Рішення № 114953161, 16.11.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4986/23

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м. Київ

до Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення 175 788,72грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 175 788,72грн, з яких:

- основний борг у розмірі 87903,25грн;

- пеня у розмірі 56 922,77грн;

- 3 % річних у розмірі 3 973,71грн;

- інфляційні втрати у розмірі 26 988,99грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №817 оренди нежитлового приміщення від 25 лютого 2021 року в частині своєчасного та повного внесення орендних платежів.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 справу №904/4986/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному демографічному: АДРЕСА_1 (а.с. 47).

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження повернута підприємством зв`язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 53-56).

Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою ОСОБА_1 (орендар, відповідач) укладено договір №817 оренди нежитлового приміщення (а.с. 12-19).

За умовами п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах цього договору наступне приміщення, визначене п. 1.1.1 договору, у подальшому - "Приміщення":

нежитлове приміщення загальною площею 35,3 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п. 1.1.1 договору).

Мета оренди - використання приміщення-для розміщення офісу орендаря (п. 1.2 договору).

01 березня 2021 року позивач, як орендодавець, передав відповідачу у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 35,3 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21).

Передача приміщення орендарю в орендне користування здійснюється сторонами на підставі двостороннього акту приймання-передачі. Приміщення вважається переданим орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який після його підписання стає невід`ємною частиною договору (додаток 1). В Акті зазначається стан приміщення, що передається в оренду. Передача приміщення та підписання акту приймання - передачі, проводяться протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання цього договору. Передача в оренду приміщення не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це приміщення. Власником переданого в оренду приміщення залишається орендодавець, а орендар лише користується ним протягом всього строку оренди (п. 2.1 -2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору договір діє з 01 березня 2021 року по 31 грудня 2022 року. Обчислення строку оренди починається з моменту передачі приміщення орендарю за актом приймання-передачі.

У випадку виявлення бажання продовжити строк оренди, орендар має не пізніше ніж за два місяці до дати закінчення даного договору звернутися до орендодавця з письмовою пропозицією про продовження дії договору. У випадку не направлення пропозиції орендодавцю, так само як і отримання негативної відповіді орендодавця чи не отримання будь-якої відповіді взагалі, договір припиняється після закінчення строку оренди (п. 3.2 договору).

Факт продовження відносин між сторонами за договором повинен бути підтверджений підписанням у порядку, визначеному чинним законодавством України, відповідного додаткового договору до даного договору (п. 3.3 договору).

В пункті 4.1 договору визначено, що орендна плата за приміщення та експлуатаційні витрати становить 7413,00 (Сім тисяч чотириста тринадцять грн. 00 коп.) в місяць, в т.ч. ПДВ 1235,50 за календарний місяць, що становить 210,00 за 1 кв.м. орендованого приміщення.

Орендар зобов`язаний протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання договору, після підписання акту приймання-передачі, здійснити попередню оплату за перший місяць оренди, відповідно до виставленого орендодавцем рахунку (п. 4.2 договору).

Розмір орендної плати може змінюватися за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором. Для розрахунку місячної орендної плати сторони дійшли згоди, базовим місяцем вважати перший повний місяць оренди в який було встановлена або змінена орендна плата згідно п.4.1 даного договору (п. 4.3, 4.4 договору).

Орендна плата за користування приміщенням за поточний місяць сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності в безготівковий формі на підставі рахунку орендодавця, впродовж 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше кожного 15 числа поточного місяця. Орендар сплачує орендну плату на поточний рахунок орендодавця, зазначений в надісланому рахунку (або зазначеному у цьому договорі при неотриманні рахунку). У разі відсутності за будь-яких причин у орендаря рахунку на оплату орендної плати, орендар зобов`язаний сплатити орендну плату у зазначений у цьому пункті термін, на підставі цього договору в розмірі орендної плати вказаної в п. 4.1 даного договору (п.4.6 договору).

Орендодавець з 1-ого по 10-е число поточного місяця надає рахунок орендарю. Сторони домовились, що не виставлення орендодавцем рахунку не є підставою для несплати орендної плати (п. 4.7 договору).

За пунктом 4.8 договору орендар зобов`язаний протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання договору здійснити попередню оплату за перший місяць оренди та гарантійний внесок за останній місяць строку дії договору приміщення, відповідно до виставленого орендодавцем рахунку.

Компенсація за спожиті орендарем комунальні послуги не включені в суму орендної плати та сплачується орендарем окремо згідно виставлених орендодавцем рахунків. Компенсація за комунальні послуги провадиться орендарем орендодавцю та за своєю суттю не є оплатою поставки комунальних послуг від орендодавця орендарю, а являє собою відшкодування орендарем свої частки в витратах орендодавця по сплаті комунальних послуг (п. 4.9 договору).

Сторони до кінця поточного місяця зобов`язані підписувати двосторонній Акт про надання послуг, який підтверджує факт надання послуг оренди приміщення в поточному місяці (п. 4.14 договору).

Орендодавець має право своєчасно отримувати орендну плату відповідно до умов цього договору (п. 5.1.1 договору).

Повернення орендодавцю приміщення здійснюється двосторонньою комісією, яка складається із уповноважених на те представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передачі приміщення не пізніше ніж за 3 дні до моменту закінчення строку або розірвання договору (п. 7.1, 7.2 договору).

Протягом строку, визначеного в п. 7.2. цього договору, орендар зобов`язаний звільнити приміщення та підготувати його до передачі орендодавцю. Приміщення повинно бути передане орендарем та прийняте орендодавцем не пізніше закінчення строку дії договору. При передачі приміщення складається акт приймання-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії (п. 7.3-7.5 договору).

За невиконання та/або неналежне виконання своїх обов`язків за договором, сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України. За порушення строків внесення оплати, встановленої п. 4.1 договору, більше ніж на 10 робочих днів, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати (п. 8.1, 8.4 договору).

У разі систематичного порушення орендарем своїх зобов`язань по сплаті орендної плати, орендодавець має право відмовитися від даного договору. Під систематичним порушенням зобов`язань по сплаті орендної плати розуміється створення заборгованості по орендній платі за строк двох місяців (п. 8.6 договору).

За пунктом 9.2 договору дія цього договору припиняється: у разі закінчення строку, на який було укладено договір; внаслідок відмови від договору за взаємною згодою сторін; внаслідок відмови від договору орендодавця з підстав, передбачених законодавством; внаслідок розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї із сторін; у випадку ліквідації орендаря; у випадку загибелі (знищення) приміщення; у випадку розірвання цього договору на вимогу будь-якої сторони з підстав та з наслідками, перед баченими п.9.3. цього договору.

Кожна сторона має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, про що вона повідомляє іншу сторону за тридцять календарних днів до бажаної дати розірвання договору. Сторони за взаємною згодою встановили наступні правові наслідки відмови сторін від цього договору: правовідносини оренди, встановлені цим договором, припиняються на тридцять перший календарний день з дня направлення однією стороною іншій повідомлення. Днем направлення зазначеного повідомлення вважається дата, зазначена на квитанції, що надається відправнику відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення та описом вкладення. В зазначений строк орендар звільняє приміщення та проводить розрахунки за фактичний час користування приміщенням.

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

30 липня 2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою Даниленко Олександром Сергійовичем (орендар, відповідач) укладено додатковий договір №1 до договору оренди нежитлового приміщення від 25.02.2021 №817 (а.с. 20).

Орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах цього договору наступне приміщення, яке знаходиться на четвертому поверсі каб. 422 площею 35,3 (тридцять п`ять цілих три десятих) та каб. 427 площею 15,5кв.м. (п`ятнадцять цілих п`ять десятих) у будівлі, розташованій за адресою: м. Дніпро, вул. Мечникова,18, загальною площею 50,8кв.м. (п. 1 додаткового договору).

Орендна плата за користування приміщенням визначається з розрахунку 210грн 00коп. за 1кв.м., площа об`єкту оренди (приміщення) в т.ч. ПДВ та становить 10 668,00 (десять тисяч шістсот шістдесят вісім)грн 00коп. в місяць в т.ч. ПДВ 1 778,00 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) (п. 2 додаткового договору).

ПАТ "Страхова група "ТАС" суду надано підписані в односторонньому порядку акти надання послуг на загальну суму 80 124,07грн:

№55 від 31.01.2022 орендна плата за січень 2022 року на суму 10 668,00грн;

№162 від 28.02.2022 орендна плата за лютий 2022 року на суму 10 668,00грн;

№221 від 31.03.2022 орендна плата за січень 2022 року на суму 5 334,00грн;

№282 від 30.04.2022 орендна плата за квітень 2022 року на суму 5 334,00грн;

№384 від 31.05.2022 орендна плата за травень 2022 року на суму 5 334,00грн;

№481 від 30.06.2022 орендна плата за червень 2022 року на суму 5 334,00грн;

№571 від 31.07.2022 орендна плата за липень 2022 року на суму 5 334,00грн;

№62 від 31.01.2022 компенсація витрат за електроенергію, за воду, за опалення за грудень 2021 року на суму 7147,45грн;

№291 від 30.04.2022 компенсація витрат за електроенергію, за воду, за опалення за січень-лютий 2022 року на суму 19154,89грн;

№418 від 31.05.2022 компенсація витрат за електроенергію, за воду, за опалення за березень-квітень 2022 року на суму 4112,23грн;

№523 від 30.06.2022 компенсація витрат за електроенергію, за воду, за опалення за травень 2022 року на суму 959,06грн;

№604 від 31.07.2022 компенсація витрат за електроенергію, за опалення за червень 2022 року на суму 744,44грн (а.с. 27-38).

За час користування орендованим майном відповідач не сплатив орендну плату в розмірі 48 006,00грн, яка нарахована за період з 01.01.2022 по 31.07.2022, а також компенсацію витрат за електроенергію, за воду, за опалення у розмірі 32 118,07грн.

Крім того, позивач зазначає про наявність боргу по минулим періодам у розмірі 7 779,18грн. Станом на 01.01.2022 борг становив 23 868,92грн, з яких було сплачено 16 089,74грн (5 421,74грн+10668,00грн).

01.09.2022 ПАТ "Страхова група "ТАС" направило на адресу відповідача лист за вих. №01342/0122 від 30.08.2022, яким повідомив про дострокове розірвання договору, припинення правовідносин оренди (дії договору) 31.07.2022, необхідність звільнення приміщення та наявність заборгованості у розмірі 87 903,25грн (а.с. 22-23). В додатках до листа міститься додатковий договір №3 від 29.07.2022 до договору оренди нежитлового приміщення №817 від 25.02.2021 (а.с. 24), акт приймання передачі об`єкта оренди від 31.07.2022 до договору оренди (а.с. 25), акт звірки взаємних розрахунків станом на 03.08.2022 на суму 87 903,25грн (а.с. 26).

Направлений лист з додатками повернуто підприємством зв`язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Позивач просить стягнути основний борг у розмірі 87 903,25грн, пеню у розмірі 56 922,77грн, 3% річних у розмірі 3 973,71грн та втрати від інфляції у розмірі 26 988,99грн, що і є причиною виникнення спору.

Правовідносини сторін виникли з договору оренди нерухомого майна.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як передбачено ч. 1, 3 та 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 1, 3 ГК України).

За приписами статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Матеріали справи не містять належних доказів розірвання договору оренди у встановленому законом порядку.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В пункті 4.6 договору визначено, що орендна плата за користування приміщенням за поточний місяць сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності в безготівковий формі на підставі рахунку орендодавця, впродовж 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше кожного 15 числа поточного місяця.

З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити орендну плату:

за січень 2022 року не пізніше 17 січня 2022 року (15.01.2022 вихідний день (субота), тож строк оплати переноситься на перший робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України), прострочка виконання настає з 18.01.2022;

за лютий 2022 року не пізніше 15 лютого 2022 року, прострочка виконання настає з 16.02.2022;

за березень 2022 року не пізніше 15 березня 2022 року, прострочка виконання настає з 16.03.2022;

за квітень 2022 року не пізніше 15 квітня 2022 року, прострочка виконання настає з 16.04.2022;

за травень 2022 року не пізніше 16 травня 2022 року (15.05.2022 вихідний день (неділя), тож строк оплати переноситься на перший робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України), прострочка виконання настає з 17.05.2022;

за червень 2022 року не пізніше 15 червня 2022 року, прострочка виконання настає з 16.06.2022;

за липень 2022 року не пізніше 15 липня 2022 року, прострочка виконання настає з 16.07.2022.

Між тим, укладений між сторонами договір оренди не містить умов щодо конкретного строку проведення розрахунків за спожиті комунальні послуги.

За пунктом 4.9 договору компенсація за спожиті орендарем комунальні послуги не включені в суму орендної плати та сплачується орендарем окремо згідно виставлених орендодавцем рахунків. Компенсація за комунальні послуги провадиться орендарем орендодавцю та за своєю суттю не є оплатою поставки комунальних послуг від орендодавця орендарю, а являє собою відшкодування орендарем свої частки в витратах орендодавця по сплаті комунальних послуг.

Доказів виставлення, направлення позивачем та вручення (отримання) відповідачу відповідних рахунків матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З викладеної норми вбачається, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати дату одержання вимоги боржником.

Визначальним є саме сповіщення кредитором особи про необхідність виконання нею зобов`язання з зазначенням підстави виникнення такого обов`язку. Тобто, претензія до боржника повинна містити в обов`язковому порядку підставу звернення (посилання на номер і дату договору) та безпосередньо сформульовану вимогу з приводу повернення коштів.

З боку позивача надано лист за вих. №01342/0122 від 30.08.2022 адресований Даниленко О.С. (а.с. 22-23). У листі ПАТ "Страхова група ТАС" визначено підставу звернення - невиконання відповідачем договірних зобов`язань за договором оренди №817 від 25.02.2022 та вимоги про необхідність звільнення орендованого приміщення та сплати заборгованості у розмірі 87 903,25грн. Однак рахунки на оплату комунальних послуг, як то передбачено п.4.9 договору відповідачу не направлялись.

До того ж, поданий позов є належним способом реалізації права позивача на отримання орендної плати та компенсації за спожиті комунальні послуги. Разом із позовною заявою на адресу відповідача направлені, зокрема вище перелічені акти надання послуг та лист за вих. №01342/0122 від 30.08.2022 (а.с. 11).

Згідно зі ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 87 903,25грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості 87903,25грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.4 договору визначено, що за порушення строків внесення оплати, встановленої п. 4.1 договору, більше ніж на 10 робочих днів, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 56 922,77грн за загальний період із 31.01.2022 до 31.07.2023. Пеня нарахована на загальний розмір заборгованості 87 903,25грн. (а.с. 4).

Втім господарський суд не погоджується з таким розрахунком, оскільки розрахунок необхідно здійснювати по кожному акту окремо.

Так, на суму боргу 18 447,18грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки із 31.01.2022 до 31.07.2023 (547дн) у розмірі 11 945,69грн;

на суму боргу 10668,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки із 16.02.2022 до 31.07.2023 (531дн) у розмірі 6814,66грн;

на суму боргу 5334,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки із 16.03.2022 до 31.07.2023 (503дн) у розмірі 3325,49грн;

на суму боргу 5334,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки із 16.04.2022 до 31.07.2023 (472дн) у розмірі 3234,89грн;

на суму боргу 5334,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки із 17.05.2022 до 31.07.2023 (441дн) у розмірі 3144,28грн;

на суму боргу 5334,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки із 16.06.2022 до 31.07.2023 (411дн) у розмірі 2999,61грн;

на суму боргу 5334,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки із 16.07.2022 до 31.07.2023 (381дн) у розмірі 2780,49грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 34 245,02грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 87885,47грн) складає 99,98% суми основного боргу.

Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

На підставі викладеного, враховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% від розміру, яка підлягає до стягнення.

Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 17 122,51грн (34 245,02грн * 50%).

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені та штрафу більше, ніж на 50%. Порушення строків поставки мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну поставку (хоча б частково) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк поставки, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну поставку, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3 973,71грн за період із 31.01.2022 до 03.08.2023 та інфляційні втрати за період із лютого 2022 року до червня 2023 року у розмірі 26 988,99грн (а.с. 5).

Перевіркою правильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені.

Так, на суму боргу 18 447,18грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки із 31.01.2022 до 03.08.2023 (550дн) у розмірі 833,91грн;

на суму боргу 10668,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки із 16.02.2022 до 03.08.2023 (534дн) у розмірі 468,22грн;

на суму боргу 5334,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки із 16.03.2022 до 03.08.2023 (506дн) у розмірі 221,84грн;

на суму боргу 5334,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки із 16.04.2022 до 03.08.2023 (475дн) у розмірі 208,25грн;

на суму боргу 5334,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки із 17.05.2022 до 03.08.2023 (444дн) у розмірі 194,65грн;

на суму боргу 5334,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки із 16.06.2022 до 03.08.2023 (414дн) у розмірі 181,50грн;

на суму боргу 5334,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки із 16.07.2022 до 03.08.2023 (384дн) у розмірі 168,35грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2 276,72грн.

Сума інфляційних втрат складає 12 533,47грн виходячи з наступного розрахунку:

18 447,18грн*130,7% (сукупний індекс інфляції за лютий 2022 року - червень 2023 року) = 24110,46грн 18447,18грн = 5663,28грн;

10 668,00грн*128,6% (сукупний індекс інфляції за березень 2022 року - червень 2023 року) = 13719,05грн 10668,00грн = 3051,05грн;

5334,00грн*123,1% (сукупний індекс інфляції за квітень 2022 року - червень 2023 року) = 6566,15грн 5334,00грн = 1232,15грн;

5334,00грн*119,4% (сукупний індекс інфляції за травень 2022 року - червень 2023 року) = 6368,80грн 5334,00грн = 1034,80грн;

5334,00грн*116,3% (сукупний індекс інфляції за червень 2022 року - червень 2023 року) = 6203,44грн 5334,00грн = 869,44грн;

5334,00грн*112,8% (сукупний індекс інфляції за липень 2022 року - червень 2023 року) = 6016,75грн 5334,00грн = 682,75грн.

Як встановлено вище, укладений між сторонами договір оренди не містить умов щодо конкретного строку проведення розрахунків за спожиті комунальні послуги. При визначенні строку судом застосовані положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. А відтак, на суму боргу 32 118,07грн (компенсація витрат за електроенергію, воду, опалення) пеня, 3% річних та втрати від інфляції не нараховуються, оскільки в заявленому періоді відсутнє прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 87 903,25грн, пеня у розмірі 17 122,51грн (з урахуванням зменшення на 50%), 3% річних у розмірі 2276,72грн та втрати від інфляції у розмірі 12 533,47грн, а всього 119 835,95грн.

Суд також зазначає, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (частина 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду, а також що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечено можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих ЦК, ГК, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При цьому визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

За частиною першою статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 Господарського кодексу України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 ГКУ).

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою ОСОБА_1 (орендар, відповідач) укладено договір №817 оренди нежитлового приміщення. Мета оренди - використання приміщення-для розміщення офісу орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи №904/4986/23, 01.02.2016 відбулась реєстрація ОСОБА_1 , як суб`єкта підприємницької діяльності (номер запису 22240000000104623). Види економічної діяльності: 68.31 Агентства нерухомості (основний); 88.91 Денний догляд за дітьми (а.с.48).

Спірні відносини виникли з приводу неналежного виконання відповідачем, зобов`язання з оплати орендних платежів та компенсації витрат за комунальні послуги.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського зобов`язання, суд дійшов висновку про належність спору до господарської юрисдикції.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5566 від 01.08.2023 (а.с. 8). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1 829,69грн (119835,95грн * 2684,00грн / 175788,72грн).

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1 про стягнення 175 788,72грн задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (ідентифікаційний код 30115243; просп. Берестейський (колишній просп. Перемоги), буд. 65, м. Київ, 03117) основний борг у розмірі 87 903,25грн (вісімдесят сім тисяч дев`ятсот три гривні 25коп.), пеню у розмірі 17 122,51грн (сімнадцять тисяч сто двадцять дві гривні 51коп.), 3% річних у розмірі 2 276,72грн (дві тисячі двісті сімдесят шість гривень 72коп.), втрати від інфляції у розмірі 12 533,47грн (дванадцять тисяч п`ятсот тридцять три гривні 47коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 829,69грн (одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять гривень 69коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 16.11.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва