Рішення № 114896884, 10.11.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"10" листопада 2023 р. Справа № 911/1301/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укрнафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКТІВ»

про стягнення 17 769 008,85 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Коломієць О.О. (ордер серії ВІ № 1168987 від 22.09.2023 року);

від відповідача: Руденко А.О (ордер серія АА № 0031329 від 18.07.2023 року).

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКТІВ» про стягнення 17 769 008, 85 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2023 року відкрито провадження у справі № 911/1301/23, справу призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.06.2023 року.

У зв`язку з відпусткою судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 07.06.2023 року не відбулося і було тперенесено на 19.07.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2023 року оголошено перерву в підготовчому засіданні, розгляд справи призначено на 07.08.2023 року.

01.08.2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подана відповідь на відзив відповідача.

Враховуючи неможливістю з`ясування усіх обставин та необхідність витребування додаткових доказів та пояснень, ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2023 року підготовче засідання відкладено на 30.08.2023 року.

24.08.2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подані пояснення у справі.

25.08.2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

В підготовчому засіданні 30.08.2023 року позивач зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Представник відповідача в підготовчому засіданні 30.08.2023 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 18.07.2023 року. Також зазначив, що докази на які він посилається у відзиві додані до нього, а також, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.09.2023 року.

У судовому засіданні 25.09.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 25.09.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 01.03.2022 року між Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКТІВ» (відповідач) був укладений Договір № 440/2/2118 поставки нафтопродуктів (далі - Договір).

За умовами п.1.1 Договору ПАТ «Укртатнафта» (Постачальник) взяло на себе зобов`язання поставити ТОВ «ТРАНС АКТІВ» (Покупець) нафтопродукти, а Покупець зобов`язався їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою Сторонами в додатках (Специфікаціях) по даному Договору.

Відповідно до п.3.2 Договору поставка нафтопродуктів здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі. Зобов`язання Постачальника по поставці нафтопродуктів вважаються виконаними та право власності переходить до Покупця з моменту підписання Акту приймання- передачі нафтопродуктів.

У відповідності до додатків № 1/03 від 02.03.2022 року, №2/03 від 04.03.2022 року, №3/03 від 08.03.2022 року, №1/03 від 11.03.2022 року, №5/03 від 15.03.2022 року та №6/03 від 16.03.2022 року до Договору поставки нафтопродуктів між сторонами були укладені відповідні Специфікації, у яких сторони погоди асортимент, кількість та ціну нафтопродуктів, а саме: погодили поставку Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачу - ТОВ «ТРАНС АКТІВ» нафтопродукти згідно наступних Актів приймання-передачі:

- №1/03 від 02.03.2022 року 37,169 тон Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на суму 1 854 026,89 грн.;

- №2/03 від 04.03.2022 року 65,375 тон Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на суму 3 260 970,37 грн.;

- №3/03 від 08.03.2022 року 82,035 тон Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на суму 4 091 987,83 грн.;

- №4/03 від 11.03.2022 року 7,939 тон Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на суму 396 005,26 грн.;

- № 5/03 від 15.03.2022 року 81,915 тон Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на суму 4 086 002,11 грн.;

- №6/03 від 16.03.2022 року 81,795 тон Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на суму 4 080 016,39 грн.

Всього за наведеними Актами позивачем поставлено відповідачу Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на загальну суму 17 769 008,85 грн.

Відповідно до п.4.2 Договору оплата Товару може бути здійснена Покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки Товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена Покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі Постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки Товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів.

Однак, як зазначає позивач, в порушення умов Договору відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість отриманих нафтопродуктів.

Крім того, відповідно до п.5.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

В порядку досудового врегулювання спору позивач надсилав на адресу відповідача претензію №14/05-270 від 31.01.2023 року, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 17 769 008,85 грн. боргу за поставлені нафтопродукти.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив про відсутність підстав для сплати наведеної в позові заборгованості, оскільки відповідачем Товар (нафтопродукти) фактично не отримувались.

Відповідно умов Договору умови поставки є EXW-EX WORKS/Франко-завод Інкотермс-2010 згідно вимог якого Продавець зобов`язаний відповідно до договору купівлі-продажу надати Покупцеві товар, комерційний рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть бути потрібні за умовами договору купівлі-продажу. Також, Продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення (щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього), необхідне Покупцю для прийняття товару.

Відповідач зазначає, що йому Товар передано не було. Продавець відправив Покупцю рахунки тільки: 14/03/2023 року, 20/03/2023 року, 04/04/23 року з листом про зміну банківських реквізитів, що є порушенням п. 8.6 Договору.

Умовами п. 3.3. Договору передбачено строк поставки Товару: з березня 2022 року по грудень 2022 року. Однак, Продавець на вимогу п. 6.3 та 8.5 Договору не проінформував Покупця, що в роботі останнього відбулись суттєві зміни, зокрема, 05.11.2022 року під час засідання Ставки Верховного Головнокомандувача під головуванням Президента України Володимира Зеленського, відповідно до Законів України «Про оборону України» та «Про правовий режим воєнного стану» у зв`язку з військовою необхідністю, відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» вилучені активи ТОВ «Укртатнафта» набули статусу військового майна, їх управління передано Міністерству оборони України. По завершенні дії військового стану, відповідно до вимог закону, вказані активи можуть бути повернені власникам, або буде відшкодовано їхню вартість.

Відвідач зазначає, що з огляду на викладене, він чекає закінчення обставин, які перешкоджають ТОВ «Укртатнафта» (Продавцю) належно виконати свої зобов`язання перед ТОВ «Транс Актів» (Покупець), а саме надати покупцю товар, який неможливо виконати до моментам завершення дії військового стану і поверненню активів ТОВ «Укртатнафта» власнику.

За твердженням відповідача оформлення первинних документів не може бути свідченням виконання операцій з поставки за наявності обставин, які виключають можливість обміну такими послугами між суб`єктами господарювання.

Також відповідач зазначає, що ліцензію на право оптової торгівлі пальним №990614202201426 ТОВ «ТРАНС АКТІВ» отримало тільки 23.09.2022 року, тому і користуватися пальним згідно Договору поставки №440/2/2118 поставки нафтопродуктів від 01.03.2022 року у нього не було права, що додатково свідчить про те, що Товар за Договором поставки не отримував, відповідно і не набув обов`язку по сплаті за Товар.

Позивач у відповіді на відзив зауважив на безпідставності та непідтвердженості викладених у відзиві обставин, які жодним чином не перешкоджали отриманню відповідачем придбаного Товару у місці його знаходження.

Щодо наведених у відзиві обставин щодо ТОВ «Укртатнафта» позивач пояснив, що останнє не має жодного відношення до спірних правовідносин, оскільки ПАТ «Укртатнафта» та ТОВ «Укртатнафта» є різними юридичними особами. Протягом 2022 та 2023 років ПАТ «Укртатнафта» належним чином виконувало всі договори і відповідачем не наведено жодного факту чи доказу, які б свідчили про неможливість відібрання ним придбаного пального.

Щодо реєстрації податкових накладних позивач пояснив, що рішенням Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.10.2022 року №788/Ж10/31/00-04-01-01 підтверджено неможливість своєчасного виконання платником податкову податкового обов`язку. Також неможливість реєстрації податкових накладних підтверджується сертифікатами Полтавської торгово-промислової палати від 30.06.2023 №5301-23-3061.

Відповідно до п.3.1 Договору базис поставки EXW (бази ТОВ «НАФТАСІТІ»), термін Інкотермс 2000 та 2010, який означає, що Продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть Товар у розпорядження Покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач наполягає на тому, що ним не здійснювалось відібрання та вивіз нафтопродуктів з резервуарів Продавця, тому Товар фактично не отримано, що виключає наявність підстав для його оплати.

Крім того, відповідач зазначає, що за умовами Договору передбачено надання Товару в розпорядження покупця шляхом його постачання в резервуари ПАТ «Укртатнафта» та ТОВ «Нафтасіті», однак, позивачем не ідентифіковано такі резервуари та не повідомлено Покупця про місце і дату поставки Товару у наведені резервуари.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до п.3.1 Договору базис поставки EXW (резервуари, що використовуються ПАТ «Укртатнафта», нафтобази ТОВ «НАФТАСІТІ» та нафтобази, які належать останньому на праві власності, користування чи інших цивільно-правових угод), термін Інкотермс 2000 та 2010, який означає, що Продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть Товар у розпорядження Покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження Товару транспортний засіб, а також за митне очищення Товару для експорту.

Таким чином, підписанням сторонами Актів приймання-передачі: №1/03 від 02.03.2022 року 37,169 тон Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на суму 1 854 026,89 грн.; №2/03 від 04.03.2022 року 65,375 тон Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на суму 3 260 970,37 грн.; №3/03 від 08.03.2022 року 82,035 тон Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на суму 4 091 987,83 грн.; №4/03 від 11.03.2022 року 7,939 тон Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на суму 396 005,26 грн.; № 5/03 від 15.03.2022 року 81,915 тон Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на суму 4 086 002,11 грн.; №6/03 від 16.03.2022 року 81,795 тон Бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 на суму 4 080 016,39 грн. сторони засвідчили, що позивач, як Продавець, передав у розпорядження відповідача, як Покупця, Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 на загальну суму 17 769 008,85 грн. на умовах поставки EXW, зокрема, шляхом допуску транспорту Покупця на територію нафтобаз і створення умов для завантаження Товару.

Відповідно, підписані Акти приймання-передачі свідчать про придбання Товару Покупцем і є підставою для відвантаження Товару з визначених Договором нафтобаз в будь-який момент за зверненням Покупця.

Як визначено ч. 2 ст. 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Щодо посилання відповідача на невизначення Договором ідентифікації резервуарів, в які Продавцем поставлено пальне для Покупця, суд зазначає, що Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 є річчю, яка визначається родовими ознаками, тобто замінною. Відповідно, не має значення коли і в які резервуари позивачем фактично поставлялись певні партії пального і такі резервуари не потребували ідентифікації, бензин погодженої марки мав бути виданий на вимогу Покупця з погоджених сторонами нафтобаз. Тобто, Товар був переданий в розпорядження Покупця.

В будь-якому випадку, відповідні обставини не мають значення, оскільки Покупець (відповідач) навіть не звертався з вимогами про відібрання придбаного за Актами приймання-передачі пального.

У відповідача в ході розгляду спору було витребувано письмові докази звернення до позивача або у визначених позивачем місцях за отриманням придбаного Товару (відвантаженням пального) та докази відмови позивача (чи уповноважених ним осіб) у видачі Товару.

Однак, відповідачем не надано пояснень та доказів щодо звернення за отриманням придбаного за Актами приймання-передачі пального та/чи відмови у видачі такого пального з погоджених у Договорі нафтобаз.

Натомість, відповідач сам зазначає, що не вчиняв дій з відібрання наведеного в Актах приймання-передачі пального у місці його передачі в розпорядження Покупця.

Посилання відповідача на відсутність у нього ліцензії на право оптової торгівлі пальним та невідібрання переданого в його розпорядження пального, оскільки в цьому не було потреби, не спростовує факту купівлі-продажу пального на визначених Договором умовах та необхідності його оплати, оскільки відповідачу було надано доступ до відібрання пального з резервуарів нафтобаз в будь-який час за його вимогою.

Згідно зі ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Однак, неотримання придбаного відповідачем за наведеними в позові Актами приймання-передачі пального сталось через не вчинення ним дій, необхідних для одержання Товару, що є порушенням ст. 689 Цивільного кодексу України і свідчить про односторонню відмову від виконання зобов`язання, що не допускається нормами чинного законодавства.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1).

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2).

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3).

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4).

Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

Таким чином, оскільки Покупець (відповідач) фактично відмовився від прийняття та оплати переданого в його розпорядження Товару і Продавець (позивач) обрав вимагати оплати Товару, згідно з ч.4 ст. 692 Цивільного кодексу України така вимога позивача є правомірною і підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати переданого в його розпорядження Товару на загальну суму 17 769 008,85 грн., що відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги правомірні, доведені і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКТІВ» (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Промислова, 16, код ЄДРПОУ 44556643) на користь Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39609, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307) 17 769 008 (сімнадцять мільйоні сімсот шістдесят дев`ять тисяч вісім) грн. 85 коп. боргу та 266 535 (двісті шістдесят шість тисяч п`ятсот тридцять п`ять) грн. 15 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.11.2023 р.

Суддя Т.П. Карпечкін