Рішення № 114904078, 13.11.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1228/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Тайтен Машинері Україна,

код ЄДРПОУ 38379774, вул. Машинобудівників, 1, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162,

Відповідач: Приватне підприємство ТТ-Нафта,

код ЄДРПОУ 37021932, вул. Робоча, 6, м. Чернігів, 14001,

Предмет спору: про стягнення 269 196,34 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тайтен Машинері Україна звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства ТТ-Нафта, у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 269 196,34 грн, з яких 96 156,00 грн основного боргу, 90 960,21 грн пені, 40 155,07 грн 19% річних та 41 924,96 грн інфляційних втрат.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 12.09.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Копію ухвали суду від 12.09.2023 відповідач отримав 15.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400057790115, а отже останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 02.10.2023.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору № 22101-ЗЧ в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 96 156,00 грн, в зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 90 960,21 грн пені, 40 155,17 грн - 19 % річних, 41 924,96 грн інфляційних втрат.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив на позов у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

02.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тайтен Машинері Україна (далі Постачальник) та Приватним підприємством ТТ-Нафта (далі Покупець) укладено договір поставки № 22101-ЗЧ поставки запасних частин (далі Договір) (а.с. 18-25).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити запасні частини, мастильні матеріали та супутні товари до сільськогосподарської техніки (далі товар), покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня 2021 року. Якщо за десять днів до закінчення строку дії даного договору жодні зі сторін не повідомить іншу сторону рекомендованим листом про розірвання договору, строк дії даного договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно (п. 2.1, 2.2 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору товар надається покупцю на складі постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати зарахування на поточний рахунок постачальника 100 % загальної вартості товару, якщо інше не передбачено специфікацією до цього договору.

Факт поставки товару засвідчується видатковою накладною, яка підписана повноважними представниками та скріплена печатками сторін. При підписанні видаткової накладної та отриманні поставленого товару, уповноважений представник покупця повинен передати уповноваженому представнику постачальника відповідну довіреність на одержання цінностей. Така довіреність повинна містити, окрім іншого, найменування сторін, застереження про право на одержання цінностей за цим договором, печать та підпис керівника покупця (п. 3.6 Договору).

Пунктом 3.8.2 Договору щодо поставки партії товару в сумі, що перевищує 10000,00 грн визначено, що в специфікаціях вказується найменування і код товару по каталогу підприємства-виробника, кількість, ціна, умови і терміни оплати, погодженої сторонами партії товару.

Згідно п. 3.8.3 Договору датою поставки партії товару вважається дата видаткової накладної постачальника на окрему партію товару згідно Специфікації.

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна сума цього договору складається з сумарної вартості всіх поставок, що здійснюються в рамках даного договору і включає ПДВ.

За умовами п. 5.1 Договору покупець зобов`язаний здійснити оплату товару на умовах 100% передплати за замовлену партію товару згідно рахунка постачальника, якщо інше не передбачено Специфікацією до цього Договору.

Згідно п. 5.3 Договору при проведенні поставки з відстроченням оплати, про що сторони укладають Специфікацію до цього Договору, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару після його поставки, в строк, зазначений у відповідній Специфікації до цього Договору.

Згідно п. 5.4 Договору якщо товар поставлено без попередньої оплати, а специфікацію про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару протягом трьох банківських днів з дати поставки товару, вказаної в видатковій накладній.

Розрахунок проводиться шляхом перерахування суми вартості товару в безготівковому порядку в гривнях на поточний рахунок постачальника, вказаний в розділі 11 цього договору (п. 5.5 Договору).

Пунктом 5.6 Договору сторони визначили, що в разі наявності заборгованості у покупця за поставлені товари, кошти, які поступають на розрахунковий рахунок постачальника, зараховуються в рахунок погашення такої заборгованості згідно хронологічного порядку її виникнення та до повного її погашення, незалежно від призначення платежів у платіжному дорученні.

Згідно п. 5.7 Договору при оплаті товару покупець в платіжному дорученні повинен вказувати реквізити даного договору, як підставу для оплати.

У випадку прострочення термінів оплати ( у т. ч. кожного з платежів) встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період нарахування пені). Пеня нараховується за весь період прострочення аж до моменту фактичної оплати всієї суми заборгованості. Період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком, визначеним ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (п. 8.1 Договору).

Відповідно до п. 8.2 Договору, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони домовилися, що у разі прострочення термінів оплати (у т. ч. кожного з платежів), встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує продавцю 19 % річних від простроченої суми та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 11.7 Договору сторони домовились, що до правовідносин сторін, пов`язаних з укладанням, виконанням цього договору та/або сплатою штрафних санкцій згідно Договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

02.11.2021 між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору (а.с. 26).

Згідно п. 1.1 Додатку № 1 до Договору сторони визначили, що в межах терміну дії цього Додатку постачальник зобов`язується поставити запасні частини, мастильні матеріали та супутні товари до сільськогосподарської техніки (далі товар). Товар надається покупцю на складі постачальника протягом 5 робочих днів з дати зарахування на поточний рахунок постачальника 100 % загальної вартості товару, якщо інше не передбачено Специфікацією до цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Додатку № 1 товар, в межах дії цього Додатку до Договору, постачається на умовах відстрочки платежу і товарного кредиту (у випадках, визначених цим Додатком). Покупець зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого товару згідно із Договором та цим Додатком протягом 10 календарних днів з дня отримання відповідного товару

Цей додаток вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків між сторонами до повного взаєморозрахунку сторін. В будь-якому випадку, оплата за отриманий товар має бути здійснена покупцем в повному обсязі до 30 листопада поточного року, в якому товар був отриманий покупцем. У разі отримання товару в період з 01 по 31 грудня, оплати за отриманий товар повинна бути здійснена протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару (п. 2 Додатку № 1 до Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 320 688,00 грн по видатковим накладним № 37558 від 02.11.2021 на суму 137 232,00 грн, № 3696 від 23.02.2022 на суму 183 456,00 грн, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 27, 28).

Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Позивачем зазначено у позовній заяві про оплату відповідачем видаткової накладної № 37558 від 02.11.2021 платіжним дорученням № 5308 від 10.11.2021 на суму 137 232,00 грн.

Також позивачем вказано про часткову оплату відповідачем видаткової накладної № 3696 від 23.02.2022 платіжними дорученнями у період з 14.09.2022 по 10.05.2023 на суму 87 300,00 грн.

В якості доказів оплати позивачем надано виписку по рахунку за період 01.01.2021 по 03.07.2023.

Відповідач в обумовлений строк не розрахувався за поставлений по Договору товар в повному обсязі.

Звертаючись до суду, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару по Договору № 22101-ЗЧ в сумі 96156,00 грн, а тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення 90 960,21 грн пені, 40 155,17 грн 19% річних та 41 924,96 грн інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, 02.11.2021 між сторонами укладено спірний договір поставки запасних частин та Додаток № 1 до спірного Договору, які вступають в дію з моменту підписання та діють до 31 грудня 2021 року.

За умовами п. 5.4 Договору якщо товар поставлено без попередньої оплати, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару протягом трьох банківських днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній.

За умовами п. 1.3 Додатку № 1 до Договору товар, в межах дії цього Додатку до Договору, постачається на умовах відстрочки платежу, покупець зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого товару протягом 10 календарних днів з дня отримання товару.

Позивач поставив відповідачу товар масло гідротрансмісійне та масло моторне на загальну суму 320 688,00 грн згідно видаткових накладних № 37558 від 02.11.2021 та № 3696 від 23.02.2022.

Отже, з урахуванням п. 1.3 Додатку № 1 до Договору, видаткова накладна № 37558 від 02.11.2021 (товар поставлено в межах дії спірного додатку з 02.11.2021 до 31.12.2021) мала бути оплачена відповідачем протягом 10 календарних днів з дня отримання товару, тобто до 12.11.2021.

Враховуючи, що поставка позивачем товару по видатковій накладній № 3696 від 23.02.2022 здійснена вже після закінчення строку дії Додатку № 1 до Договору, який визначений у пунктах 1.3 та 2 спірного додатку до 31.12.2021, відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар за умовами п. 5.4 Договору протягом 3 банківських днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній, тобто до 28.02.2022.

Прострочення виконання зобов`язань по оплаті отриманого товару по видатковій накладній № 3696 починається з 01.03.2022.

Як зазначає позивач, відповідач в обумовлений строк та в повному обсязі оплату за отриманий товар по видатковій накладній № 3696 не здійснив.

Щодо наданих позивачем доказів проведених відповідачем оплат суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивачем зазначено про оплату товару в повному обсязі по видатковій накладній № 37558 від 02.11.2021 в сумі 137 232,00 грн та часткове виконання відповідачем зобов`язання по оплаті отриманого товару по видатковій накладній № 3696 від 23.02.2022 в загальній сумі 87 300,00 грн з порушенням строку оплати та в якості доказів оплати надано виписку банку за період з 01.01.2021 по 03.07.2023, згідно якої відповідачем було проведено наступні оплати, які позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості по спірному договору:

-10.11.2021 137 232,00 грн з призначенням платежу за масло згідно рах. № 64511 від 25.10.2021,

- 14.09.2022 10 000,00 грн з призначенням платежу за масло згідно рах № 64511 від 25.10.2021,

- 30.09.2022 8300,00 грн з призначенням платежу за масло згідно договору,

- 12.10.2022 8700,00 грн з призначенням платежу за масло згідно договору

- 27.10.2022 9000,00 з призначенням платежу за масло згідно договору,

- 09.11.2022 9000,00 грн з призначенням платежу за масло згідно договору,

-07.12.2022 9000,00 грн з призначенням платежу за масло згідно договору,

- 27.12.2022 9000,00 грн з призначенням платежу за масло згідно договору,

- 16.01.2023 10 300,00 грн з призначенням платежу за масло згідно договору,

- 07.03.2023 5000,00 грн з призначенням платежу за масло згідно договору,

-10.05.2023 9000,00 грн з призначенням платежу за масло згідно договору.

Також у виписці банку зазначено про проведену 05.03.2021 оплату відповідачем в сумі 213 429,36 грн з призначенням платежу за масло згідно рах. № 7849, № 7538 від 03.03.2021, 04.03.2021.

Отже, платежі від 10.11.2021 в сумі 137 232,00 грн з призначенням платежу за масло згідно рах. № 64511 від 25.10.2021 та від 14.09.2022 в сумі 10 000,00 грн з призначенням платежу за масло згідно рах № 64511 від 25.10.2021 проведені відповідачем за взаємовідносинами сторін з поставки товару, які виникли раніше (дата рахунків 25.10.2021), ніж укладено спірний договір (02.11.2021).

Крім того, 05.03.2021 відповідачем проведено оплату в сумі 213 429,36 грн з призначенням платежу за масло згідно рах. № 7849, № 7538 від 03.03.2021, 04.03.2021.

З наведеного вбачається наявність інших господарських відносин між сторонами.

Частиною 3 ст. 631 Цивільного кодексу України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Разом з тим, з аналізу спірного договору поставки не вбачається встановлення сторонами умов застосування даного договору до відносин, які виникли до його укладення.

Отже, позивачем не доведено обставин, що оплати 10.11.2021 в сумі 137 232,00 грн (яка хоча і не є предметом розгляду у даній справі) та 14.09.2022 в сумі 10 000,00 грн здійснені відповідачем саме за спірним Договором.

Позивачем зазначено про наявність заборгованості в сумі 96 156,00 грн за видатковою накладною № 3696 від 23.02.2022.

За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, враховуючи приписи ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що заявлення позивачем до стягнення меншої суми заборгованості (на 147 232,00 грн) ніж та, що підтверджується наданими доказами, є диспозитивним правом позивача і не тягне за собою жодних негативних наслідків для відповідача.

Відповідач доказів оплати заборгованості за поставлений товар суду не надав.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за поставлений товар у встановлений у Договорі строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 96 156,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару по Договору № 22101-ЗЧ, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 90 960,21 грн за період з 01.03.2022 по 30.08.2023.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір нарахування пені надано сторонам ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Пунктом 8.1 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення термінів оплати ( у т. ч. кожного з платежів) встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період нарахування пені. Пеня нараховується за весь період прострочення аж до моменту фактичної оплати всієї суми заборгованості. Період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком, визначеним ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У пункті 11.7 Договору сторони домовились, що до правовідносин сторін, пов`язаних з укладанням, виконанням цього договору та/або сплатою штрафних санкцій згідно Договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Отже, сторони передбачили в Договорі інший строк нарахування пені за порушення терміну оплату товари, ніж обумовлено нормами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строк.

Згідно наданого розрахунку, позивачем нараховано пеню за період з 01.03.2022 по 13.09.2022 з суми боргу 183 456,00 грн, за період з 14.09.2022 по 29.09.2022 з суми боргу 173 456,00 грн, за період з 30.09.2022 по 11.10.2022 з суми боргу 165 156,00 грн, за період з 12.10.2022 по 26.10.2022 з суми боргу 156 456,00 грн, за період з 27.10.2022 по 08.11.2022 з суми боргу 147 456,00 грн, за період з 09.11.2022 по 06.12.2022 з суми боргу 138 456,00 грн, за період з 07.12.2022 по 26.12.2022 з суми боргу 129 456,00 грн, за період з 27.12.2022 по 15.01.2023 з суми боргу 120 456,00 грн, за період з 16.01.2023 по 06.03.2023 з суми боргу 110 156,00 грн, за період з 07.03.2023 по 09.05.2023 з суми боргу 105 156,00 грн, за період з 10.05.2023 по 30.08.2023 з суми боргу 96 156,00 грн.

Як вбачається з наданого розрахунку позивачем зазначено про зменшення суми основного боргу 14.09.2022 на суму 10 000,00 грн. Однак документально вказані обставини позивачем не підтверджені.

Відповідачем обставин наявності станом на 14.09.2022 боргу в сумі 173 456,00 грн не спростовано, контррозрахунку пені не надано.

За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За таких обставин, суд вважає, що здійснення нарахування пені на суму боргу меншу (на 10 000,00 грн) ніж та, що підтверджується наданими доказами, є диспозитивним правом позивача і не тягне за собою жодних негативних наслідків для відповідача.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність врахування зменшення позивачем основного боргу на 10 000,00 грн та застосування для розрахунку пені за період з 14.09.2022 по 29.09.2022 суми 173 456,00 грн.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, дійшов висновку про правомірне її нарахування.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 19 % річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача 40 155,17 грн 19 % річних за період з 01.03.2022 по 30.08.2023 та 41 924,96 грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року по липень 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Пунктом 8.2 Договору, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони домовилися, що у разі прострочення термінів оплати (у т. ч. кожного з платежів), встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує продавцю 19 % річних від простроченої суми та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку 19 % річних нараховані за період з 01.03.2022 по 13.09.2022 з суми боргу 183 456,00 грн, за період з 14.09.2022 по 29.09.2022 з суми боргу 173 456,00 грн, за період з 30.09.2022 по 11.10.2022 з суми боргу 165 156,00 грн, за період з 12.10.2022 по 26.10.2022 з суми боргу 156 456,00 грн, за період з 27.10.2022 по 08.11.2022 з суми боргу 147 456,00 грн, за період з 09.11.2022 по 06.12.2022 з суми боргу 138 456,00 грн, за період з 07.12.2022 по 26.12.2022 з суми боргу 129 456,00 грн, за період з 27.12.2022 по 15.01.2023 з суми боргу 120 456,00 грн, за період з 16.01.2023 по 06.03.2023 з суми боргу 110 156,00 грн, за період з 07.03.2023 по 09.05.2023 з суми боргу 105 156,00 грн, за період з 10.05.2023 по 30.08.2023 з суми боргу 96 156,00 грн.

Як вже висновувалось судом вище, для розрахунку 19 % річних за період за період з 14.09.2022 по 29.09.2022 застосовується саме заявлений позивачем розмір у 173 456,00 грн.

За перерахунком суду, розмір 19 % річних через допущену позивачем арифметичну помилку складає 40 155,15 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення 19% річних підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляційні втрати нараховані за період з березня по серпень 2022 року на суму боргу 186 456,00 грн, за вересень 2022 року на суму боргу 173 456,00 грн, за жовтень 2022 року на суму боргу 156 456,00 грн, за листопад 2022 року на суму боргу 138 456,00 грн, за грудень 2022 року на суму боргу 129 456,00 грн, за лютий 2023 року на суму боргу 110 156,00 грн, за період з березня по квітень 2023 року на суму боргу 105 156,00 грн, за період з травня по липень 2023 року на суму боргу 96 156,00 грн.

З огляду на попередні висновки суду, для розрахунку інфляційних втрат за вересень 2022 року застосовується сума 173 456,00 грн.

Суд, здійснивши перевірку інфляційних втрат, дійшов висновку про їх правомірне нарахування.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з позовною заявою було заявлено вимогу майнового характеру, яка становила 269 196,34 грн, тобто позивач мав сплатити судовий збір за подання даної позовної заяви у розмірі 4037,95 грн.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4150,00 грн. згідно платіжної інструкції № 2109 від 10.04.2023.

Отже, сума переплати позивачем судового збору становить 112,05 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір).

Оскільки відповідне клопотання щодо повернення судового збору, сплаченого при поданні позову, від позивача до суду не надходило, тому підстави для повернення останньому судового збору цим рішенням суду відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача з урахуванням задоволених позовних вимог, становить 4037,95 грн.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ТТ-Нафта (код ЄДРПОУ 37021932, вул. Робоча, 6, м. Чернігів, 14001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тайтен Машинері Україна (код ЄДРПОУ 38379774, вул. Машинобудівників, 1, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162) заборгованість у сумі 96156,00 грн, пеню в сумі 90 960,21 грн, інфляційні втрати в сумі 41 924,96 грн, 19 % річних в сумі 40 155,15 грн та 4037,95 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун