Рішення № 114901659, 13.11.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17971/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), за результатом розгляду якого, позивач просить суд:

Визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 ) щодо не нарахування та несплати додаткової грошової винагороди, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у сумі пропорційно до кількості днів проходження лікування бойового травмування ОСОБА_1 з 31.01.2023 року по 09.05.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін мені Героя України полковника ОСОБА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну йому додаткову грошову винагороду за період проходження лікування у розмірі 58808 грн. 21 коп. пропорційно до кількості днів проходження лікування бойового травмування ОСОБА_1 з 18.04.2023 року по 09.05.2023 року, у порядку відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 прикордонний загін мені Героя України полковника ОСОБА_2 ) моральну шкоду в розмірі 500 000 грн 00 коп (п`ятсот тисяч гривень 00 коп), завдану ОСОБА_3 .

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 неправильно було розраховано та відповідно сплачено збільшену 100 000 грн. додаткової грошової винагороди, що є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, за весь період проходження позивачем лікування. Фактично сплачена сума додаткової грошової винагороди не відповідає терміну проходження позивачем лікування, завершальним етапом якого є військово-лікарська комісія.

Ухвалою суду від 14.08.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.09.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно з яким відповідач не визнає позов у повному обсязі. Представник відповідача зазначає, що позивач закінчив лікування 17.04.2023 року. Саме по цей час йому нарахована та виплачена додаткова грошова винагорода, передбачена п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 грн. пропорційно до кількості днів проходження лікування бойового травмування

28.09.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) від 29.05.2023 року № 267-ОС «Про особовий склад», ОСОБА_1 проходить військову службу в лавах Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - водієм транспортної групи відділення технічного забезпечення прикордонної застави охорони та логістичного, забезпечення прикордонної комендатури інженерного облаштування.

Згідно з актом розслідування нещасного випадку (випадку смерті) № 72-23 від 26.02.2023 року, підтверджено, що 31.01.2023 року з позивачем стався нещасний випадок внаслідок протиправних дій невстановлених осіб в умовах військової агресії з боку російської федерації, які вчинені на території України шляхом застосування зброї. Діагноз відповідно до долучених довідок вибухова травма, акубаротравма.

Відповідно до виписного епікризу № 499, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 у період з 03.02.2023 року по 10.02.2023 року.

Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1932/2022, ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» у період з 16.02.2023 року по 23.03.2023 року. За результатами лікування рекомендоване: Спостереження лікаря та рекомендоване направлення на ВЛК.

З 23.03.2023 року по 17.04.2023 року ОСОБА_1 перебував у медичній роті ВЧ НОМЕР_1 . Відповідно до Журналу реєстрації стаціонарних хворих від 10.07.2022 № 41, позивач перебував у медичній роті до 17.04.2023. Таким чином, 17.04.2023 ОСОБА_1 закінчив лікування.

Згідно з наказом начальника ВЧ НОМЕР_1 від 19.04.2023 року № 100-НВ, позивач вибув у службове відрядження на ділянку НОМЕР_4 прикордонного загону до м. Суми з 20.04.2023 року, з метою проведення інженерних робіт.

В подальшому, з 24.04.2023 року по 08.05.2023 року позивач проходив лікування в КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 597 від 08.05.2023 року.

Згідно з довідкою ВЛК від 09.05.2023 року № 1482, ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби (рекомендовано призначати на посади у тилових підрозділах частини).

Згідно з частиною дев`ять статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII), військовослужбовці це особи, які проходять військову службу.

У статті 1-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XІІ) визначено, що законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

У пунктах 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Згідно з Інструкцією «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, з 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, термін дії якого продовжено і на теперішній час.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» і від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі постанова № 168).

Пунктом 1 постанови № 168 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

01 квітня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України № 400, внесено зміни до зазначеної постанови № 168, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.

Аналогічні положення містяться й у пункті 7 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», прийнятому на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 грн. винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Суд встановив, що у період з 18.04.2023 року по 09.05.2023 року ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у сумі 100000,00 грн.

Разом з тим, як встановив вище суд, позивач перебував на лікуванні до 17.04.2023 року включно.

В подальшому, позивача, згідно з наказом начальника ВЧ НОМЕР_1 від 19.04.2023 року № 100-НВ, відряджено на ділянку НОМЕР_4 прикордонного загону до м. Суми з 20.04.2023 року, з метою проведення інженерних робіт.

Тобто, суд встановив, що позивач приступив до виконання своїх службових обов?язків на території, що відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2023 року №111, не входить до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Той факт, що позивач в подальшому перебував на лікуванні під час перебування у відрядженні та пройшов військово-лікарську комісію 09.05.2023 року, не змінює, на думку суду, кінцеву дату, з якою пов?язане право на отримання позивачем додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн., а саме: 17.04.2023 року, оскільки нормами чинного законодавства передбачено, що у період, за який особа має право отримати таку винагороду, включається час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, але не період, коли особа фактично закінчила лікування і приступила до виконання службових обов?язків, а потім знову відбула на лікування.

Таким чином, на думку суду, відсутні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн. з 18.04.2023 року по 09.05.2023 року, у порядку відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

З урахуванням викладеного, зазначена позовна вимога ОСОБА_1 не належить до задоволення, а вимога про стягнення моральної шкоди не належить до задоволення як похідна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд робить висновок що адміністративний позов ОСОБА_1 не належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,

Відповідач Військова частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (адреса; проспект Перемоги, 58, м. Лисичанськ, Луганська обл.., 93120; код ЄДРПОУ: 14321736).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 13.11.2023 року.

СуддяН.В. Бжассо

.