Ухвала суду № 114960576, 16.11.2023, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9906/23

УХВАЛА

16 листопада 2023 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О. В.,

за участі секретаря судового засідання Янка М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 569/9906/23 за позовом Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів тимчасової державної допомоги.

В засіданні приймали участь:

представник позивача: Щербяк О. О.;

представник відповідача: Вотава І. Л.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/9906/23 ухвалено стягнути з неї на користь Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради надміру виплачені кошти у розмірі 3 330, 30 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684, 00 грн. Посилається на те, що справу розглянуто у її відсутність та позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення з таким позовом до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні заяву про перегляд заочного рішення підтримала у повному обсязі.

Представник позивача заперечила щодо задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суд, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02.08.2023 позов позов Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів тимчасової державної допомоги задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради надміру виплачені кошти в сумі 3 330, 30 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684, 00 грн.

Як стверджується матеріалами справи, судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Згідно ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Статтею 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилам загального чи спрощеного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справ.

Отже, для скасування заочного рішення необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності двох умов можна вважати, що наявні підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду у загальному порядку.

Судом встановлено, що справу було розглянуто у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Щодо доводів представника відповідача про те, що позов поданий з пропуском строку позовної давності, суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За положеннями ч.1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Крім того, 30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі закон № 540-IX), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.

Відповідно до п.12 прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

В п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відповідно до статті 29Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України постановляє: установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р.№ 211Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р.№ 392Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р.№ 641Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.

З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02 квітня 2020, не є продовженими.

Як було встановлено судом, в ході перевірки особової справи відповідача 21.08.2018 було виявлено не задекларовані грошові надходження від прийняття в спадщину, одержані в четвертому кварталі 2017 року в розмірі 10 000, 00 грн. Тобто перебіг строку позовної давності, який розпочався 21.08.2018 мав би закінчитися 21.08.2021.

Водночас, оскільки сплив строку позовної давності щодо пред`явлення таких вимог припадає на час дії карантину, який не закінчився у день подання позову позивачем - 01.06.2023 та продовжено в Україні до 30.06.2023, тому на такі вимоги поширюються приписи ст. 12 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину.

Таким чином, позивачем не було пропущено строки позовної давності.

Крім того суд зазначає, що при розгляді заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного повторному заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

За приписами п. 1 ч. 3ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Відповідно до ч. 4ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не були надані докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи судом, суд приходить до висновку, що заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 260, 287-288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі №569/9906/23 за позовом Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів тимчасової державної допомоги, залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Левчук О. В.