Рішення № 114928239, 15.11.2023, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2023 р. Справа № 924/841/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Гусько О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" м. Хмельницький

до комунального підприємства "Комбінат Благоустрою" м. Кам`янець - Подільський, Хмельницької області

про стягнення 21617,09 грн.

Представники сторін:

від позивача: Коломієць Л.Ю. за довіреністю №8-23 від 19.01.2023р.

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" м. Хмельницький звернулося з позовною заявою до комунального підприємства "Комбінат Благоустрою" м. Кам`янець - Подільський, Хмельницької області про стягнення 21617,09 грн., з яких 15154,00 грн. основного боргу, 5580,01 грн. інфляційних втрат, 883,08 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно видаткової накладної №РН-0000414 від 15.09.2020р. позивач поставив відповідачу щебеневу продукцію на загальну суму 205429,40 грн. Проте, відповідач за отриману щебеневу продукцію розрахувався частково. Крім того, відповідачем були надані позивачу послуги трактора МТЗ-82 з косаркою на загальну суму 4037,70 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №17317 від 07.07.2021р. №17318 від 08.07.2021р. та актом №кп-0000037 від 02.08.2021р. Також між позивачем та відповідачем було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.08.2021р., яким було зараховано зустрічні однорідні вимоги за взаємними зобов`язаннями в сумі 4037,70 грн. та підтверджено залишок заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 15154,76 грн., яка останнім сплачена не була.

Ухвалою суду 08.08.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/841/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.09.2023р.

За результатами підготовчого засідання 14.09.2023р. постановлено ухвалу про оголошення в підготовчому засіданні перерви до 10.10.2023р.

Ухвалою суду від 03.10.2023р. підготовче засідання у справі №924/841/23 перепризначено з 10.10.2023р. на 17.10.2023р.

17.10.2023р. ухвалою суду у підготовчому засіданні закрито підготовче провадження та призначено справу №924/841/23 до судового розгляду по суті на 31.10.2023р.

За результатами судового засідання 31.10.2023р. постановлено ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 14.11.2023р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судові засідання 14.09.2023р., 17.10.2023р., 31.10.2023р. та 14.11.2023р. не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату судового розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подав. Про розгляд справи відповідача повідомлено належним чином.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 08.08.2023р., ухвала про оголошення перерви в підготовчому засіданні від 14.09.2023р., ухвала про перепризначення підготовчого засідання від 03.10.2023р., ухвала про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду від 17.10.2023р. та ухвала про оголошення перерви в судовому засіданні від 31.10.23р. направлені на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 32300, Хмельницька область, м. Кам`янець - Подільський, вул. Привокзальна,27, повернуті підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою „адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 2 п. 10 ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Отже, судом вжито всі необхідні заходи для повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Статтею 202 ГПК України передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх передбачених ГПК України заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також обмеженість строків вирішення даного спору, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до усної домовленості між сторонами, 15.09.2020р. з Кубачівського кар`єру філією «Кам`янець Подільська ДЕД» дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" відвантажено, а відповідачем (КП «Комбінат Благоустрою» отримано щебеневу продукцію, а саме: щебінь фракції 10х20 в кількості 329 куб.м., щебінь фракції 20х40 в кількості 180 куб.м. та відсів в кількості 115 куб.м. на загальну суму 205429,40 грн.,(з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000414 від 15.09.2020р.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 185429,40 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку від 23.09.2020р. на суму 100000,00 грн., від 16.09.2020р. на суму 50000,00 грн., від 21.10.2020р. на суму 15429,40 грн., від 11.12.2020р. на суму 20000,00 грн..

07.08.2021р. та 08.07.2021р. відповідач (КП «Комбінат Благоустрою») надав, а позивач (дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" Кам`яне6ць Подільська ДЕД) прийняв послуги трактором МТЗ-82 з косаркою на загальну суму 4037,70 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №17317 від 07.07.2021р. №17318 від 08.07.2021р. та актом №кп-0000037 від 02.08.2021р.

02.08.2021р. між позивачем та відповідачем підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого зараховано зустрічні однорідні вимоги за взаємними зобов`язаннями в сумі 4037,70 грн.

Станом на 02.08.2021р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 15154,76 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 21617,09 грн., з яких 15154,76 грн. основного боргу, 5580,01 грн. інфляційних втрат, 883,08 грн. 3% річних.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦКУ).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р. (ГКУ) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими і відповідно до ст. 1 ГКУ є предметом його регулювання.

Згідно ст. 193 ГКУ, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним сином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У свою чергу, згідно з положеннями частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а за змістом статті 639 ЦК України: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2).

Водночас, відповідно до частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Отже, між суб`єктами господарської діяльності можуть укладатися господарські договори як у письмовій формі шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін (у тому числі у спрощеній формі), так і усній.

У цій справі сторони не підписали спільного письмового договору поставки, а тому фактично поставка за накладними-вимогами здійснена на підставі усного договору шляхом пропозицій обох сторін щодо поставки та прийняття товару.

Таким чином, суд констатує, що з моменту отримання товару за накладними-вимогами відбувся акцепт оферти, тобто укладення договору з відповідними правовими наслідками щодо підтвердження його істотних умов.

Зокрема, у наведених накладних має місце зазначення сторін договору, найменування, кількість та вартість товару, що відповідає положенням другого речення частини 2 та частини 3 статті 180 ГК України щодо визначення істотних умов, а саме істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зміст та умови усного договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений усний договір поставки.

За усним договором поставки Позивач поставив товар (щебінь) на загальну суму 205429,40 грн., а відповідач прийняв його.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за видатковою накладною (вимогою) №РН-0000414 від 15.09.2020р. у відповідача виник обов`язок сплатити товар, а у позивача право на отримання і стягнення вартості товару.

Проте, відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 185429,40 грн.

07.08.2021р. та 08.07.2021р. відповідач (КП «Комбінат Благоустрою») надав, а позивач (дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" Кам`яне6ць Подільська ДЕД) прийняв послуги трактором МТЗ-82 з косаркою на загальну суму 4037,70 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №17317 від 07.07.2021р. №17318 від 08.07.2021р. та актом №кп-0000037 від 02.08.2021р.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

02.08.2021р. між позивачем та відповідачем підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого зараховано зустрічні однорідні вимоги за взаємними зобов`язаннями в сумі 4037,70 грн.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

Відтак, зобов`язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна із сторін повинна була вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

За таких обставин суд зазначає, що на час вирішення спору відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та не здійснив оплату товару у визначений строк, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 15154,76 грн.

Враховуючи викладене вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат судом враховується наступне.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 883,08 грн. за період з 03.08.2021р. та інфляційні втрати в сумі 5580,01 грн. за період з серпня 2021р. по червень 2023р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши поданий позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно здійснено дані нарахування, відповідно, позовні вимоги позивача в частині стягнення 883,08 грн. 3% річних та 5580,01 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до статті 73 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона, згідно із статтею 74 Господарського кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" м. Хмельницький до комунального підприємства "Комбінат Благоустрою" м. Кам`янець - Подільський, Хмельницької області про стягнення 21617,09 грн. задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства "Комбінат Благоустрою" (м. Кам`янець - Подільський, Хмельницької області, вул.. ПАривокзальна,27, код 37368740) на користь дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" (м. Хмельницький, вул. Свободи,77, код 31100492) 15154,00 грн. (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) основного боргу, 883,08 грн. (вісімсот вісімдесят три гривні 08 коп.) 3% річних, 5580,01 грн. (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень 01 коп.) інфляційних втрат, 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2023р.

СуддяС.В. Гладій

Відрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (електронний суд)

3 - відповідачу (32300, м. Кам`янець - Подільський, вул. Привокзальна,27) (реком. з повід.)