Рішення № 114935095, 13.11.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2023 рокусправа № 380/6913/23

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Лунь З.І.

секретар судового засідання Слободянюк В.В.

представник позивача Шубак О.І.

представник відповідача Гурняк О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43143039), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування фінансових санкцій від 07.03.2023 №00039180901 прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області;

-визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення від 07.03.2023 №00039190901 прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що оскаржувані рішення винесено на підставі акта перевірки №2976/13-01-09-01/ НОМЕР_1 від 14.02.2022 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями та тютюновими виробами, висновки якого, на думку позивачки, не відповідають дійсності та суперечать вимогам чинного законодавства України. Зокрема, вказала, що напої, які виявленні під час проведення фактичної перевірки не є товарами, які підлягають маркуванню марками акцизного податку, а посадовими особами відповідача не досліджувався процес так званого «виробництва алкогольних напоїв», що і призвело до таких висновків відповідача. Також зазначила, що «Медовуха» є слабоалкогольним напоєм, який не підлягає маркуванню марками акцизного податку, оскільки напої медові - напої, вироблені з натурального бджолиного меду, міцність яких набувається в результаті спиртового бродіння розчину натурального бджолиного меду, а в разі виготовлення напоїв медових кріплених - підвищується шляхом додавання спирту етилового ректифікованого. За Міжнародною класифікацією товарів і послуг, «медовуха (напій медовий)» з базовим номером 330016, відноситься до 33 класу (алкогольні напої, крім пива; алкогольні напої, що містять фрукти; анісова настоянка (лікер); анісовий лікер; аперитиви; арак; байцзю (китайський алкогольний напій); бренді; вина; віскі; горілка; горілка вишнева; грушевий сидр; джин; дигестиви (лікери та алкогольні напої); коктейлі; кюрасо; лікери; медовуха (напій медовий); м`ятні лікери; напої алкогольні змішані, крім напоїв на основі пива; настоянки гіркі; ніра (алкогольний напій на основі цукрової тростини); перегінні алкогольні напої; пікети (вино з виноградних вичавків); рисовий спирт; ром; саке; сидр; спиртні напої; спиртові екстракти; спиртові есенції; фруктові екстракти спиртові). Згідно з Українським класифікатором товарів в зовнішньо-економічній діяльності, «напій медовий» відноситься до коду 2206 (Інші зброджені напої (наприклад, сидр, перрі (грушевий напій), напій медовий, саке); суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, в іншому місці не зазначені). При цьому, згідно з УКТЗЕД «медовуха» (напій медовий) з врахуванням пояснень, до УКТЗЕД (гр. 22) відповідає коду 2206 00 59 00 і трактуються: напої інші зброджені... напій медовий..; інші. Відповідно до пункту 226.10 Податкового кодексу України: «Не підлягають маркуванню: звичайні (неігристі) вина та зброджені напої, що класифікуються у товарній позиції 2204 (крім 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 22 10 00, 2204 29 10 00) тау товарних підкатегоріях 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2206 00 59 00, 2206 00 89 00 згідно з УКТ ЗЕД, фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об`ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження.». Тобто усі алкогольні напої з міцністю до 8,5 відсотка об`ємних одиниць, а також заброджені напої, що, серед іншого класифікуються, за товарною підкатегорією 2206 00 59 00 (в тому числі напій медовий) не підлягають маркуванню марками акцизного податку. Щодо відсутності марок акцизного податку позивач пояснив, що маркуванню підлягають алкогольні напої, вироблені в Україні підприємствами-виробниками; втім, вона не є ані підприємством-виробником, ані імпортером алкогольних напоїв, а тому, відповідно, відсутній обов`язок по маркуванню приготовленого коктейлю марками акцизного податку. Враховуючи викладене, вважає, що висновки акта перевірки щодо встановлення факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме: «Медовуха», без марок акцизного податку, а також щодо здійснення позивачем виробництва алкогольних напоїв без відповідної ліцензії, є безпідставними та необґрунтованими. Як наслідок, вважає, що прийняті за результатами розгляду акта перевірки, рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Кірм того, позивачка вказує, що відповідач допустив процедурні порушення в частині призначення та проведення перевірки. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 10.04.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 18.04.2023 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

На виконання ухвали суду представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Вказав, що працівниками ГУ ДПС у Львівській області на підставі наказу про проведення фактичних перевірок від 06.02.2023 №3888-ПП та направлень на перевірку від 06.02.2023 №722, 723 було проведено фактичну перевірку ОСОБА_1 за адресою діяльності АДРЕСА_2 ) з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями та тютюновими виробами. У ході проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено, що за адресою, АДРЕСА_2 ): здійснювалась реалізація алкогольних напоїв, без наявної ліцензії на роздрібну торгівлю такими товарами та без марок акцизного податку встановленого зразка, зокрема, «Наливка з медуна» 0,5 л, 40-46% обороту, власного виробництва, по ціні реалізації 250 грн. за одну пляшку, чим порушено вимоги п. 226.6 ст.226 ПКУ та абз.3 ч.4 ст.11, ч.21 ст.15 Закону № 481/95-BP; у торговому місці зберігались алкогольні напої (рідина із запахом спирту) в пластиковій тарі ємністю 0,5 л (2 пляшки ) «Медовухи» (7-13% обороту) по ціні реалізації 90 грн. за 0,5 л, на яких відсутні наклейки з назвою виробника, відсутня інформація про назву оператора ринку, який виготовляв даний продукт, не зазначено вміст цукру, не вказана й інша частка спирту, дата виготовлення, зокрема: зберігання алкогольних напоїв в тарі не передбачено діючими стандартами, чим порушено вимоги ч.1 ст.11, ч.60 ст.15 Закону 481/95-BP; прихідні накладні до перевірки на вищевказаний алкогольний напій не представлено, зокрема, не забезпечено облік товарних залишків за місцем їх реалізації (зберігання) на суму 700 грн., чим порушено вимоги п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР. За таких обставин, відповідач вважає, що викладені в акті №2976/13-01-09-01/ НОМЕР_1 від 14.02.2022 висновки є обґрунтованими, відповідно прийняті на їх підставі спірні рішення є правомірними і підстав для задоволення позову немає. Відповідач також вважає, що ним дотримано вимоги податкового законодавства щодо призначення та проведення перевірки

Також на адресу суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, у якому позивачка виклала аргументи, аналогічні зазначеним у позовній заяві.

Відповідач подав до суду додаткові пояснення, у яких вказав, що мав усі підстави та повноваження на проведення фактичної перевірки. Щодо постанови Сихівського районного суду м. Львова у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , то зазначає, що провадження було закрито з формальних підстав, що стосуються складення протоколу працівниками національної поліції.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 21.06.2023 суд постановив перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.09.2023 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Суд встановив таке.

Позивачка, ОСОБА_1 , зареєстрована, як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності якої, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, по КВЕД-2010 група 47.8 роздрібна торгівля з лотків і на ринках.

Місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Вказану діяльність позивачка здійснює в нежитловому приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою діяльності АДРЕСА_3 ) з питань дотримання вимог Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі-ПКУ), Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР із змінами та доповненнями (далі-Закон №481-ВР) та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами та доповненнями (далі-Закон № 265/95-ВР) та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво і обіг алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено, що за адресою, АДРЕСА_2 ):

- здійснювалась реалізація алкогольних напоїв, без наявної ліцензії на роздрібну торгівлю такими товарами та без марок акцизного податку встановленого зразка, зокрема, «Наливка з медуна» 0,5 л., 40-46% обороту, власного виробництва, по ціні реалізації 250 грн. за одну пляшку, чим порушено вимоги п. 226.6 ст.226 ПКУ та абз.3 ч.4 ст.11, ч.21 ст.15 Закону № 481/95-BP;

- у торговому місці зберігались алкогольні напої (рідина із запахом спирту) в пластиковій тарі ємністю 0,5 л. (2 пляшки ) «Медовухи» (7-13% обороту) по ціні реалізації 90 грн. за 0,5 л, на яких відсутні наклейки з назвою виробника, відсутня інформація про назву оператора ринку, який виготовляв даний продукт, не зазначено вміст цукру, не вказана й інша частка спирту, дата виготовлення, зокрема, зберігання алкогольних напоїв в тарі не передбачено діючими стандартами, чим порушено вимоги ч.1 ст.11, ч.60 ст.15 Закону 481/95-BP;

- прихідні накладні до перевірки на вищевказаний алкогольний напій не представлено, зокрема, не забезпечено облік товарних залишків за місцем їх реалізації (зберігання) на суму 700 грн., чим порушено вимоги п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР.

У своїх письмових поясненнях, які надані в ході перевірки, ОСОБА_1 зазначила, що вона, станом на 14.02.2023, продала «Наливку з медуна» 0,5 л, 40-46% обороту, власного виробництва без марок акцизного податку встановленого зразка по ціні реалізації 250 грн. за бутилку, а також зберігала на торговому лотку «Медовухи» (7-13% обороту) по ціні реалізації 90 грн. за 0,5 л та медовуху козацьку 3 пляшки в скляній тарі 0,5 л. (7-17% обороту) без марок акцизного податку по ціні реалізації 90 грн. за 0,5л.

У судовому засіданні ОСОБА_1 як свідок зазначила, що алкогольні напої вона не тримала на прилавку, вони не були призначені для продажу. Також ОСОБА_1 зазначила, що напій перевіряючому продала її сестра, самої ж ОСОБА_1 на той час за прилавком не було.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказали, що бутилки з алкогольними напоями стояли на вітрині, тому ОСОБА_3 зробив контрольну закупку «самогонки»; ціну не пам`ятає. Водночас ОСОБА_3 зазначив, що спитався продавчиню про те, що це за напій. Продавчиня відповіла, що це «самогонка, стількі-то градусів».

Свідок ОСОБА_4 вказала, що не була присутня під час контрольної закупки, яку здійснював ОСОБА_3 , водночас зазначила, що направлення на перевірку та інші документи підписувала тчно ОСОБА_1 .

За результатами перевірки ГУ ДПС у Львівській області складено акт фактичної перевірки №2976/13-01-09-01/ НОМЕР_1 від 14.02.2022, на підставі якого прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №00039180901 від 07.03.2023 на суму 119000,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №00039190901 від 07.03.2023 на суму 700,00грн.

Не погоджуючись із позицією контролюючого органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням та рішенням про застосування фінансових санкцій позивач, з метою захисту свого порушеного права, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Щодо процедури проведення фактичної перевірки.

Згідно із п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 ПК України.

Згідно із п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 ПК України).

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: -направлення на проведення такої перевірки; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Отже, фактична перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Суд встановив, що у наказі відповідача про проведення фактичної перевірки від 06.02.2023 №388-ПП підставою проведення фактичної перевірки, зокрема, зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі також ПК України) та ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального від 19.12.1995 № 481/95-ВР, тобто у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Виходячи із змісту наведених вище правових норм у їх сукупності, суд доходить висновку, що не зазначення в наказі на проведення фактичної перевірки, на підставі яких саме відомостей (інформації) відповідач вирішив провести перевірку, не свідчить про незаконність та безпідставність перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Крім того чинне законодавство не встановлює вимог щодо змісту та способу зазначення інформації в наказі на проведення фактичної перевірки.

Таким чином, суд відхиляє аргументи позивача, що у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення перевірки (податкового контролю) позивача на підставі наказу від 06.02.2023, в якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки.

Перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області пред`явлені документи, визначені п. 81.1 ст. 81 ПК України, а також направлення на перевірку суб`єктe гоподарювання ОСОБА_1 .

З матеріалів справи видно, що фактична перевірка призначена за адресою: АДРЕСА_2 , ринок «Шувар» та проведена у павільйоні, що знаходиться на ринку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює господарську діяльність позивачка ОСОБА_1 .

Тому аргументи представника позивача на те, що у документах на перевірку не було зазначено всієї необхідної інформації, суд відхиляє як безпідставні.

Також, посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки, хоча позивачка, мала право їх не допускати, якщо вважала, що перевіряючі допустили порушення процедури проведення перевірки.

При цьому, суд наголошує, що якщо платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №804/1113/16 від 13.03.2018, по справі №807/2062/17 від 21.02.2019.

Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо встановлених порушень та прийнятого відповідачемна їх підставі оскаржуваного Рішення про застосування фінансових санкцій від 07.03.2023 №00039180901 та податкового повідомлення-рішення від 07.03.2023 №00039190901, суд зазначає таке.

Правовідносини, що визначають основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон України №481/95-ВР).

Так, згідно зі ст. 1 Закону №481/95-BP, роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Відповідно до цієї ж статті ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Тобто провадження діяльності, зокрема, щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями вимагає отримання відповідної ліцензії конкретно визначеним суб`єктом господарювання.

Абзацом Закону України №481/95-BP 14 ч. 1 ст.11 передбачено, що розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється у виготовлену із матеріалів, дозволених до контакту з алкогольними напоями скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5% об`ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України №481/95-BP, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку (пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 226.1 ст. 226 ПК України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (пункт 226.2 статті 226 ПК України).

Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України (пункт 226.3 статті 226 ПК України).

Підпунктом 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 ПК України встановлено, що суми податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов`язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, діючих відповідно до норм цього Кодексу, виробниками тютюнових виробів сплачуються до бюджету протягом п`ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання податкової декларації. Якщо зазначений строк припадає на день наступного бюджетного року, сума акцизного податку сплачується виробникам тютюнових виробів до закінчення бюджетного року, в якому отримані марки.

Згідно з п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Також, згідно із пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених п. 226.9 ст. 226 ПК України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Відповідно до абз. 15 ч.2 ст. 17 Закону України Закону №481/95-BP у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Тобто, законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу саме за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

При цьому немаркованими вважаються алкогольні напої, за які не сплачено або сплачено не в належному розмірі акцизний податок, а підставою для притягнення до відповідальності згідно із наведеними положеннями є ухилення від сплати акцизного податку.

Водночас, механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790 (надалі - Порядок).

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що підставами для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб`єкта господарювання, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Таким чином, суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання алкогольних напоїв, повинні додержуватись вимог абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України Закону №481/95-BP, статті 226 ПК України та пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, щодо належного маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Склад правопорушення, за яке ст. 17 Закону України Закону №481/95-BP передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізацію алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Водночас, суд зауважує, що необхідною передумовою застосування до суб`єкта господарювання рішення про застосування фінансових санкцій є наявність необхідних доказів на підтвердження порушення таким суб`єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як видно з Акта №2976/13-01-09-01/ НОМЕР_1 від 14.02.2023 ФОП ОСОБА_1 здійснювалась реалізація алкогольних напоїв, без ліцензії на роздрібну торгівлю такими товарами та без марок акцизного податку встановленого зразка, зокрема, «Наливка з медуна» 0,5 л, 40-46% обороту, власного виробництва, по ціні реалізації 250 грн за одну бутилку, чим порушено вимоги п. 226.6 ст.226 ПКУ та абз.3 ч.4 ст.11, ч.21 ст.15 Закону № 481/95-BP;

- у торговому місці зберігалися алкогольні напої (рідина із запахом спирту) в пластиковій тарі ємністю 0,5 л. (2 пляшки ) «Медовухи» (7-13% обороту) по ціні реалізації 90 грн. за 0,5 л, на яких відсутні наклейки з назвою виробника, відсутня інформація про назву оператора ринку, який виготовляв даний продукт, не зазначено вміст цукру, не вказана й інша частка спирту, дата виготовлення, зокрема: зберігання алкогольних напоїв в тарі не передбачено діючими стандартами, чим порушено вимоги ч.1 ст.11, ч.60 ст.15 Закону 481/95-BP;

- прихідні накладні до перевірки на вищевказаний алкогольний напій не представлено, зокрема, не забезпечено облік товарних залишків за місцем їх реалізації (зберігання) на суму 700 грн, чим порушено вимоги п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР.

Перевіряючими відібрано пояснення у позивачки, ОСОБА_1 , в яких ОСОБА_1 зазначила, що вона, станом на 14.02.2023, продала «Наливка з медуна» 0,5 л, 40-46% обороту, власного виробництва без марок акцизного податку встановленого зразка по ціні реалізації 250 грн за бутилку, а також зберігала на торговому лотку «Медовухи» (7-13% обороту) по ціні реалізації 90 грн за 0,5 л та медовуху козацьку 3 пляшки в скляній тарі 0,5 л. (7-17% обороту) без марок акцизного податку по ціні реалізації 90 грн за 0,5л.

У судовму засіданні ОСОБА_1 зазначила, що вона писала зазначене пояснення «під диктовку», однак її ніхто не примушував це писати.

У заявах по суті справи представник позивачки не погоджується із обставинами встановленими працівниками податкового органу і зазначає таке.

«Медовуха» є слабоалкогольним товаром, який не підлягає маркуванню, тому в цій частині позивачка не порушила чинне законодавство.

Також представник позивачки вважає, що встановлене Актом перевірки не відповідає фактичним обставинам, оскільки працівником поліції, котрий прибув на місце події для складання відповідних адміністративних матеріалів у протоколі, складеному 14.02.2023 об 11:50 вказано, що ОСОБА_1 , знаходячись на орендованому торговому місці у павільйоні РСП «Шувар» на АДРЕСА_4 здійснила продаж пляшки наливки «Медовуха козацька» громадянину ОСОБА_3 без марок акцизного податку, чим порушила серед іншого ст. 156 КУпАП.

У матеріалах цієї справи є також Адміністративний матеріал по ч.1 ст.156 КУпАП відносно ОСОБА_1 , 1978 р.н.

Так, у рапорті лейтенанта поліції Миронюка від 14.02.2023 зазначено про виявлення факту продажу позивачкою «Медовухи Козацької» ємністю 0,5 л за 250 грн.

ОСОБА_5 (державний інспектор ГУ ДПС у Львівській області) пояснив, що 14.02.2023 об 11:50 він знаходився у павільйоні на АДРЕСА_4 , де на прилавку побачив алкогольний напій та вирішив придбати, дав продавцю 250,0грн, та придбав бутилку наливки ємністю 0,5 л.

Водночас, з протоколу вилучення видно, що « 14.02.2023 о 13:00 у гр. Качмара на АДРЕСА_4 вилучена 1 фляшка «Медовуха», яку він придбав 14.02.2023 об 11:50 в гр. ОСОБА_1 . З-під прилавку в гр.. ОСОБА_1 було виявлено і вилучено 5 бутилок ємністю 0,5 л (з них 2 бутилки з написом « АДРЕСА_5 фляшки без зовнішніх написів). Також було вилучено грошові кошти на суму 250,0грн., отримані за продаж ОСОБА_5 фляшки «Медовухи».

Також, ОСОБА_1 надала пояснення поліцейському, аналогічні тим, що були надані працівникам податкової служби.

В Адміністративних матеріалах міститься також протокол про адміністративне правопорушення та фото №1, на якому зображено бутилку наливки «Медовуха Козацька», що була вилучені 14.02.2023 у ОСОБА_1 згідно з протоколом вилучення; фото №2, на якому зображено грошові кошти на суму 250 грн, які вилучені у гр.. ОСОБА_1 14.02.2023 відповідно до протоколу вилучення; фото №3, на якому зображено п`ять пляшок алкогольного напою, що були вилучені 14.02.2023 у ОСОБА_1 згідно з протоколом вилучення.

Представник позивача, вважаючи, що позивачка не вчиняла податкового правопорушення, звертає увагу на те, що обставини, зазначені перевіряючими в Акті, складеному працівниками податкової служби та в Адміністративних матеріалах, що складені поліцейським відрізняються, зокрема, в частині, що стосується того, що саме було продано позивачкою гр. ОСОБА_5 .

При цьому представник позивачки вважає, що згідно з інформацією, яка є в Адміністративних матеріалах, позивачка продала «Медовуху Козацьку», яка, на думку представника позивача, є слабоалкогольним напоєм, а тому не повинна маркуватися акцизною маркою.

Водночас суд зауважує, що згідно з поясненнями позивачки, наданими працівникам відповідача, позивачка продала, серед іншого гр. ОСОБА_5 наливку з медуна міцністю 40-46%.

У поясненнях позивачки, що є в Адімінстративних матеріалах, вказано, що позивачка продала одну пляшку ємністю 0,5л «Медовухи», яка була без акцизної марки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачка продала ОСОБА_5 алкогольний напій невстановленої міцності, без акцизної марки.

Крім того, у торговому місці, де здійснює господарську діяльність позивачка знаходилися інші алкогольні напої. При цьому позивачка не мала ліцензії на продаж алкогольних напоїв.

Ці обставини підтверджуються і показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_1 зазначила, що вона не продавала алкогольних напоїв, вони були призначені для власного споживання, тому не стояли на вітрині.

Стосовно покликання представника позивача на те, що у справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від повідно до ст.156 КУпАП, яка розглядалася Сихівським районним судом м. Львова і провадження у якій закрито, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За критерієм галузевої належності розрізняють, серед іншого такі види юридичної відповідальності: 1)кримінальна; 2) адміністративна; 3) цивільно-правова; 4) дисциплінарна; 5) матеріальна; 6) конституційна; 7) міжнародно-правова, 8)фінансово-правова.

З огляду на вказані норми суд наголошує, що відсутність рішення компетентного органу про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в діях тієї ж особи податкового правопорушення, за який, в порядку податкового законодавства відповідач має право застосувати відповідний вид стягнення у формі фінансових санкцій. Тому відомості, котрі містяться в Адміністративних матеріалах, складених працівником поліції є самостійною інформацією, оскільки складені іншим суб`єктом владних повноважень і не підлягають оцінці в цій справі.

Роблячи висновок щодо протиправності оскаржуваного у цій спраів рішення, суд виходить з того, що позивачка здійснюючи торговельну діяльність, дійсно продала алкогольний напій, котрий серед інших, знаходився на вітрині, за ціною і в кількості, що зазначені у самостійно написаних позивачкою поясненнях перевіряючим ГУ ДПС у Львівській області. При цьому у позивачки не було ліцензії на розрібну торгівлю алкогольними напоями.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачкою рішення про застосування фінансових санкцій від 07.03.2023 прийняте обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, відповідно до закону, на підставі закону та в межах повноважень, визначених законом.

Щодо порушення позивачкою Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР, то суд зазначає таке.

З Акта перевірки видно, що перевіряючі встановили, що прихідні накладні до перевірки на алкогольний напій, реалізований позивачкою не представлено, зокрема: не забезпечено облік товарних залишків за місцем їх реалізації (зберігання) на суму 700 грн., чим порушено вимоги п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР.

Так, відповідно до п.12 ст.3 цього Закону суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння)

Так, суд встановив, що позивачка є платником єдиного податку.

Однак, відповідно до ст.1 Закону України № 481/95-BP місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів;

Зазначене також співвідноситься із ст.15 цього ж Закону, відповідно якої у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

Тобто однією із обов`язкових вимог при зверненні із заявою про надання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями має бути наявність у такого суб`кта господарювання реєстратора розрахункових операцій. Як встановив суд, у позивачку не було ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а відтак і реєстратора розрахункових операцій, наслідком чого стало прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Частиною 1 ст.і 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Відповідач доказав правомірність оскаржуваних позивачем рішень, з тому позовні вимоги є необґрунтованими, а у задоволенні позову суд відмовляє.

Судовий збір, інші судові витрати, відповідно до ст.139 КАС України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43143039) повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.