Ухвала суду № 114917228, 15.11.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН № 201/9208/23

Провадження 2/201/3006/2023

УХВАЛА

про визнання відводу необґрунтованим

15 листопада 2023 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Покопцева Д.О., ознайомившись із матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «СЛІДСТВО.ІНФО», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 05.09.2023р. прийнято до розгляду та відкрито провадження спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «СЛІДСТВО.ІНФО», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення (виклику) сторін.

14.11.2023р. від представника відповідачів Громадської організації «СЛІДСТВО.ІНФО», ОСОБА_2 адвокатки Максименюк Оксани Миколаївни надійшла заява про відвід головуючого.

Заява мотивована тим, що в ухвалі від 09.11.2023р. суд зазначив, що представник позивача адвокат Гапонець А.А, яка подала заперечення на заяву про зловживання процесуальними правами, обгрунтувала, що подання нею заяв про відкликання раніше поданих позовних заяв до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі було викликано несплатою судового збору та необхідністю подання разом із позовом доказів, які ще збиралися шляхом адвокатських запитів.

Саме ці пояснення представника позивача, були взяті судом до уваги при винесенні ухвали про відмову у задоволенні клопотання про зловживання позивачем процесуальними правами.

Зокрема, суд в ухвалі від 09.11.2023 встановив, що подання заяви про відкликання позовної заяви є правом позивача, а застосування до позивача наслідків у вигляді повернення позову або залишення його без розгляду у зв`язку з маніпуляцією автоматизованим розподілом справ призведе до того, що позивач взагалі не зможе звернутися до суду, бо всі його позовні заяви належить повертати або залишати без розгляду, вважаючи маніпуляцією. Тому суд вважає, це вочевидь неприйнятним, адже це порушить право на доступ до правосуддя, закріплене як національним законодавством, так і ст. 6 § 1 Конвенції.

Суд також вважає, що представником позивача наведені обставини, які обумовили подання заяв про повернення позову до відкриття провадження, рівно як і обставини залучення співвідповідачем ОСОБА_3 а позовна заява, за якою відкрито провадження, містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (згідно вимог п.10 ч.3 ст.185 ЦПК України), і це відповідає дійсності як на час подання позову, так і на час відкриття провадження.

Такі висновки головуючого свідчать, на думку представника відповідачів, про її упередженість та не об`єктивність в даній справі.

Неподання позивачем разом з позовною заявою доказів сплати судового збору та доказів, які не можуть бути подані позивачем з позовною заявою з об`єктивних причин не є підставою для повернення позовної заяви, а цивільний процес дозволяє усунути ці недоліки на стадії відкриття провадження у справі шляхом надання позивачу часу для усунення таких недоліків.

Однак,всупереч вказанихвимогам закону,хоча інтересипозивача представляєфахівець угалузі праваадвокат ГапонецьА.А.,якій позарозумним сумнівомтакі норми цивільного законодавства відомі два рази подає заяву про відкликання раніше поданих нею ж позовних заяв, до тих пір поки позовна заява не була розподілена на головуючого.

08.08.2023р. представником позивача подано ту ж саму позовну заяву вдруге, але вже на наступний день 09.08.2023р. її було повернуто за заявою представника Позивача і в той же день 09.08.2023р. відбулася подача цієї ж самої позовної заяви до суду в третє.

Настільки короткий проміжок часу (фактично один день) викликає сумніви, що цього часу було достатньо представнику позивача для зібрання та подачі до суду всіх доказів або ж вони вже були зібрані раніше.

До того ж у своїй ухвалі від 09.11.2023р. не зазначено про наявність у розпорядженні суду доказів, які б доводили правдивість аргументів позивача про сплату ним судового збору та отримання відповідей на адвокатські запити (а саме: відмітки на квитанції про сплату судового збору, конверти з відміткою про дати отримання відповідей на адвокатські запити) в період відкликання попередньо поданих ним до суду позовних заяв з 17.07.2023 по 09.08.2023р.р.

Щодо наведених у ухвалі суду від 09.11.2023р. аргументів представника позивача, що підтверджують достовірність сторінки ОСОБА_3 в соціальній мережі «Instagram» свідчить дата її створення - травень 2021 року, наявність 32 підписників, а також зображене фото користувача, яке свідчить, що сторінка належить людині, а не інтернет-роботу, що на думку представника Позивача, вже є свідченням того, що зазначений акаунт не є фейковим і не був створений в період подання позовної заяви.

Да думку представника позивача, не є свідченням фейковості сторінки, наявність в соціальній мережі «Instagram» таргетованої реклами, яка дозволяє розповсюдження та поширення публікації, а також історії в мережі «Instagram», що дозволяє побачити великій кількості користувачів соціальної мережі «Instagram» побачити пост.

Також представник позивача зазначає, що законодавством надано право позивачу подавати позов за його вибором.

Суд посилається на наведені представником позивача обставини залучення співвідповідачем ОСОБА_3 та вважає, що судом отримана вся інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) цього відповідача. А оцінка належності цього відповідача та похідне незадоволення позову у випадку неналежності здійснюється в нарадчій кімнаті.

Однак, така позиція суду свідчить про його упередженість, оскільки такі дії позивача створюють штучні підстави, для розгляду справи у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровськ що порушує правила підсудності справи.

Представником відповідача подано було до суду заяву про зловживання позивачем процесуальними правами, доказами такого зловживання є ухвали суду про повернення позовної заяви за заявою представника позивача та об`єднання позовних вимог до ОСОБА_3 з метою зміни підсудності справи.

Однак всупереч заявленим аргументам та доказам, як видно з ухвали від 09.11.2023р. суд за власною ініціативою вийшовши за свої процесуальні межі дослідив дописи у соціальній мережі Facebook сторінки: керівниці агенції журналістських розслідувань «Слідство.Інфо» ОСОБА_4 06.10.2023р., операційного менеджер агентства журналістських розслідувань «Слідство.Інфо» ОСОБА_5 (в соціальної мережі Facebook Oleksandr Voloshyn), 06.10.2023р. та залишені операційним менеджером агентства журналістських розслідувань «Слідство.Інфо» ОСОБА_5 (в соціальної мережі Facebook Oleksandr Voloshyn), коментарі на сторінках користувачів ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 тощо) які поширили пост ОСОБА_4 , тобто зібрав докази у справі без належних на те повноважень суду.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до частини 1 статті 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов`язків.

Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов`язків. Обґрунтування самовідводу не може піддаватися сумніву.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості.

Відповідно до статті 8 Загальної Декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Частиною першою статті шостої Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно пункту 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.

В рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи від 17.11.2010 у пункті 11 щодо зовнішньої незалежності суддів зазначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Оцінюючи доводи адвокатки Максименюк О.М. стосовно наявності упередженості головуючого, вважаю їх надуманими та необґрунтованими, оскільки публікації керівниці агенції журналістських розслідувань «Слідство.Інфо» ОСОБА_4 , операційний менеджер агентства журналістських розслідувань «Слідство.Інфо» ОСОБА_5 (в соціальної мережі Facebook Oleksandr Voloshyn) члена Громадської ради доброчесності з огляду на їх зміст поза розумним сумнівом доказового значення по справі не мають, а викладені в заяві підстави не є такими, що вказують на упередженість судді в даній справі, а фактично є незгодою адвокатки з певними процесуальними діями та рішеннями головуючого (з відкриттям провадження у справі, відмови у задоволенні клопотання), проте зазначена обставина сама по собі не може бути підставою для відводу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-19, 33, 36, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Визнати заявлений адвокаткою Максименюк Оксаною Миколаївною відвід головуючого судді по справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «СЛІДСТВО.ІНФО», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації - необґрунтованим.

Цивільну справу передати до канцелярії суду для визначення складу суду в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України для вирішення питання про відвід судді.

Ухвала оскарженню не підлягає та заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Д.О. Покопцева