Рішення № 11497266, 30.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.09.10 р. Справа № 29/96пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівна, ідентифікаційний код НОМЕР_1

до Відповідача 1: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33489905

до Відповідача 2: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 03336670

та Відповідача 3: Київської районної у м. Донецьку ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 04053176

про визнання права комунальної власності за територіальною громадою м. Донецька на підвальне приміщення загальною площею 126,2кв.м. житлового будинку літер „А-4”, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 05514241

за участю уповноважених представників:

від Позивача не зявився;

від Відповідача 1 не зявився;

від Відповідача 2 - не зявився;

від Відповідача 3 Войтковська В.О. (за довіреністю № 01/19-3035 від 27.07.2010р.)

від Третьої особи Селіверстова Т.С. (за довіреністю № 01/4-2108 від 18.08.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 27.07.2010р. на 19.08.2010р., з 19.08.2010р. на 09.09.2010р., з 09.09.2010р. на 30.09.2010р.

У судовому засіданні 30.09.2010р. суд виходи до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Костянтинівна (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (далі Відповідач 1), Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк (далі Відповідача 2) та до Київської районної у м. Донецьку ради, м. Донецьк (далі Відповідач 3) про визнання права комунальної власності за територіальною громадою м. Донецька на підвальне приміщення загальною площею 126,2кв.м. житлового будинку літер „А-4”, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на наявність орендних правовідносин щодо спірного майна, його інвентаризацію, звернення до Відповідачів 2 і 3 з заявою про оформлення права власності на приміщення за територіальною громадою м. Донецька в особі Донецької міської ради, відмову Відповідача 3 у такій заяві.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №5/113 нерухомого майна від 26.08.2008р., акт приймання-передачі до нього, довідку КП „СЄЗ Київського району м. Донецька” про балансову належність, технічний паспорт, заяву Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради до КП „БТВ м. Донецька” про виготовлення і видачу, заяву КП „СЄЗ Київського району м. Донецька”, лист Київської районної у м. Донецьку ради №01/19-155 від 22.01.2009р., експертне дослідження будівельно-технічної спеціалізації №23/08 від 29.02.2008р. , рішення Донецької міської ради №19/21 від 20.04.2005р., статут КП „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. 142 Конституції України, ст.ст. 182, 327 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування” та посиланнями на рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004.

Під час нового розгляду справи, запровадженого Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010р. (а.с.а.с.142-146 т.1), Позивач у судові засідання жодного разу не зявився та будь-яких додаткових документів або пояснень не надав.

Відповідач 1 під час первісного розгляду справи своєї позиції в письмову вигляді до відома суду не довів, проте у судовому засіданні 21.04.2009р. (а.с.53 т.1) зазначив, що позов підлягає задоволенню.

Під час нового розгляду справи надав пояснення від 19.08.2010р. (а.с.а.с.15,16 т.2), в яких не погодився із висновками Вищого господарського суду України та зазначив про можливість фізичної особа підприємця ОСОБА_1 як орендаря звертатися із розглядуваним позовом в порядку ст. 392 Цивільного кодексу України.

Відповідач 2 під час попереднього розгляду справи надав заяву №01/1082 від 15.04.2009р. (а.с.52 т.1), якою просив розглянути справу без участі його представника з огляду на те, що за відомостями компютерного обліку права власності на спірне приміщення не зареєстроване.

У листі №01-3/1900 (а.с.а.с.20, 21 т.2), наданого під час нового розгляду справи, вказав про нездійснення зі свого боку порушень захищуваних прав Позивача у звязку із чим просив відмовити у задоволені позовних вимог відносно себе.

Відповідач 3 під час первісного розгляду справи процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Під час нового розгляду справи надав пояснення №01/19-3122 від 05.08.2010р. (а.с.а.с.9-11 т.2), яким проти позову заперечив, вказуючи на те, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 є неналежним позивачем у розглядуваному випадку.

Третя особа, залучена ухвалою суду від 19.03.2009р., під час первісного розгляду справи надала пояснення №01/4-565 від 02.04.2009р. (а.с.46 т.1), в яких повідомило про наявність у Позивача заборгованості з орендних платежів та не звернення останнього за документами, необхідними для оформлення права власності на спірне приміщення.

У поясненнях №01/4-2107 від 18.08.2010р. (а.с.17 т.2), наданих під час нового розгляду справи, Третя особа продублювала свою попередньо позицію.

У судових засіданнях присутні учасники справи підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин в контексті вжитих судом заходів на виконання вказівок Вищого господарського суду України, приведених у постанові від 15.04.2010р., а неодноразова неявка Позивача не може вважатися перешкодою у вирішенні справи у розумінні ст. 77 цього Кодексу з огляду на тривалість її розгляду і неприпустимість подальшого існування правової невизначеності довкола заявлених вимог через невмотивоване нездійснення стороною своїх процесуальних прав.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

26.06.2008р. між Позивачем (Орендар) та Третьої особою (Орендодавець) був укладений договір оренди №5/113 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька (а.с.а.с. 12-18 т.1), згідно п.п.1.1., 2.1. та 9.1. якого Орендодавець передає, о Орендар приймає в оренду нежитлове полупідвальне приміщення загальною площею 126,2кв.м., розташоване за адресою пр. Київський, б. 63, для надання побутових послуг населенню строком до 26.05.2011р.

Відповідно до п. 4.1. цього договору в день його укладання обєкт оренди був переданий Позивачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.19 т.1).

29.02.2008р. Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” був виготовлений технічний паспорт спірного приміщення (а.с.а.с.21-24 т.1), яке, як вбачається із довідки Орендодавця №01/4-1821 від 05.09.2008р. (а.с.20 т.1) у складані житлового будинку, в якому воно розташовано, перебуває на балансі Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”.

08.09.2008р. Позивач за дорученням Відповідача 1 (а.с.25 т.1) звернувся до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” з проханням виготовити та надати витяг з реєстру права власності та свідоцтво про право власності на спірне майно для укладання договору оренди.

Від імені співробітника Третьої особи було заповнено заяву до Виконавчого комітету Київської районної ради м. Донецька на оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення площею 126,2кв.м. у м. Донецьку по пр. Київському, б.63, подане 18.09.2008р.

Листом №01/19-155 від 22.01.2009р. (а.с.а.с.27,28 т.1) Київська районна у м. Донецьку рада повідомила Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” про неможливість прийняття запропонованого проекту рішення про оформлення права власності на спірне майно за територіальною громадою м. Донецька в особі Донецької міської ради зважаючи на допоміжний статус означеного приміщення і необхідність здійснення будь яких дій щодо нього виключно за згодою всім співвласників приміщень у будинку.

Як зазначено у складеному на замовлення Позивача експертного дослідження будівельно-технічної спеціалізації №23 від 29.02.2008р. (а.с.29 т.1) спірне приміщення є не допоміжним та технічним, а його функціональне призначення не повязане з обслуговуванням при будинкової території.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, який рішенням Господарського суду Донецької області від 28.04.2009р. (а.с.а.с.55-57 т.1), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2009р. (а.с.а.с.106,107 т.1),задоволений у повному обсягу.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010р. (а.с.а.с.142-146 т.1) означені судові акти попередніх інстанцій скасовані, а справу передано на новий розгляд. При цього касаційною інстанцією в порядку ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України обовязкові до виконання під час нового розгляду вказівки відносно необхідності дослідження обставин справ щодо змісту прав Позивача на звернення до суду з розглядуваним позовом та надання належної правової оцінки доводам Київської районної у м. Донецьку ради стосовно необхідності проведення будь-яких дій, повязаних з використанням допоміжних приміщень виключно зі згоди всіх співвласників таких приміщень.

Позивачем під час нового розгляду справи не було надано жодних додаткових документів для дослідження його права на розглядуваний позов, зважаючи на що, суд в цьому питанні виходить з наявних у справі матеріалів та висновків, приведених Вищим господарським судом України в постанові від 15.04.2010р.

Так само, до матеріалів справив не було надано жодних додаткових доказів відносно статусу спірного приміщення допоміжного або самостійного нежитлового.

Відповідачі та Третя особа свою позицію по суті позовних вимог під час їх нового розгляду виклали у письмових поясненнях, вказаних вище.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, досліджених судом в контексті вказівок Вищого господарського суду України, суд вважає розглядувані позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі насамперед є наявність у Позивача права власності на спірне майно (адже, як було зазначено касаційною інстанцією рішення суду у розглядуваному випадку не є правоуторюючим чинником, на відміну від, наприклад, визнання права власності на самочинне будівництво в порядку ст. 36 Цивільного кодексу України), яке (право) порушується (не визнається або оспорюється) Відповідачами.

Втім, як вбачається із змісту позовної заяви та представлених документів Позивач є лише орендарем спірного майна і право власності на спірне майно взагалі просить визнати на за собою, а за територіальною громадою м. Донецька в особі Донецької міської ради.

Отже, за відсутністю доказів існування у Позивача правоустановчих документів або інших доказів, які б могли свідчити про приналежність йому спірного приміщення на праві власності, суд має констатувати про відсутність у Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 захищуваного субєктивного права, на захист якого у розумінні ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України може бути спрямований розглядуваний позов.

В свою чергу, відсутність захищуваного права обєктивно унеможливлює його порушення з боку Відповідачів, а відтак і застосування обраного способу судового захисту неіснуючого права проти відсутнього порушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявник позову у світлі встановлених обставин не може вважатися належним позивачем. Водночас, діюче господарське процесуальне законодавство не передбачає можливості подання фізичними особами підприємцями позовних заяв задля захисту прав власності територіальної громади, здійснення яких за змістом ч. 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” віднесено до повноважень місцевих рад відповідним повноваженням на подачу позову в інтересах іншої особи за змістом ст.ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу України наділені лише прокурори.

Означені висновки суду усувають потребу у дослідженні статусу спірного приміщення, адже таке дослідження вимагає попереднього встановлення належності позивача і фактично полягає в правовій оцінці обґрунтованості його позиції. Більш того, однозначні висновки з цього приводу судом не вбачається за можливе зробити і через надання до матеріалів справи доказів задля визначення статусу приміщення проектної документації на житловий будинок, в підвалі якого розташоване приміщення, акт введення в експлуатацію, відомості щодо розташування внутрішніх комунікацій будинку в приміщенні, його функціонального призначення тощо.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу із покладанням на нього, враховуючи зміст п.6.4. Розяснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 р. N 02-5/78, також обовязку з компенсації понесених Відповідачем 3 витрат зі сплати державного мита при апеляційному та касаційному оскаржені попередніх судових актів у загальному розмірі 85грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівна (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 3348990), Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 03336670) та Київської районної у м. Донецьку ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 04053176) про визнання права комунальної власності за територіальною громадою м. Донецька на підвальне приміщення загальною площею 126,2кв.м. житлового будинку літер „А-4”, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівна (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Київської районної у м. Донецьку ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 04053176) компенсацію понесених витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 85грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2010р.

Суддя