Рішення № 114967303, 16.11.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2023 року Справа № 280/4705/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса листування - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати дії та рішення відповідача, повідомлено в листі №0800-0202-8/55184 від 28.12.2022 року стосовно відмови у призначенні пенсії позивачу, та бездіяльність відповідача, щодо не призначення пенсії Позивачу - протиправними, скасувати їх та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 13.05.2022 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою суду від 31.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що право громадян України, які постійно проживають за кордоном, на отримання ними пенсійних виплат однозначно встановлено рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 р, яким були визнані неконституційними положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон. 13.05.2022 представник заявника адвокат Вадим Меламед, який діє на підставі ордеру та виданої йому довіреності звернувся через електронний кабінет Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України до Відповідача з особистою відповідною заявою позивача про призначення пенсії, засвідченою нотаріально в Державі Ізраїль та легалізованою печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції. Проте, відповідач в своєму листі №0800-0202-8/55184 від 28.12.2022 року протиправно відмовив у призначенні пенсії позивачу. 24.06.2022 року були подані оригінали всіх необхідних документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується розпискою-повідомленням УПФУ від 24.06.2022, для призначення пенсії позивачу до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з проханням передати дану заяву за належністю до відповідача. Позивач вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, своїм рішенням, діями та бездіяльністю стосовно відмови у призначенні пенсії, грубо порушив його права та законні інтереси, у зв`язку з чим звернувся із даною позовною заявою до суду.

20.09.2023 представником відповідача 1 засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву (вх.№36706), в якому зазначено, що представник позивача звернувся з заявою щодо призначення пенсії ОСОБА_1 та надав копії наступних документів позивача: паспорта громадянина України для виїзду за кордон, трудової книжки, довіреності та заяви про призначення пенсії від 26.10.2021, яке було розглянуто згідно Закону України «Про звернення громадян». Таким чином, з урахуванням вимог ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після особистого звернення особи до будь-якого діючого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1279, можливо буде повернутися до питання призначення пенсії. Листом Головного управління від 23.05.2022 № 0800-0202 8/21892 у відповідь на звернення від 13.05.2022 було надано роз"яснення щодо умов та порядку звернення за призначенням пенсії. 24.06.2022 року позивач вдруге звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 через представника ОСОБА_2 , діючої на підставі довіреності. У відповідності до Порядку № 22-1 підрозділом, відповідальним за розгляд заяви позивача від 24.06.2022 було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. За результатами розгляду вищевказаної заяви 01.07.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 156050013818 відповідно до ст. 26 Закону № 1058, оскільки відсутні необхідні документи для призначення пенсії (до заяви долучено паспорт громадянина країни Ізраїль). Рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, відповідно, відповідачем не приймалось рішення про відмову у призначенні пенсії, тобто відсутні підстави вважати про порушення відповідачем прав з цього питання. Отже, відмовлено у призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області. Дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнанні протиправними та (або) скасовані. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчиняло протиправних дій чи бездіяльності відносно призначення пенсії позивачу.

Ухвалою суду від 28.08.2023 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) як співвідповідача у адміністративній справі № 280/4705/23. Постановлено розгляд адміністративної справи розпочати спочатку.

Відповідач 2 своїм правом на подання відзиві на позовну заяву не скористався.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій не погоджуючись із позицією відповідача 1, викладеною у відзиві на позовну заяву, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

Так, з позовної заяви вбачається, що позивач виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль, та перебуває на консульському обліку Посольства України в Державі Ізраїль, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України для виїзду за кордон.

За дорученням від позивача адвокат Меламед Вадим Борисович звернувся із заявою, в якій просив призначити позивачу пенсію та надав копії наступних документів позивача: паспорта громадянина України для виїзду за кордон, трудової книжки, довіреності та заяви про призначення пенсії від 26.10.2021.

Листом Головного управління від 23.05.2022 № 0800-0202 8/21892, в порядку Закону України «Про звернення громадян», у відповідь було надано роз`яснення щодо умов та порядку звернення за призначенням пенсії.

24.06.2022 року позивач вдруге звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 через представника ОСОБА_2 , діючої на підставі довіреності.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 156050013818 відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутні необхідні документи для призначення пенсії (до заяви долучено паспорт громадянина країни Ізраїль).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії за віком, позивач через представника звернувся до суду з даним позовом.

При вирішення вказаного спору суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно ізстаттею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертоюстатті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Порядок нарахування та виплати пенсії регламентованоЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV(далі - Закон №1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини першоїстатті 8 Закону № 1058-IVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цимЗакономта досягли встановленого цимЗакономпенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом ст.ст.49,51 Закону № 1058-ІV, в редакції до 07.10.2009 року, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого дана Верховною Радою України. У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Водночас, рішенням від 07.10.2009 року № 25-рп/2009, пункт 2 частини першої статті 49, друге реченнястатті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІVщодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними).

Зазначені положенняЗакону від 09.07.2003 року № 1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Як зазначено в рішенні КСУ від 07.10.2009 року № 25-рп/2009, наведеними нормамиЗакону № 1058-ІVдержава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як вказав Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Отже, особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, уЗаконі № 1058-IV.

При цьому, призначення та отримання пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Згідно обставин даної справи, ОСОБА_1 , громадянин України, що підтверджується паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , з 04.09.1995 року виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де прийнятий на консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль.

Відповідно до Порядку № 22-1 (далі - Порядок) заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто до органу, що| призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Згідно пункту 2.9 Порядку, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.

Відповідно до пункту 2.22 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт громадянина України (для громадян, які мають паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій,- довідка про реєстрацію місця проживання особи, передбаченапостановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»), тимчасове посвідчення громадянина України для іноземців та осіб без громадянства - посвідка на постійне проживання, посвідчення на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист).

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ(із змінами) затверджені Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду закордон. Даним положенням визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно - правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Документом, що посвідчує особу громадянина України закордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду закордон.

У Положенні про паспорт громадянина України, затвердженомупостановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, сказано: «Паспорт… є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Як вбачається з матеріалів справи, паспорт громадянина України для виїзду за кордон позивача дійсний до 25.08.2021 року. Отже такий документ, строк дії, якого не закінчився, може посвідчувати на даний час належність до громадянства України.

Враховуючи положення ч. 5ст. 242 КАС України, суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено встатті 46 Конституції України.

З пункту 3 резолютивної частинирішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність доКонституції Україниположень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.

Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду, оскільки наразі відсутній чіткий механізм, як відновлення, так і призначення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, суд приходить до висновку, що існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.

Також, зокрема, у постанові від 20 січня 2022 року (справа № 280/4551/21) Верховний Суд вказав на те, що очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 року № 25-рп/2009.

Пунктом 19 частини 1ст. 4 КАС Українивизначено, що індивідуальний акт - (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішенняГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначені пенсії від 01.07.2022 №156050013818.

При вирішенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 13.05.2022 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд виходить з наступного.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.

Суд звертає увагу, щодо заявлених позивачем у цій частині вимог. Відповідачем 1 фактично не приймалось рішення за означеним зверненням (13.05.2022) про відмову у призначенні пенсії. Крім того, враховуючи положення ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» відповідь - роз`яснення органу Пенсійного фонду не є актом, який в розумінні приписів п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України може бути оскаржено до суду.

Враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Як встановлено судом, 24.06.2022 позивач вдруге звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через представника ОСОБА_2 , діючої на підставі довіреності.

За результатами розгляду вищевказаної заяви 01.07.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 156050013818.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у вказаній частині позовних вимог є зобов`язання Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву від 24.06.2022 про призначення пенсії за віком.

Адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду як підставу відмови у задоволенні позову у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.

Аналогічне застосування норм права відображено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/261/18).

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1статті 143 КАС України).

Згідно з частиною третьоюстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 429,44 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса листування - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасування рішенняГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 від 01.07.2022 №156050013818.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24.06.2022, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 429,44 грн. (чотириста двадцять дев`ять гривень сорок чотири коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16.11.2023.

Суддя А.В. Сіпака