Рішення № 114897180, 02.11.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023 Справа № 914/1219/23

За позовом: Публічного акціонерного товариства Укрнафта, м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс - Галичина, м.Дрогобич Львівської області

про: зобов`язання повернути нафтопродукти передані за договором комісії №05.1/21-К від 24.01.2017 в загальній кількості 9777,376 тон

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: Н.В. Григор`єва представник

Від відповідача: Т.В.Стефак, Б.Р.Петрінець представники

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023, справу №914/1219/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 20.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.05.2023.

Ухвалами від 11.05.2023 та від 01.06.2023 розгляд справи відкладений з підстав, зазначених в ухвалах.

20.06.2023 від позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить зобов`язати Публічне акціонерне товариство Нафтопереробний комплекс - Галичина повернути на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта нафтопродукти передані за Договором комісії №05.1/21-К від 24 січня 2017р. в загальній кількості 9777,376 тон, а саме:

¦бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 3821,810 тон;

¦бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 в кількості 5955,566 тон.

В обґрунтуванні поданої заяви позивач зазначив, що в тексті прохальної частини допущено помилку в технічному описі нафтопродукту, що підлягає поверненню.

Ухвалою від 20.06.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову та відкладено підготовче засідання на 11.07.2023.

Ухвалою від 11.07.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.2023.

У судовому засіданні 05.09.2023 оголошено перерву до 21.09.2023.

Ухвалою від 21.09.2023 розгляд справи відкладено на 05.10.2023.

У судовому засіданні 05.10.2023 оголошено перерву до 12.10.2023.

Ухвалою від 12.10.2023 розгляд справи відкладено на 02.11.2023.

01.11.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/1218/23. Подане клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1218/23 за позовом ПАТ Укрнафта до ПАТ Нафтопереробний комплекс - Галичина про повернення нафтопродуктів. Позовна заява ПАТ Укрнафта у справі №914/1218/23 та у справі №914/1219/23 подана в один і той же ж день та з аналогічних підстав, а саме з підстав невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо реалізації нафтопродуктів по договорам комісії. У справах №914/1218/23 та №914/1219/23 позивач подавав аналогічні по змісту відзиви на позовну заяву, на підтвердження реалізації комісійних нафтопродуктів надавало суду копії договори купівлі-продажу нафтопродуктів та акти прийому-передачі нафтопродуктів.

На думку відповідача справи №914/1218/23 та №914/1219/23 є тотожними одна одній.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2023 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві, з посиланням на матеріали справи та з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову. Також позивач заперечив проти зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 02.11.2023 представники відповідача підтримали клопотання про зупинення провадження та заперечили проти позову, просили відмовити в його задоволенні.

Відповідно до п. п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження та матеріали справи, суд звертає увагу, що справи №914/1219/23 та №914/1218/23 не пов`язані між собою підставами виникнення (тобто такі вимоги не мають походження від загальної підстави різні договори), також названі справи не зв`язані між собою поданими доказами (тобто позивачем використані різні докази щодо обставин справ).

Таким чином, вимоги справ №914/1219/23 та №914/1218/23 ґрунтуються на різних фактичних обставинах підставах виникнення та підтверджуються різними доказами. Відтак, у суду відсутні правові підстави для задоволення поданого клопотання.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

24.01.2017 між сторонами укладено договір комісії №05.1/21, відповідно до п.1.1 якого, відповідач (комісіонер) зобов`язався за дорученням позивача (комітент) за комісійну плату укласти від свого імені , але за рахунок позивача договори:

1.1.1.Продажу нафти та газового конденсату (надалі по тексту Товар);

1.1.2.Поставки (придбання) нафтопродуктів (надалі по тексту «ПММ»);

1.1.3.Продажу нафтопродуктів (надалі по тексту «ПММ») за узгодженими з комітентом цінами. Договірна вартість кожного договору не може перевищувати 50000000,00 грн. Асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки товару та ПММ визначаються сторонами в додатках до договору, які є його невід`ємною частиною.

Пункт 1.4. договору визначає, що товар (або ПММ), переданий на комісію для здійснення його подальшого продажу, є власністю Комітента.

Відповідно до умов розділу 2 договору комісії №21-К, відповідач зобов`язався:

Надати комітенту повідомлення про укладення договорів продажу товару (або ПММ) комітента або поставки ПММ протягом 1 (одного) наступного робочого дня з дати укладення комісіонером вищезазначених договорів (п.2.10).

Прийняти у комітента товар (або ПММ), зазначений в п. 1.1. цього Договору, на умовах, вказаних у додатках до договору (п.2.12).

Комісіонер надає комітенту в строк, що не перевищує 3 робочих днів, звіти про здійснення продажу товару (або ПММ) та придбання ПММ, які є підставою для розрахунку між комітентом і комісіонером (п. 2.16).

У пункті 2.19 договору комісії передбачено, що ПАТ «НПК-Галичина» зобов`язане здійснити продаж товару (або ПММ) переданих на комісію в строк, який не перевищує 90 днів з дати підписання актів приймання- передачі на комісію Товару (або ПММ). В подальшому до пункту 2.19. договору комісії №21-К внесено зміни (в редакції додатку №16 від 30.03.2022), відповідно до яких сторони погодили, що комісіонер зобов`язався здійснити продаж товару (або ПММ), переданих на комісію, не пізніше 31.03.2023.

В пункті 3.4. договору сторони погодили, що датою передачі товару (або ПММ) на комісію вважається дата підписання сторонами актів приймання-передачі. Датою приймання ПММ вважається дата підписання сторонами актів приймання-передачі.

Відповідно до пункту 9.1. договір комісії №21-К (в редакції додатку №16 від 30.03.2022). Цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.03.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.

01.02.2017 сторонами укладено додаток 1/1 до договір комісії №21-К, за умовами якого, відповідно до пункту 1.1.3. договору, сторони погодили, що комітент передає для продажу в лютому місяці 2017р. ПММ в наступному асортименті, кількості, за ціною та наступними умовами поставки, а саме:

EXW - резервуари, що використовуються ПАТ Укрнафта на підставі цивільно-правових договорів, у т.ч. резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на підставі права власності або ті, що використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів:

-Бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 4697,668тон (ціна з ПДВ за тону - 27 500,00грн) на загальну суму 129 185 888,80грн з ПДВ.

-Бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 в кількості 3214,571 тон (ціна з ПДВ за тону - 28 600,00грн) на загальну суму 91 936 717,74грн з ПДВ.

-Бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 594,894тон (ціна з ПДВ за тону - 28 700,00грн) на загальну суму 17 073 460,18грн з ПДВ.

28.02.2017 та 31.03.2017 між сторонами укладено акти приймання-передачі нафтопродуктів на комісію до Договору комісії №21-К, відповідно до яких позивач передав відповідачу для продажу нафтопродукти в загальній кількості 23462,70 тон на загальну вартість 658425266,49грн.

Відповідно до звітів комісіонера №3 від 31.05.2017, №4 від 31.05.2017, №5 від 31.05.2017, від 11.08.2021 відповідач здійснив продаж нафтопродуктів в кількості 13 685,323тон на загальну суму 382 996 323,24грн.

Залишок нафтопродуктів переданих на комісію відповідачеві складає в загальній кількості 9777,376 тон, а саме:

¦бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 3821,810 тон;

¦бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 в кількості 5955,566 тон.

Позивач звернув увагу, що жодних інших звітів комісіонера до договору комісії 21-К щодо нафтопродуктів заявлених в цьому спорі позивач не отримував. Разом з тим, позивач зазначив, що наявність та дійсність укладених звітів комісіонера №№3, 4, 5 від 31.05.2017 та від 11.08.2021 підтверджено Довідкою ЗАХІДНОГО ОФІСУ ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ УКРАЇНИ №131305-21/6 від 27.04.2023 зустрічної звірки в Публічному акціонерному товаристві «НПК-Галичина» з метою документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку ПАТ Укрнафта та його відокремлених підрозділів за період 01.01.2017 по 31.12.2022. На сторінці 74-75 Довідки встановлено, що в рамках договору комісії 21-К Комісіонером здійснено продаж нафти та газового конденсату, нафтопродуктів загальним обсягом 121845,222т на суму 1 859 536 044,55 грн (з ПДВ), у т.ч.:

-звіт від 31.05.2017 №3 - 4697,668т на суму 129 185 888,80 грн.

-звіт від 31.05.2017 №4 - 4180,031т на суму 119 027 008,29 грн

-звіт від 31.05.2017 №5 - 1 553,000т на суму 42 707 506,21 грн.

-звіт від 11.08.2021 б/н. - 3 549,090т на суму 100 000 000,00 грн.

Натомість, позивач повідомив, що звіт комісіонера від 01.04.2017, про який зазначає відповідач у відзиві, в Довідці ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ відсутній. При цьому позивач зазначив, що починаючи з 29 травня 2017 року сторони щорічно продовжували строк продажу товару переданого на комісію, змінюючи редакцію пункту 2.19 договору комісії 21-К та строк дії спірного (додатки №10 від 29.05.2017, №11 від 28.12.2017, №12 від 30.03.2018, №13 від 26.03.2019, №14 від 30.03.2020, №15 від 30.03.2021, №16 від 30.03.2022, що на думку позивача, підтверджує наявність на комісії нереалізованого товару.

Як зазначив позивач, в узгоджений сторонами строк до 31.03.2023 відповідач не здійснив продаж переданих на комісію нафтопродуктів. Позивач не отримував грошові кошти від можливої реалізації залишку комісійного нафтопродукту та не отримував повідомлень про порушення ймовірно укладених договорів поставки комісійного товару третіми особами. Також, покликаючись на положення п. 2.19 договору комісії та додатку №16 до нього, ПАТ «НПК-Галичина» зобов`язувався здійснити продаж Товару (або ПММ) переданих на комісію, не пізніше 31.03.2023, позивач стверджує про наявність на комісії нереалізованого товару протягом всього періоду дії договору, включаючи пролонгації.

Також позивач звернув увагу, що згідно з пунктом 2.2. договору комісії, ПАТ Укрнафта зобов`язалося сплатити комісіонеру комісійну винагороду в порядку, визначеному п.3.1. цього договору. Пункт 3.1. договору комісії визначає, що комітент сплачує комісіонеру комісійну плату у розмірі, який визначається додатком до даного договору. Відповідно до п.3.2., комісійна плата, а також підтверджені документально та не відшкодовані комісіонеру витрати, понесені у зв`язку з виконанням цього договору, перераховуються комітентом на рахунок комісіонера протягом 7 робочих днів з дати підписання сторонами звіту згідно п.2.16 договору.

Відповідно до пункту 2.4. договору комісії, ПАТ Укрнафта зобов`язалося підписати та повернути один підписаний екземпляр звіту, наданого комісіонером згідно з п.2.16 договору, протягом 1 робочого дня з моменту отримання.

За твердженням позивача, ПАТ «НПК-Галичина» не заявляло вимоги про сплату комісійної винагороди, додаток щодо сплати комісійної винагороди чи понесених витрат проданий товар не укладався. Отже, позивач звернув увагу, що доказів виконання укладених договорів та фактичну реалізацію товару відповідачем не надано. Відтак, за твердженням комітента належні ПАТ Укрнафта нафтопродукти підлягають поверненню.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору добровільно не повернув товар, переданий для подальшого продажу. Відтак, ПАТ Укрнафта подало позов до Господарського суду Львівської області, в якому просить зобов`язати відповідача повернути нафтопродукти передані за Договором комісії №05.1/21-К від 24 січня 2017р. в загальній кількості 9777,376 тон, а саме (з урахуванням заяви про зміну предмету позову):

¦бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 3821,810 тон;

¦бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 в кількості 5955,566 тон..

Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.

Згідно з даними бухгалтерського обліку, реалізація нафтопродуктів відображена у лютому і березні 2017 року. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти з позивачем відповідач здійснював протягом 2017-2021 років. На даний час заборгованість відповідача перед позивачем складає 275428943,25 грн.

Відповідно актів звірки взаєморозрахунків, відповідачем реалізовано нафтопродукти та відображена кредиторська заборгованість за реалізований товар в розмірі 275428943,25 грн. Також підтвердженням реалізації нафтопродуктів відповідач вказує на податкові накладні, виписані в лютому- березні 2017 року та зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначив відповідач про реалізацію нафтопродуктів повідомлено позивача шляхом направлення звітів комісіонера від 01.04.2017 (скеровані на адресу ПАТ «Укрнафта» 26.04.2017). На підтвердження відповідач долучив поштову квитанцію та записи в журналі вихідної кореспонденції відділу маркетингу ПАТ «НПК-Галичина». За твердженням відповідача заперечень щодо поданого звіту на адресу ПАТ «НПК- Галичина» не надходило, відтак відповідач стверджує, що позивачу було відомо про реалізацію комісіонером вказаних у звіті нафтопродуктів. Натомість позивач з невідомих причин дані звіти комісіонера до уваги не бере.

За повідомленням відповідача Західним офісом Держаудитслужби 27.04.2023 складено довідку № 131305-21/6 зустрічної звірки в Публічному акціонерному товаристві «Нафтопереробний комплекс - Галичина» з метою документального підтвердження виду, обсягу та якості операцій та розрахунків, з`ясування їх реальності та повноти відображення в бухгалтерському обліку ПАТ «Укрнафта» та його відокремлених підрозділів за період 01.01.2017 по 31.12.2022, якою встановлено наступне: ««Відповідно до даних бухгалтерського обліку ПАТ «НПК-Галичина» по розрахунках з ПАТ «Укрнафта» по вказаному договору за період зустрічної звірки, зокрема (аналіз субконто 68.5.8) за дебетом та кредитом в сумі 799 277 177,50 грн. Станом на 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019, 31.12.2020 (аналіз субконто 68.5.9) обліковується кредиторська заборгованість в сумі 375 428 943,25 грн; станом на 31.12.2021 та 31.12.2022 обліковується кредиторська заборгованість у сумі 275 428 943,25 грн.

За твердженням відповідача, доводи позивача, наведені в позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи та підтверджують відсутність у комісіонера нафтопродуктів належних комітенту. Натомість відповідач звертає увагу на наявність кредиторської заборгованості ПАТ «НПК-Галичина» в сумі 275 428 943.25 грн перед ПАТ «Укрнафта».

Заперечуючи позовні вимоги відповідач також покликається на те, що на виконання договору комісії, відповідач здійснив реалізацію всіх переданих позивачем нафтопродуктів відповідно до договорів купівлі продажу, копії яких долучені до матеріалів справи. Акти приймання-передачі нафтопродуктів ПАТ «Укртатнафта» вилучені в ході проведеного обшуку відповідача територіальним управлінням БЕБ у Львівській області (матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР № 72023140000000012).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір комісії №05.1/21 від 24.01.2017 та додатки до нього, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії є умови про майно, яке комісіонер зобов`язується продати або купити, та його ціну (ч. 3 ст. 1012 ЦК України).

Пункт 1.4. договору визначає, що товар (або ПММ), переданий на комісію для здійснення його подальшого продажу, є власністю Комітента.

В пункті 3.4. договору сторони погодили, що датою передачі товару (або ПММ) на комісію вважається дата підписання сторонами актів приймання-передачі. Датою приймання ПММ вважається дата підписання сторонами актів приймання-передачі.

Укладений між сторонами договір комісії є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право ПАТ «Укрнафта» як комітента отримати комісійну плату за товар та обов`язок ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» як комісіонера сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.

28.02.2017 та 31.03.2017 між сторонами укладено акти приймання-передачі нафтопродуктів на комісію, відповідно до яких позивач передав відповідачу для продажу нафтопродукти в загальній кількості 23462,70 тон на загальну вартість 658425266,49грн.

Нафтопродукти передані, згідно актів приймання-передачі, є власністю комітента, про що зазначено в пункті 3 вказаних актів приймання-передачі нафтопродуктів на комісію.

Відповідно до ст. 1022 ЦК України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Відповідно до умов спірного договору комісії, комісіонер зобов`язаний:

-надати комітенту повідомлення про укладення договорів продажу товару (або ПММ) комітента або поставки ПММ протягом 1 (одного) наступного робочого дня з дати укладення комісіонером вищезазначених договорів (п.2.10).

-прийняти у комітента товар (або ПММ), зазначений в п. 1.1. цього договору, на умовах, вказаних у додатках до договору (п.2.12).

-перерахувати кошти комітенту за отриманий на комісію та реалізований товар (або ПММ) в строк, який не перевищує 2 (двох) банківських днів з дати отримання таких коштів на розрахунковий рахунок комісіонера, (пункт 2.18).

-комісіонер надає комітенту в строк, що не перевищує 3 (трьох) робочих днів, звіти про здійснення продажу товару (або ПММ) та придбання ПММ, які є підставою для розрахунку між комітентом і комісіонером (п. 2.16).

Відповідно до звітів комісіонера №3 від 31.05.2017, №4 від 31.05.2017, №5 від 31.05.2017, від 11.08.2021 відповідач здійснив продаж нафтопродуктів в кількості 13 685,323тон на загальну суму 382 996 323,24грн.

Залишок нафтопродуктів переданих на комісію відповідачеві складає в загальній кількості 9777,376 тон, а саме:

¦бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 3821,810 тон;

¦бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 в кількості 5955,566 тон.

До матеріалів справи не долучено належних доказів подання відповідачем звітів комісіонера (належні докази їх надіслання комітенту відсутні) на залишок нафтопродуктів в загальній кількості 9777,376тон.

Покликання відповідача про повну реалізацію нафтопродуктів у лютому-березні 2017 року суд відхиляє, оскільки починаючи з 28.12.2017 сторони щорічно продовжували строк продажу товару переданого на комісію, змінюючи редакцію пункту 2.19 договору комісії, про що свідчать додатки від 28.12.2017 № 11, від 30.03.2018 № 12, від 26.03.2019 № 13, від 30.03.2020 № 14, від 30.03.2021 № 15, від 30.03.2022 № 16. Відповідно до пункту 2.19. договору комісії №21-К (в редакції додатку №16 від 30.03.2022) комісіонер зобов`язався здійснити продаж товару (або ПММ), переданих на комісію, не пізніше 31.03.2023. Відповідно вказані обставини беззаперечно підтверджують наявність на комісії нереалізованого товару до 31.03.2023.

Також суд звертає увагу на положення розділів 2,3 договору комісії, в яких передбачено, що комітент зобов`язувався згідно пункту 2.2. договору комісії, сплатити комісіонеру комісійну винагороду в порядку, визначеному п. 3.1. цього договору. Пункт 3.1. договору комісії визначає, що комітент сплачує комісіонеру комісійну плату у розмірі, який визначається додатком до даного договору. Відповідно до п. 3.2. договору комісії, комісійна плата, а також підтверджені документально та не відшкодовані комісіонеру витрати, понесені у зв`язку з виконанням цього договору, перераховуються комітентом на рахунок комісіонера протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання сторонами звіту згідно п. 2.16 договору.

Пунктом 2.3. договору комісії встановлено, що комітент зобов`язаний відшкодувати комісіонеру всі понесені ним у зв`язку з виконанням даного договору витрати, а також витрати понесені комісіонером при вжитті необхідних заходів для збереження майна комітента у разі відмови комітента від цього договору, при умові їх документального підтвердження

Відповідно до пункту 2.4. договору комісії встановлено, що комітент зобов`язаний підписати та повернути один підписаний екземпляр звіту, наданого комісіонером згідно з п.2.16 договору, протягом 1 робочого дня з моменту отримання.

Отже, зважаючи на пункти 2.2., 2.3., 2.4., 3.1., 3.2. договору комісії, суду не подано належних та допустимих доказів реалізації залишку комісійних нафтопродуктів, а також не надано доказів укладення між сторонами додатку (ів) щодо сплати комісійної винагороди чи понесених витрат за проданий товар. Відповідач не заявляв до позивача вимоги про сплату комісійної винагороди за реалізований товар в загальній кількості 9777,376тон у лютому-березні 2017 року.

Відповідач проти позову заперечив, вважаючи, що реалізація нафтопродуктів відбулася та покликаючись на податкові накладні, які виписані в лютому- березні 2017 року та зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних.

Розглянувши заперечення відповідача, суд звертає увагу на положення п.201.10. Податкового кодексу України, відповідно до якого при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У п. 198.1 Податкового кодексу України визначено операції, за якими платник ПДВ може визнавати податковий кредит, зокрема, за придбання або виготовлення товарів і послуг.

Пункт 198.3 Податкового кодексу України визначає базу для нарахування податкового кредиту. Так, податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником ПДВ за ставкою, установленою п. 193.1 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів і наданням послуг.

Платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п. 201.14, 201.15. Податкового кодексу України).

Господарський суд звертає увагу, що відповідач мав право подати звернення до податкової служби для отримання інформації про наявність розбіжностей в податковому (бухгалтерському) обліку з контрагентом: ПАТ «Укрнафта». Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності розбіжностей в податковому (бухгалтерському) обліку з контрагентом: ПАТ «Укрнафта».

Щодо протоколу обшуку Територіального управління БЕБ обшуку від 09.03.2023, на який покликається відповідач, як на доказ вилучення актів приймання-передачі товару до договорів поставки з третіми особами, суд зауважує, що зазначений документ не дозволяє встановити чи було вилучення саме актів приймання-передачі до наданих договорів поставки нафтопродуктів. В наданій копії протоколу відсутнє посилання на вилучення в процесі обшуку актів приймання-передачі товару з технічним описом нафтопродуктів, переданого на комісію до договорів поставки між відповідачем та вказаними третіми особами.

Суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права звернутись до господарського суду із заявою про перегляд рішення в цій справі за нововиявленими обставинами після отримання первинних документів, вилучених в межах кримінального провадження №72023140000000012.

Долучений відповідачем звіт комісіонера від 01.04.2017 суд не приймає до уваги, оскільки такий не підписаний позивачем, а також не надано належних доказів скерування такого позивачу та оригіналу журналу вихідної кореспонденції, копію якого долучено до відзиву, на підтвердження відправлення зазначеного звіту.

Звертаючись до суду з вимогою щодо повернення майна, позивач прагне досягти правової визначеності та визнання відсутності права відповідача.

Під час розгляду цієї справи господарський суд враховує принципи "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".

Доктрина "естопель" бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Суд зауважує, що поведінка відповідача (реалізація в межах безпосередньої статутної діяльності замінного товару, факт пролонгації договору до 31.03.2023 та складення звіту комісіонера від 11.08.2021 не характеризує відповідача як добросовісного комісіонера) не відповідають принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем не виконано умови договору комісії, нафтопродукти передані на реалізацію залишаються у володінні відповідача з 2017 року, позивач позбавлений права користуватися власними нафтопродуктами тривалий час. Наведені відповідачем докази не підтверджують виконання відповідачем умов договору комісії та реалізацію залишків комісійних нафтопродуктів.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором комісії щодо реалізації товару, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими доведеними, та такими, що підлягають до задоволення повністю.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Зобов`язати Публічне акціонерне товариство Нафтопереробний комплекс - Галичина (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, буд. 82, ідентифікаційний код 00152388) повернути на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) нафтопродукти передані за Договором комісії №05.1/21-К від 24 січня 2017р. в загальній кількості 9777,376 тон, а саме:

¦бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 3821,810 тон;

¦бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 в кількості 5955,566 тон.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний Комплекс-Галичина (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, буд. 82, ідентифікаційний код 00152388) на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 939400, 00 грн судового збору.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 13.11.2023.

Суддя Ділай У.І.