Рішення № 114984971, 16.11.2023, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/3764/23

провадження № 2/0274/1519/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.11.2023 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайоннийсуд Житомирськоїобласті вскладі: судді Вдовиченко Т.М.,за участюсекретаря судовогозасідання РудичМ.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирській області, Житомирської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади -

в с т а н о в и в:

15.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до Головного управління національної поліції Житомирської області, Житомирської обласної прокуратури, згідно якого просить стягнути з держави Україна на свою користь кошти в сумі 47 500 грн та 200 доларів США або в гривнях по курсу НБУ, з яких: 7 500 грн та 200 доларів США - матеріальна шкода; 2 000 грн. - транспортні витрати; 38 000 грн - моральна шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, а саме: Головним управлінням національної поліції Житомирської області та Житомирською обласною прокуратурою, а також 16 000 грн судових витрат.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що в лютому 2020 року відбулося незаконне проникнення в квартиру АДРЕСА_1 , звідки викрадено грошові кошти в розмірі 7500 грн. та 200 доларів США. Власником квартири була її покійна сестра, спадкоємцем якої вона являється. Позивачкою була подана заява про злочин в Бердичівський РВП, який є структурним відділенням ГУНП Житомирської області. Однак її заяву не було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Нею була подана скарга до слідчого судді і ухвалою слідчого судді від 28.08.2020 року було зобов"язано посадових осіб Бердичівського РВП внести відомості по її заяви до ЄРДР. Слідство у справі триває більше трьох років, протягом яких Бердичівський РВП ГУНП Житомирської області під керівництвом Бердичівської окружної прокуратури, як структурний підрозділ прокуратури Житомирської області п`ять разів закривав провадження у справі. Всі ці постанови були оскаржені нею до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області. Крім цього вона неодноразово зверталась зі скаргами на рішення, дії та бездіяльність Бердичівського РВП ГУНП Житомирської області, Окружної прокуратури м.Бердичева до ГУНП Житомирської області, Національної поліції України, прокуратури Житомирської області та Офісу Генерального прокурора України. Все це разом узяте завдало їй значної матеріальної та особливо моральної шкоди.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2023 року відрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику сторін) ( а.с. 73-74).

15.10.2023 від Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог ОСОБА_1 , з тих підстав, що сам факт звернення позивачки з заявою до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про реальне порушення її прав, а не погоджуючись з рішенням дізнавача, позивачка у повному обсязі реалізувала своє конституційне право на доступ до правосуддя, шляхом звернення до слідчого судді, який згідно п.18 ч.1 ст. 3 КПК України здійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Реалізація позивачкою своїх процесуальних прав на оскарження рішень, дій та бездіяльності дізнавача під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди, оскільки не є порушенням її прав. Крім іншого, позивачкою не надано доказів заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, відтак підстав для задоволення позовних вимог немає.

11.10.2023 ОСОБА_1 подала відповідь на відзив Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому підтримала заявлені позовні вимоги. Додатково зазначила, що транспорті витрати, які вона зазнала, складаються з поїздок на таксі та приватному транспорті до поліції, прокуратури та суду, оскільки їй самостійно важко пересуватися. Судові витрати складаються з адвокатських послуг, розмір яких вона просить визначити суд.

20.10.2023 від Житомирської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що метою оскарження позивачкою бездіяльності осіб СД Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області та Бердичівської окружної прокуратури є оспорювання їх процесуальних дій. Однак, зазначене не є безумовним доказом неправомірної бездіяльності ГУНП України в Житомирській області та Житомирської обласної прокуратури у розумінні положень ст.1174 ЦК України. Доводи ОСОБА_1 пов`язані з незгодою з процесуальними рішеннями, які приймалися посадовими особами СД Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області у кримінальному провадженні, а також припущеннями, що посадові особи Житомирської обласної прокуратури не здійснювали нагляд за досудовим розслідуванням, які, між іншим, нею оскаржувалися в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування їй моральної шкоди. Підставами для скасування постанов про закриття кримінального провадження була відсутність мотивації прийнятого рішення, а не допущені незаконні дії або бездіяльність слідчих, які були встановлені слідчим суддею. Також в позовній заяві відсутнє обґрунтування наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями обласної прокуратури та понесеними позивачкою витратами та не долучено належних та допустимих доказів, щодо понесення позивачкою таких витрат. В зв`язку з чим просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.10.2023 ОСОБА_1 подала відповідь на відзив Житомирської обласної прокуратури. Вважає, що головним доказом бездіяльності поліції при розслідуванні її справи є ухвали слідчих суддів, якими скасовувалися ці постанови. Доказом завдання моральної шкоди, вважає смерть своєї сестри, яка померла внаслідок переживань з приводу крадіжки. Просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

20.10.2023 на адресу Бердичівського міськрайонного суду від Житомирської обласної прокуратури надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 23.10.2023 року в задоволенні даного клопотання відмовлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на розгляді Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12020065050000097 від 12.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області вд 26.05.2023 закрито провадження за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови дізнавача СД Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області від 08.05.2023 про закриття кримінального провадження №1202006505000097 від 12.09.2020 (а.с.65).

До матеріалів позовної заяви долучено відповіді Житомирської обласної прокуратури від24.11.2022 №27-р, ГУНП в Житомирській області від 13.12.2022 №В231/105/49/01-2022, від 01.08.2022 №В-128/105/49/01-2022, Офісу генерального прокурора від 22.02.2023 №27-р, Бердичівської окружної прокуратури від 12.12.2022 №20-94-306-20, Національної поліції України від 11.07.2022 №49/В346 від 02.09.2022 №49/В-443 на звернення ОСОБА_1 щодо неналежного проведення досудового розслідування кримінального провадження №1202006505000097 від 12.09.2022 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України працівниками Бердичівського РВП ГУНП України в Житомирській області (а.с.51-59).

Також стороною позивачки на підтвердження понесення матеріальної шкоди долучено товарні чеки та квитанції оплати поштових відправлень та виготовлення ксерокопій (а.с.66-71).

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивачки заявлені до відповідачів про стягнення з Держави Україна у відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7500 грн. та 200 доларів США, що на 15.06.2023 складає 47500 грн. за курсом Національного банку України.

В нормативно - правове обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Конституція України (ст. 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно положень ст. 1176 Цивільного кодексу України, якою врегульоване питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені нормами статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України. Вказане викладене в правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі N 6-440цс16.

Згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Такі способи захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб`єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі. Також відповідно до ст. ст. 1173 - 1175 ЦК така шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб).

У таких справах суд, по-перше, має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам; по-друге, суд встановлює, чи порушуються суб`єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Статтею 23 а саме п.6 ч.1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.

Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію»).

Статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Так, згідно вказаної норми прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції, згідно ст. 2 Закону: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, предметом доказування у даній справі є неправомірна бездіяльність посадових осіб відповідачів - Головного управління національної поліції Житомирської області та Житомирської обласної прокуратури при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1202006505000097, факт нанесення такою неправомірною бездіяльністю відповідачів матеріальної шкоди позивачці, в розмірі 47500 грн. та наявність причинно - наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та бездіяльністю відповідачів. Оскільки підставами відповідальності за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, є шкода, незаконні дії, причинний зв`язок між незаконними діями та шкодою.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, доказів, які б відповідали вимогам визначеним в ст. 77, 78 ПК України, допущеної бездіяльності при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1202006505000097 з боку посадових осіб Головного управління національної поліції Житомирської області та Житомирської обласної прокуратури до матеріалів справи подано не було.

Порядок оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначено приписами глави 26 КПК України.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України визначено право заявника, потерпілого, підозрюваного подавати скаргу на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання відповідної заяви чи повідомлення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій у визначений цим кодексом строк.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора подаються впродовж десяти днів після їх ухвалення чи вчинення, що передбачено частиною 1 статті 304 КПК України. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлено постановою, строк подання скарги починається з дня отримання її копії.

За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора в процесі досудового розслідування виноситься ухвала згідно з правилами статті 307 КПК України. Така ухвала слідчого судді може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов`язання припинити дію, зобов`язання вчинити певну дію, відмову в задоволенні скарги.

Матеріали справи не містять доказів, із яких би вбачалося, що позивачкою у встановленому законодавством порядку (шляхом подання скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора) оскаржувалася бездіяльність посадових осіб Головного управління національної поліції Житомирської області та Житомирської обласної прокуратури, відтак у суду відсутні підстави для висновку про доведеність відповідних тверджень позивачки.

Подані позивачкою до матеріалів справи, з метою доведення бездіяльності посадових осіб Головного управління національної поліції Житомирської області та Житомирської обласної прокуратури копії листів адресованих органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури (звернень позивачки) та відповіді таких органів на відповідні листи (звернення), не є належними та допустимими доказами, у відповідності до положень ст. 77,78 ЦПК України бездіяльності посадових осіб Головного управління національної поліції Житомирської області та Житомирської обласної прокуратури при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1202006505000097, та відповідно не приймаються судом, як такі. Оскільки такі докази не підтверджують оскарження позивачкою бездіяльності посадових осіб Головного управління національної поліції Житомирської області та Житомирської обласної прокуратури, в установленому КПК України порядку (звернення не є скаргами).

З клопотанням про витребування відповідних доказів у справі позивачка не зверталася.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Позивачкою не надано суду доказів заподіяння їй саме посадовими особами Головного управління національної поліції Житомирської області та Житомирської обласної прокуратури, матеріальної шкоди, яка б полягала, наприклад, у понесені нею витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права на своєчасне та неупереджене досудове слідство, її розміру та причинно - наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідачів та такою шкодою.

Нанесення відповідачами позивачці матеріальної шкоди та розмір такої шкоди позивачка обґрунтовує тим, що викраденням майна їй завдано моральну шкоду, якої вона зазнала в зв`язку зі смертю сестри, яка померла, оскільки тривало хворіла та її стан погіршився після вчиненої крадіжки. З огляду на вказане, позивачка на захист її порушених прав просить суд за рахунок Державного бюджету України відшкодувати їй суму викрадених грошових коштів, вартість яких складає (на момент звернення до суду 47500 грн. за курсом Національного банку України), тобто по суті позивачка просить суд відшкодувати їй за рахунок Державного бюджету України вартість викраденого майна - шкоду нанесену їй викрадачами. Така шкода, за приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України відшкодовується особою, яка її завдала, а не відповідачами.

Відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення за рахунок Державного бюджету України, як передбачено ч. 3 ст. 127 КПК України реалізується лише у випадках та у порядку, що встановлені окремим законом. На сьогодні в Україні єдиним механізмом відшкодування заподіяної шкоди, внаслідок кримінального правопорушення залишається подання цивільного позову (окремо або в межах кримінального провадження) до особи, яка вчинила злочин.

За таких обставин, виходячи з вищенаведених положень законодавства та враховуючи недоведеність ОСОБА_2 факту нанесення їй шкоди саме посадовими особами відповідачів -Головним управлінням національної поліції Житомирської області та Житомирською обласною прокуратурою, незаконності дій/бездіяльності посадових осіб відповідачів - Головного управління національної поліції Житомирської області та Житомирської обласної прокуратури та причинного зв`язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб відповідачів - Головного управління національної поліції Житомирської області та Житомирської обласної прокуратури та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (втрати, внаслідок крадіжки, майна, вартістю, за оцінкою позивача, 475000 грн. (7500 грн 200 доларів США та 2000 грн транспортних послуг), суд дійшов висновку про не доведеність, не обґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Судом відхиляються посилання позивачки на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. Отже, положення вказаного закону не застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі.

Держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Положення статті 1177 ЦК України передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої лише фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. Згідно з частиною першою статті 1207 цього ж Кодексу шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 ЦК України, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

Враховуючи, висновки суду про недоведеність, не обґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову до відповідачів в частині стягнення матеріальної шкоди, відсутні і правові підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачкою не надано належних доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями службової (посадової) особи органу державної влади, що в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягають .

Відповідно до положень п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Оскільки позивачкою при зверненні до суду не сплачувався судовий збір, а в задоволенні позовних вимог відмовлено, підстав для стягнення судового збору в розмірі 16000 грн., який ОСОБА_1 не сплачувався не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12-13,76-81,89,247,258,263-265,274-275,279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доГоловного управліннянаціональної поліціїв Житомирськійобласті,Житомирської обласноїпрокуратури провідшкодування матеріальноїта моральноїшкоди,завданої незаконнимирішеннями,діями чибездіяльністю органівдержавної влади - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 листопада 2023 року.

Суддя Т.М.Вдовиченко