Рішення № 114934244, 15.11.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2023 р. справа № 300/5335/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови виплачувати позивачу пенсію по інвалідності, відповідно до пункту "а" статті 21, частини 1 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (надалі - Закон № 2262-ХІІ), з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, встановленому згідно рішення суду, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018-2020 роки із забезпеченням індексації пенсії щороку з 1 березня відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV), шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без додаткового звернення мого, без обмеження пенсії її максимальним розміром, що не перевищує (10) десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з 15.07.2023;

-зобов`язати відповідача виплачувати позивачу пенсію по інвалідності, відповідно до пункту "а" статті 21, частини 1 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, встановленому згідно рішення суду, із застосуванням середньої заробітної плати 9118 грн. 80 коп., для обчислення розміру виплати пенсії, із забезпеченням індексації пенсії щороку з 1 березня відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без додаткового звернення позивача, без обмеження пенсії її максимальним розміром, що не перевищує (10) десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з 15.07.2023;

-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови призначити та виплатити позивачу пенсію по інвалідності, відповідно до пункту "а" статті 21, частини 1 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням множення коефіцієнта заробітної плати 4,87150, встановленому згідно рішення суду на середню заробітну плату 9118 грн. 80 коп., для обчислення розміру виплати пенсії, виходячи із розмірів 100% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку) 100 х (4,87150 х 9118,80), із забезпеченням індексації пенсії щороку з 1 березня відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без додаткового звернення позивача, з урахуванням збільшення згідно ст. 21 Закону № 2262-ХІІ та Пост. КМУ № 1381, п.1, цільової допомоги інвалідам війни 1 групи, підвищення інваліду війни 1 групи, ДСД на догляд інвалідам 1-А групи, додаткової пенсії інваліду 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС без обмеження пенсії її максимальним розміром, що не перевищує (10) десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з 15.07.2023;

-зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію по інвалідності, згідно Закону № 2262-ХІІ пункту "а" статті 21, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, у розмірі 100% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), із забезпеченням індексації пенсії щороку з 1 березня, відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без додаткового звернення позивача, з урахуванням збільшення згідно ст. 21 Закону № 2262-ХІІ та Пост. КМУ № 1381, п.1, цільової допомоги інвалідам війни 1 групи, підвищення інваліду війни 1 групи, ДСД на догляд інвалідам 1-А групи, додаткової пенсії інваліду 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС, без обмеження пенсії її максимальним розміром, що не перевищує (10) десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 15.07.2023, щомісячно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання судового рішення, від 20.04.2022 у справі №300/7145/21 відповідачем з 01.10.2021 переведено позивача з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ. Відповідач протиправно для визначення розміру пенсійної виплати позивача не застосовував у формулі, яка використовується при призначенні пенсії, показника заробітної плати (доходу), з якої обчислюється пенсія: за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за Законом № 1058-IV вперше за 2018-2020 роки, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, згідно рішення суду та, з застосуванням середньої заробітної плати 9118,80 грн., для обчислення розміру виплати пенсії (4,87150 х 9118,80 х 0,4125), із забезпеченням індексації пенсії щороку з 1 березня відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та без обмеження максимального розміру пенсії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який 28.08.2023 надійшов до суду (а.с.33-37). У відзиві представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначив, що оскільки позивача було переведено з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ, то відсутні підстави для застосування середньої заробітної плати за 2018-2020 роки (9118,81 грн.). Розмір пенсійної виплати позивачу нараховано з врахуванням проведених індексацій, однак виплата проводиться з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії. Представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

04.09.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з аргументами відповідача (а.с.41-45).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі 300/7145/21, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є особою з інвалідністю 1 групи.

З 2002 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а з 01.01.2003 пенсію по інвалідності згідно вказаного закону.

З 01.01.2011 року позивач отримував пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі 300/7145/21, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо переведення з 01.10.2021 ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на пенсію по інвалідності відповідно до статті 21а, частини 1 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", із урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, що нараховується відповідно до довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески №675 від 09.08.2021 року Управління МВС України в Івано-Франківській області та довідки про фактичну заробітну плату за роботу в зоні відчуження №127 від 05.05.2014 року Івано-Франківського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області, шляхом розрахунку відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з 01.10.2021 з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на пенсію по інвалідності відповідно до статті 21а, частини 1 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", із урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, що нараховується відповідно до довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески №675 від 09.08.2021 Управління МВС України в Івано-Франківській області та довідки про фактичну заробітну плату за роботу в зоні відчуження №127 від 05.05.2014 Івано-Франківського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області, шляхом розрахунку відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На виконання рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі 300/7145/21, яке набрало законної сили, з 01.10.2021 позивача переведено з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на пенсію по інвалідності відповідно до статті 21а, частини 1 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.10-12).

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області з заявою від 15.07.2023, в якій просив Головне управління , призначити та виплатити позивачу пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пункту "а" статті 21, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в розмірі 100% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), з урахуванням множення коефіцієнта заробітної плати 4,87150 на середню заробітну плату для обчислення пенсії згідно Закону № 1058-ІV, за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі 9118,80 грн., із забезпеченням індексації пенсії щороку з 1 березня, відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без додаткового звернення, з урахуванням збільшення згідно ст. 21 Закону № 2262-ХІІ та Пост. КМУ № 1381, п.1, цільової допомоги інвалідам війни 1 групи, підвищення інваліду війни 1 групи, ДСД на догляд інвалідам 1-А групи, додаткової пенсії інваліду 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС, без обмеження пенсії її максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 15.07.2023.

За результатом розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області відповіддю від 01.08.2023 №6953-7476/Г-02/8-0900/23 повідомило, що немає підстав для призначення і виплати пенсії позивачу з 15.07.2023 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує 10 прожиткових мінімумів згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", враховуючи пункт "а" статті 21, коефіцієнт заробітної плати 4,87150 в розмірі 100 % відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням множення коефіцієнта заробітної плати 4,87150 на середню заробітну плату за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі 9118,81 грн. із забезпеченням індексації пенсії щороку з 1 березня відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без додаткового звернення, з урахуванням збільшення пенсії згідно ст. 21 Закону № 2262-ХІІ та постанови КМУ № 1381 від 28.12.2011, цільової допомоги інвалідам війни 1-А групи, підвищення інваліду війни 1 групи, ДСД на догляд інвалідам 1-А групи, додаткової пенсії інваліду 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС (а.с.17-21).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (надалі також Закон №2262-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до статті 11 Закону №2262-XII умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і цим Законом.

Статтею 18 Закону №2262-XII визначено, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Згідно пункту "а" статті 21 Закону №2262-XII пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Частиною 1 статті 43 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно зі статтею 1-1 Закону №2262-XII визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Як встановлено, з 2002 позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

З 01.01.2003 позивач отримував пенсію по інвалідності згідно Закону №2262-XII.

З 01.01.2011 позивач отримував пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі 300/7145/21, яке набрало законної сили, з 01.10.2021 позивача переведено з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на пенсію по інвалідності відповідно до статті 21а, частини 1 статті 43 Закону №2262-XII, із урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, що нараховується відповідно до довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески №675 від 09.08.2021 року Управління МВС України в Івано-Франківській області та довідки про фактичну заробітну плату за роботу в зоні відчуження №127 від 05.05.2014 року Івано-Франківського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області, шляхом розрахунку відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, у даній справі має місце призначення іншої пенсії за іншим Законом №2262-XII, ніж за Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону №2262-XII, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 22.12.2015 (категорія справи № 2-а/199/138/14) дійшла висновку про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, однак у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, відповідач протиправно застосував приписи частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV при призначенні позивачу з 01.10.2021 пенсії по інвалідності відповідно до статті 21а, частини 1 статті 43 Закону №2262-XII, із урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, що нараховується відповідно до довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески №675 від 09.08.2021 Управління МВС України в Івано-Франківській області та довідки про фактичну заробітну плату за роботу в зоні відчуження №127 від 05.05.2014 Івано-Франківського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області, шляхом розрахунку відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо обмеження пенсії її максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, то вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.

Незважаючи на сталу судову практику з цього питання, 12.10.2022 прийнято Рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2022 за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України).

Зазначеним Рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року (пункт 1).

У пункті 2 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Зазначений шестимісячний строк сплив 12.04.2023.

Враховуючи вищенаведене, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII є протиправним.

Зазначена правова позиція викладена постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року у справі №380/8024/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2023 року у справі №380/8024/21.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Щодо покликання пенсійного органу на наявність у п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з 01.03.2022 та у п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" з 01.03.2023 положення щодо підвищень пенсій "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", суд звертає увагу, що враховуючи вищевикладене пенсія, призначена відповідно до Закону № 2262-XII не обмежується максимальним розміром.

Попри наявність у постановах Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168 застережень про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить.

Отже, враховуючи вищевикладене, обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Щодо оскарження дій відповідача щодо відмови виплачувати позивачу та зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію згідно позовних вимог без додаткового звернення позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, є передчасними позовні вимоги в частині оскарження дій відповідача щодо відмови виплачувати позивачу та зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію згідно позовних вимог без додаткового звернення позивача.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині та підлягають до часткового задоволення. Слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування приписів частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV та обмеження пенсії по інвалідності відповідно до Закону №2262-XII максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , перерахованої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі 300/7145/21 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.10.2021 згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі №300/7145/21, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018-2020 роки, без застосування приписів частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV, та без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування приписів частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV та обмеження пенсії по інвалідності відповідно до Закону №2262-XII максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , перерахованої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі 300/7145/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.10.2021 згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі №300/7145/21, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018-2020 роки, без застосування приписів частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV, та без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.