Ухвала суду № 114897402, 08.11.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"08" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1052/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: адвокат Дігуляр В.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» (вх. ГСОО № 2-1585/23 від 18.10.2023) про відстрочення виконання рішення по справі № 916/1052/23

за позовом: Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65110, м. Одеса, вул. Балківська, № 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» (65078, м. Одеса, вул. Терешкової, № 21, код ЄДРПОУ 32895136)

про стягнення 717 430,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2023 Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-2», в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 741414,25 грн.

13.06.2023 рішенням Господарського суду Одеської області позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 706 016 грн 04 коп та судовий збір в розмірі 10 590 грн 24 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

12.07.2023 Господарським судом Одеської області на виконання рішення суду від 13.06.2023 у справі № 916/1052/23 видано відповідний наказ.

11.09.2023 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 у справі №916/1052/23 з доданими до неї документами.

18.10.2023 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» надійшла заява (вх. № 2-1585/23) про відстрочення виконання судового рішення у справі, в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 по справі № 916/1052/23 на строк до 11.07.2024.

ТОВ «Мрія-2» в обґрунтування поданої до суду заяви про відстрочку виконання судового рішення, зазначає, що борг КП «Теплопостачання міста Одеси» виник у зв`язку з невиконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії № 3217 від 01.11.2006 в частині оплати вартості спожитої теплоенергії в листопаді 2021 року лютому 2023 року, тобто в період розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19 та в період введення воєнного стану в Україні.

Також заявник додає, що основним видом діяльності підприємства, за рахунок якого ТОВ «Мрія-2» сплачує орендну плату, податки, збори, комунальні платежі, заробітну плату є саме оздоровлення дітей в дитячому оздоровчому табору «Казковий» за адресою м. Одеса, вул. Костанді, 33, який в свою чергу використовує як допоміжне приміщення в життєдіяльності табору приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 92 б.

При цьому, заявник зауважує, що основним видом діяльності ТОВ «Мрія-2» є діяльність інших засобів тимчасового розміщування, а також інші види, відображені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, надання тимчасового або довгострокового житла в одномісних або загальних кімнатах, гуртожитках для студентів, сезонних робітників та інших осіб, що включає студентські гуртожитки, шкільні гуртожитки, робочі селища, пансіонати, залізничні спальні вагони, діяльність дитячого (оздоровчого) табору, тощо.

Враховуючи що дитячий оздоровчий табір «Казковий» за адресою м. Одеса, вул. Костанді, 33, фактично не працює починаючи з 2020 року з причин пандемії COVID-19, а потім з 2022 року у зв язку із російською збройною агресією проти України, що завдало істотної шкоди підприємству та призвело відповідно до неможливості своєчасного розрахунку не лише за послуги з теплопостачання, а також з орендної плати, сплати податків, комунальних платежів також по заробітній платі в зв`язку з чим більшість членів колективу відправлено у відпустку за власний рахунок.

На всіх об`єктах відсутні бомбосховища, що є основною вимогою на час воєнного стану для функціонування особливо стосовно дитячого оздоровчого табору «Казковий».

Заявник наголошує, що ФДМ України, як власник переданого в оренду майна, не надає жодних погоджень для проведення будь-яких робіт на території орендованих приміщень, в тому числі по забудові бомбосховища.

Підприємство також зверталось неодноразово до управління освіти, військової адміністрації, управління МЧС в Одеській області з проханням надати дозвіл на відкриття оздоровчого табору, однак жоден із них не зважується надати дозвіл у зв`язку з відсутністю на території табору та в радіусі 500 метрів будь-якого бомбосховища. Стосовно гуртожитку, заявник зазначає, що третина приміщень безоплатно передана для потреб, військової адміністрації.

В зв`язку із тим, що основним видом діяльності відповідача, за рахунок якого сплачується орендна плата, комунальні платежі, податки, збори, заробітна плата є оздоровлення дітей в дитячому оздоровчому таборі «Казковий» за адресою м. Одеса, вул. Костанді, 33, який не працює з вищевказаних обставин, та за рахунок гуртожитку за адресою вул. Героїв Крут 21, більша частка якого не використовується відповідачем з незалежних від відповідача обставин, відповідач вважає за необхідне звернутись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13 червня 2023 року у справі № 916/1052/23 на строк до одного року, а саме до 11.07.2024 року.

Посилаючись на положення п. 9.1. договору на постачання теплової енергії від 01.11.2006 № 5452 та ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торговельно-промислову палату», заявник також вказує, що введення на території України карантину та із російською збройною агресією проти України, є форс мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а отже з 12.03.2020 року відповідно до умов договору та чинного законодавства ТОВ «Мрія-2» звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором та виконання зобов`язання по сплаті послуг, наданих за договором відкладається до закінчення дії обставин непереборної сили закінчення карантину.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2023 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» (вх. ГСОО № 2-1585/23 від 18.10.2023) про відстрочення виконання судового рішення по справі № 916/1052/23, заяву призначено до розгляду в засіданні суду на "08" листопада 2023 року о 10:20 год.

В судовому засіданні 08.11.2023 представник відповідача підтримав подану ним заяву, стисло виклав свою правову позицію та обґрунтування, та просив задовольнити заяву в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 08.11.2023, не з`явився, повідомлявся належним чином шляхом направлення копії ухвали від 19.10.2023 на його офіційну електронну адресу, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» про відстрочення виконання рішення суду, дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Положеннями частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події; тощо. Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму відстрочення виконання рішення суду, так і строків відстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для відстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про відстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець пов`язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора. Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.

Безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Конституційний суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» наголошує, що за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, за висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду повинен встановити чи не порушає це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки.

Ризики від власної господарської діяльності не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Між тим, як випливає зі змісту заяви, в обґрунтування підстав для надання відстрочки виконання рішення суду відповідач посилається на неможливість своєчасного виконання рішення суду щодо сплати стягнутої суми заборгованості, оскільки відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані.

Виходячи з вищенаведеного, лише зазначення у клопотанні про скрутний фінансовий стан підприємства боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.

Також, боржник посилався на виникнення обставин непереборної сили та зазначав, що у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому збройною агресією, не працює дитячий оздоровчий табір «Казковий», де відповідач здійснював свою діяльність, зокрема, оздоровлення дітей, а гуртожиток за адресою вул. Героїв Крут, 21, не використовується відповідачем з незалежних від нього обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Суд зазначає, що відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що форс-мажорні обставини, зокрема введення карантину, а також військові дії, засвідчені відкритим та загальнодоступним листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, поширюються саме на правовідносини, що були предметом судового розгляду у даній справі, а також впливають у даному конкретному випадку на виконання ним зобов`язань за договором.

Саме по собі введення на території України карантину та воєнного стану не може бути обставиною, яка відтермінує виконання судового рішення, адже вказане не відповідатиме принципу правової визначеності та верховенства права.

Відносно посилання боржника щодо неможливості своєчасного розрахунку з орендної плати, сплати податків та виплати заробітної плати, у зв`язку з чим більшість членів колективу відправлено у відпустку за власний рахунок, суд зазначає, що зменшення штатної чисельності працівників, направлення у відпустку за власний рахунок є лише свідченням здійснення організації діяльності підприємства в особливий період. Водночас, підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Істотність обставин оцінює кожного разу суд.

Оцінюючи майновий стан суб`єкта господарювання при вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення, суду належить дотримуватись забезпечення балансу інтересів сторін спору.

Майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань та відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, хоча при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.

Заявляючи клопотання про відстрочку відповідач посилається на те, що здійснює діяльність із тимчасового або довгострокового розміщування, надання житла в одномісних або загальних кімнатах, гуртожитках, тощо, а також діяльність дитячого оздоровчого табору, а з початку введення карантину та повномасштабного вторгнення фінансовий стан суттєво погіршився. Відповідач надає фінансовий звіт за період 2021 року та за 2022 року.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на постачання теплової енергії відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на умови поставки.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Одне лише посилання заявника на складне фінансове становище, зупинення господарської діяльності підприємства відповідача та введення карантину або воєнного стану не є достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду. Економічна і політична ситуація у країні відображається не тільки на підприємство відповідача, а рівною мірою і на підприємство позивача.

Необхідність одночасного погашення заборгованості спровокована діями самого відповідача, а саме: порушення договірних умов, накопичення суми боргу, ігнорування звернень і претензій позивача.

При цьому, обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Також суд зазначає, що при вирішенні питання про надання розстрочення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідних платежів за укладеними з позивачем договорами.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідачем не надано суду достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення відповідачу виконання цього рішення.

Разом з тим, заявляючи про відстрочення виконання судового рішення, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження здатності виконати ним боргові зобов`язання протягом указаного строку. Так, відповідачем не надано суду інформації щодо джерел та розміру його можливих фінансових надходжень у період розстрочення для покриття боргу перед позивачем. Укладення договору з ТОВ «Будівельна компанія «Мега Шаг» про встановлення та облаштування модульної захисної споруди цивільного захисту на 100 осіб, не переконання суду, не свідчить про отримання в подальшому дозволу на початок роботи дитячого оздоровчого закладу.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі «Трихліб проти України», заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі «Іммобіліаре Саффі проти Італії», заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).

В рішенні у справі «Анацький проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п.1 ст.6 Конвенції та ст. 1Протоколу №1 їх практичного змісту.

Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 були порушені. («Анацький проти України». N 10558/03, пп.22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).

Отже, внаслідок тривалого невиконання рішення суду, порушуються права стягувача у виконавчому провадженні та вимоги ст.124 Конституції України, 3акону України «Про виконавче провадження», ст.6 Конвенції, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, що може призвести до завдання збитків державі.

Складне фінансове становище ТОВ «Мрія-2», яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочки виконання рішення, відповідачем не надано, згоди позивача на відстрочку виконання рішення суду відповідачем не отримано. Наявність дебіторської та кредиторської заборгованості не звільняє відповідача від виконання свого обов`язку.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, які заявник повинен довести суду відповідно до ст. 74 ГПК України.

Суд доходить висновку, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається ТОВ «Мрія-2», лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.

Отже, суд вважає, що в даному випадку відповідач належними та допустимими доказами не довів наявності виняткових обставин достатніх в сукупності для відстрочення виконання рішення суду по даній справі, а тому підстав для задоволення заяви немає.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» (вх. ГСОО № 2-1585/23 від 18.10.2023) про відстрочення виконання рішення по справі № 916/1052/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 08.11.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 13.11.2023.

Суддя О.В. Цісельський