Постанова № 11499148, 24.09.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2010 р. № 2а-5059/10/1370

14 год. 35 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Романчук Л.В.

від

позивача Сольвар О.М.

відповідачаЗджанська О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державна податкова інспекція у Сокальському районі

до КП Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно каналізаційного господарства

пропро стягнення податкового боргу ,

Обставини справи.

Позивач, Державна податкова інспекція в Сокальському районі Львівської області, звернувся з позовом до суду про примусове стягнення на користь бюджету активів відповідача, комунального підприємства Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, у сумі 146695 грн. в рахунок погашення його податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач має заборгованість по сплаті податку на додану вартість в сумі 146695 грн., яка виникла згідно поданих декларацій за період з січня по березень 2010 року. Вищевказана заборгованість на час звернення до суду у добровільному порядку не сплачена, а всі заходи вжиті позивачем щодо її стягнення результатів не дали.

Під час розгляду справи судом, представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, зазначивши, що за період з 01.05.2010 року по 01.09.2010 року відповідачем самостійно задекларовано нові податкові зобовязання по податку на додану вартість, а саме:

-53014 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року №9001854116 від 19.05.2010 року;

-52710 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року №9002190613 від 17.06.2010 року;

-43812 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року №9002659167 від 19.07.2010року;

-54626 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року №9003376702 від 18.08.2010 року,

тому просить примусово стягнути активи відповідача у сумі 351857 грн..

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, в судовому засіданні подав письмові заперечення, у яких повідомив, що МКП «Сокальводоканал» не є власником майна, майно передано йому в оперативне управління. Власником майна є територіальна громада міста. Крім цього вражає, що примусове стягнення активів комунального підприємства, які входять до цілісного майнового комплексу платника податків, що не підлягає приватизації, та знаходиться поза процедурою банкрутства законом не передбачено; підприємство виконує відповідний графік погашення податкового боргу перед бюджетом, а тому у позивача немає достатніх підстав заявляти вимоги щодо примусового стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив подані докази в їх сукупності, оглянув оригінали документів, що мають значення для справи та

в с т а н о в и в:

Відповідач, комунальне підприємство Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності юридична особа Сокальською райдержадміністрацією 28 жовтня 2003 року, ідентифікаційний код 20845840. Даний факт підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності юридичної особи.

Відповідно до п.1.3 розділу 1. Загальні положення статуту Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, «Підприємство»належить до комунальної власності Сокальської міської ради Львівської обл., від імені якої функції управління здійснює Сокальська міська рада Львівської області. У п.2.1. розділі 2. Мета і предмет діяльності вищезазначеного статуту вказано, що «Підприємство»створено для експлуатації свердловин методом родовищ прісних підземних вод, забезпечує потреби м. Сокаль у водопостачанні, надає послуги населенню та іншим споживачам.

Відповідно до самостійно поданих декларацій з податку на додану вартість за відповідачем станом на 01.05.2010 року рахується заборгованість в розмірі 146695 грн., а саме:

- 47162 грн. податкова декларація з ПДВ за січень 2010 року №9000387785 від 22.02.2010 року;

- 55728 грн. податкова декларація з ПДВ за лютий 2010 року №9000680232 від 19.03.2010 року;

- 43805 грн. податкова декларація з ПДВ за березень 2010 року №9001184362 від 19.04.2010 року.

Відповідно до поданої в судовому засіданні 15 вересня 2010 року представником позивача заяви про уточнення позовних вимог, за період з 01.05.2010 року по 01.09.2010 року відповідачем самостійно задекларовано нові податкові зобовязання по податку на додану вартість, а саме:

- 53014 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року №9001854116 від 19.05.2010 року;

- 52710 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року №9002190613 від 17.06.2010 року;

- 43812 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року №9002659167 від 19.07.2010року;

- 54626 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року №9003376702 від 18.08.2010 року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а завданням органів державної податкової служби, серед інших, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Згідно п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі Закон №2181) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду .

Згідно з п.1.3 ст. 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

За визначенням п. 1.6 ст. 1 Закону №2181 примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Таким чином, судовий порядок звернення стягнення на активи платника податків поширюється лише на випадки, коли сума податкового боргу є попередньо не узгодженою.

В даному випадку сума заборгованості є узгодженою. Узгодженість податкових зобов`язань підтверджується матеріалами справи.

За змістом п. 3.1.1 ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу за рішенням суду.

Відповідно з п.1.7 ст. 1 вказаного Закону активи платника податку - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відтак , Закон №2181 не повязує обовязок сплати підприємством податкового боргу з його організаційно-правовою формою.

Разом з тим, ст. 11 Закону №2181 встановлений спеціальній порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств.

Зокрема п.11.1 передбачено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків. У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Крім того, оскільки Підприємство не підлягає приватизації у порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного майна»(ст.5 Закону), то правилами п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого підприємства, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності. У разі коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо:

надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків;

реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом;

ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу;

оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

В матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем вимог ст.11 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Крім того, в будь-якому випадку норми Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не містять приписів щодо можливості звернення стягнення на активи комунальних підприємств за рішенням суду.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Враховуючи наведене, позов задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частин 2 та 3, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Щодо судових витрат, то такі з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 29.09.10 року о 17:00 год.

СуддяКоморний О.І.