Рішення № 114953009, 09.11.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2023 р. Cправа № 902/925/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" (вул. Центральна, 38А, смт. Клевань, Рівненський район, Рівненська область, 35312)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "ЕТАЛОН-БУД" (вул. Київська, буд. 16-А, м. Вінниця, 21009)

про стягнення 898 060,86 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "ЕТАЛОН-БУД" про стягнення 652 929,60 грн - основного боргу, 52 663,69 грн. - пені, 19 588,00 - 3% річних, 172 879,57 грн - суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та судових витрат зі сплаті судового збору.

Суд, ухвалою від 03.07.2023, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/925/23 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 03.08.2023.

28.07.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 47 від 28.07.2023.

За наслідками судового засідання 03.08.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 21.09.2023, про що 03.08.2023 постановлено відповідну ухвалу.

09.08.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив № 77 від 03.08.2023 позивача.

21.09.2023 на адресу суду надійшло клопотання № 61 від 20.09.2023 за підписом представника відповідача - адвоката Шур О.В. про визнання поважними причини пропуску процесуального строку та долучення платіжної інструкції № 942 від 19.09.2023 до матеріалів справи.

21.09.2023 на адресу суду надійшло клопотання № 62 від 20.09.2023 за підписом представника відповідача - адвоката Шур О.В. про зменшення суми штрафних санкцій на 70%.

Суд, розглянувши в судовому засіданні 21.09.2023 клопотання № 61 від 20.09.2023, дослідивши наведені представником відповідача обставини в обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання доказів у справі, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, а також з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторін, задоволив означене клопотання та долучив платіжну інструкцію № 942 від 19.09.2023 до матеріалів справи.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 09.11.2023, про що 21.09.2023 постановлено відповідну ухвалу.

03.10.2023 до суду надійшла заява позивача № 1003 від 27.09.2023 про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 652 929,60 грн. Поряд з цим, решту позовних вимог позивач підтримує в заявленому розміру та просить про їх задоволення.

У визначену судом (09.11.2023) представник позивач не з`явився. При цьому суд зважає на клопотання позивача № 102 від 18.09.2023 про розгляд справи у відсутність його представника.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, ухвалою суду від 21.09.2023, яка направлена на електронну адресу відповідача та його представника 27.09.2023.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

За наслідками судового засідання 09.11.2023 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "ЕТАЛОН-БУД" зобов`язань за Договором № 17-11-2021/2 від 17.11.2021 в частині проведення розрахунків за надані послуги, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "ЕТАЛОН-БУД" 652 929,60 грн - основного боргу, 52 663,69 грн. - пені, 19 588,00 - 3% річних та 172 879,57 грн - суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, не заперечує проти основної суми боргу в розмірі 652 929, 60 грн за Договором № 17-11-2021/2 від 17.11.2021.

Проте сторона відповідача, посилаючись на перебування товариства у скрутному фінансовому становищі, повністю заперечує щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, а саме 52 663,69 грн. - пені, 19 588,00 - 3% річних та 172 879,57 грн - суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Позивач, у відповіді на відзив, заперечує мотиви відповідача щодо відмови у стягненні чи зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені, трьох процентів річних та втрат від інфляції. При цьому акцентує на тому, що строк оплати наданих послуг настав ще 14.12.2021, тоді як відповідач не вчинив жодних дій, направлених на виконання взятих на себе зобов`язань, на вимоги позивача про сплату боргу, не реагував.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів судом встановлено наступне.

17 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «ЕТАЛОН-БУД» (відповідач, за Договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМІЯ ПАРК» (позивач, за Договором Виконавець) укладено Договір № 17-11-2021/2 (надалі Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги по нанесенню дорожньої розмітки холодним пластиком на об`єкті: Капітальний ремонт дорожнього покриті автомобільної дороги загального користування місцевого значення 0-02-03-05 Вороновиця-Тиврів-Шаргород км 28+800 - км 40+000, протяжністю 11,2 км в межах Вінницької області, (далі - Послуги), а Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, прийняти та оплатити надані Послуги.

Місце надання послуг: автомобільна дорога загального користування місцевого значення 0-02-03-05 Вороновиця-Тиврів-Шаргород км 28+800 - км 40+000, протяжністю 11,2 км в межах Вінницької області. (п. 1.2. Договору)

Відповідно до п. 3.1. Договору обсяг необхідних послуг (робіт), строк надання послуг (виконання робіт), вартість послуг та інші необхідні умови надання послуг (виконання робіт), попередньо погоджуються Сторонами у Заявках та/або додаткових угодах до цього Договору, та визначаються (підтверджуються) Сторонами у Актах виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 4.1. визначено, що договірна ціна робіт за даним Договором становить 2 664 008,40 грн. (два мільйони шістсот шістдесят чотири тисячі вісім гривень та сорок копійок) з ПДВ.

Розрахунок за послуги проводиться протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання Сторонами відповідного Акту виконаних робіт (наданих послуг). (п. 4.2. Договору)

Оплата за Договором здійснюється в національній валюті України, у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником відповідних грошових сум на поточний рахунок Виконавця. (п. 4.3. Договору)

Згідно п. 4.4. Договору Акти виконаних робіт (наданих послуг) готує Виконавець не рідше одного разу протягом календарного місяця надання послуг (виконання робіт), і передає у двох екземплярах для підписання уповноваженому представнику Замовника. Уповноважений представник Замовника протягом 2-х робочих днів підписує Акти виконаних робіт (наданих послуг), скріплює підпис печаткою (у разі її наявності) та один екземпляр повертає Виконавцю.

Відповідно до п. 5.1. Договору Замовник, серед іншого, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Виконавцю кошти за надані Послуги.

За змістом 6.1.1. Договору, за порушення строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати, 3% річних за кожен день прострочки оплати від суми заборгованості.

Положеннями п. 8.1. Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення їх печатками та діє по 31 грудня 2021 року. У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про відмову Договору, Договір вважається продовженим на кожен наступний рік.

Додатком №1 до Договору № 17-11-2021/2 від 17.11.2021 узгоджено договірну ціну № 17/11/21.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України (надалі також ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний Договір є підставою для виникнення у сторін за цим Договором господарських зобов`язань відповідно до розділу 63 ЦК України, і згідно ст. 629 цього Кодексу є обов`язковим для виконання його сторонами.

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1. ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 ст. 905 ЦК України передбачається, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

В межах Договору № 17-11-2021/2, представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «ЕТАЛОН-БУД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМІЯ ПАРК» підписали Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021р. на суму 652 929,60 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунок за послуги проводиться протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання Сторонами відповідного Акту виконаних робіт (наданих послуг).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як доводить позивач в позовній заяві, своїх зобов`язань за зазначеним Договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату боргу (№155 від 12.10.2022, № 54 від 26.06.2023), які останнім залишені без відповіді та задоволення.

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 17-11-2021/2, станом на день звернення з позовом до суду, підтверджується в розмірі 652 929,60 грн.

Поряд з цим, після відкриття провадження у справі відповідачем, за платіжною інструкцією № 942 від 19.09.2023 на суму 652 929,60 грн. сплачено заборгованість за Договором № 17-11-2021/2 в повному обсязі.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі, відсутній спір щодо стягнення основного боргу в розмірі 652 929,60 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, в частині стягнення основного боргу в розмірі 652 929,60 грн. провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 172 879,57 грн - інфляційних втрат, 19 588,00 грн - 3% річних та 52 663,69 грн - пені.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 6.1.1. Договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати, 3% річних за кожен день прострочки оплати від суми заборгованості.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованим.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат у визначених сумах та у зазначений позивачем період (розрахунок додається).

В той же час, відповідачем подано клопотання № 62 від 20.09.2023 про зменшення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, у якому останній просить суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені, відсотків річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню до 70%.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказує на те, що заявлена до стягнення позивачем сума штрафних санкцій є достатньо великою для відповідача, підприємство якого знаходиться у важкому фінансовому становищі. Наголошує на тому, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки джерелом для оплати послуг за Договором є кошти отримані від основної діяльності, а військова агресія російської федерації проти України призвела до тимчасового призупинення основної діяльності товариства.

Позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, про що зазначив у відповіді на відзив, де наголосив на значному терміні прострочення відповідачем виконання зобов`язання та невідповідності доводів відповідача щодо призупинення господарської діяльності дійсності.

З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій суд зазначає наступне.

За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, за положенням частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд враховує те, що позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення виконання зобов`язання відповідачем.

Суд також враховує, що крім стягнення пені позивач також заявив до стягнення 3% річних, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які визнано судом обґрунтованими, що в свою чергу забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача.

Окремо суд зважає на погашення відповідачем суми основного боргу в процесі розгляду справи.

З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що зменшення розміру пені на 90% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних виходячи з наступного.

Суд зауважує, що норми ч. 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України передбачають можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені).

Згідно висновків викладених у пункті 8.38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 слідує, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

В той же час, як слідує з вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду, під час розгляду справи встановлено, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів (п. 8.18 Постанови).

При цьому суд зважає, що в даній справі позивачем нараховано відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі, що встановлений законом - безпосередньо статтею 625 ЦК України.

Враховуючи можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені), що прямо встановлено нормами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, законодавством не передбачено можливості суду зменшити нараховані інфляційні втрати та відсотки річних, тому клопотання відповідача в частині їх зменшення не підлягає до задоволення.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині зменшення суми неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

В силу положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору за позовними вимогами провадження за якими закрито по п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, позаяк предмет спору в цій частині перестав існувати після відкриття провадження у справі.

Відтак, витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі в сумі 13 470,91 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 652 929 грн. 60 коп. суми основного боргу закрити.

Зменшити підлягаючу до стягнення суму пені на 90%.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "ЕТАЛОН-БУД" (вул. Київська, буд. 16-А, м. Вінниця, 21009; код ЄДРПОУ 41925143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" (вул. Центральна, 38А, смт. Клевань, Рівненський район, Рівненська область, 35312; код ЄДРПОУ 38986599) 5 266 грн. 36 коп. - пені; 19 588 грн. 00 коп. - 3% річних; 172 879 грн. 57 коп. - інфляційних втрат та 13 470 грн. 91 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В позові в частині стягнення 47 397 грн. 33 коп. - пені відмовити.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та відомі суду адреси електронної пошти: позивача - bnp@chemiapark.com, відповідача - tov_etalon-bud@ukr.net, представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 16 листопада 2023 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Центральна, 38А, смт. Клевань, Рівненський район, Рівненська область, 35312)

3 - відповідачу (вул. Київська, буд. 16-А, м. Вінниця, 21009)