Рішення № 114932100, 18.10.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1042/22

пр. № 2/759/531/23

18 жовтня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Дванадцята київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним складеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 заповіту № 65895510, бланк № НОІ268352, дата посвідчення 20.01.2020 року, місце посвідчення - м.Київ, Київський міський, дванадцята київська державна нотаріальна контора та стягнути з відповідача на свою користь судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 31.10.2021 року після смерті її рідної матері ОСОБА_5 їй стало відомо про заповіт, написаний та підписаний начебто ОСОБА_5 в 2020 році. Ій відомо, що ще при житті її мати, будучи в пам`яті та розуміючи свої вчинки та діяння 20.01.2017 року написала заповіт, в якому йшлось про те, що частина квартири АДРЕСА_1 у рівних долях залишається в спадок їй та її рідному брату - ОСОБА_4 , їй не відомо звідки міг взятись заповіт від ІНФОРМАЦІЯ_3 за підписом померлої ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, що складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до заповіту № 65895510, бланк № НОІ268352, дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 заповідає все своє майно синові - ОСОБА_4 .

Вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги і дізналась, що ОСОБА_5 за життя склала заповіт на все своє майно, в тому числі на частку квартири АДРЕСА_1 , спадкоємцем став відповідач ( ОСОБА_4 ).

Вважає, що ОСОБА_5 (спадкодавець) протягом останніх років свого життя перебувала у надзвичайно важкому стані, через що страждала на фізичне захворювання так і на психічний розлад, який істотно вплинув на усвідомлення значення своїх дій, отже не могла усвідомлювати правильність та наслідки своїх дій. Вважає, що відповідач змусив їх матір ОСОБА_5 написати заповіт та зазначити його єдиним спадкодавцем її майна, а тому просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2022 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 45-46).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.01.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 48-49).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.01.2022 року клопотання про забезпечення позову повернуто заявнику (а.с. 50).

07.02.2022 року до суду з Дванадцятої київської державної нотаріальної контори надійшла належним чином завірена копія спадкової справи до майна померлої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 57-89).

09.06.2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позовна заява є необгрунтованою та безпідставною, викладені в ній обставини є видуманими та не підкріплені жодними доказами та є лише припущеннями позивача. Позивач умисно не повідомляє суд про те, що в червні 2021 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до своєї дочки ( ОСОБА_1 ) щодо стягнення з неї аліментів на утримання матері. ОСОБА_5 проживала в одній квартирі разом з відповідчаем (сином) та дочкою ( ОСОБА_1 ) у зв`язку з погіршенням її здоров`я, малою пенсією. вона потребувала сторонньої допомоги і лише він (її син) допомогав їй фізично, духовно та матеріально, позивач самоусунулась від виконання свого обов`язку щодо утримання матері. Не дивлячись на наявні потреби зі здоров`ям у померлої ОСОБА_5 , вони жодним чином не впливали на здоровий глузд, вона ніколи не страждала на психічні хвороби, на обліку у психіатра чи нарколога не перебувала.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2022 року витребувано докази (а.с. 130-131).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2023 року призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизи (а.с 173-175).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.06.2023 року відновлено провадження у справі у зв`язку з поверненням матеріалів справи без виконання експертизи у зв`язку з неоплатою вказаної експертизи (а.с. 186).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.07.2023 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 194).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечував, вважає позов безпідставним, заповіт складено правомірно з повним волевиявленням заповідача, ОСОБА_5 керувала своїми діями та усвідомлювала наслідки. За життя ОСОБА_5 зверталась до суду з позовом про стягнення на свою користь з дочки ОСОБА_1 аліментів, їй дійсно було відмовлено у позові, проте вона мала намір оскаржити таке рішення суду, проте не встигла.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, згідно наказу №60 від 17.03.2022 року відповідач мобілізований до Зборойних Сил України (а.с.104).

Дванадцята київська державна нотаріальна контора свого представника до суду не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, просили розглядати справу у відсутності їх представника (а.с. 56).

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.12.1999 року (а.с. 76).

Відповідач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.08.1979 року (а.с. 76).

Позивач 24.11.2007 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації якого їй присвоєно прізвище - " ОСОБА_1 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 24.11.2007 року (а.с. 21).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 19.03.2007 року, квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_5 - 1/3 частина, ОСОБА_7 - 1/3 частина, ОСОБА_4 - 1/3 частини (а.с. 25).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 01.11.2021 року (а.с. 26).

29.05.2020 року ОСОБА_5 , в присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заповіла ОСОБА_4 все рухоме та нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Барський р-н, с.Червоне, земельну частку (пай) у розмірі 2 га 64 сотих в умовах кадастрових гектарів, яка знаходиться в с.Червоне Барського р-ну, Вінницької обл., належну їй частку квартири під АДРЕСА_1 , належні їй грошові внески; ОСОБА_1 належну їй земельну частку (пай) у розмірі 2 га умовах кадастрових гектарів, які знаходяться в селі Орлівка, Куликівського р-ну, Чернігівської обл. (а.с. 67-68).

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з пунктом 6.16 розділу VI Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22 грудня 2010 року № 3253/5, зареєстрованих Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за № 1318/18613, у разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи(іб) щодо якої(их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку. Помилка у тексті нотаріального документа виправляється у всіх примірниках такого документа одночасно. Виправлення помилки повинно відповідати відомостям, що містяться в документах, які були подані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, або отримані безпосередньо з єдиних та державних реєстрів. Виправлення технічної помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Отже, заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Суд звертає увагу, що у статті 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2023 року призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизи, однак матеріали справи повернуті без виконання експертизи в зв`язку з несплатою вказаної експертизи.

Судом не здобуто інших доказів, достатніх для визнання складеного заповіту недійсним внаслідок відсутності вільного волевиявлення заповідача та не відповідності її внутрішній волі.

Оскільки в завдання цивільного судочинства покладається справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, та саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту), суд вважає необхідним, з метою остаточного розв`язання спору, одночасно надати оцінку висловленим у поясненнях сторони позивача відомостям щодо внесення нотаріусом застережень до змісту заповіту.

Відповідно до частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Аналогічні положення містяться в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/503, в чинній на момент посвідчення оспорюваного заповіту редакції, за змістом якого заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Заповіт за дорученням заповідача може бути підписаний іншою фізичною особою лише у випадку, якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт.

Досліджений заповіт містить відомості про встановлення особи та перевірку стану особи-заповідача, інформацію про присутніх при складені заповіту свідках з проставленими такими особами підписами, зміст розпорядження заповідача, місце та час складення заповіту, особу, що виконала його посвідчення.

Суд не вбачає за можливе визнати такий заповіт недійсним на підставах невідповідності внутрішній волі особи-заповідача або підтвердити його нікчемність у зв`язку з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, з урахуванням зазначених вимог закону та встановлених обставин у справі, на підставі досліджених доказів, яким надав правову оцінку, враховуючи, що ОСОБА_5 розпорядилася належним їй майном на випадок смерті, склавши 29.05.2020 року заповіт на користь своїх дітей: сина - ОСОБА_4 (відповідач) та дочки - ОСОБА_1 (позивач), вважає, що волевиявлення ОСОБА_5 , спрямоване на передання належного їй на праві власності майна сторонам, у тому числі й в частині передачі 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 відповідачу, було вільним та відповідало її волі. Оспорюваний заповіт відповідає загальним вимогам щодо його форми і посвідчення. Позивач не довів обставин того, що ОСОБА_5 , складаючи оспорюваний заповіт, не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то сторони мають право подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання, що відповідні докази понесення судових витрат будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст. 141, 258-289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Дванадцята київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення виготовлено 30.10.2023 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб