Рішення № 114935161, 13.11.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2023 рокусправа № 380/19787/23

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (79017, м. Львів, вул. Мечнікова, 16а; код ЄДРПОУ14321647) з вимогами:

- визнати протиправним рішення Об`єднаної житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30 грудня 2022 року в частині відмови позивачу, щодо перегляду дати з 04 грудня 2017 року на 16 червня 2006 року зарахування до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщенням для постійного проживання;

- зобов`язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України змінити дату зарахування позивача до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщенням для постійного проживання, зі складом сім`ї 4 особи з 04 грудня 2017 року на 16 червня 2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на військовій службі з 29 липня 2003 року по даний час. Відповідно до рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №4 від 16.06.2006 батька позивача ОСОБА_2 було зараховано на квартирний облік разом з членами його сім`ї, а саме дружини та позивача. Згідно рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.04.2019 позивач з членами його сім`ї було зараховано на квартирний облік для отримання житла в загальному порядку з квітня 2019 року зі складом сім`ї три особи. Під час проходження військової служби в Західному регіональному управлінні, у відповідності до рішення Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 11.11.2019 позивача з членами сім`ї було зараховано на квартирний облік для отримання житла в загальному порядку із збереженням час перебування на квартирному обліку по ІНФОРМАЦІЯ_3 з 23.04.2019 зі складом сім`ї 4 особи. Цим же рішенням позивача було включено до списку осіб, що потребують першочергового отримання житла, як учасника бойових дій з 23.04.2019. Рішенням Об`єднаної житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26.10.2022 вирішено зарахувати період перебування за попереднім місцем служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 04.12.2017 разом з членами сім`ї. 13.12.2022 позивач звернувся з рапортом до відповідача про зарахування періоду перебування на квартирному обліку член сім`ї військовослужбовця та просив переглянути дату зарахування на квартирний облік, а саме з 16.06.2006. Однак, рішенням від 30.12.2022 позивачу було відмовлено в зарахуванні періоду перебування на квартирному обліку разом із батьком за попереднім місцем. Таке рішення позивач вважає необґрунтованим та таким що порушує конституційні права позивача. Позивач вважає, що оскільки він проходив військову службу на посаді курсанта з 29.07.2003, то з урахуванням пункту 20 розділу V Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, має право на збереження часу перебування на квартирному обліку саме з 16.06.2006. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 28.08.2023 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків (десять днів з дня вручення цієї ухвали). На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 12.09.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, 04.10.2023 за вх.№75227 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями. Відповідно до п. 26 вищезазначеного Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. Аналогічні приписи передбачені пунктом 3 розділу V Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом МВС України від 18.01.2021 №26. Пунктом 10 розділу V вказаної інструкції у разі зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, військовослужбовців, які перебували у списках для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями, час перебування в таких списках ураховується. У такому випадку датою зарахування військовослужбовця на облік є дата включення до списку для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями. Таким чином підполковнику ОСОБА_3 зараховано час перебування у списках для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями. В той же час, жодним керівним документом чи нормативно-правовим актом не визначено зарахування періоду перебування як члена сім`ї військовослужбовця до періоду перебування на обліку як військовослужбовця. Крім того, підполковник ОСОБА_4 перебував на квартирному обліку як член сім`ї свого батька, будучи курсантом Національної Академії Державної прикордонної служби України. Таким чином, вищенаведене беззаперечно свідчить про те, що Західне регіональне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, у задоволенні яких слід відмовити в повному обсязі. Також вказав, що зобов`язання Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України змінити дату зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік в списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку є неналежним способом захисту порушених прав.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Правилами частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Позивачем надано клопотання про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, зокрема, обґрунтоване введенням в Україні воєнного стану. Зазначає, що він проходить військову службу, спірне рішення отримав несвоєчасно. Оскільки, пропущений строк є незначним, просить поновити такий.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє і по теперішній час.

У постанові від 28 листопада 2022 року у справі №140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Також, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зазначено про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом із цим, у порядку частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У той же час, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" визначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Враховуючи вищезазначені норми та доводи позивача, суд вважає їх достатніми та дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду.

Суд звертає увагу, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Зазначене визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно інформаційних даних від 18.08.2023 №12/268 Державної прикордонної служби військова частина НОМЕР_2 , ОСОБА_1 :

- у період з 29.07.2003 по 23.06.2007 курсант Національної академії Державної прикордонної служби України;

- 23.06.2007 - 23.10.2010 військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_2 ;

- 23.10.2010 10.08.2018 військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_2 ;

- 10.08.2018 10.09.2018 у розпорядженні начальника військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_3 ;

- 10.09.2018 22.08.2019 військовослужбовець військова частина НОМЕР_5 АДРЕСА_4 ;

- 22.08.2019 09.09.2019 - у розпорядженні начальника військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_3 ;

- 09.09.2019 по цей час військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_3 (призначений наказом начальника Західного регіонального управління від 09.09.2019 №421-ос).

Вислуга років станом на 18.08.2023 становить: календарна 20 років 00 місяців 19 днів; пільгова 05 років 01 місяць 04 дні; загальна 25 років 01 місяць 23 дні.

Згідно витягу з протоколу №4 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_4 від 16.06.2006 зараховано підполковника ОСОБА_2 (батько позивача) на квартирний облік складом 3 осіб. Дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_1 (позивач).

Відповідно до витягу з протоколу №3 спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.04.2019, майора ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік для отримання житла у загальному порядку з 23.04.2019 з складом 3 особи (він, дружина ОСОБА_6 , донька ОСОБА_7 ).

Згідно витягу з протоколу №7 засідання Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 11.11.2019 включено позивача до списку осіб, що потребують першочергового отримання житла, як учасника бойових дій 23.04.2019.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Об`єднаної житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №10 від 26.10.2022 переглянуто дату зарахування до списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщенням для постійного проживання в загальному порядку підполковника ОСОБА_8 у загальному порядку на підставі пункту 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та пункту 10 розділу V Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 №26, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 17.03.2021 за №344/35966 з урахуванням періоду перебування в списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житлом (службовою житловою площею) за попередніми місцями проходження військової служби з 04.12.2017 зі складом сім`ї 4 особи (він, дружина ОСОБА_6 , донька ОСОБА_7 , донька ОСОБА_9 ).

13.12.2022 позивач звернувся з рапортом до відповідача про зарахування періоду перебування на квартирному обліку як член сім`ї військовослужбовця та просив переглянути дату зарахування на квартирний облік з 16.06.2006.

Згідно з витягу з протоколу засідання Об`єднаної житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №13 від 30.12.2022 відмовлено в перегляді дати зарахування до списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку (з урахуванням періоду перебування на квартирному обліку разом з батьком за попередніми місцями служби з 16.06.2006).

Не погоджуючись з прийнятими рішенням, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 31 Житлового кодексу України від 30.06.83 №5464-X (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі ЖК України) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому вказаним Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до частини 1 статті 32 ЖК України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках.

У статті 36 ЖК України встановлено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.

Відповідно до законодавства України у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

Згідно зі статтею 36 ЖК України облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію.

У випадках, передбачених вказаним Кодексом та іншими актами законодавства України, працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, та інші особи за їх бажанням беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з робітниками і службовцями цього підприємства, установи, організації.

Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється цим Кодексом та законодавством України (стаття 38 ЖК України).

Відповідно до статті 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов:

- за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті;

- за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншого громадського об`єднання і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок №1081).

Він визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Порядком визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника).

Відповідно до п.22. Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Відповідно до п. 23 Порядку №1081, для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника).

До рапорту додаються:

довідки про реєстрацію місця проживання перебування) військовослужбовця та членів його сім`ї, які потребують поліпшення житлових умов;

витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім`ї;

довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад);

документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги.

Інші документи житлова комісія запитує у разі потреби через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян.

Пунктом 24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Пунктом 26 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Пунктом 27 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці, направлені на навчання до військових навчальних закладів з виключенням із списків військових частин, забезпечуються на час навчання житлом у гуртожитках навчального закладу, яке вивільнюють після закінчення навчання. За зазначеними військовослужбовцями на весь період навчання зберігається черга на одержання житла за попереднім місцем служби.

Відповідно до пункту 3 Розділу V Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженого наказом МВС України від 18 січня 2021 року № 26, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 березня 2021 р. за № 344/35966 (далі - Інструкція 26), особи, які перебувають на обліку для забезпечення їх житлом Держприкордонслужбою та призвані на військову службу під час мобілізації, у разі переміщення по службі до інших органів Держприкордонслужби після укладання ними відповідного контракту мають право бути зараховані на відповідний облік за новим місцем військової служби із збереженням часу попереднього перебування на обліку.

Відповідно до пункту 20 Розділу V Інструкція 26, члени сім`ї військовослужбовця (крім дружини/чоловіка), призвані або прийняті на військову службу (крім курсантів та військовослужбовців строкової служби), мають право залишатися на обліку в складі сім`ї військовослужбовця (за умови проходження служби в одному населеному пункті) або вирішувати своє житлове питання самостійно у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 10 розділу V вказаної інструкції у разі зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, військовослужбовців, які перебували у списках для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями, час перебування в таких списках ураховується.

У такому випадку датою зарахування військовослужбовця на облік є дата включення до списку для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями.

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідно до витягу з протоколу №3 спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.04.2019, майора ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік для отримання житла у загальному порядку з 23.04.2019 з складом 3 особи (він, дружина ОСОБА_6 , донька ОСОБА_7 ).

Згідно витягу з протоколу №7 засідання Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 11.11.2019 включено позивача до списку осіб, що потребують першочергового отримання житла, як учасника бойових дій 23.04.2019.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Об`єднаної житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №10 від 26.10.2022 переглянуто дату зарахування до списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщенням для постійного проживання в загальному порядку підполковника ОСОБА_8 у загальному порядку на підставі пункту 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та пункту 10 розділу V Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 №26, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 17.03.2021 за №344/35966 з урахуванням періоду перебування в списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житлом (службовою житловою площею) за попередніми місцями проходження військової служби з 04.12.2017 зі складом сім`ї 4 особи (він, дружина ОСОБА_6 , донька ОСОБА_7 , донька ОСОБА_9 ).

Таким чином позивачу зараховано час перебування у списках для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями.

В той же час, позивач переконаний, що до періоду перебування в списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житлом (службовою житловою площею) за попередніми місцями проходження військової служби підлягає також зарахування період з 16.06.2006 (зараховано підполковника ОСОБА_2 (батько позивача) на квартирний облік складом 3 осіб. Дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_1 ).

Суд зауважує, що у вказаний період (з 16.06.2006) позивач перебував на квартирному обліку як член сім`ї свого батька.

В той же час, жодним нормативно-правовим актом не визначено зарахування періоду перебування як члена сім`ї військовослужбовця (позивача) до періоду перебування на обліку як військовослужбовця (батько позивача).

Крім того, підполковник ОСОБА_4 перебував на квартирному обліку як член сім`ї свого батька, будучи курсантом Національної Академії Державної прикордонної служби України. Згідно інформаційних даних від 18.08.2023 №12/268 Державної прикордонної служби військова частина НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у період з 29.07.2003 по 23.06.2007 був курсантом Національної академії Державної прикордонної служби України.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що Західне регіональне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Отже, враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна