Рішення № 114981229, 15.11.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12902/20-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Талдоновій М.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Печерського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» звернулось до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якому просить стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 11 540, 24 грн та витрат з оплати судового збору у розмірі 16013,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на не рухоме майно є власниками квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20 вересня 2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» перебачено здійснення перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва», яке згідно до розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації № 48 від 28 січня 2015 року перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва».

Відповідачі користуються комунальними послугами, отримують в повному обсязі послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які їм надаються. Позивач стверджує, що відповідачі з 01 грудня 2017 року по 01 листопада 2019 року не повністю сплачували за отримані комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 16013,29 грн, яку просить стягнути з відповідачів.

Також вказав, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2020 року у прийнятті заяви про видачу судового наказу у справі № 757/65941/19-ц відмовлено на підставі ч. 9 ст.165 ЦПК України.

На запит суду (для надання відомостей з реєстру) Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією направлено відповідь, в якій зазначено що згідно з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні: АДРЕСА_2 , за вказаною адресою відповідачі зареєстрованими не значаться.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

У встановлений судом строк відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відзив на позов не подали. Конверти з судовими повітсками, що направлялися за адресою вказаною в позові, повернулися до суду не врученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 4 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як споживачі житлово-комунальних послуг, згідно ст. 156, 162 ЖК України, відповідачі зобов`язані не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.

Позивач надає послуги утримання вказаного будинку та прибудинкової території, нараховує та збирає квартирну плату з мешканців на обслуговуючій території й збір з власників квартир за відшкодування експлуатаційних втрат утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно з розрахунком позивача, відповідачі не сплачують за надані їм житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим за ними утворилась заборгованість, що становить 16013,29 грн.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст.179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків» затверджених Постановою КМУ № 45 від 24 січня 2006 року «Про внесення змін до постанови Кабміну від 08 жовтня 1992 року № 572», власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовані права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором. Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов`язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номр 6-67, виданого 24.01.2019 року.

Відповідно до частини першої статті 1297, статті 1299 ЦК України отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, є обов`язком спадкоємця. Право власності у спадкоємця на успадковане нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації майна.

Згідно частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, обов`язок власника квартири, набутої як спадщини, оплачувати житлово-комунальні послуги виникає з моменту прийняття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 15.03.2018 року у справі № 401/710/15-ц.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку що за період часу коли власником та споживачем житлово-комунальних послуг був спадкодавець, споживачем не було належним чином виконане своє зобов`язання щодо оплати отриманих послуг з утримання будинку та прибудинкової території, однак, суд позбавлений можливості встановити даний період часу, оскільки сторонами не наданого жодного документа який би засвідчив дату смерті спадкодавця.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та боржником (який помер), після його смерті, та які стосуються стягненню заборгованості за житлово-комунальні послуги, трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Згідно ч.2,3 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

З матеріалів позовної заяви вбачається що спадкоємцем не було укладено договір з позивачем на надання житлово-комунальних послуг, підтверджень зворотного від відповідачів суду не надано, що в свою чергу унеможливило отримання інформації про смерть попереднього власника квартири позивачем, а відповідно і відрахування строків звернення з позовною заявою про стягнення заборгованості до спадкоємця.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 як власника квартири.

Також, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі договору дарування, серія та номер 2356, виданого 03.11.2018 року приватним нотаріусом КМНО Косенко М.О.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 06.12.2019 року право власності за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 з 03.11.2018 року.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття та здійснення державної реєстрації права (ч. 1 ст. 722 ЦК України).

Стаття 7 Закону Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями цієї статті є встановлення у її частині другій правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Тлумачення наведеної норми права у системному зв`язку з вищеприведеними нормами надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги.

Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку власника квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі.

Аналогічний висновку викладено у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 провадження № 61-3604 св 20.

Оскільки сторонами суду не надано договір дарування, останній позбавлений можливості встановити його зміст та суть, а відтак і встановити факт наявності або відсутності у відповідача ОСОБА_2 обов`язку по сплаті житлово-комунальних послуг по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 за період часу коли остання власником вищевказаної квартири не була, у зв`язку з чим не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих їм житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Враховуючи що позивач звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з тим, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог пред`явлених до ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Оскільки позбавлений права виходу за межі пред`явлених вимог.

Питання щодо стягнення судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України і вважає за необхідне покласти їх на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, 10, 66, 162 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишити без задоволення.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», адреса місцезнаходження: 01021, м. Київ, пров. Мар`яненка, 7, ЄДРПОУ 35692211.

Відповідач-1: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-2: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Р.В. Новак