Рішення № 114985343, 17.11.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21947/19

Провадження № 2/344/220/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.,

секретаря Мрічко Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Якубовського О.О. ,

представника відповідача Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним в частині кредитного договору, розірвання кредитного договору, об`єднаної в одне провадження зі справою за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг,-

В С Т А Н О В И В:

16.12.2019 адвокат Якубовський О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», вимогами якого просив: визнати кредитний договір № SAMDN51000094261373, укладений між позивачкою та відповідачем 25.06.2013 року, в частині збільшення кредитного ліміту з 3000 грн. до 18 000 грн. та збільшення процентів за користування кредитом у розмірі, що перевищує 27,6% річних, - недійсним; кредитний договір № SAMDN51000094261373, укладений між позивачкою та відповідачем 25.06.2013 року - розірвати; застосувати на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України та ч. 3 ст. 652 ЦК України до правовідносин сторін наступні наслідки недійсності вищезазначеного кредитного договору, у відповідній частині та наслідки його розірвання у іншій частині, із врахуванням строків позовної давності, зобов`язавши: позивачку - повернути отримані кредитні кошти у розмірі 18000 грн. і сплатити відповідачу проценти за користування кредитними коштами за ставкою 27,6 % річних, із врахуванням строків позовної давності, тобто за останні три роки до дати відкриття судом провадження у даній справі; відповідача - повернути позивачці усі кошти, що були за останні три роки до дати відкриття судом провадження у даній справі або фактично отримані ним або нараховані позивачці як її заборгованість: а) як проценти за користування кредитом по ставці, яка перевищує 27,6 % річних; б) пеня; в) штраф (процентна складові та фіксована сума); г) комісія, дозволивши при цьому взаємозалік зустрічних однорідних грошових вимог згідно ст. 301 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.06.2013, у результаті підписання заяви-анкети № SAMDN51000094261373 про надання кредиту, позивачка отримала право користуватись кредитним лімітом (овердрафтом) на її платіжній карті АТ КБ «Приватбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, для використання кредитних коштів на споживчі цілі (споживчий кредит). Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку позивачкою, так само як і Тарифи на обслуговування кредитних карт, до відома позивачці не доводились і нею не підписувались. У період з 25.06.2013 позивачка користувалась кредитом та належним чином обслуговувала свою заборгованість зі сплати процентів, що підтверджується, зокрема, довідкою відповідача № L3JТS0R93ОМFQ76G від 05.12.2019, у відповідності до якої заборгованість за кредитом станом на 23.03.2017 року, 21.04.2017 року дорівнювала нулю. Позивачка, як споживач фінансових послуг відповідача, знала, що має відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на день підписання заяви-анкети 25.06.2013 року), право достроково повернути свій кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат у будь-який час, заплативши лише за фактичне користування ним на визначених у заяві-анкеті умовах, а тому була переконана, що має можливість обслуговувати свою заборгованість. Також позивачка правомірно розраховувала на те, що якщо банк прийме рішення про зміну розміру процентної ставки, вона обов`язково, у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, буде письмово повідомлена про це за 15 днів до такої зміни і, таким чином, вона зможе прийняти рішення: чи продовжити користування кредитними коштами і сплачувати новий розмір процентів чи достроково, протягом 15 днів, повністю повернути кредит і, таким чином, відмовитись не приймати нові умови кредитування. Позивачка також розраховувала, що уся інформація, яка надходить від відповідача, буде повною, чіткою та недвозначною, для того, щоб вона могла зробити відповідний свідомий вибір. Натомість, як позивачці стало відомо, на даний час, у результаті надання їй правової допомоги, відповідачем в односторонньому порядку, без письмового повідомлення позивачки, неодноразово змінювались істотні умови кредитного договору, а саме: 1) розмір кредитного ліміту збільшувався з 3000 грн. до 18 000 грн., що підтверджується порівнянням інформації про процентну ставку, яка зазначена у заяві-анкеті від 25.06.2013 року та призначеннями платежів з операціями із списання відсотків за користування кредитним лімітом, зокрема за 30.04.2015 року; процентну ставку за користування кредитом: 01.09.2014 з 2,3 % місячних (27,6% річних) на 2,7 % місячних (32,4% річних); 01.04.2015 з 2,7 % місячних (32,4% річних) на 3,5% місячних (42,00% річних), що інформацією про розмір і призначення платежів за операціями зі списання відсотків за користування кредитним лімітом, зокрема за 30.04.2015 року, 28.02.2015 року, 30.09.2014 року; змінювалася форма виразу процентної ставки: замість процентів річних - процентів місячних, що може бути підтверджено порівняльним аналізом інформації про форму виразу процентної ставки, яка міститься у заяві-анкеті від 25.06.2013 року і у виписці за записами про операції, зокрема, які зазначені вище. Такі дії суперечили положенням ч. 1 ст. 652 ЦК України, ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, а також ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на дату вчинення відповідачем відповідних дій) і порушувало право позивачки, як споживача фінансової послуги з кредитування, на: незмінність істотної умови договору в частині суми кредиту; на отримання у встановленій (письмовій) формі повідомлення про передбачувану зміну процентної ставки по кредиту у строк не пізніше ніж 15 днів до такої зміни; можливість реалізувати передбачене право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат. Дії відповідача щодо відсутності належного інформування про відповідні зміни процентної ставки, а також розміру кредитного ліміту спонукали позивачку не вчиняти дій на реалізацію права достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат. Зміна форми вираження процентної ставки (з 27,6 % процентів річних на 2,3 процентів 3,5% місячних) могла створити ілюзію у споживача про значне зменшення розміру процентної ставки, хоча насправді це означало її збільшення. Зазначений спосіб зміни форми вираження процентної ставки банком, без відповідних роз`яснень споживачу, який не є експертом у галузі фінансів, не відповідав імперативній вказівці ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» про необхідність для здійснення споживачем свідомого вибору під час отримання пропозиції банку продовжити користуватись кредитом на змінених умовах отримати повну чітку не недвозначну інформацію про нову ціну цієї послуги банку (процентну ставку). Таким чином, волевиявлення позивачки щодо утримання від повного дострокового погашення кредитної заборгованості 01.09.2014 року (в сумі 13253 грн. 14 коп.), а також 01.04.2015 року (в сумі 17409 грн. 97 коп.) не було вільним у розумінні ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Як вказується у позовній заяві, у момент звернення позивачки до відповідача 25.06.2013 року із заявою-анкетою № SAMDN51000094261373 про надання кредиту, позивачка не могла передбачити, що 22.06.2018 року їй буде діагностовано рак. Як вбачається із Виписного епікризу із історії хвороби ОСОБА_1 від 10.08.2018 року, 13.12.018 року вона поступила на лікування за допомогою хіміотерапії до Івано-Франківського обласного клінічного онкологічного диспансеру із діагнозом рак шийки матки ТЗвН1МО, ст.3в, стан після 1 етапу х/променевого лікування, кл. гр. 2 Хр.коліт. Фіброаденоматоз молочних залоз. Вузловий зоб щитовидної залози. У період з 03.09.2018 року по 19.10.2018 року позивачка пройшла 2-й етап хіміотерапії, що підтверджується Виписним епікризом № 5708, виданим КЗ Прикарпатський онкологічний центр. Продовжувала стаціонарне лікування також у періоди з 20.11.2018 по 22.11.2018 року, 13.12.2018 по 15.12.2018 року, 14.01.2019 по 16.01.2019 року, що підтверджується Виписками № 6952, 7538 235 із медичної картки стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення. ОСОБА_1 є інвалідом II групи, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК серії Г № 156866. Також вона є вдовою померлого ветерана війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Управлінням соцзахисту населення Івано-Франківського міськвиконкому від 09.04.2001 року. Вищезазначена хвороба та реабілітація потребує значних коштів, а наявність чинного кредитного договору з 15.06.2018 року поставило відповідачку перед вибором між витрачанням коштів на лікуванням задля життя і витрачанням коштів на обслуговуванням кредиту. Зазначена ситуація виникла з незалежних від позивачки обставин, внаслідок події, яку вона не могла передбачити чи спланувати і ризик настання якої вона не несе. Фактично із діючим вона поставлена в умови, в яких вона має вибрати між життям і смертю, що є негуманним. З метою врегулювання зміни умов кредитного договору позивачка 22.02.2019 письмово зверталась до відповідача та адміністрації Президента України, на яке отримала відписку із посиланням на ст. 629 ЦК України про обов`язковість договору.

12.04.2021 представник позивача подав уточнення до позовних вимог, а сааме реквізити оспорюваного дговору, а сааме кредитний договір № IFOGI00000212, укладений шляхом підписання анкети-заяви від 23.07.2007 року.

16.05.2022 представник позивача уточнив позовні вимоги та просить:

визнати договір щодо кредитування АТ «КБ «Приватбанк» поточного рахунку ОСОБА_1 у формі заяви-анкети від 23.07.2007 року, 15.04.2011 року, недійсним в частині:

а) збільшення кредитного ліміту 25.06.2013 року з 2000 грн. до 15000 грн.; 01.07.2013 року з 15000 грн. до 17000 грн.; 06.07.2018 року з 17000 грн. до 18000 грн.;

б) збільшення розміру процентів за користування кредитом - 01.09.2014 з 2,3 % місячних (27,6% річних) на 2,7 % місячних (32,4% річних); 01.04.2015 з 2,7 % місячних (32,4% річних) на 3,5% місячних (42,00% річних) а також нарахування процентів на проценти;

в) збільшення у період з 01.06.2017 року по 01.11.2021 року заборгованості по кредиту за рахунок перенесення нарахованих прострочених процентів в сумі 47010,66 грн. до тіла кредиту із подальшим нарахуванням на цю суму процентів;

договір щодо кредитування АТ «КБ «Приватбанк» поточного рахунку ОСОБА_1 у формі заяви-анкети від 23.07.2007 року, 15.04.2011 року розірвати з дати відкриття судом провадження у справі.

Вимогу № 4 та вимогу №5 виключено згідно заяви від 04.10.2021 року про залишення позову щодо частини позовних вимог без розгляду.

22.12.2021 року представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 15.04.2011 року у розмірі 36471,90 грн. та понесених судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 18000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язалася здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошових коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язковий платежу. У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 07.12.2021 року має заборгованість у розмірі 36471,90 грн. з яких: 29250,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, у т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 29250,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 7221,30 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань та заборгованості не погашає, в зв`язку з чим просив стягнути з нього на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 36 471,90 грн. та 2270,00 витрати понесені на оплату судового збору.

Представник відповідача - адвокат Якубовський О.О. подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк», оскільки відповідач ОСОБА_1 заперечує факт отримання кредиту у заявленому позивачем розмірі (29 250, 60 грн.) Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредиту у заявленому позивачем розмірі, а наявний розрахунок заборгованості таким доказом не є. ОСОБА_1 отримала право користуватись кредитним лімітом (овердрафтом) на її платіжній карті у АТ КБ «Приватбанк» у результаті підписання заяви-анкети № SAMDN51000094261373 від 25.06.2013 року, а не 15.04.2011 року, як помилково доводить позивач. Разом із цим, із аналізу змісту цієї заяви вбачається, що її предметом є надання послуг з видачі кредитної картки, яка по своєму типу не передбачає кредитування, що відповідає доданими позивачем письмовим доказам. Матеріали справи не містять належних доказів дати укладання кредитного договору на ту дату, про яку вказує у позовній заяві позивач та видачі кредитних коштів у заявленому розмірі. Із позовної заяви вбачається, що 15.04.2011 року відповідачка підписала анкету-заяву про приєднаання до Умов та Правил надання банківських послуг щодо отримання пенсійної картки без кредитування рахунку. Однак, із вказаними умовами та правилами надання банківських послуг відповідача ознайомлено не було. Окрім того, із аналізу наявної у матеріалах справи анкети-заяву від 15.04.2011 року видно, що сторони не погодили належним чином усі його істотні умови, зокрема ціну (розмір процентної ставки, її тип (фіксована, змінювана); розмір кредитного ліміту, тощо), відтак кредитний договір не є укладеним. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які посилається позивач, відповідачу було надано для ознайомлення і з саме з ними відповідачу було запропоновано ознайомитись підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку. Як вбачається із матеріалів справи, вказані документи не містять підпису відповідача. За таких обставин відсутні правові підстави вважати, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитної катки взагалі містили заявлені у позові умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Як зазначається у відзиві на позов, у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (15 квітня 2011 року) до звернення до суду із вказаним позовом (20 січня 2022 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Тому Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не є належними доказами у справі. Оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за попушення термінів виконання договірних зобов`язань, вказаний кредитний договір слід вважати неукладеним (таким, що не відбувся). У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про зміну позивачем в односторонньому порядку у вересні 2014 року та квітні 2015 року процентної ставки, отримання такого повідомлення відповідач заперечує. Як вбачається із позовної заяви, ціна позову становить 36471,90 грн. і складається із вимог по простроченому тілу кредиту в сумі 29250,60 грн. та прострочених процентів на суму 7221,30 грн. При цьому, усі платежі відповідача в цей період часу в рахунок погашення заборгованості розподілялись відповідачем неправильно і не потрапляли на сплату боргу по кредиту, оскільки всупереч плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затв. Постановою НБУ № 89 від 11.09.2017 року, відповідачем облік кредиту, процентів та пені здійснювалось не на окремих рахунках бухгалтерського обліку (№ 22/24* та 605*, відповідно) а на одному - рахунку 2620. Саме ця обставина була одним із чинників, які надали можливість позивачу робити вищезазначені маніпуляції із структурою заборгованості. Вищевикладені обставини також підтверджують відсутність у відповідача зобов`язання по кредиту на суму 29250,60 грн. та недоведеність заявленої позивачем суми боргу по процентах на суму 7221,30 грн.

У відповіді на відзив представник позивача АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що підписавши заяву, відповідач ознайомилася та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, що розташовані на сайті Банку www://privatbank.ua; https://client-bank. privatbank.ua, Тарифами Банку, які разом з Анкетою-заявою складають Договір банківського обслуговування. Відповідач, підписавши 15.04.2011 року анкету-заяву, приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Крім того, представник АТ КБ «Приватбанк» посилається на виписку по картковому рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, а отже й отримала кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Банком подані належні докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов`язань.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2023 року (суддя Мелещенко Л.В.) позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» прийнято до провадження тавідкрито провадження у справі.

У зв`язку з Наказом № 573 від 17.08.2022 року суддя Людмила Мелещенко перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 22.08.2022 по 15.10.2022 та відповідно до розпорядження керівника апарату Івано-Франківського міського суду Володимира Оліяра № 122 від 05.09.2022 року проведено повторний автоматизований розподіл даної цивільної справи.

Системою автоматизованого розподілу дану цивільну справу розподілено судді Антоняку Т.М.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2022 року (с. Антоняк Т.М.) справу прийнято до провадження.

Відповідно до ухвали суду від 06 червня 2023 року справу № 344/21947/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним в частині кредитного договору, розірвання кредитного договору та справу № 344/20836/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг об`єднано в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали заявлений позов, просили його задовольнити. Вимоги АТ КБ «Приватбанк» заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог. В подальшому представник ОСОБА_1 - адвокат Якубовський О.О. подав заяву про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та її представника.

Представник АТ КБ «Приватбанк» заперечувала позовні вимоги ОСОБА_1 , просила задовольнити позовні вимоги Банку. У подальшому представник АТ КБ «Приватбанк» подала письмові пояснення. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі представника Банку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу договірних зобов`язань з приводу кредитних правовідносин.

15.04.2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, таким чином отримала кредитну картку із можливістю користування кредитними коштами у межах встановленого кредитного ліміту.

До позовної заяви позивачем додано копії Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг, довідки про зміну умов кредитування та видачі кредитної карти.

У заяві-анкеті від 15.04.2011 року зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року справа № 753/10779/16-ц (провадження № 61-39196св18) викладено наступні правові висновки: «Колегія суддів зазначає також, що якщо особа підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.».

Відповідно до виписки по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 вбачаються операції за картками, а саме зняття готівкових коштів, придбання товарів, поповнення карткового рахунку, тощо.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено права споживача у разі придбання ним продукції у кредит. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Як слідує з матеріалів справи, 15.04.2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про відкриття рахунку та надання банківських послуг, у якій зазначено, що вона ознайомилася та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку. Згодна з тим, що дана заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Укладення договору здійснювалось за принципом укладення між банком та клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєдналася до запропонованих банком умов та тарифів.

На момент укладення даного кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін; правочин був спрямований реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема надання кредиту позичальнику, кредитний договір укладено з дотриманням положень законодавства.

Позивач не додала до позову доказів того, що під час укладання договору вона не мала можливості прочитати даний договір та детально ознайомитися зі всіма умовами, навпаки, позичальник протягом тривалого періоду часу, виконувала зобов`язання, що свідчить про згоду зі всіма умовами договору.

Крім того позивач не заперечувала, що вона користувалася кредитними коштами, наданими банком, що також вбачається і з виписки про рух коштів на рахунку відповідача.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналіз змісту вказаної норми дозволяє визначити ряд умов, за наявності яких цивільно-правовий договір можна вважати укладеним: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі.

У статті 640 Цивільного кодексу України встановлені додаткові критерії, за якими договір може визнаватись укладеним.

Крім вимог про узгодження сторонами істотних умов, висуваються вимоги до форми договорів або щодо виконання певних умов (дій), які становлять сам зміст цих договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 1055 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 Цивільного кодексу України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

Відтак, суд приходить до висновку, що при укладенні спірного кредитного договору вимоги статті 203 ЦК України не були порушені, отже правові підстави, передбачені статтею 215 ЦК України, для визнання кредитного договору недійсним відсутні, оскільки банком перед укладенням спірного договору було ознайомлено позичальника з основними умовами кредитування. Текст підписаного сторонами кредитного договору свідчить про досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору до моменту реальної передачі грошових коштів, які були надані позивачу за позовом.

Згідно наданого суду розрахунку АТ КБ «Приватбанк», станом на 07.12.2021 року у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 36471,90 грн., яка складається з: 29250,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, у т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 29250,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 7221,30 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.

Також, як встановлено судом з розрахунку заборгованості за кредитом відповідача, сума коштів, які використано позичальником в межах кредитного ліміту станом на 07.12.2021 року складає заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 29 250 грн. 60 коп.

У той же час суд враховує, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відповідальність у вигляді відсотків, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані суду Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи 15.04.2011 року анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, що додані банком до позовної заяви.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису позичальника.

В анкеті-заяві позичальника 15.04.2011 року порядок нарахування та списання відсотків за користування кредитним лімітом не зазначені.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (15.04.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22.12.2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов та правила надання банківських послуг у редакціях, що найбільш сприятливі для інтересів фінансової установи, аніж для споживача.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний зміст запропонованих відповідачу Умов та Правил надання банківських послуг, відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, а також відсутності підпису позичальника у витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», надані банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що була встановлена на час укладення із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують цих обставин.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутні підстави вважати, що при укладенні з ОСОБА_1 кредитного договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а сторонами було дотримано форми кредитного договору у частині визначення розміру процентів.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 , остання дійсно користувалася кредитними коштами, що підтверджує факт отримання нею коштів банку. Проте, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, до суми боргу позивачем включено суми нарахованих відсотків, стягнення яких між сторонами не узгоджувалося, тому слід вважати, що АТ КБ «Приватбанк» не доведено належними доказами розмір заборгованості, яка підлягає стягненню.

Ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, підсумовуючи викладене вище суд зазначає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним в частині кредитного договору, розірвання кредитного договору належить відмовити.

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг є частково обґрунтованими і підлягають до задоволення в частині стягнення з неї заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 29 250,60 грн.

З урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача з відповідача 2 481,00 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись наведеним та на підставі ст. ст. 10 - 13, 81, 141, 176, 247 ч.2, 258, 259, 264, 265, ч.4 ст. 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним в частині кредитного договору, розірвання кредитного договору - відмовити.

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", місцезнаходження якого: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, з зарахуванням на рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299, код 14360570 - 29 250 (двадцять дев`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 60 коп., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту.

У задоволенні позовних вимо г - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2023 року.