Постанова № 11497171, 08.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.10 р.                     Справа № 26/227а

Нарадча кімната

          місто Донецьк, вулиця Артема 157

Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Павловій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю “Сінтез” (м. Донецьк)

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (м. Донецьк)

про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень ДПІ

За участю представників сторін:

від позивача: Парфіло О.В. – довіреність

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сінтез” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (м. Донецьк) про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень №9199/10/23-113 від 31.05.2005р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 22000,00грн. та штрафну (фінансову) санкцію з цього податку в розмірі 11000,00грн; №9198/10/23-113 від 31.05.2005р., яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 7628,00грн., в зв’язку з чим нараховано штрафну (фінансову) санкцію з цього податку в розмірі 3814,00грн.; №9197/10/23-113 від 31.05.2005р., яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 9077,00грн., в зв’язку з чим нараховано штрафну (фінансову) санкцію з цього податку в розмірі 4539,00грн.; №9154/10/23-313 від 31.05.2005р., яким визначено штрафну (фінансову) санкцію за платежем (код 3023030100) в розмірі 58278,50грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.06.2005р. за даним позовом порушено провадження у справі №26/227а за правилами Господарського процесуального кодексу України (суддя Наумова К.Г.)

Заявою від 15.08.2005р. вих№74/05-с позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати частково недійсним податкові повідомлення-рішення:№9199/10/23-113 від 31.05.2005р. в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 20080,00грн. та штрафну (фінансову) санкцію з цього податку в розмірі 10040,00грн., визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №9198/10/23-113 від 31.05.2005р., №9197/10/23-313 від 31.05.05р., №9154/10/23-313 від 30.05.2005р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ним правомірно включені до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми передплати за надані залізницею послуги згідно договорів №262 від 20.06.2002р. та №549 від 24.12.2002р., відповідно до вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, без порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону та п.7.4.1 ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість”.

Позивач також не згоден з донарахуванням податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 9077грн. і штрафної (фінансової) санкції у сумі 4539грн. за порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” та зменшенням від’ємного значення податку на додану вартість у сумі 7628,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 3814грн., оскільки зазначені суми податкового кредиту по операціям з отримання залізничних послуг, інформаційних послуг, додаткових послуг, послуг по відправці вагонів від Донецької залізниці правомірно були включені до податкового кредиту в повному обсязі на підставі отриманих накладних, оформлених належним чином.

Стосовно застосування податковим повідомленням - рішенням №9154/10/23-313 від 31.05.05р. фінансової санкції у сумі 58278,50грн., позивач вважає, що ним не було порушено п.2.10 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, оскільки ч.7 п.4.2 п.4 зазначеного Положення передбачає можливість виправлень в касовій книзі, і визначає порядок їх здійснення. Описка в касовій книзі була виправлена у ході внутрішнього аудиту позивача, про що 24.01.2005р. звітувала головний бухгалтер позивача.

Відповідач – ДПІ у Київському районі м. Донецька надала заперечення на позов, в яких зазначила, що у відповідності з планом-графіком документальних перевірок юридичних осіб на ІІ квартал 2005р. у травні 2005р. проведена виїзна комплексна документальна перевірка товариства. В результаті перевірки встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2003-2004р.р на суму 20,2тис.грн. Підприємством до складу валових витрат за 2003-2004р.р. включені витрати на отримання залізничних послуг, інформаційних послуг, додаткових послуг, послуг по відправці вагонів від Донецької залізниці у розмірі 73,2тис.грн., які не підтверджені актами виконаних робіт (послуг), відповідними розрахунковими, платіжними документами. Підприємством для проведення перевірки були надані податкові накладні, видаткові накладні, в яких відсутня інформація про зміст наданих послуг, реєстри до сплати, в яких відсутня печатка Донецької залізниці. Крім того, було встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” в результаті чого зменшено від’ємне значення податку на додану вартість у сумі 7628грн. та донараховано ПДВ 9077грн. Дані порушення мали місце в результаті включення до податкового кредиту ПДВ у сумі 13975грн. по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), вартість придбання яких не віднесена до складу валових витрат (послуги залізниці, інформаційні та інші послуги) та в результаті включення до податкового кредиту сум ПДВ по невірно оформленим податковим накладним.

          Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.09.2005р. у справі була призначена судово-бухгалтерська (економічна) експертиза з питань документального підтвердження заниження податку на прибуток і провадження у справі було зупинено.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2008р. провадження у справі було поновлено і розгляд справи продовжений за правилами КАС України відповідно до приписів п.6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України.

Заявою від 12.02.2008р. №175/08-с (ввх№0241/4548 від 13.02.08р.) позивач змінив позовні вимоги і просив суд визнати частково недійсним податкове повідомлення – рішення №9199/10/23-113-0001632340/0 від 31.05.2005р. в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 18000,00грн. та штрафної (фінансової) санкції з цього податку в розмірі 9000,00грн., визнати недійсним податкові повідомлення – рішення №9198/10/23-113-0001652840/0 від 31.05.2005р., яким зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 7628,00грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 3814,00грн., №9197/10/23-113-0001642340/0 від 31.05.2005р. яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 9077,00грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4539,00грн.; №9154/10/23-313-0001592343/0 від 30.05.2005р., яким визначено штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 58278,50грн. за порушення порядку ведення касових операцій.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08 травня 2008р. справа №26/277а передана на розгляд судді Ушенко Л.В., в зв’язку з обранням судді Наумової К.Г. на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 травня 2008р. справа №26/227а прийнята до провадження суддею Ушенко Л.В.

Заявою від 16.07.2008р. позивач визнав обґрунтованість донарахування податку на прибуток у сумі 1000грн. та штрафної санкції у сумі 500грн., ПДВ у сумі 800грн. та штрафної санкції у сумі 400грн. та просив визнати недійсним податкове повідомлення – рішення №9199/10/23-113 від 31.05.05р. в частині визначення податку на прибуток у сумі 21000грн. та штрафної санкції у сумі 10500грн; податкове повідомлення – рішення від 31.05.05р. №9198/10/23-113 (0001652840/0) в частині визначення ПДВ у сумі 6828грн. та штрафної санкції у сумі 3414грн.; податкове повідомлення-рішення від 31.05.05р. №9197/10/23-113 (0001642348/0) про визначення ПДВ у сумі 9077грн. та штрафної санкції у сумі 4539грн. та №9154/10/23-313 (0001592343/0) від 30.05.05р. про визначення штрафної санкції у сумі 58278,50грн.

          Ухвалою господарського суду від 08 вересня 2008р. по справі призначена судово-бухгалтерська експертиза стосовно документального підтвердження донарахування ПДВ, в зв’язку з чим провадження по справі зупинено.

          Ухвалою господарського суду від 27 травня 2010р. провадження у справі поновлено.

          Заявою від 16 червня 2010р. №590/10-с (зареєстрована в канцелярії суду 18.06.2010р. вх№0241/26497) позивач знову змінив позовні вимоги та просив суд визнати частково дійсним податкове повідомлення – рішення №9199/10/23-113-0001632340/0 від 31.05.2005р. в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1000,00грнта штрафної санкції в сумі 500,00грн.; визнати недійсними податкове повідомлення-рішення №9198/10/23-113-0001652840/0 від 31.05.2005р., визнати частково дійсними податкове повідомлення – рішення №9198/10/23-113-0001652840/0 від 31.05.2005р. у сумі 825грн. та штрафної санкції у сумі 412,68грн., №9197/10/23-113-0001642340/0 від 31.05.2005р. визнати недійсним повністю. Зазначена заява була подана без дотримання вимог ст. 108 КАС України.

          Заявою від 01.09.2010р.вих.№631/10-с позивач остаточно визначився з позовними вимогами і просить визнати недійсними податкові повідомлення – рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька №91/99/10/23-113 від 31.05.2005р. в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 17405грн. та штрафної санкції у сумі 8702,5грн. і податкове повідомлення – рішення №9198/10/23-113 від 31.05.2005р., в частині визначення податкового зобов’язання (зменшення бюджетного відшкодування ПДВ) у сумі 7628грн. та штрафної санкції у сумі 3814грн., податкове повідомлення – рішення №9197/10/23-113 від 31.05.2005р. в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 5716грн. та штрафної санкції у сумі 2858грн.; податкове повідомлення – рішення від 30.05.2005р. №9154/10/23-313 про визначення податкового зобов’язання - штрафної санкції у сумі 58278,50грн. (за порушення порядку ведення касових операцій).

          Усі попередні заяви про визнання частково позову та змін до позову позивач просить не розглядати і вважати їх недійсними.

Судовий розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксування судового процесу.

          Під час судового розгляду справи провадження у справі зупинялось відповідно до п.2 ч.4 ст. 156 КАС України за клопотанням сторін, в зв’язку з необхідністю надання додаткових документів, проведення розрахунків оспорюваних сум та остаточного визначення обсягу позовних вимог з боку позивача.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами документи, господарським судом встановлено наступне.

В березні - травні 2005р Державною податковою інспекцію у Київському районі м. Донецька у позивача здійснена комплексна виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002р. по 31.12.2004р., за результатами якої складено акт від 26.05.05р. вих..№69/23-1/30600655.

На підставі акту перевірки позивачу були направлені податкові повідомлення – рішення від 31.05.2005р. №9198/10/23-113 (0001652340/0) про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 7628грн. та застосування штрафної санкції у сумі 3814,00грн., №9197/10/23-113 (0001642340/0) від 31.05.2005р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 9077,00грн. та застосування штрафної санкції у сумі 4539,00грн., №9154/10/23-313 (0001592343/0) від 30.05.05р. про застосування штрафної санкції у сумі 58278,50грн. за порушення порядку ведення касових операцій в національній валюті України та №9199/10/23-113 (0001532340/0) від 31.05.05р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 22000,00грн. та застосування штрафної санкції у сумі 11000,00грн.

Донарахування податків здійснено на підставі п. „б” п.4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а штрафні санкції застосовані відповідно до п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та абз.6, 3 ст.1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

При здійсненні перевірки встановлено порушення п.4.1. ст.4, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України у редакції від 22-05,1997р. № 283/97-ВР"Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2003-2004р.р.на суму 22,0 тис.грн. Підприємством до складу валового доходу за 1 квартал 2003р. не включена сума отриманої передплати за товар у розмірі 6,4 тис. грн. та до складу валових витрат за 2003-2004р.р. включені витрати за отримання залізничних послуг, інформаційних послуг, додаткових послуг, послуг по відправці вагонів від Донецької залізниці у сумі 73,2 тис.грн.. які не підтверджені актами виконаних робіт (послуг), відповідними розрахунковими, платіжними документами.

Крім того, встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4.,п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищене від'ємне значення по податку на додану вартість у сумі 7628 грн. за жовтень, листопад 2002р., січень, червень, жовтень 2003р., квітень, травень 2004р. та заниження податку на додану вартість у сумі 9077 гривень за грудень 2002р., лютий, вересень, грудень 2003р., січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, грудень 2004р.

Дані порушення встановлені на підставі того, що підприємством включено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 13975 грн. по придбанню товарів (робіт, послуг), вартість придбання яких не віднесена до складу валових витрат Також, підприємством включено до податковою кредиту ПДВ у сумі 2730.08 грн. по податковим накладним, в яких невірно вказано індивідуальний податковий номер покупця, не вказані кількість (обсяг, об’єм) товару, ціна продажу одиниці товару без врахування податку. Порушення виявлено при перевірці податкових накладних, книги продажу товарів ( робіт, послуг) та декларації по податку на додану вартість.

Із матеріалів справи вбачається наступне.

20 червня 2002р. між Донецькою залізницею (Залізниця) та позивачем (Вантажовласник) укладено договір №262 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Предмет договору – надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги. Відповідно до умов договору залізниця зобов’язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з Вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати Вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Рутченкова (п.2.3 договору). Відповідно до п.2.4 Вантажовласник зобов’язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під’їзній колії на рахунок Залізниці.

20 червня 2002р. між сторонами підписана додаткова угода до договору №262. Відповідно до умов додаткової угоди сторони дійшли до узгодження послуг, які надаються по вільним тарифам Донецької залізниці згідно „Збірника тарифів на перевезення вантажів ж.д. транспортом України” розділ 1, параграф 26. Крім того, згідно доповнень №2 до договору №262 від 20.06.02 сторони домовилися доповнити п.3.1 договору наступним: Розмір попередньої оплати за перевезення вантажів та надані транспортні послуги у поточному місяці (сума кредитового сальдо на особовому рахунку Вантажовласника) визначається з урахуванням середньодобових обсягів перевезень за минулий місяць і нормативів часу на оброблення перевізних документів та термінів проходження платежів. Сторони погоджують мінімальну суму кредитового сальдо із розрахунку оплати наданих транспортних послуг за 3 доби. конкретний спосіб визначення суми передоплати сторони узгоджують при плануванні перевезень вантажів.

24 грудня 2002р. між Донецькою залізницею (Залізниця) та позивачем (Вантажовласник) укладено договір №549 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги. Предметом договору є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги. Всі істотні умови договору відображають умови договору №262 від 20 червня 2002р.

Додатковими угодами №1 та №2 до договору №549 сторони дійшли до узгодження послуг, які надаються по вільним тарифам Донецької залізниці згідно „Збірника тарифів на перевезення вантажів ж.д. транспортом України” розділ 1, параграф 26 та внесли зміни до визначення розміру попередньої оплати.

02 квітня 2001р. між Інформаційно-статистичним центром (ІСЦ) Донецької залізниці (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір №298/исц про надання інформаційних послуг. Відповідно до умов зазначеного договору Виконавець приймає на себе зобов’язання по наданню інформаційних послуг. Розрахунки за інформаційні послуги здійснюються згідно договору та по передоплаті шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. В якості еквіваленту виступає гривня по ставкам Національного Банку України, діючим на момент укладення договору. Допускаються інші форми взаємозаліків, обумовлених в додаткових угодах та враховуючі інтереси сторін. Передплата Виконавцю за надані послуги здійснюється Замовником щомісячно.

ДПІ у Київському районі м. Донецька при проведенні перевірки було встановлено порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. ДПІ вважає, що підприємством до складу валових витрат за 2003-2004р.р безпідставно включені витрати на отримання залізничних послуг, інформаційних послуг, додаткових послуг, послуг по відправці вагонів від Донецької залізниці у розмірі 73,2тис. грн., за які здійснена передплата, але факт виконання робіт, послуг не підтверджений актами виконаних робіт (послуг), відповідними розрахунковими, документами.

Позивачем фактично оспорюється донарахування податку на прибуток частково у сумі 17405грн. та штрафна санкція, нарахована на цю суму податку у розмірі 8702,50грн.

Господарським судома ухвалою від 07.09.2005р. у справі була призначена судово-бухгалтерська (економічна) експертиза щодо документального підтвердження обґрунтованості донарахування позивачу податку на прибуток.

Позивач не оспорює донарахування йому податку на прибуток за І квартал 2003р. у сумі 1920грн. та штрафної санкції у сумі 960грн. за заниження валових доходів (не включена до складу валових доходів в І кварталі 2003р. сума отриманої передоплати за товар на суму 6,4тис.грн.) та донарахування податку у сумі 2675грн., штрафної санкції у сумі 1337,5грн. в результаті завищення валових витрат, в т.ч. з урахуванням висновку експертизи.

Згідно висновку експертизи №112/24 від 29.05.06р. (т.6 стор. 75-93) в результаті проведеного дослідження наданих експерту первинних документів висновки ДПІ, викладені в акті перевірки від 26.05.05р. №69/23-1/30600655 щодо порушення позивачем вимог п.5.3.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підтверджено частково, а саме за період з 01.01.2003р. по 31.12.04р. сума задекларованих позивачем витрат, не підтверджених належним чином оформленими документами склала 4000грн., сума донарахованого податку складає – 1000грн., штрафна санкція – 500грн.

При цьому слід зазначити, що згідно висновку експерта витрати позивача, пов’язані із залізничними перевезеннями за даними підприємства склали 53 тис.грн., а за актом перевірки – 73,2грн., чим обумовлені розбіжності в сумі завищення витрат.

З урахуванням викладеного вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 31.05.05р. №9199/10/23-113 (0001632340/0) в частині нарахування податку на прибуток у сумі 17405грн. (22000грн. – 2675грн. – 1920грн.) та штрафних санкцій у сумі 8702,5грн. підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що ДПІ зменшила валові витрати позивача, то відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, ДПІ зробила висновки про завищення підприємством податкового кредиту з ПДВ у сумі 13975грн. по придбанню товарів (робіт, послуг) від Донецької залізниці. Крім того, в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” згідно якого платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім’я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значені, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, ДПІ зменшила включений до податкового кредиту ПДВ у сумі 2730,08грн. по податковим накладним, в яких невірно вказано індивідуальний податковий номер покупця, не вказані кількість (обсяг, об’єм) товару, ціна продажу одиниці товару без врахування податку.

08.09.2008р. у справі була призначена судово-бухгалтерська (економічна) експертиза з питань документального підтвердження обґрунтованості висновків ДПІ, викладених в акті перевірки №69/23-1/3060065 від 26.05.05р. щодо порушень позивачем приписів п.7.4.1 ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість”.

Як вбачаться із даного висновку експерта №235/24 від 05.05.10р. та висновку №112/24 від 29.05.06р. щодо податку на прибуток, сума задекларованих ТОВ „Синтез” витрат, що пов’язані із залізничними перевезеннями у 2003-2004р.р склала 58тис.грн., а не 73,2 тис. грн.. як зазначено в акті перевірки ДПІ.

Відповідно сума податкового кредиту, на яку має право підприємство за вказаний період складає 11600грн., а сума податкового кредиту, що може бути включена виходячи із підтвердженої суми витрат у розмірі 53878,27грн., що пов’язані з наданням послуг Донецькою залізницею становить 10775,65грн.

Таким чином, завищення суми податкового кредиту в 2003-2004р.р експертом підтверджено на суму 825,35грн. (11600грн. - 10775,65грн.).

Позивачем фактично оспорюється донарахування ПДВ у сумі 5716грн. та штрафної санкції у сумі 2858грн. по податковому повідомленню – рішенню від 31.05.05р. №9197/10/23-113 та застосування штрафної санкції у сумі 3814грн. по податковому повідомленню - рішенню №9198/10/23-111, яка нарахована на суму зменшеного бюджетного відшкодування, яке на момент перевірки ДПІ вже було відшкодовано шляхом заліку в рахунок сплати податкових зобов’язань в наступних періодах.

Позивач не оспорює донарахування ПДВ у сумі 3361грн., пов’язаних із заниженням податкових зобов’язань з операцій з продажу товарів (по отриманій передоплаті) та завищення податкового кредиту в частині не підтвердження валових витрат, в т.ч. з урахуванням висновків експерта та нарахування штрафної санкції у сумі 1680,50грн. та зменшення бюджетного відшкодування.

Зменшення суми бюджетного відшкодування не спричинило заниження податкових зобов’язань у відповідних періодах, тому фактично донарахування податку по податковому повідомленню – рішенню від 31.05.04р. №9198/10/23-11 по п.4.2.2 ст. 4 ЗУ „По порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” не здійснено.

Разом з тим, відповідачем з посиланням на п.17.1.3 ст. 17 ЗУ „По порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” на суму зменшення бюджетного відшкодування нарахована штрафна санкція у сумі 3814грн.

Відповідно до п.17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” (в редакції чинній на день прийняття податкових повідомлень – рішень) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, за приписами п.17.1.3 ст. 17 Закону (в редакції 20.02.2003р.), застосування штрафної санкції можливе за умови донарахування податку, чого фактично не мало місця.

Слід зазначити, що в акті перевірки не міститься даних щодо порушення п.7.4.5 та п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (не підтвердження податкового кредиту податковими накладними та порушення строків виникнення права на податковий кредит – «перша подія»), тому суд виходить з того, що ДПІ безпідставно зменшила суми податкового кредиту, що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування і тому також відсутні підстави для застосування штрафних санкцій на суму завищення податкового кредиту.

З урахуванням викладеного та результатів експертного висновку вимоги позивача щодо визнання недійсними податкового повідомлення – рішення №9198/10/23-113 від 31.05.05р. в частині застосування штрафної санкції у сумі 3814грн. та №9197/10/23-113 від 31.05.05р. в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 5716грн. та штрафної санкції з цього податку в сумі 2858грн. задовольнити.

Щодо обґрунтованості застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 53878,27грн. за порушення порядку ведення касових операцій в національній валюті України, то господарський суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки згідно виписки з розрахункового рахунку ТОВ „Синтез” 29 грудня 2003р. були отримані готівкові кошти для виплати заробітної плати та інших виплат у сумі 5844,56грн., однак записи за цей день в касовій книзі відсутні. Крім того, товариство несвоєчасно оприбуткувало готівкові кошти у сумі 5806,34грн., отримані в установі банку 29.08.2003р. Дані кошти були оприбутковані 31.08.2003р.

Крім того в авансовому звіті від 13.05.2003р. б/н підзвітної особи (Миска О.Л.) відсутні первинні платіжні документи (товарні або касові чеки, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші документи), які б підтверджували сплату готівкових коштів на суму 24 грн.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу підприємства №01-к від 10.01.2005р. був проведений внутрішній аудит документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ „Синтез” за період з 01.10.2002р. по 31.12.2004р. В результаті проведеного аудиту були встановлені наступні недоліки: 29.08.2003р. ТОВ „Синтез” були отримані готівкові кошти для виплати заробітної плати та інших виплат в сумі 5806,34грн. Бухгалтером Савоніним О.В., на якого покладені обов’язки по веденню касової книги був зроблений запис в книзі 31.08.2003р. Позивач наполягає, що даний запис був зроблений помилково, оскільки 31.08.03р. був вихідним днем (неділя). Крім того, фактично заробітна плата в сумі 5806,34грн. була сплачена робітникам 29.08.2003р., що підтверджують видаткові ордера від 29.08.2003р., прибуткові ордера від 29.08.2003р., відомість виплати заробітної плати від 29.08.2003р. Головним бухгалтером помилковий запис був виправлений відповідно до вимог ч.7 п.4.2 „Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”. Аналогічні пояснення були надані позивачем стосовно дати 29.12.2003р. Позивач зазначає, що під час проведення планової перевірки перевіряючим були надані для огляду документи внутрішнього аудиту. Документи були оглянуті перевіряючими, копії витребувані не були, письмові пояснення також. В акті перевірки зазначено, що документів та пояснень позивачем не було надано, з чим позивач не погоджується і про це також було зазначено в запереченнях головного бухгалтеру до акту перевірки ДПІ.

Суд погоджується з доводами позивача в цій частині. З приводу відсутності первинних платіжних документів, які б підтверджували сплату коштів у сумі 24грн. по авансовому звіту від 13.05.03р., позивач будь-яких належних доказів та пояснень не надав.

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.2.10 та п.2.3 „Положення про ведення касових операцій в національній валюті України”, затв. постановою правління НБУ №72 від 19.02.01р.

На підставі п.1 абз.3 Указу Президента України №436/95 від 12.06.95р. „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” за несвоєчасне неоприбуткування у касі готівки ДПІ застосувала штраф у 5 кратному розмірі неоприбуткованої суми (5844,56х5=29223,80грн. та 5806,34х5=29030,70грн.) в загальній сумі 58254,5грн. (29223,80грн.+29030,70грн.) та відповідно до абз. 6 п.1 зазначеного Указу Президента штрафну санкцію у сумі 24грн. – за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів – у розмірі сплачених коштів (24грн.) (див. Розрахунок т.7, а.с. 5).

Із матеріалів справи вбачається, що зазначені в акті перевірки ДПІ недоліки у веденні касової дисципліни стосовно оприбуткування в касі готівкових коштів були виявлені позивачем самостійно в січні 2005р., тобто до проведення податківцями перевірки і усунені, що підтверджується звітом про результати внутрішнього аудиту від 24.01.2005р. письмовими поясненнями бухгалтера Савоніна О.В. від 19.01.2005р.

На момент проведення перевірки та прийняття спірного рішення, яким застосовані штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки, втратило чинність «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затв. постановою Правління НБУ від 19.12.01р. №72 і діяло нове «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затв. постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004р., однак на момент вчинення зазначених касових операцій діяло попереднє Положення №72 від 19.12.2001р. Господарський суд вважає, що ДПІ обґрунтовано дійшло висновку щодо безпідставного проведення позивачем розрахунків з підзвітною особою без підтверджуючих первинних платіжних документів. Разом з тим, господарський суд зазначає, що ДПІ безпідставно визначила штрафну санкцію за порушення правил ведення касових операцій як податкове зобов’язання шляхом прийняття податкового повідомлення – рішення, що суперечить приписам ст..1 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки штрафна санкція за порушення порядку ведення касових операцій в національній валюті України, що застосовується податковим органом відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в редакції Указу Президента України від 11.05.1999р. №491/99 із змінами та доповненнями не є податковим зобов’язанням.

При цьому в податковому повідомленні – рішення зазначено, що штрафна санкція як податкове зобов’язання визначена податковим органом в порядку п.4.2.2 ст.4 ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” (визначення податкового зобов’язання податковим органом).

ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” є спеціальним законом з питань оподаткування і він не поширюється на правовідносини та відповідальність осіб з питань, не пов’язаних з оподаткуванням.

Господарський суд вважає, що у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення – рішення про нарахування штрафної санкції за порушення з регулювання обігу готівки як податкового зобов’язання за процедурою, визначеною п.4.2.2 ст. 4 ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”.

З урахуванням викладеного та враховуючи наявність підстав для застосування податковим органом до позивача штрафної санкції у сумі 24грн., вимоги позивача в цій частині позову задоволенню не підлягають. При цьому суд зазначає, що дана штрафна санкція не є податковим зобов’язанням.

В іншій частині вимоги щодо застосування штрафної санкції у сумі 58254,50грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки, яка визначена як податкове зобов’язання податковим повідомленням – рішенням від 30.05.2005р. №9154/10/23-93-0001592343/0 підлягають задоволенню.

Позивачем попередньо були сплачені витрати пов’язані з оплатою вартості судових експертиз, які були проведені у справі. Зазначені витрати становлять 16 тис.грн. (дві експертизи вартістю по 8000грн. кожна) і підтверджуються платіжним дорученням про сплату.

Враховуючи результати розгляду справи з урахуванням зменшення позивачем обсягу своїх вимог за результатами проведених експертиз, господарський суд вважає необхідним витрати на проведення експертиз покласти на позивача у сумі 3200грн. та відшкодувати 12800грн. на користь позивача з коштів Державного бюджету України. Витрати по сплаті судового збору (держане мито у сумі 85,00грн.) підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача у сумі 84грн., в іншій частині покладаються на позивача.

          Керуючись ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст.1, п.4.2.2 ст.4, п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, Указом Президента від 12.06.95р. №436/95 в редакції Указу від 11.05.99р. №491/99 із змінами та доповненнями „Про застосування штрафної санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки”, ст..2, 17, 86, 87, 94, 104, 122, 143, 148, 153, 154, 158, 161, 162, 167, 185, 186, п.6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінтез” до Державної податкової інспекції у Київському районі про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень: №9199/10/23-113 від 31.05.05р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 17405грн. та застосування штрафної санкції у сумі 8702,50грн.; №9198/10/23-113 від 31.05.2005р. в частині застосування штрафної санкції з ПДВ у сумі 3814грн.; №9197/10/23-113 від 31.05.2005р. в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 5716грн. та штрафної санкції у сумі 2858грн.; №9154/10/23-313 від 30.05.2005р. про визначення штрафної санкції у сумі 58278,5грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки – задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 31.05.05р. №9199/10/23-113 в частині визначення податку на прибуток у сумі 17405грн. та штрафної санкції у сумі 8702,5грн., податкове повідомлення – рішення від 31.05.05р. №9198/10/23-113 в частині застосування штрафної санкції у сумі 3814грн.; податкове повідомлення – рішення від 31.05.05р. №9197/10/23-113 в частині визначення ПДВ у сумі 5716грн. та штрафної санкції у сумі 2858грн., податкове повідомлення – рішення від 30.05.05р. №9154/10/23-313 про застосування штрафної санкції за порушення норм регулювання обігу готівки як податкового зобов’язання у сумі 58254,50грн.

В іншій частині позову в задоволенні відмовити.

Стягнути на користь ТОВ ”Сінтез” (83016, м. Донецьк, вул. Продольна, 3, п/р 26008310618300 в філії ДРУБ „Фінанси і кредит” ТОВ у м. Донецьк, МФО 335816, ЄДРПОУ 30600655, ІПН 306006505644) з коштів Державного бюджету України судові витрати на проведення експертизи у сумі 12800грн. та державного мита у сумі 84грн.

В іншій частині судові витрати покласти на позивача.

Вступну та резолютивну частини рішення долучити до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя           

Повний текст постанови виготовлений 13.09.2010р.