Ухвала суду № 114906395, 13.11.2023, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1389/23 пров. №2/478/294/2023

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

13 листопада 2023 року Суддя Казанківського районного суду Миколаївської області Сябренко І.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Казанківської селищної ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком та надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон,

В с т а н о в и в:

08 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Казанківської селищної ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком та надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебував із відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який 02 вересня 2019 року був розірваний на підставі рішення Казанківського районного суду Миколаївської області. Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з ним (батьком). Відповідач ОСОБА_2 на даний час проживає в м. Модена Італія. З метою лікування та оздоровлення сина, а також його участі в туристичних заходах, він разом із сином має намір відвідати Італію та його матір - відповідача ОСОБА_2 , яка проживає в м. Модена Італія. Посилаючись на зазначені вище обставини, позивач просив визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ним - батьком ОСОБА_1 , та надати йому дозвіл на виїзд разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон України до м. Модена Італія, для відвідування матері ОСОБА_4 з метою його лікування та оздоровлення, а також туристичних заходів.

Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу такого висновку.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, встановлених у статях 175 і 177 ЦПК України.

Зазначену позовну заяву ОСОБА_1 подано без додержання вимог встановлених п.п.2, 4, 5 ч.3 ст.175, ч.4 ст.177 ЦПК України, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Позивачем ОСОБА_1 у вступній частині позовної заяви зазначено місце проживання відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , тоді як в описовій та прохальній частині позовної заяви позивачем зазначено місце проживання відповідача м. Модена Італія.

Отже, позивачу ОСОБА_1 необхідно зазначити в позовній заяві фактичне місце проживання чи перебування відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до п.п.4, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ним та надати йому дозвіл на виїзд разом із сином за кордон України до м. Модена Італія, для відвідування матері ОСОБА_4 з метою його лікування та оздоровлення, а також туристичних заходів.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Окрім вищенаведеного, слід звернути увагу позивача на нормативно-правові акти України, які регулюють відносини з приводу надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу другого з батьків.

Так, Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до п.п.1 п.4 вказаних Правил виїзд за межі України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.3 Конвенції Об`єднаних націй Про права дитини (ратифікованої Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

З аналізу положень ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», вбачається, що даною нормою передбачена можливість ухвалення судом рішення про надання дозволу на одноразовий виїзд за кордон особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку. Такі поїздки можуть мати разовий характер з певним часовим проміжком перебування, у тому числі у відповідній державі.

Дозвіл на виїзд дитини за межі України без згоди батька не позбавленого батьківських прав надається кожного разу окремо (тобто на кожен раз), при цьому в дозволі зазначається країна, місце перебування та строк, на який дитина буде знаходитися за кордоном.

З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. В умовах воєнного стану виїзд за кордон дитини, що не досягла 16-ти річного віку дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів).

Тимчасовий виїзд дитини за кордон на підставі рішення суду передбачений законодавством та має відповідати найкращим інтересам дитини. Відповідний дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

При розгляді судами такої категорії справ, суд має визначити відповідний часовий проміжок перебування дитини у цій державі, визначити надання одноразового дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу одного із батьків з визначенням його початку і закінчення, а не на виїзд без визначення проміжку часу, дослідити докази необхідності виїзду дитини за кордон та обґрунтування терміну виїзду.

Відповідно до цілей Гаазької конвенції, суть якої полягає у тому, що один із батьків не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини або переміщення дитини на необмежений час у інше місце, зокрема, вивозити її в іншу державу або не повертати дитину до держави її постійного місця проживання.

Однак, позивач ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах не вказав певний проміжок часу перебування за кордоном та повернення дитини в Україну, не зазначив хто супроводжуватиме дитину за кордоном, а просить лише надати йому дозвіл разом із сином на в`їзд до м. Модена Італія, не зазначив конкретної адреси місця перебування дитини за межами України та не надав доказів на підтвердження повернення дитини на територію України, не зазначив та не надав доказів щодо умов проживання.

Окрім того, позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві не зазначено доказів, що підтверджують ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 дійсно перебуває в м. Модена Італія та в добровільному порядку не надає дозволу на виїзд дитини за кордон. Водночас позивачем не надано доказів, що він звертався до матері дитини із пропозицією надати дозвіл на виїзд сина до Італії, а остання відмовила у наданні дозволу, а також відсутні докази про те чи взагалі відповідач обізнана щодо наміру батька разом із дитиною виїхати до Італії.

За вимогами Сімейного Кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства» питання про тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька повинно бути розглянуто по-перше органом опіки та піклування, а у разі його не вирішення або невиконання цього рішення одним з батьків дитини, у судовому порядку.

Також слід зазначити, що оскільки спір між батьками про виїзд дитини за кордон та визначення місця проживання дитини належить до категорії спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, то відповідно до ч.4 ст.19 СК України участь органу опіки та піклування у розгляді цих справ є обов`язковою.

На підставі ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування має надати письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних від батьків дітей, з приводу обґрунтування як доцільності виїзду та визначення місця проживання дитини, так і заперечень другого з батьків.

Однак позивачем не зазначено у позовній заяві чи звертався він до органу опіки та піклування з питанням про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на виїзд дитини за межі України. У матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи від органу опіки та піклування (висновок, рекомендації) щодо визначення місця проживання дитини та про надання згоди на тимчасовий виїзд за межі України неповнолітньої дитини чи про відмову у цьому.

У відповідності до вимог ч.4 ст.177 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач пред`являючи позов з двома вимогами немайнового характеру не додав до позовної заяви документів, які свідчать про оплату ним судового збору в необхідному розмірі.

В силу приписів ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», зі змінами та доповненнями, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» №2710-IХ передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - становить 2684 гривень.

Відповідно до п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подачу позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1073 грн 60 коп.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», зі змінами та доповненнями, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивачу необхідно доплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру та додати документи, що підтверджують його сплату.

За таких обставин згідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя

П о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Казанківської селищної ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком та надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон, - залишити без руху.

Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків, а саме:

1. подати позовну заяву у новій редакції, яка повинна відповідати вимогам ЦПК України, в якій зазначити: місце проживання чи перебування відповідача; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

2. доплатити судовий збір в розмірі 1073 грн 60 коп. на р/р UA568999980313131206000014412, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 37992030, Код класифікації доходів 22030101, Отримувач коштів: Миколаїв.ГУК/тг смт. Казанка/22030101.

Оригінал квитанції про сплату судового збору надати до Казанківського районного суду Миколаївської області.

У випадку невиконання вимог ухвали у зазначений строк заява вважатиметься неподаною і буде повернена позивачу.

На ухвалу в частині, що стосується зобов`язання зі сплати судового збору може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Дата складення ухвали - 13.11.2023 року.

Суддя І.П. Сябренко