Вирок № 114951216, 16.11.2023, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/134/23

Провадження № 1-кп/342/71/2023

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Городенка матеріали кримінального провадження № 120220911500000129 від 26.11.2022 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Терни Дніпропетровської області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , громадянина України, непрацюючого, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 надав службовій особі за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.

Так, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №35 о/с від 05.02.2021 ОСОБА_6 призначений на посаду дільничним офіцером поліції сектору превенції відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області та наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №352 о/с від 22.08.2022 ОСОБА_7 призначений на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції (СРПП) відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області. Згідно своїх функціональних обов`язків інспектор СРПП ОСОБА_7 та дільничний офіцер сектору превенції відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_6 уповноважені у межах компетенції складати протоколи про адміністративні правопорушення та здійснювати у визначених законом випадках провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також за наявності ознак кримінального правопорушення викликати слідчо-оперативну групу для документування кримінальних правопорушень. Згідно ст.ст. 1,17 Закону України «Про національну поліцію», посадових інструкцій, п.1 Примітки до ст.364 КК України старший лейтенант поліції ОСОБА_7 та капітан поліції ОСОБА_6 є службовими особами.

Так, 26.11.2022 о 08.00 год інспектор сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_7 та дільничний офіцер поліції сектору превенції ОСОБА_6 заступили на добове чергування з використанням службового автомобіля марки «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 поліції України. Здійснюючи патрулювання на вказаному автомобілі, їдучи по вул.Шевченка у с.Стрільче Коломийського району Івано-Франківської області о 09.36 год поліцейський ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зупинили транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen Transporter» оранжевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останній керував транспортним засобом з видимими пошкодженнями. В подальшому, за результатами зупинки вказаного транспортного засобу, інспектор ОСОБА_7 помітив у водія ОСОБА_3 видимі ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував останньому пройти тест на стан алкогольного сп`яніння. 26.11.2022 о 09.49 год за результатами проходження ОСОБА_3 тесту на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Газоаналізатор Alcotest» зав.№ARBL зафіксовано результат тесту 2,49 проміле алкоголю, у зв`язку з чим інспектор прийняв рішення про складання щодо ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Потім, для складання адміністративних матеріалів, інспектор ОСОБА_7 , дільничний офіцер поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_3 присіли у службовий автомобіль марки «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 поліції України: ОСОБА_7 на водійське сидіння, ОСОБА_6 на заднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_3 на переднє пасажирське сидіння автомобіля. Перебуваючи у службовому автомобілі, у ОСОБА_3 виник умисел на надання неправомірної вигоди працівникам поліції з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим останній запропонував інспектору СРПП ОСОБА_7 неправомірну вигоду у присутності іншого працівника поліції ОСОБА_6 , однак отримав категоричну відмову та одразу попереджений про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди. Однак, ОСОБА_3 26.11.2022 о 09.53 год, будучи попередженим працівниками поліції про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, діючи умисно, бажаючи схилити працівника поліції не складати адміністративні матеріали за порушення ним правил дорожнього руху, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій та бажаючи настання шкідливих наслідків, перебуваючи в автомобілі марки «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 поліції України, який був припаркований на узбіччі дороги по вул.Шевченка у с.Стрільче Коломийського району Івано-Франківської області, своєю правою рукою поклав на передню панель приладів автомобіля грошові кошти у розмірі 100 доларів США однією купюрою за нескладання працівниками поліції адміністративних матеріалів та вийшов із службового автомобіля. Однак, вказані працівники поліції, побачивши дане, категорично відмовились від отримання будь-якої неправомірної вигоди коштів від ОСОБА_3 , та в свою чергу викликали слідчо-оперативну групу відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області для фіксації протиправної діяльності останнього.

Таким чином, своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненому не визнав,відмовившись даватипоказання. Просив суд ухвалити справедливе рішення. Захисник ОСОБА_3 ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що дії працівників поліції при проведення огляду ОСОБА_3 на стан алкогольного сп`яніння були провокативними, має місце провокація злочину за ч.1 ст.369 КК України та докази сторони обвинувачення є недопустимими. Просить суд ухвалити виправдувальний вирок.

Прокурор у судовому засіданні просить визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, застосувавши до нього покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, стягнути витрати за проведену експертизу та вирішити питання речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

За клопотанням сторони обвинувачення у судовому засіданні допитано наступних свідків:

свідок ОСОБА_6 , який працює дільничним офіцером поліції сектору превенції відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, у судовому засіданні пояснив, що у кінці листопада 2022 року заступив на чергування із ОСОБА_7 . О 09.00 ранку проїжджали с.Стрільче та назустріч їм рухався транспортний засіб Volkswagen Transpoter. Їхню увагу привернуло спущене праве колесо автомобіля, а тому зупинили вказане авто. З автомобіля вийшов ОСОБА_8 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, тому запропонували йому пройти тест за допомогою приладу Драгер, а оскільки біля себе приладу не мали, то викликали інший наряд поліції. Тест, який пройшов обвинувачений, виявився позитивним. Фіксація складання протоколу здійснювалась на нагрудну камеру поліцейського. У службовому автомобілі, де складали протокол, обвинувачений поставив грошові кошти в сумі 100 доларів США на передню панель салону автомобіля, при цьому його було попереджено про кримінальну відповідальність. У зв`язку з діями ОСОБА_3 викликано слідчо-оперативно групу. Також повідомив, що ще до проходження тесту ОСОБА_8 пропонував неправомірну вигоду натяками. На запитання захисника ОСОБА_5 , чому відразу не попереджали ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність, свідок повідомив, що думав, що обвинувачений зупиниться та не буде нічого пропонувати за нескладання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП; також слова ОСОБА_3 «давай договоримся» не сприймав як пропозицію отримання неправомірної вигоди;

свідок ОСОБА_7 , який обіймає посаду інспектора СРПП відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, у судовому засіданні пояснив, що не пригадує часу, коли подія мала місце, проте пам`ятає, що така відбувалась у с.Стрільче зі сторони с.Городниці. Він з дільничним ОСОБА_6 зупинили транспортний засіб Volkswagen Transpoter. З автомобіля вийшов ОСОБА_8 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, тому запропонували йому пройти тест за допомогою приладу Драгер, який обвинувачений пройшов, склали протокол. Тільки службовому автомобілі, де складали протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, свідок сприйняв дії ОСОБА_3 як неправомірну вигоду, тоді і попередив про кримінальну відповідальність. На запитання захисника, чи можна складати протокол за ч.1 ст.130 КУпАП у службовому автомобілі, відповіді не надав;

свідок ОСОБА_9 , який працює у приватного підприємця, у судовому засіданні пояснив, що добре подій не пригадує, проте пам`ятає, що його, дорогою на роботу, запросили понятим у с.Стрільче 26.11.2022 близько 09.00 год. Разом з ним був ОСОБА_10 . Коли приїхали на місце події, на проїзній частині дороги стояв біля магазину бус, попереду авто поліції, двері якого були зачинені, та у салоні автомобіля, на передній панелі, стояла купюра 100 доларів. Пригадує, що обвинувачений поводив себе агресивно, кричав, ображав працівників поліції, слідчий вилучив купюру, зробив опис. Чи проходив обвинувачений тест на факт вживання алкоголю не знає.

Свідок ОСОБА_10 , викликаний у судове засідання, щодо вказаної події пояснив, що нічого не пригадує. На запитання захисника ОСОБА_5 , чи часто його залучають працівники поліції до участі у слідчих діяв, заперечив.

За клопотанням сторони захисту у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_11 , який працює поліцейським у відділенні поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, та у судовому засіданні пояснив, що перебував у наряді того дня, коли відбувались зазначені події. Працівник поліції ОСОБА_12 попросив привезти прилад Драгер для проведення огляду водія. Зазначив, що проводив огляд на стан алкогольного сп`яніння обвинуваченого на вулиці, при огляді була включеною камера. Протокол оформляв ОСОБА_7 . Результату огляду обвинуваченого не пригадує та не пам`ятає, чи ОСОБА_8 пропонував неправомірну вигоду за нескладання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП. На запитання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , чому складали протокол у службовому автомобілі, зазначив, що через погані погодні умови складали не на вулиці. На запитання захисника ОСОБА_5 , чому на відео сказав працівнику поліції ОСОБА_13 вимкнути камеру, також не пригадує. Оскільки обвинувачений був у стані алкогольного сп`яніння, не розумів усього, що говорив ОСОБА_8 , тому не сприймав його слова як будь-які натяки на дачу неправомірної вигоди. Не пригадує, чи був присутнім, коли у службовому автомобілі ОСОБА_8 давав хабар, оскільки поїхав з місця події швидше; під час передачі неправомірної вигоди у службовому автомобілі не перебував.

Також прокурором на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, надані наступні докази:

витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12022091150000129 від 26.11.2022, згідно якого 26.11.2011 до ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшло повідомлення від інспектора СРПП ОСОБА_7 , що 26.11.2022 о 09.55 год по АДРЕСА_2 за порушення ПДР зупинено автомобіль марки «Фолькасваген Транспортер» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_14 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с.Городниця Городенківської Територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області, у якого виявили ознаки алкогольного сп`яніння. Під час доставлення до медичного закладу, знаходячись у службовому автомобілі марки «Пежо 301», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 запропонував та надав працівникам СРПП ВП №2 (м.Городенка) неправомірну вигоду у вигляді однієї грошової купюри номіналом 100 доларів США за непроходження ним медичного освідування на стан алкогольного сп`яніння, а також за нескладання адміністративних матеріалів за ст.130 КУпАП;

рапорт о/ч відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, згідно якого 26.11.2023 о 09.57 год надійшло повідомлення із служби 102 від інспектора СРПП екіпажу Дзвонар-12 ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_7 , що 26.11.2022 о 09.55 год у с.Стрільче Городенківської ТГ по вул. Шевченка, 20, за порушення ПДР зупинено автомобіль марки «Фольксваген Транспортер» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_14 під керуванням ОСОБА_3 , у якого виявили ознаки алкогольного сп`яніння та він, перебуваючи у службовому автомобілі марки «Пежо 301», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 запропонував неправомірну вигоду за непроходження медичного освідчення на стан алкогольного сп`яніння та нескладання адміністративних матеріалів за ст.130 КУпАП. Виїздом СОГ на місце події встановлено, що ОСОБА_3 залишив у салоні службового автомобіля УПП грошову винагороду у розмірі 100 доларів США однією купюрою, які вилучено, проводилось фотографування та відеофіксація;

рапорт слідчого відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_15 , що 26.11.2022 о 09.55 год у с.Стрільче Городенківської ТГ по вул. Шевченка, 20, інспектор СРПП ВП №2 (м.Городенка) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , під час несення служби в наряді Дзвонар 12, за порушення ПДР (п.2.3 а) зупинили автомобіль марки «Фольксваген Транспортер» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_14 під керуванням ОСОБА_3 , у якого в подальшому виявили ознаки алкогольного сп`яніння. Під час спроби доставити до медичного закладу, знаходячись у службовому автомобілі марки «Пежо 301», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 запропонував та надав працівникам ВП №2 (м.Городенка) неправомірну вигоду у вигляді однієї грошової купюри номіналом 100 доларів США за непроходження ним медичного освідування на стан алкогольного сп`яніння та за нескладання адміністративних матеріалів за ст.130 КУпАП;

протокол огляду місця події від 26.11.2022 з долученим носієм інформації (мікро SD карта із відеозаписом проведення огляду місця події від 26.11.2023) фототаблицею, згідно якого слідчим зафіксовано, що на узбіччі автомобільної дороги на вулиці Шевченка, 20 біля магазину-кафе «Марія» у с.Стрільче Городенківської ТГ припаркований службовий автомобіль «Пежо 301» білого кольору, НОМЕР_3 , сторонніх осіб в авто немає. При відкритті дверей на передній панелі перед пасажирським сидінням виявлено грошову купюру візуально схожу на 100 доларів США, на якій є написи: РВ75782115JB2 з захисними елементами, зображення особи, напис «Franklin». Присутній при огляді ОСОБА_3 від надання будь-яких пояснень відмовився, працівникам поліції пред`явлено посвідчення водія на зазначену особу. У подальшому вказану грошову купюру поміщено в паперовий конверт, заклеєно та підписано. Вказані обставини також підтверджуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з огляду місця події, який було долучено до вищевказаного протоколу;

постанову про визнання речовим доказом від 26.11.2023: предмет неправомірної вигоди грошові кошти одну купюру номіналом 100 доларів США, серія та номер РВ75782115JB2, власником якої є ОСОБА_3 ;

копію додатку №1 до Договору відповідального зберігання, акт прийому-передачі майна на зберігання від 20.01.2023, згідно якого поклажодавець: старший слідчий СВ Городенківського ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області та зберігач в особі ОСОБА_16 , начальника Департаменту регіональної каси перерахунку в м.Івано-Франківську АТ КБ «ПриватБанк» приймає на відповідальне зберігання спец пакет із 4 вкладеннями: 1 спецпакет гривня, 1 спецпакет долар США, 1 спецпакет долари США, 1 спецпакет долари США;

копію ухвали слідчого судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 29.11.2022 про накладення арешту із забороною відчуження, користування та розпорядження на вилучену 26.11.2022 одну грошову купюру номіналом 100 доларів США серія та номер РВ75782115JB2, як на предмет неправомірної вигоди, власником якої є ОСОБА_3 ;

висновок експерта №СЕ-19109-22/12795-ДД від 01.12.2022 з довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні №12022091150000129, згідно якого надана на дослідження одна купюра номіналом 100 доларів США серія та номер РВ75782115J за способом нанесення зображень та первинними елементами захисту відповідає купюрам номіналом 100 доларів США, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника Федеральної резервної системи США;

супровідний лист слідчого відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_15 від 02.12.2022 №8546/57-22 про надання дозволу на огляд місця зберігання інформації з технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, вилучення записів із портативних відео реєстраторів за 26.11.2022 за вищевказаним фактом та відповідь начальника відділення поліції від 02.12.2022 №№8556/57-22;

протокол огляду комп`ютерних даних від 06.12.2022, проведеного слідчим відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_15 , із додатком до протоколу відеозаписом із бодікамер за 26.11.2023, що долучено постановою старшого слідчого СВ ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 06.12.2023, згідно якого місцем проведення огляду комп`ютерної техніки є службовий кабінет начальника сектору реагування патрульної поліції СРПП РВП ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ОСОБА_17 . При відкритті відео файлів встановлено, що на них збережено інформацію за період часу з 09.36 год до 10.44 год 26.11.2022. На зазначених файлах є інформація із відео-аудіозаписом розмови між працівниками ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП та особою чоловічої статі ОСОБА_3 . Під час розмови зафіксовано попередження від працівників СРПП про те, що надання грошових коштів карається згідно закону, після чого ОСОБА_3 , перебуваючи на передньому пасажирському сидінні службового авто, надав неправомірну вигоду службовим особам: грошову купюру номіналом 100 доларів США, яку своєю лівою рукою поклав на передню панель авто з метою невчинення працівниками поліції дій, передбачених чинним законодавством України. Виготовлено скріншоти (12) основних моментів спілкування між працівниками поліції та ОСОБА_3 ;

копії додатку до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів із результатом огляду сп`яніння ОСОБА_3 2,49 проміле та роздруківку приладу Драгер від 26.11.2022 о 09.49 год;

копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки;

копії протоколів про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №459623, БАД №697777, складених щодо ОСОБА_3 , 26.11.2022 за ч.1 ст.130 КУпАП, ч.1,5 ст.121 КУпАП;

лист начальника Городенківського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області від 23.01.2023 №1344 про те, що по виконавчому провадженню згідно постанови БАД №697777 від 26.11.2022 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу у розмірі 510 гривень не сплачено;

копії витягів з наказів №352 о/с, №35 о/с від 22.08.2022 та від 05.02.2021 про призначення ОСОБА_7 інспектором СРПП ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області; призначення ОСОБА_6 дільничним офіцером поліції сектору превенції ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області та копії функціональних обов`язків інспектора СРПП ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_7 ; дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 ;

копії паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_3 ;

копію особової картки ОСОБА_3 ;

інформацію Городенківського відділу Управління Державної міграційної служби щодо документування ОСОБА_3 паспортом громадянина України та паспортом для виїзду за кордон;

інформацію, надану КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я» від 02.12.2022 №11233 про те, що ОСОБА_3 до центу не звертався, амбулаторну допомогу не отримує;

характеристику, видану Городницьким старостинським округом від 30.11.2022 щодо ОСОБА_3 ;

довідки КНП «Городенківська БЛІЛ» від 01.01.2023, 04.01.2023 про знаходження ОСОБА_3 на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті з діагнозом «F 10.2» та неперебування на диспансерному обліку у психіатричному кабінеті;

інформацію Центру надання адміністративних послуг Городенківської міської ради від 29.11.2022 №88 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 ;

вимогу про судимість СІП Коломийського РВП щодо ОСОБА_3 ;

копію відеозапису адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 .

Також 05.10.2023 захисник ОСОБА_3 ОСОБА_5 подала клопотання про визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими. Зокрема, щодо виникнення умислу у ОСОБА_3 на надання неправомірної вигоди працівникам поліції зазначила, що ОСОБА_3 , що підтверджується відеозаписом дослідженим в судовому засіданні, вперше запропонував неправомірну вигоду ОСОБА_7 о 09.38 год, вдруге о 09.40 год, втретє о 09.41 год, згодом о 09.46 год, після чого поліцейський ОСОБА_11 пропонує ОСОБА_3 сісти у автомобіль. Відео у службовому автомобілі розпочинається о 09.52 год 26.11.2022 року. Натомість, відео з нагрудних камер поліцейських, досліджених у судовому засіданні, свідчать про те, що розмова поліцейських із ОСОБА_3 з 09.36 до 09.52 год ведеться на вулиці і протягом цього часу ОСОБА_3 як поліцейському ОСОБА_18 , так і поліцейському ОСОБА_19 кілька разів пропонував неправомірну вигоду як жестами, так і словесно : «Давай сі договоримо», проте останні на натяки ОСОБА_3 не тільки не попереджали про кримінальну відповідальність останнього, а і дають зрозуміти, що готові прийняти таку пропозицію, та в подальшому провокують обвинуваченого на надання неправомірної вигоди для фіксації такого факту з метою оформлення справи, про що свідчать відповіді поліцейських: «Добре, все буде добре. Прийде ваш колега, будете собі договорюватись». Крім цього, на одному із записів особа, що спілкується із ОСОБА_3 , о 09.50.23 год закриває камеру руками, відео припиняється і відновлюється о 09.52 год у машині. Також чути звернення цього поліцейського до іншого: «Виключи камеру», що свідчить про намір поліцейських щось приховати, виключивши камери, щу суперечить вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026.

Захисник акцентувала увагу, що на відеозаписі з нагрудних камер, доданих до адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_3 за цією подією, а саме 26.11.2022 на диску із справи №342/1280/22 є папка з файлами «Нова папка. Здрілий» із файлом 0013087213087202211260947240001 розміром 256000 КБ, де зафіксовано розмову поліцейських з ОСОБА_3 26.11.2022. Від початку запису ОСОБА_3 пропонує домовитись. Вкінці запису (09.51 год) поліцейський ОСОБА_11 запитує у ОСОБА_3 : « ОСОБА_20 , що кажете?, на що ОСОБА_3 відповідає: «Давай сі договоромо тут, на місці». Палагняк: «Що маєте на увазі тут, на місці?» та продовжує говорити: «Ідіть сідайте у машину». ОСОБА_8 : «Котру машину?». ОСОБА_11 закриває камеру рукою і звертається до поліцейського, що стоїть навпроти: «Виключи камеру». Відео закінчується о 09.51 год, а наступне відео розпочинається вже у машині.

Вважає, що поліцейські умисно вчинили такі дії: виключили нагрудні камери, дали вказівку ОСОБА_3 сісти в автомобіль, після чого знову включили камери. Крім цього, на цьому ж файлі зафіксовано, що на звертання ОСОБА_3 до поліцейського ОСОБА_21 : «Давай сі договоримо» поліцейський ОСОБА_22 відповідає: «Зараз» і ствердно киває головою (09.51.35 год), після чого поліцейський ОСОБА_11 звертається до ОСОБА_3 : « ОСОБА_20 , то що скажете?» і на відповідь ОСОБА_3 : «Давай сі договоримо тут, на місці» запитує: «Що маєте на увазі тут на місці, закриває камеру, робить вказівку ОСОБА_3 сісти в машину, а поліцейському, що знімає (Здрілому) виключити камеру». Поведінка поліцейських свідчить про те, що вони давали ОСОБА_3 зрозуміти, що готові прийняти пропозицію і провокували останнього на надання неправомірної вигоди з метою оформлення матеріалів кримінального провадження. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_12 повідомляли, що повинні попереджати про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди одразу як тільки буде про це натяк, натомість ОСОБА_12 повідомив, що попередив про кримінальну відповідальність ОСОБА_3 в службовому автомобілі, коли той запропонував неправомірну вигоду йому, щодо поведінки ОСОБА_21 , йому невідомо. Вважає, що поведінка поліцейських свідчить про їхню заінтересованість у оформленні кримінального провадження, оскільки поліцейські діяли всупереч вимогам законодавства, штучно створювали умови, щоб водій надав їм неправомірну вигоду для її фіксації, та має місце провокація злочину з боку поліцейських, а тому надані стороною обвинувачення докази є недопустимими.

Суд, у судовому засіданні, оглянув диск з відео місця події 26.11.2023 року, долучений стороною обвинувачення до матеріалів кримінального провадження, на якому чітко видно, що обвинувачений ОСОБА_3 , автомобіль якого зупинено через технічну несправність (пробита права передня шина), відразу після огляду автомобіля та запитання працівника поліції щодо вживання алкоголю такий факт підтверджує, на пропозицію працівника поліції пройти тест відповідає: «Не треба» та о 09.38.35 год з кишені куртки щось виймає та намагається рукою, скрученою у кулак, передати це працівнику поліції із словами «тако раз і всьо», на що працівник поліції каже: «пане водій, що Ви, ні». На слова працівника поліції ОСОБА_3 запитує: «Чому тоді Ви за мною їхали?» та працівник поліції відповідає: «Як чому? У Вас бус побитий». О 09.39, 09.40 ОСОБА_3 намагається про щось домовитись з працівниками поліції. Знову 09.41 ОСОБА_3 пропонує «поговорити на місці» із словами: «Давай сі договорим». Коли працівник поліції відходить від ОСОБА_3 о 09.41 год, останній його питає: «Чого ти боїшся?». Працівник поліції відповідає: «Щоб чогось не начудили». Відповідь ОСОБА_3 : «Я вже начудив». Дала ОСОБА_3 о 09.42 год, 09.44 год, 09.47 год, коли приїхав поліцейський ОСОБА_11 з приладом Драгер о 09.50 год, повторює говорити про домовленість, при цьому зазначаючи, що «даю бабло». Відеозапис на цьому диску закінчується о 09.51.15 год та наступний відеозапис розпочинається о 09.51.22 год, де ОСОБА_3 продовжує питати: «даю дві сотки, буде?», та працівник поліції каже йому сідати у службовий автомобіль для заповнювання даних протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП. Вже всередині службового автомобіля ОСОБА_3 продовжує питати, чи вистачить, якщо від дасть дві сотки, на що працівник поліції ОСОБА_11 , який проводив огляд на стан алкогольного сп`яніння, відкриваючи двері службового автомобіля, каже: « ОСОБА_20 , не можна таке робити». Після цього працівник поліції у службовому автомобілі о 09.52.41, при тому як ОСОБА_3 витягує грошову купюру з кишені куртки зі словами «Дві сотки даю, буде?» чотири рази повідомляє про кримінальну відповідальність, ОСОБА_3 забирає кошти із передньої панелі автомобіля та потім зі словами: «Хто буде знати?» знову кладе грошові кошти у розмірі 100 доларів США на передню панель службового автомобіля, повідомляючи, що зараз ще 100 доларів США візьме у знайомої, та виходить з автомобіля.

Також судом досліджено копію відеозапису адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, вчиненого ОСОБА_3 , долученого стороною захисту, де події зафіксовано з 09.47 год як працівник поліції ОСОБА_11 , який підтвердив при допиті у судовому засіданні, що того дня він був відповідальним за прилад Драгер, тому його викликали для проведення огляду, проводить процедуру проходження ОСОБА_3 огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер. На відео ОСОБА_3 не заперечує того факту, що дійсно вживав алкоголь, проте від проходження тесту не відмовляється. Кілька разів проходить тест та його результат - 2, 49 проміле. Також на цьому відеозаписі зафіксовано пропозиції ОСОБА_3 домовитись із ОСОБА_11 ,

проте останній на пропозиції обвинуваченого не реагує та пропонує сісти у службовий автомобіль для оформлення матеріалів.

Суд зауважує, що протягом вказаного часу ОСОБА_3 , у якого є ознаки алкогольного сп`яніння, поводить себе неадекватно, його розмова плутана, нечітка, називає працівників поліції колегами, намагаючись пригадати знайомих поліцейських, на його спроби домовитись про нескладання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, працівники поліції припиняють таку його поведінку та їхні дії свідчать про незацікавленість у тому, про що говорить ОСОБА_3 , оскільки вони виконують свою роботу, намагаючись провести огляд особи на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП. Щодо зауваження сторони захисту про різницю у часі на відеофайлах з часу, коли поліцейський ОСОБА_11 о 09.51.15 год каже виключити камеру, а наступне відео розпочинається о 09.51.22 год, суд вважає, що така різниця у часі між вказаними файлами не свідчить про те, що за такий час працівники поліції могли про щось домовлятись між собою. Щодо зауважень сторони захисту про те, що протокол складено не на вулиці, а у службовому автомобілі, суд зауважує, що законодавством не передбачено заборони на складання адміністративних матеріалів у службовому авто та із відео видно, що того дня було прохолодно, лежав сніг, про що вказували допитані свідки у судовому засіданні.

Стороною захисту у судовому засіданні не оспорюється той факт, що 26.11.2022 о 09.55 год у с.Стрільче Городенківської ТГ по вул. Шевченка, 20 Гутич, А.С., перебуваючи у службовому автомобілі марки «Пежо 301», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 запропонував неправомірну вигоду за непроходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та нескладання адміністративних матеріалів за ст.130 КУпАП. Разом з тим, стороною захисту стверджено, що поліцейські діяли всупереч вимогам законодавства та штучно створювали умови, щоб водій надав їм неправомірну вигоду для її фіксації, та має місце провокація злочину з боку поліцейських.

Щодо провокації злочину працівниками поліції та, як наслідок, визнання недопустимим доказів, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 06.07.2022, справа № 727/4042/18 вказав, що вимагання неправомірної вигоди виключається, якщо особа, яка її надає, зацікавлена в незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги, уникнути відповідальності. Отже, під інтересами особи, яка надає неправомірну вигоду, треба розуміти законні інтереси особи, у якої така вигода вимагається.

Згідно постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 для висновку про наявність у діях органів досудового розслідування ознак провокації, що має наслідком визнання доказів недопустимими, суд повинен застосувати критерії відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів, вироблені ЄСПЛ. Для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019, справа № 369/418/14-к).

Згідно постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від

19.10.2022, справа №728/1614/17 для з`ясування того, чи була в діях працівників правоохоронних органів провокація злочину, необхідно перевірити: хто був ініціатором зустрічей, чи були факти відмови від одержання неправомірної вигоди, чи мали місце наполегливі дії з боку свідка, чи було б вчинено злочин без втручання працівників правоохоронного органу (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19.10.2022, справа №728/1614/17).

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чибули дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад ініціатива в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чибуло би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були управоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто узлочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Вказані вимоги узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини -рішеннями у справах «Тейшейра де Каштру проти Португалії» від 09 червня 1998року, «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року.

Зокрема, у рішенні від 09 червня 1998 року в справі «Тейшейра де Каштру проти Португалії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Наведені критерії використовує Верховний Суд при перевірці заяв щодо провокації злочину(постанови ККС ВС від 02 квітня 2019 року у справі №734/2421/17, від 07 жовтня 2020 року у справі №725/1199/19).

Враховуючи наведене, суд критично ставиться до зауважень сторони захисту про те, що дії працівників поліції, які не відразу повідомили ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність, та фактично провокували останнього на дачу неправомірної вигоди, оскільки наведене спростовується показами свідків, протоколами слідчих дій, відеозаписами дослідженими в судовому засіданні, та на підставі досліджених доказів судом встановлено відсутність ознак провокації з боку працівників правоохоронного органу від неправомірної вигоди, що пропонував та надавав ОСОБА_3 , оскільки саме обвинувачений від початку розмови з працівниками поліції наполягав на наданні їм неправомірної винагороди за нескладання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП кілька разів натяками, та врешті залишивши грошову купюру у розмірі 100 доларів США працівникам поліції у службовому автомобілі на передній панелі під час складання ними адміністративних матеріалів.

Доцільно акцентувати на тому, що вже в салоні службового автомобіля, коли ОСОБА_3 витягнув з кишені куртки грошові кошти, поклавши їх на передню панель, працівник поліції попередив його про кримінальну відповідальність, та ОСОБА_3 , роздратувавшись, грошову купюру забрав, проте відразу знову її виклав на панель авто, що власне свідчить про ініціативу зі сторони обвинуваченого та відсутність провокативних дій з боку поліцейських.

Зауваження сторони захисту, що короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зазначений у відомостях з ЄРДР, не відповідає змісту обвинувальному акту, спростовуються тим, що відповідно до вимог ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, тобто підводиться підсумок стадії досудового розслідування шляхом формулювання офіційного обвинувачення, тобто внесені відомості слідчим можуть бути як спростовані, так і підтверджені в межах досудового розслідування.

Крім цього, прокурор або слідчий, в межах своїх повноважень, сам формує зміст підозри в тих межах, в яких вважає її доведеними. Процесуальна діяльність прокурора полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та суд зауважує, що обставини, зазначені в обвинувальному акті, підтверджені дослідженими у судовому засіданні показаннями свідків, долученими відеозаписами.

Відповідно до ч.3 ст.358 КПК України, якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або призначити відповідну експертизу цього документа.

За змістом ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч.2 ст.89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. При цьому системний аналіз ст.89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим. Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію «очевидна недопустимість доказу», слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв`язку з кримінально процесуальними правовідносинами.

Згідно інформаційного листа № 223-1446/0/4-12 від 05 жовтня 2012 року «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч.2 ст.89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ВС від 25.09.2018 у справі №210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ВС від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18).

Оскільки з`ясування обставин, на які посилається захисник у своєму клопотанні, потребувало дослідження матеріалів кримінального провадження та їх оцінки в сукупності з іншими доказами, а встановлення факту допустимості чи недопустимості процесуальних документів суд вирішує під час ухвалення остаточного рішення за наслідками судового розгляду, та зазначає, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституціїта/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Стороною захисту в даному кримінальному провадженні не обґрунтовано, яким чином недопустимість доказів, на які посилається, призвело до порушення прав і свобод обвинуваченого та як це вплинуло на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки провокація злочину за ч.1 ст. 369 КК України працівниками поліції матеріалами справи не підтверджується та у судовому засіданні не встановлена. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося. Однак, в процесі розгляду кримінального провадження судом не встановлено підстав для визнання доказів недопустимими.

Суд вважає, що незгода сторони захисту з наданими стороною обвинувачення доказами у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання доказів недопустимими, а є лише способом захисту обвинуваченого і його намаганням спростувати докази, які проведені за його участю або об`єктивно вказують на вчинення ним злочину, з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Разом з тим, суд звертає увагу на таке.

Диспозиція частини першоїстатті 369 КК Українипередбачає кримінальну відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

З об`єктивної сторони склад злочину, передбаченого ч.1ст. 369 КК Українихарактеризується трьома альтернативними суспільно небезпечними діями:1) наданням неправомірної вигоди; 2) її пропозицією; 3) та її обіцянкою.

Відповідно до п.3 Примітки достатті 354 КК Українипід пропозицією у статтях 354, 368, 368-3-370 слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.

Щодо кваліфікаціїдійОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст. 369 КК України, як здійснення пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду та надання такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, суд вказує на те, що злочин, передбачений ч.1 ст.369 КК Україниє закінченим з моменту, коли винний запропонував чи пообіцяв надати неправомірну вигоду службовій особі, а остання усвідомила цю інформацію, або коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди. Якщо службова особа відмовилася прийняти запропоновані, обіцяні чи надані їй гроші, цінності, послуги або з якихось причин не отримала неправомірну вигоду, дії того, хто намагався її надати, належить кваліфікувати як замах на вчинення злочину.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 за нескладання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП поклав на передню панель патрульного автомобіля «Peugeot 301» 100 доларів США, однак поліцейські ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовилися від отримання зазначеної неправомірної вигоди, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_3 , що це є кримінально караним діянням. Тобто службові особи відмовилася прийняти запропоновані гроші.

За таких обставин суд вважає, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення та дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч.1 ст.369КК України як закінчений замах на вчинення указаного злочину.

Наведене узгоджується з постановою Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 753/21723/16-к.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, про що зазначив Верховний Суду у постанові від 13.08.2020 року у справі № 716/1224/19.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - Постанова) суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Згідно матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується позитивно, перебуває на диспансерному обліку у наркологічному кабінеті Городенківської БЛІЛ та не знаходиться на диспансерному обліку у психіатричному кабінеті Городенківської БЛІЛ.

Обставин, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому кримінальному правопорушенні, судом не встановлено.

Обставиною, що відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з досудовою доповіддю Коломийського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області ризик повторного вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб середній; орган пробації вважає, що виправлення особи позбавлення або обмеження волі можливе та він не може становити високої небезпеки для суспільства чи окремих осіб.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання,враховує обставинивчиненого нимкримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, його наслідки, які не є тяжкими, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 призначити покарання за ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України у межах санкції, яка передбачає відповідальність за вчинене, у виді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 гривень та відповідає вимогам, як ст. 65 так і ч.3ст.68 ККУкраїни.

Відповідно до абз.4 п.2 Постанови, призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Згідно ч. 1 ст. 53 КК України, штраф це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 53 КК України, розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Доцільність призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу обґрунтовується тим, що хоча матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо місця праці обвинуваченого, однак ОСОБА_3 є особою середнього віку, працездатним, тому призначена міра покарання стимулюватиме останнього на пошуки місця роботи задля отримання заробітку, є необхідним та достатнім заходом примусу, попереджуватиме вчинення ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень та сприятиме дотриманню обвинуваченим правослухняної поведінки у майбутньому.

Також на переконання суду, призначене покарання забезпечує дотримання балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Також у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, слід вирішити питання про скасування арешту майна.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого згідно ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався, клопотань щодо обрання запобіжного заходу не заявлено.

Питання речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.ст.12, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України, ст.ст. 369-371,373-374,394 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави 2265,36 гривень процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судової технічної експертизи в Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/109-22/12795-ДД від 01.12.2022.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 29.11.2022 у виді арешту, накладеного на одну грошову купюру номіналом 100 доларів США, серія та номер РВ75782115J B2, як на предмет неправомірної вигоди, власником якої є ОСОБА_3 , із забороною на відчуження, користування та розпоряджання до вирішення питання про долю вказаних речових доказів відповідно до КПК України.

Речові докази:

100 (сто) доларів США, серія та номер РВ 75782115 J B2, власником яких є ОСОБА_3 , та які передані на відповідальне зберігання начальнику Департаменту регіональної каси перерахунку у м. Івано-Франківську АТ КБ ПриватБанк (за актом приймання-передачі від 20.01.2023 року), конфіскувати в дохід держави;

запис з нагрудної камери від 26.11.2023; носій інформації: micro sd карта із відеозаписом проведення огляду місця події від 26.11.2023; копію відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_3 з опечатаного конверта із DVD-R диска без номера залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1