Рішення № 114905212, 15.11.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9603/23

Провадження № 2-адр/201/3/23

ДРДАТЕОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15листопада 2023року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Котовича Микити Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням суду від 20.10.2023 адміністративний позов задоволено. Постанову №1057 про накладення адміністративного стягнення від 08.08.2023 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 163-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 163-15 КУпАП закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 536,80 грн.

26.10.2023 представником позивача адвокатом Котовичем М.О. подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування суми понесених позивачем витрат, за змістом якої сторона позивача просить стягнути 7000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Басова О.Б. 07.11.2023 надав письмові заперечення на заяву, у якій заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу, просив їх зменшити, або заяву залишити без розгляду, у зв`язку із пропуском строку на подання доказів витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У свою чергу, особливості постановлення додаткового судового рішення врегульовано статтею 252 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відтак, однією із підстав для ухвалення додаткового судового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Станом на день ухвалення рішення у даній адміністративній справі в матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, тому питання про відшкодування правової допомоги судом не було вирішене.

Враховуючи те, що за змістом позовної заяви представником позивача зазначено про те, що документи, які підтверджують витрати будуть надані суду згодом, у визначений законом строк, після прийняття рішення у справі, суд вважає, що стороною позивача дотримано вимог ч. 7 ст. 139 КАС України, відтак, наявні підстави для вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в разі вирішенні питання про відшкодування позивачам витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід враховувати положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою врегульовано правила розподілу судових витрат, до яких окрім інших віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача подано договір про надання професійної правничої допомоги від 28.07.2023 № 28/07/23, яким передбачено, що сплата узгодженого сторонами гонорару здійснюється згідно із додатком до договору № 2 (звіту про правничу допомогу), акт прийому-передачі надання правничої допомоги , яким сторони підписали, що розмір гонорару адвоката становить 7000,00 грн.

Дослідженими матеріалами справи встановлено, що перелік виконаних правничих послуг відповідає тим діям, які вчинялися у справі.

Доказів фактичної оплати вказаної суми за надання правової допомоги суду не надано, однак вказана обставина не є підставою для відмови у стягненні таких витрат на правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1вищевказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього ж Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.05.2021р. по справі №910/7586/19 час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року по справі №160/6899/20.

З урахуванням зазначеного та розрахунку витрат часу зазначеного представником позивача, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00грн. є непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 3500,00 грн., оскільки саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.132,134,139,252 КАС України, суддя,

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Котовича Микити Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Стягнути зарахунок бюджетнихасигнувань Головногоуправління Державноїподаткової службиу Дніпропетровськійобласті вкористь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3500,00грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду (ч. 4 ст.286 КАС України).

Датою ухвалення додаткового судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч.5 ст.250 КАС України).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Наумова