346-III.

При цьому є помилковим посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зокрема на абзац четвертий пункту 3.9 цієї Інструкції, за змістом якого банк не повинен перевіряти правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати. Цей нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню, оскільки є підзаконним, тобто має меншу юридичну силу по відношенню до Закону № 1058-IV і тому не може йому суперечити. Крім того, в абзаці пятому цього ж пункту (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що, якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України.

У той же час, відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків фінансові санкції за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Враховуючи вказане, відповідачем неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», оскільки даною статтею передбачено застосування виконавчими органами Пенсійного фонду фінансових санкцій саме до банків, а не до банківських установ.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Господарського кодексу України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ з наступними змінами та доповненнями, банк є юридичною особою. Згідно з п.1.6 «Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. №69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2001 р. за №216/5407, під установами банків слід розуміти територіальні управління Національного банку, Операційне управління Національного банку, банки та їх філії, відділення та інші підрозділи банків.

З урахуванням змісту вказаних положень відповідальність за порушення вимог ч.12 ст.20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»покладається на банк як юридичну особу, а не її структурний підрозділ.

Згідно матеріалів справи, а саме: Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 038999, довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві АА № 348200, довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві АА №340041, Положення про філію - Львівське обласне управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Положення про філію Бориславське відділення №6308, останні не є юридичними особами, а лише її структурними підрозділами.

За таких обставин суд вважає що Рішенням № 8 від 15.06.2010 р. штраф у сумі 3343 грн. застосовано до позивача безпідставно, оскільки відповідно до вимог пункту 2 частини 10 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»застосування штрафу, як і здійснення стягнення тих чи інших сум на підставі рішень, або виконання цих рішень у рамках Закону № 606-ХІУ можливе тільки стосовно юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

За своєю суттю фінансові санкції, передбаченні ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є адміністративно-господарськими санкціями, а тому їх застосування регулюється нормами глав 24, 27 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Адміністративно-господарські санкції, згідно ст. 250 ГК України, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що допущені філією Бориславським відділенням №6308 порушення відбулися 10.04.2009 року та 14.05.2009 року, проте оскаржуване рішення відповідачем прийнято лише 15.06.2010 року, тобто з пропуском терміну, передбаченого законодавством.

Враховуючи вищевикладене, а також положення ст. 250 ГК України, відповідач міг застосувати штрафні санкції лише щодо юридичної особи ВАТ «Державний ощадний банк України»і лише протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, та не пізніше як через 1 рік з дня вчинення порушення.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним спірного рішення до філії - Львівського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»та не спростував фактичних обставин щодо пропуску строку для його прийняття.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення дотримані не були.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати прийняте Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області 15 червня 2010 року рішення №8 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій правильним по суті, але таким, що підлягає скасуванню судом як у звязку із його прийняттям щодо філії - Львівського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»а не до ВАТ «Державний ощадний банк України», так і у звязку з його прийняттям з пропуском строків встановлених ст..250 Господарського кодексу України.

Відтак позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області №8 від 15.06.2010р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Філії - Львівське обласне управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(м. Львів вул. Січових Стрільців 9, ідентифікаційний код 09325703) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено 28.09.2010р. о 17:00 год.

СуддяКоморний О.І.