Рішення № 114904070, 26.10.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1328/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

Позивач: Power Provision Limited,

22, Біллет Хай Стріт, Тонтон, Сомерсет, Великобританія, TA1 3NG

Представник позивача: Адвокат Чернікова Олена Сергіївна,

РНОКПП НОМЕР_1 , пров. Лабораторний, 3, м. Київ, 01133

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Інтеграл»,

код ЄДРПОУ 21979146, вул. Пирятинська, буд. 14, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Предмет спору: про стягнення 50 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 828 430,00 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Чернікова О. С., адвокат;

від відповідача: Пахомов Ю. О., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Power Provision Limited звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Інтеграл», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 50 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.09.2023 еквівалентно 1 828 430,00 грн, з яких 30 000,00 доларів США заборгованості з повернення фінансової позики та 20 000,00 доларів США відсотків за фактичне користування позикою.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25.09.2023 (з урахуванням ухвали суду від 06.10.2023) прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 26.10.2023 о 10:00 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

26.10.2023 відповідач подав до суду заяву, у якій визнає позовні вимоги в повному обсязі.

У підготовчому засіданні 26.10.2023 суд розглянув заяву відповідача про визнання позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У підготовчому засіданні 26.10.2023 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №2/2005 від 30.11.2005 та змін до нього в частині повернення фінансової позики та сплати відсотків у встановлений термін.

Відповідач визнає позовні вимоги у розмірі 50 000,00 доларів США, про що подав відповідну заяву про визнання позову.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

30.11.2005 між Фірмою «Power Provision Limited» (далі - Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Інтеграл» (далі - Позичальник) було укладено договір №2/2005 (далі - Договір) (а.с. 9-13).

Відповідно до п. 1.1 Договору Позикодавець згідно з умовами цього Договору надає Позичальнику фінансову позику у сумі 1 200 000,00 доларів США строком на 3 роки та 1 день - з 16.12.2005 по 17.12.2008 з оплатою 11% річних.

Сторони погодились, що строк надання фінансової позики, нарахування процентів за цим Договором здійснюється за кількість календарних днів використання фінансової позики, виходячи з фактичних 365 календарних днів у році. При цьому день надання фінансової позики та день її повернення Позикодавцю вважаються одним днем (п.2.2. Договору).

За умовами п. 4.1 Договору Позикодавець зобов`язується перерахувати Позичальнику вказану у пункті 1.1 Договору суму 1 200 000,00 доларів США у безготівковій формі на рахунок окремими траншами в узгоджені сторонами строки у відповідності з затвердженим графіком.

Цей Договір набуває чинності з моменту реєстрації у Головному управлінні Національного Банку України по м. Києву та Київській області і діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 8.1 Договору).

Договір був зареєстрований Головним управлінням Національного Банку по м. Києву і Київській області, про що видано реєстраційне свідоцтво №4845.

Надалі сторонами неодноразово вносились зміни до Договору щодо терміну повернення наданої фінансової позики.

31.12.2022 сторонами укладено зміни до Договору, відповідно до яких:

- п. 1.1 Договору викладено у такій редакції: Позикодавець згідно з умовами цього Договору надає Позичальнику фінансову позику у сумі 1 200 000,00 доларів США до 01.10.2025 з оплатою 11% річних;

- п. 5.1 Договору викладено у такій редакції: Використовувати фінансову позику на вказані у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаної фінансової позики та оплату нарахованих відсотків частинами за наступним графіком, зокрема у термін до 01.01.2023 сплатити суму основного боргу у розмірі 30 000,00 доларів США та суму відсотків у розмірі 20 000,00 доларів США.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань з повернення частини фінансової позики у розмірі 30 000,00 доларів США та зі сплати відсотків у розмірі 20 000,00 доларів США, позивач направив на адресу відповідачу вимогу від 15.08.2023 про негайне погашення заборгованості у сумі 50 000,00 доларів США.

Доказів сплати позивачу заборгованості у розмірі 50 000,00 доларів США відповідач суду не надав, натомість у поданій ним заяві визнав існування цієї заборгованості.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не повернув позивачу надану фінансову позику, а також не сплатив відсотки за її користування, враховуючи приписи ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з повернення позики у розмірі 30 000,00 доларів США та заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 20 000,00 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

За подання позовної заяви позивач згідно з платіжною інструкцією №67103636 від 20.09.2023 сплатив 27 426,45 грн судового збору.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 13 713,22 грн.

Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 13 713,23 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 130, 185, 191, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Інтеграл» (код ЄДРПОУ 21979146, вул. Пирятинська, буд. 14, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) на користь Power Provision Limited (22, Біллет Хай Стріт, Тонтон, Сомерсет, Великобританія, TA1 3NG) 50 000,00 доларів США та 13 713,23 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Повернути Power Provision Limited (22, Біллет Хай Стріт, Тонтон, Сомерсет, Великобританія, TA1 3NG) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 13 713,22 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №67103636 від 20.09.2023.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду є підставою для повернення сплаченої суми судового збору з державного бюджету.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України повне рішення складено 13.11.2023.

Суддя В. В. Шморгун