Рішення № 114981926, 01.11.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18179/23

2/760/9328/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

01 листопада 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Мех В.Ю.

представника прокуратури- Лапшиної О.В.

представника позивача- Харитонова М.С.

представників відповідача 1 - Федорчук Х.В., Гриник М.С.

преставника відповідача 2- Протаса О.В.

представника 3-ї особи- ОСОБА_7.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,суд

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2023 року перший заступник Солом`янської окружної прокуратури м.Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради і просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення відділу приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 48413 від 07 липня 2022 року, яким передано у приватну власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,40 кв. м.

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 07 липня 2022 року № НОМЕР_1 , видане відділом приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,40 кв. м.

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року, індексний номер 47345219, та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2611357480000).

Посилається в позові на те, що Солом`янською окружною прокуратурою м. Києва під час здійснення нагляду за додержанням законності під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022102090000217 від 05 вересня 2022 року встановлено порушення майнових прав територіальної громади міста Києва, а саме вибуття квартири АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (актовий запис про смерть, складений Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) за №1453 від 12 липня 2022 року ).

Відповідно до інформації Київського міського клінічного бюро судово- медичної експертизи від 07 липня 2023 року труп ОСОБА_2 був доставлений до відділу судово-медичної експертизи трупів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи 17 червня 2022 року.

Тіло вказаної особи родичами чи іншими особами не було отримано для поховання.

За зверненням Київського клінічного бюро судово-медичної експертизи Солом`янською окружною прокуратурою м. Києва видано дозвіл на поховання ОСОБА_2 за державний кошт (№ 44-3523вих-22 від 23 червня 2022 року).

У подальшому до КМКБ СМЕ звернулася ОСОБА_1 та отримала 29 червня 2022 року лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , проте не здійснила ні поховання, ні реєстрацію смерті в органах реєстрації актів цивільного стану.

Поховання ОСОБА_2 здійснено за рахунок держави на підставі дозволу про поховання за державний кошт № 44-5050вих-22 від 29 липня 2022 року.

Реєстрація смерті проведена ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації з Реєстру територіальної громади м. Києва ОСОБА_2 з 20 листопада 1988 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Квартира перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Києва (рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27 грудня 2001 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва», додаток 10 (таблиця 6, п. 179), рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02 грудня 2010 року «Про питання комунальної власності територіальної громади міста» додаток 9 (таблиця 6, п. 479), була віднесена до сфери управління Солом`янської у м. Києві державної адміністрації (розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №1112 від 10 грудня 2010 року «Про питання організації управління районами у місті Києві» (п. 479 додатку) та закріплена на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації за №279 від 06 травня 2015 року «Про передачу майна та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації» (зі змінами, внесеними розпорядженням №838 від 11 листопада 2016 року) (п. 1053 Додатку).

Крім того, було встановлено, що на адресу органу приватизації Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації 08 липня 2020 року надходила заява ОСОБА_2 від 02 липня 2020 року про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду вказаної заяви та поданих до неї документів листом від 23 липня 2020 року вони були повернуті заявнику.

04 серпня 2020 року та 13 листопада 2020 року на адресу органу приватизації Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації надходили заяви ОСОБА_2 від 30 липня 2020 року та від 10 листопада 2021 року відповідно, які були подані ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 22 липня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Г.В.

Вказані заяви також були повернуті без прийняття рішення.

28 січня 2022 року до органу приватизації Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації черговий раз надійшла заява від 10 листопада 2021 року, яка також була подана ОСОБА_3 на підставі довіреності.

За результатами розгляду вказаної заяви та долучених до неї документів, відділом приватизації державного житла Управління житлово - комунального господарства та будівництва прийнято рішення № 48413 від 07 липня 2022 року про передачу ОСОБА_2 , який на момент його прийняття помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у приватну власність квартири АДРЕСА_1 .

На підставі даного рішення видано свідоцтво про право власності від 07 липня 2022 року № НОМЕР_1 , яке отримано ОСОБА_3 11 липня 2022 року.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13 липня 2022 року приватним нотаріусом КМНО Гончар Г.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 47345219 (з відкриттям розділу), та здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2611357480000) за вже померлим ОСОБА_2 .

Реєстрацію проведено на підставі: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 51734300 від 13 липня 2022 року, в якій зазнасчена адреса: вул. Миколи Хвильового, яка начебто подана та підписана ОСОБА_2 , та свідоцтва відділу приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 07 липня 2022 року.

Крім того, відповідно до матеріалів реєстраційної справи приватним нотаріусом КМНО Гончар Г.В. видано картку прийому заяви № 304911895 від 13 липня 2022 року під підпис померлому ОСОБА_2 .

Згідно висновку експертів за результатами проведення судової- почеркознавчої експертизи за №8150/8151/23-32 від 16 травня 2023 року підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Підпис заявника» в оригіналі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року №51734300, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Документи згідно переліку отримав» в оригіналі картки прийому заяви про державну реєстрацію права власності від 13 липня 2022 року №304911895, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Рукописний запис « ОСОБА_2 » у графі «Документи згідно переліку отримав» на оригіналі картки прийому заяви про державну права власності від 13 липня 2022 року №304911895, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, ймовірно ОСОБА_3 .

Під час обшуку в подружжя ОСОБА_4 виявлено та вилучено заяву про передачу в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність квартири, що займає ОСОБА_2 , від 30 липня 2020 року, за результатом розгляду якої органом приватизації вже відмовлено та повернуто документи.

Відповідно до висновку експерта КНДЕКЦ МВС України від 04 січня 2023 року №СЕ-19/111-22/53521-ДД у місці розташування рукописного запису «10» листопада 2021» у заяві про передачу в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність квартири, що займає ОСОБА_2 від 10.11.2021, є внесення змін шляхом підчистки первинного запису з подальшою допискою нового запису «10» листопада 2021».

Таким чином, приватизація спірного нерухомого майна здійснена на підставі заява від імені ОСОБА_2 від 30 липня 2020 року шляхом підчистки первинного запису «30.07.2020» з подальшою допискою нового запису «10.11.2021».

ОСОБА_3 по даному факту вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

З урахуванням цього, рішення відділу приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 48413 від 07 липня 2022 року, свідоцтво про право власності від 07 липня 2022 року № НОМЕР_1 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року, індексний номер 47345219, є незаконними та підлягають скасуванню.

Зазначає також, що відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може збути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є з комунальній власності.

Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» .

Відповідно до даної норми закону для приватизації житла особа, яка фактично у ньому проживає, має звернутися до органу приватизації із відповідною заявою та документами.

Проте, 28 січня 2022 року волевиявлення ОСОБА_2 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не було, а заява від 10 листопада 2021 року до органу приватизації містить недостовірну інформацію.

З у рахуванням цього, процедура приватизації спірного нерухомого майна розпочата не у відповідності до закону та на підставі підроблених документів.

Крім того, зазначила, що з точки зору п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.

Отже, довіреність від 22 липня 2020 року припинила дію 17 червня 2022 року у зв`язку із смертю довірителя - ОСОБА_2 , про смерть якого представники за довіреністю достовірно знали, оскільки ОСОБА_3 зареєстрував смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 29 червня 2022 року отримала лікарське свідоцтво про смерть.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаючи про смерть довірителя та припинення дії довіреності від 22 липня 2020 року, на її підставі отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_3 подав до органу приватизації підроблені докмуенети, на підставі яких, всупереч волевиявленню померлого, ввів в оману орган приватизації та отримав правовстановлюючий документ на спірне нерухоме майно.

Крім того, 11 листопада 2021 року приватним нотаріусом КМНО Гончар Г.В. посвідчено заповіт від імені ОСОБА_2 на ім.»я ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 цим же нотаріусом 13 липня 2022 року заведено спадкову справу №15/2022 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини.

Свідоцтва по право на спадщину на даний час не видавалися.

Вважає, що наведені обставини вказують на протиправне заволодіння нерухомим майном комунальної форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, лише власник майна наділений правом на реєстрацію за собою відповідних прав на майно.

Внаслідок смерті ОСОБА_2 не мав волевиявлення та можливості ініціювати питання державної реєстрації права приватної власності на спірне майно.

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Таким чином, реєстрація за ОСОБА_2 права власності на майно в обхід закону та надання державним органам документів, які не відповідають вимогам законодавства, з метою введення держави в оману задля реєстрації права власності на нерухоме майно, свідчить про неправомірне набуття майна у власність.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції діючій на час спірних правовідносин) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких підстав).

З урахуванням даного обґрунтування вважає реальне поновлення права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності як такого, що суперечать вимогам чинного законодавства та порушують право власності територіальної громади міста Києва на розпорядження квартирою.

Враховуючи, що приватизація спірного нерухомого майна відбулася в результаті незаконних дій, на підставі недійсних документів та з введення в оману органу приватизації, отримання рішення органу приватизації і свідоцтва про право власності на підставі нечинної довіреності, подання заяви про державну реєстрацію права власності від імені вже померлої особи, вважає достатніми підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року, індексний номер 47345219, та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності за на квартиру АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_2 .

Навівши в позові обґрунтування підстав представництва прокурора в інтересах держави в суді в даному спорі, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 10 серпня 2023 року та відповідно до ст.33 ЦПК України визначено склад суду.

Ухвалою суду від 11 серпня 2023 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам та третій особі копію позовної заяви з додатками .

Відповідачам був наданий строк для надання відзиву, третій особі - для надання пояснень.

29 серпня 2023 року третя особа подала пояснення на позов.

Зазначає про відсутність порушення прав держави/громади м. Києва, а відповідно і відсутності підстав для звернення Солом`янської окружної прокуратури м. Києва з даним позовом до суду.

Привівши аналіз Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», зазначає, що набуття права власності на підставі приватизації відбувається шляхом подання заяви до органу приватизації особи, яка проживає і зареєстрована в житловому приміщенні, яке перебуває у комунальній або державній власності.

При цьому, ні положення ЦК України, ні положення Закону ЦУКраїни «Про приватизацію державного житлового фонду», ні Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року не місять положень про пряму заборону прийняття рішення про приватизацію житла за громадянами, які за життя подали відповідну заяву, але померли під час розгляду такої заяви.

Відсутність такої заборони,з урахуванням положень ст. 328 ЦК України, дає підстави стверджувати, що в такому випадку майно переходить у власність спадкоємців у порядку, визначеному законом, а за їх відсутності повертається у власність громади як відумерла спадщина.

Зазначає, що закон взагалі не передбачає зупинення процедури приватизації майна громадян, повязаних зі смертю заявника, тому твердження прокурора про порушення порядку приватизації в зв`язку з прийняттям рішення про передачу квартири у власність після смерті ОСОБА_5 вважає безпідставними.

Крім цього, звернув увагу на порушення строків розгляду заяви ОСОБА_5 про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність,оскільки вказане питання повинно було бути вирішене до 28 лютого 2022 року, але з невідомих причин орган приватизації зміг прийняти оскаржуване рішення лише 07 липня 2022 року.

Тобто, у випадку належного виконання органом приватизації своїх обовязків і повноважень, предмет спору, як такий перестав би існувати, оскільки процедура приватизації завершилась би за жиггя ОСОБА_2 .

Враховуючи навдене, зазначає, що розгляд заяви ОСОБА_2 відбувся після смерті, але з порушеням строків розгляду, а позивач фактично намагається скинути вину за зволікання відповідача щодо розгляду на третю особу без самостійних вимог, позбавивши її права на спадкування майна за заповітом.

Вважає, що заявлений позов суперечать самим принципам цивільних відносин, зокрема, принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Щодо підробки документів, зазначив, що з точки зору ст. 358 КК України внесення змін в заяву від фізичної особи не є обєктом злочину, а сама дія не є неправомірною відповідно до вимог кримінального закону.

Документ або дія може бути визнано недійсним, проте з підстав, визначених цивільним правом, зокрема, внаслідок відсутності волевиявлення сторони на вчинення дії, зазнавченої в поданій заяві.

Проте позивачем не доведено, що внесення змін в дату подання документу суперечило волі ОСОБА_5 .

Таке твердження є лише припущенням, оскільки не підтверджено жодним належним та допуститимим доказом.

Оскільки кримінальний закон не визначає як злочин внесення змін до такого документа як заява, мова йде виключно про виправлення дати подання заяви, а позивачем не доведено той факт, що подача документа з виправленням дати подачі заяви в будь-який спосіб суперечила волевиявленню ОСОБА_2 .

Зауважив також, що ні положення ЦК України, ні положення ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», ні Положення про порядок передачі квартир {будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року, не місять положень про пряму заборону подання заяв про приватизацію з виправленнями, дописами або уточненнями.

З урахуванням цього вважає, що наявність виправлення дати на заяві про передачу майна у приватну власність без доведення відсутності волевиялення ОСОБА_2 не може бути підставою для визнання неправомірним та скасування рішення від 07 липня 2022 року № 48413 про передачу ОСОБА_2 , який на той час помер, у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 .

Виходячи з того, що заява про передачу майна у приватну власність ОСОБА_2 була подана за життя останнього, подана довірителем на підставі дійсної довіреності, а ОСОБА_2 за життя склав заповіт на користь ОСОБА_1 , вважає, що інтереси громади м. Києва не порушено внаслідок реєстрації права власності за ОСОБА_5 , оскільки наявність процедури приватизації майна, наявність спадкоємців у померлого ОСОБА_2 , звернення спадкоємців з заявою про прийняття спадщини свідчить про те, що або майно, або право вимоги відносно набуття майна відійшло до складу спадкової маси, тому право позивача порушено не було.

Зазначив також, що з точки зору закону право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого ч.3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі №6-121 цс 13 та інших постановах Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі № 719/179/17 (ЄДРСРУ № 72151019), від 27 березня 2019 року у справі № 669/629/16-ц (ЄДРСРУ № 81107276).

Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

Наявні у матеріалах докази, а саме: копія довіреності, заповіт, визнання позивачем неодноразових звернень ОСОБА_2 за життя з заявами про приватизацію квартири свідчать про те, що квартира АДРЕСА_1 увійшла до складу спадкової маси, тому територіальна громада на даний час не має жодного інтересу відносно вказаної квартири, а відповідно, відсутнє право громади, яке підлягає захисту в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням цього, просить у позові відмовити.

Протокольною ухвалою суду від 21 вересня 2023 року за клопотанням позивача - Київської міської ради, до участі в ясправі як співвідповідача було залучено Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації.

05 жовтня 2023 року співвідповідач - Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації подав відзив на позов.

Зазначив, що 28 січня 2022 року представник ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_6 подав заяву про отримання адміністративної послуги «Оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло» за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатом розгляду заяви відділом 07 липня 2022 ркоу було прийнято рішення № 48413 про передачу в приватну власність ОСОБА_2 квартири в АДРЕСА_1 , з оформленням свідоцтва про право власності.

Результат надання адміністративної послуги було передано до ЦНАП для видачі заявнику.

Рішення було прийнято у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також на підставі поданих документів, що відповідають вимогам, передбаченими у Положенні про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Враховуючи викладене, просить винести законне та обгрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Інші відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позов не подали.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією України серед основних прав і свобод людини й громадянина також роголошено право на житло.

Відповідно до ст.47 Конституції кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Саттею 345 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

За змістом ст. 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенні про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно з ч.ч.3, 10 ст.8 Закону органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік документів, які подаються до органів приватизації, приведено в п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був наймачем квартири АДРЕСА_1 .

08 липня 2020 року ОСОБА_2 звернувся органу приватизації Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 .

Дана заява листом від 23 липня 2020 року була повернута разом з поданими документами.

04 серпня 2020 року та 13 листопада 2020 року на адресу органу приватизації від імені ОСОБА_2 подавалися документи про передачу квартири у власність його представником на підставі довіреності ОСОБА_3 .

Дані заяви також були повернуті органом приватизації без прийняття рішення.

28 січня 2022 року до органу приватизації Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації черговий раз надійшла заява від імені ОСОБА_2 від 10 листопада 2021 року про передачу квартири у приватну власність, яка також була подана ОСОБА_3 на підставі довіреності.

Рішенням органу приватизації № 48413 від 07 липня 2022 року квартира АДРЕСА_1 була передана у приватну власніть ОСОБА_2 .

На підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності від 07 липня 2022 року № НОМЕР_1, яке 11 липня 2022 року було отримане ОСОБА_3

13 липня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Г.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 47345219 (з відкриттям розділу), та здійснено реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 .

Встановлено також, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Таким чином, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за виданою померлим довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 припинилося.

( т.1, а.с. 19 - 24; 44 - 69 )

Відповідно до висновку експерта КНДЕКЦ МВС України від 04 січня 2023 року №СЕ-19/111-22/53521-ДД у місці розташування рукописного запису «10» листопада 2021» у заяві про передачу в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність квартири, що займає ОСОБА_2 від 10.11.2021року, є внесення змін шляхом підчистки первинного запису з подальшою допискою нового запису «10» листопада 2021».

( т.1, а.с. 101 - 104 )

Крім того, відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової- почеркознавчої експертизи за №8150/8151/23-32 від 16 травня 2023 року підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Підпис заявника» в оригіналі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року №51734300, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Документи згідно переліку отримав» в оригіналі картки прийому заяви про державну реєстрацію права власності від 13 липня 2022 року №304911895, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Рукописний запис « ОСОБА_2 » у графі «Документи згідно переліку отримав» на оригіналі картки прийому заяви про державну права власності від 13 липня 2022 року №304911895, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, ймовірно ОСОБА_3 .

( т.1, а.с. 118 - 128 )

Прокурор у судовому засіданні зазначив і проти цього не заперечував представник третьої особи, заява ОСОБА_2 від 30 липня 2020 року про передачу квартири у приватну власніть була вилучена під час обшуку в квартирі за місцем проживання третьої особи з чоловіком.

( т.1, а.с. 84 - 93 )

Відповідно до ч.4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Тобто, спірна квартира була передана у приватну власніть ОСОБА_2 після його смерті на підставі підробленої заяви.

Встановлено також, що 11 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Г.В.посвідчено заповіт від імені ОСОБА_2 на ім.»я ОСОБА_1

13 липня 2022 року за заявою ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського імського нотаріального округу Гончар Г.В. заведено спадкову справу №15/2022 після смерті ОСОБА_2

( т.1 а.с. 50 - 52; 109 - 111 )

Встановлено, що Солом`янським УП ГУНП в м.Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102090000217 від 05 вересня 2022 року, в тому числі по факту передачі спірної квартири у власність ОСОБА_2 .

15 червня 2023 року ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру за ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК Украпїни.

( т.1, а.с.139 - 141 )

Прокурор у судовому засіданні зазначила, що обвинувальний акт на даний час знаходиться на розгляді Солом`янського районного суду м.Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частинах 1-3, 5 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК Украпїни суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З урахуванням цього, обставин передачі спірної квартири у власність померлого наймача, відсутність його волевиявлення на вчинення таких дій у зв`язку із смертю, рішення органу приватизації від 07 липня 2022 року про передачу спірної квартири у власність ОСОБА_2 підлягає визнанню незаконним, а видане на підставі вказаного рішення свідоцтво про право власності підлягають недійсними.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Такі особливості встановлено, зокрема, ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 31-1 Закону державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, , а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на викладене, рішення суду про визнання недійсним договору саме по собі не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав.

У разі визнання недійсним договору, що стало підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним ЦК України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Це відовідає позиції Верховного суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 909/968/16 від 11 вересня 2018 року.

З урахуванням цього, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача і в цій частині.

Суд не приймає до уваги заперечення третьої особи, викладені в поясненнях до суду, виходячи з наступного.

Так, представник третьої особи в судовому засіданні не спростовував висновків експертиз, наданих прокурором при зверненні до суду, а також приведених у позові обставин.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Як зазначено вище, ОСОБА_2 , а в подальшому його представники неодноразов зверталися з заявами пропередачу квартири у приватну власність, однак документи поверталися в зв`язку з їх неналежним оформленням.

Крім того, рішення про приватизацію від 07 липня 2022 року було прийнято органом приватизації після смерті ОСОБА_2 та на підставі підробленої заяви.

Саме за даними обставинами було вручено повідомлення про підозру ОСОБА_3 , а обвинувальний акт відносно нього розглядається судом.

Щодо строків розгляду заяви органом приватизації суд виходить з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 165 «Про деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб» (із змінами), строки надання адміністративних послуг суб`єктами їх надання з поновленням їх у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України було зупинено.

Посилання третьої особи на рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» також не може прийматися до уваги з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин. Оскільки воно стосується інших взаємовідносин сторін у спорі.

З урахуванням цього та обставин передачі квартири у власність ОСОБА_2 приведені в поясненнях заперечення не можуть прийматися до уваги.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про стягнення судового збору на користь Прокуратури міста Києва з відповідача - Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації.

Керуючись ст.ст. 92, 131-1, 141 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 20, 21, 25, 237, 239, 328, 345 ЦК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Законом України « Про првиатизацію державного житлового фондук», Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 45, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення відділу приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації № 48413 від 07 липня 2022 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46, 40 кв.м.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 07 липня 2020 року, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46, 40 кв.м.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року, індексний номер:47345219.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46, 40 кв.м.( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2611357480000).

В решті позову відмовити.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації на користь Київської міської прокуратури 8 052, 00 гр. судового збору.

Позивач: Київська міська рада, 01044 м.Київ вул. Хрещатик,36, ЄДРПОУ: 22883141.

Відповідач: Солом`янська районна в м.Києві державна адміністрація, 03020 м.Київ просп. Повітрофлотський, 41, ЄДРПОУ: 37378937.

Відповідач: Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації, 03020 м.Київ просп. Повітрофлотський, 41, ЄДРПОУ: 37485401.

Третя особа: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде кладено 17 листопада 2023 року.

Суддя: Л.А.Шереметьєва