Рішення № 114935204, 14.11.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2023 рокусправа № 380/11110/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (далі Укртрансбезпека, відповідач) з вимогою:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №353764 від 31.03.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 353764 від 31.03.2023 застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 34000,00 грн. за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, передбачених ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність ч. 1 абз. 6 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач зазначає, що акт проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено 22.02.2023. Згідно акта позивачем ніби допущено порушення ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність, передбачена ч. 1 абз. 6 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначає, що відповідач застосував до позивача штраф за здійснення міжнародного перевезення згідно CMR від 21.02.2023. Зазначає, що 22.02.2023 водієм ОСОБА_2 здійснювалося перевезення вантажу у межах території України згідно ТТН №1/22 від 22.02.2023, яке відмінне від перевезення, що мало місце 21.02.2023 згідно CMR. Зазначає, що перевезення вантажу 22.03.2023 здійснювалося у межах України, а саме у межах Львівської області, що вказує на те, що таке перевезення було внутрішнім, а не міжнародним, як про це зазначає відповідач. Крім того, відповідач здійснюючи контролюючі заходи 22.02.2023, не міг встановлювати та досліджувати обставини, які мали місце 21.02.2023 по перевезенню. Крім того, зазначає, що особиста картка водія не є тим обов`язковим документом щодо міжнародного перевезення вантажу, які визначені у ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідальність за відсутність особистої картки водія передбачена не абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 29.05.2023 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

21.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 46275). Відповідач зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та мав реальну можливість бути присутнім при такому розгляді, надати свої пояснення чи зауваження. Зазначає, що саме автомобільний перевізник, який зацікавлений у доведенні своєї позиції має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. 22.02.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №013158 від 20.02.2023, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють міжнародні перевезення вантажів. Водій транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки, серед іншого: посвідчення водія ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію напівпричепа марки VPS, номерний знак НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 від 21.02.2022; роздруківку з цифрового тахографа про роботу та відпочинок ОСОБА_3 . Зазначає, що роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв, у розумінні ч. 8 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» підпадає під ознаки документа, що передбачені відповідними положеннями Закону України «Про інформацію», оскільки призначена для фіксації інформації про режим праці та відпочинку водія. Роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв неможлива за відсутності особистої картки водія у слоті тахографа, що і мало місце при здійснення міжнародних вантажних перевезень 22.02.2023 транспортним засобом марки MAN, номерний знак НОМЕР_7 . Згідно роздруківки даних роботи тахографа за 22.02.2023 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом з чужою карткою водія, а саме ОСОБА_3 . Щодо спростування твердження позивача про нездійснення ним міжнародних перевезень відповідач зазначає, що згідно відмітки державного митного органу, транспортний засіб позивача 22.02.2023 перетнув кордон з Польщі до України, про що свідчить печатка на CMR № 00098 від 21.02.2022. На шляху транспортного засобу до місця розвантаження у м. Городок, Львівської області посадовими особами Укртрансбезпеки було зупинено транспортний засіб позивача. Факт здійснення міжнародних перевезень під час зупинення транспортного засобу підтверджується, серед іншого, відсутністю у п. 24 CMR №00098 від 21.02.2022 відмітки про отримання вантажу, оскільки такий ще не був доставлений до місця розвантаження. Зазначає, що водій транспортного засобу не заперечував факт здійснення міжнародних вантажних перевезень. Відтак, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

26.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 47171), в якій зазначає, що особиста картка водія не є документом перевезення, визначеним у ч. ч. 3, 4, 5, 6 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт». Особиста картка водія не є документом, що стосується перевезення, тому що нею не визначаються жодні обставини перевезення (маршрут, дата, перевізник, транспортний засіб, об`єкт перевезення тощо). Особиста картка водія є документом, що визначає та контролює дотримання режиму праці та відпочинку водія, та за відсутність якої передбачена окрема відповідальність, не пов`язана з самим перевезенням як господарською операцією. Крім того, відповідач у порушення норм Закону України «Про автомобільний транспорт» притягнув до відповідальності позивача за порушення, яке він не вчиняв та застосував санкцію за нормою, яка не підлягала до застосування.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 22.02.2022 посадовими особами Укртрансбезпеки в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області проведена рейдова перевірка у м. Львові (місце проведення перевірки: автомобільна дорога Тернопіль-Львів-Рава-Руська, 154 км), (час проведення перевірки 13 год. 50 хв.), транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_7 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 . Транспортним засобом керував водій ОСОБА_2 .

За результатами перевірки встановлено порушення ЄУТР та ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при здійсненні міжнародних перевезень небезпечних вантажів згідно CMR №0098 від 21.02.2023 (Польща-Україна), а саме водій ОСОБА_4 не використовує особисту картку водія при обладнанні т/з цифровим тахографом.

На момент проведення перевірки наявне порушення, передбачене ч. 1 абз. 6 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 53 цього Закону.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 348187 від 22.02.2022.

Щодо виявлених порушень, то у акті порушення водій надав пояснення: «Нехватило часу».

Суд також встановив, що відповідно до CMR № 00098 від 21.02.2022 автомобільний перевізник FOP «DUGAN» здійснював перевезення вантажу у вигляді UN 1965 HYDROCARBON GAS MIXTURE LIQUEFIED N.O.S. (MIXTURE «А1») 2.1 (B/D) з пункту NAREWKA, ZABLOTCZYZNA, POLSKA до пункту 81500, LVIV REG., GORODOK, LVIVSKA STR., 659A, UKRAINA.

Згідно долученої позивачем до матеріалів справи товарно-транспортної накладної від 22.02.2022 № 1/22 автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 (водій ОСОБА_2 ) здійснювалося перевезення вантажу з пункту навантаження м. Рава-Руська до пункту розвантаження Львівська область, смт. Жвирка, вул. Львівська, 1.

Листом від 23.02.2023 відповідач повідомив позивача про розгляд справи про розгляд справи про порушення законодавства, зареєстрованої в управлінні за № 289. Вказане повідомлення скеровано ФОП ОСОБА_1 25.02.2023 рекомендованим поштовим відправленням та отримано ним 28.02.2023,що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 7905100111711.

Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якого винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.03.2023 № 353764. Цією постановою до автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф, передбачений ч. 1 абз. 6 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 34000,00 грн.

Вказану постанову позивач оскаржив у адміністративному порядку.

Укртрансбезпека листом від 09.05.2033 № 3961/3.1/15-23 повідомила позивача, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу залишається без зміни, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п. 1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

В силу вимог п. п. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпеки відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абз. 1 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Водночас особливості організації міжнародних перевезень пасажирів та вантажів визначені ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як визначено ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

Так, ч. 3 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи (ч. 7 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до ч. 8 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

За змістом ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Отже, аналіз наведених положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 385 така поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Пунктом 1.4 Інструкції № 385 встановлено, що картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

Згідно п. п. 2.1-2.4 Інструкції № 385 виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР 994_016.

Пункт сервісу тахографів установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР 994_016, а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Пункт сервісу тахографів не може передоручати виконання робіт з установлення та технічного обслуговування тахографів іншим фізичним або юридичним особам.

Транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР 994_016, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).

Пунктами 1.2.-1.3. Положення №340 визначено, що це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до п. 1.5. Положення №340 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Пунктом 6.1. Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з п. 6.3. Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

В контексті обставин цієї справи суд зазначає, що згідно з актом перевірки від 22.02.2023 № 348287 посадовими особами відповідача встановлено відсутність у водія транспортного засобу особистої картки водія при обладнанні транспортного засобу цифровим тахографом.

Саме за вказане порушення відповідач оскаржуваною постановою притягнув позивача до відповідальності у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як пояснив відповідач у відзиві, роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв неможлива за відсутності особистої картки водія у слоті тахографа.

Тобто картка потрібна для фіксації роботи і відпочинку водія транспортного засобу.

Натомість у слоті тахографа під час здійснення перевезення вантажу знаходилася картка іншого водія - ОСОБА_3 , тобто водій ОСОБА_2 користувався чужою карткою, а свою картку не використовував.

Власне це і підтвердив водій у поясненнях, зазначивши «Нехватило часу».

Доказів іншого позивач суду не надав.

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутні заперечення водія щодо встановленого порушення.

Щодо твердження позивача про те, що ним не здійснювалося міжнародне перевезення 22.02.2022.

Суд встановив, що відповідно до CMR № 00098 від 21.02.2022 автомобільний перевізник FOP «DUGAN» здійснював перевезення вантажу у вигляді UN 1965 HYDROCARBON GAS MIXTURE LIQUEFIED N.O.S. (MIXTURE «А1») 2.1 (B/D) з пункту NAREWKA, ZABLOTCZYZNA, POLSKA до пункту 81500, LVIV REG., GORODOK, LVIVSKA STR., 659A, UKRAINA.

Завантаження транспортного засобу позивача відбувалося 21.02.2023 у NAREWKA, ZABLOTCZYZNA, POLSKA. Згідно відмітки державного митного органу, транспортний засіб позивача 22.02.2023 перетнув кордон з Польщі до України, про що свідчить печатка на CMR № 00098 від 21.02.2022.

На шляху транспортного засобу до місця розвантаження у 81500, LVIV REG., GORODOK, LVIVSKA STR., 659A, UKRAINA, посадовими особами Укртрансбезпеки 22.02.2023 о 13:50 год. було зупинено транспортний засіб позивача на автомобільній дорозі Тернопіль-Львів-Рава-Руська, 154 км., тобто в процесі здійснення міжнародних перевезень вантажів, саме тому картка водія перевірялася за 21.02.2023.

Отже, в даному випадку здійснювалося міжнародне перевезення вантажу.

Також суд під час судового розгляду встановив, що позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспортну накладну від 22.02.2023 № 1/22, якою намагався підтвердити здійснення внутрішнього перевезення вантажу, яке мало місце 22.02.2022.

Проте, суд зазначає, що долучення товарно-транспортної накладної до матеріалів адміністративного позову не свідчить про її пред`явлення водієм на час проведення перевірки та під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Вказана обставина, на думку суду, свідчить про бажання позивача уникнути відповідальності за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Обставина щодо здійснення 22.02.2023 саме міжнародного перевезення вантажу знайшла своє підтвердження і внаслідок дослідження відеозапису спілкування уповноваженої особи Укртрансбезпеки з водієм ОСОБА_2 .

Наказом Міністерства інфраструктури України від 09.08.2022 № 590 затверджений Порядок застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2022 за № 1053/38389, далі Порядок № 590).

Згідно п. 5 розділу ІІ Порядку № 590, портативний відеореєстратор вмикається посадовою особою Укртрансбезпеки та повинен перебувати в режимі відеозйомки з аудіо супроводженням під час здійснення відповідних заходів, визначених пунктом 3 розділу I цього Порядку, крім випадків, пов`язаних з виникненням у посадової особи Укртрансбезпеки приватного становища (відвідування вбиральні, кімнати відпочинку, перерви для приймання їжі тощо).

Посадова особа Укртрансбезпеки зобов`язана вмикати портативний відеореєстратор під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі): зупинення транспортного засобу, процесів виявлення та фіксування порушень, спілкування з фізичними особами.

З огляду на наведені норми, суд бере до уваги наданий відповідачем відеозапис спілкування з водієм під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень ФОП ОСОБА_1 .

Щодо норми права, яка підлягає застосуванню до наявної юридичної ситуації, то суд вказує таке.

Позивач стверджував, що відповідні дії належить кваліфікувати за абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не за абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», як це було здійснено відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

- абзац 6: виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- абзац 11: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо релевантності абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», то суд зазначає, що вона спрямована на врегулювання іншої юридичної ситуації - відсутність тахографу, вимкнений тахограф або без тахокарти. Відповідно, ця норма праці застосовується при відсутності обладнання (тахографу), його невикористання (вимкнений тахограф) або без документу - тахокарти (щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку). Отже, абзац 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є спеціальною нормою по відношенню до абзацу 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» лише для одного документу - тахокарти. В іншій частині ця норми права передбачає відповідальність за інші дії, ніж ті, за які відповідальність встановлено абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У цій справі, відповідно до акту від 22.02.2023 №348187 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, позивача притягнуто до відповідальності за факт невикористання картки водія при обладнанні т/з цифровим тахографом.

Частиною 8 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно, за змістом цієї норми встановлено правило поведінки - надавати допуск до тахографу уповноваженим особам, надавати таким особам тахокарти, а в разі використання цифрового тахографу - надавати роздруківку інформації про роботу і відпочинок водія. Таким чином, передбачено обов`язок мати під час перевірки транспортного засобу, що обладнаний цифровим тахографом, роздруківку відповідної інформації, оскільки обов`язок її роздруковувати передбачає її об`єктивне існування після такого роздрукування, а роздрукування в свою чергу має здійснюватися під час відповідної перевірки.

Вищевикладене дає достатні підстави для висновку, що для цифрового тахографу роздруківка відповідної інформації є документом, обов`язок мати який встановлено ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» станом на момент проведення перевірки шляхом його роздрукування.

Таким чином, суд констатує, що посадовою особою Укратрансбезпеки правильно кваліфіковано дії водія транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 за абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відтак, доводи позивача в цій частині є юридично неспроможними та необґрунтованими.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду справи суд приходить до переконливого висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення в повній мірі дотримано вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті від 31.03.2023 №353764 від про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Звідси, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.11.2023.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна