Рішення № 114896867, 04.10.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1365/21

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою з відповідальністю Євро Аква

до фізичної особи-підприємця Максименка Сергія Олександровича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, товариства з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна",

про стягнення заборгованості в сумі 36 000,00 грн.,

за участю представників:

позивача: Демського А.Л. (наказ №10-К/ТР від 17.02.2020 року);

відповідача: Лісового А.В. адвоката (посвідчення №1424/10 від 25.06.1998 року),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Євро Аква (далі позивач) до фізичної особи-підприємця Максименка Сергія Олександровича (далі відповідач) про стягнення вартості втраченого майна у сумі 36 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору суборенди обладнання №4379 від 02.12.2019 року.

Ухвалою суду від 13.05.2021 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

14 червня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заява про призначення судової експертизи, а також клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.06.2021 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 04 серпня 2021 року.

У засіданні представник відповідача просив суд заяву про призначення експертизи задовільнити, а також заявив клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

Представник позивача у засіданні проти задоволення вищевказаної заяви не заперечував.

У підготовчому засіданні 04.08.2021 року оголошена перерва до 18 серпня 2021 року.

17 серпня 2021 року через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про витребування доказів.

18 серпня 2021 року представник позивача в засіданні клопотання про витребування доказів підтримав. Представник відповідача проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку про те, що клопотання про витребування доказів підлягало задоволенню.

Ухвалою суду від 18.08.2021 року продовжений строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 29 вересня 2021 року.

29 вересня 2021 року представник позивача у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 29.09.2021 року підготовче засідання відкладене на 03 листопада 2021 року.

22 жовтня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов лист.

03 листопада 2021 року представник позивача в засіданні просив витребувати матеріали кримінального провадження №12020110320000368 у відділу поліції №1 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 03.11.2021 року підготовче засідання відкладене на 08 грудня 2021 року, у відділу поліції №1 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області витребувані належним чином завірені копії матеріали кримінального провадження №12020110320000368.

08 грудня 2021 року представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом встановлено, що вимоги ухвали суду від 03.11.2021 року відділом поліції №1 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області не виконані.

Ухвалою суду від 08.12.2021 року підготовче засідання відкладене на 12 січня 2022 року, у відділу поліції №1 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області повторно витребувані належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження №12020110320000368.

12 січня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов лист.

Представник позивача та відповідача в підготовче засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 12.01.2022 року підготовче засідання відкладене на 09 лютого 2022 року, у відділу поліції №2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області повторно витребувані належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження №12020110320000368.

09 лютого 2022 року в засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Судом встановлено, що відділом поліції №2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області вимоги ухвали суду від 12.01.2022 року не виконані.

09 лютого 2022 року підготовче засідання відкладене на 09 березня 2022 року, про що постановлена ухвала суду.

09 лютого 2022 року, після засідання, на електронну адресу Господарського суду Київської області від заступника начальника слідчого відділу поліції №1 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2021 року, яка підлягала задоволенню судом.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 в Україні введений воєнний стан та запроваджено здійснення встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, у зв`язку з чим, підготовче засідання не відбулось.

Ухвалою від 21.06.2022 року підготовче засідання призначене на 15 липня 2022 року.

У засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 15.07.2022 року підготовче засідання відкладене на 10 серпня 2022 року.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою суду від 10.08.2022 року до участі у справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, товариство з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна" (далі третя особа), підготовче засідання відкладене на 07 вересня 2022 року.

19 серпня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів, яке підлягало задоволенню судом.

05 вересня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо обставин справи.

07 вересня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача в засіданні заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для долучення додаткових пояснень до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У засіданні представник відповідача просив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, заявлене ним 14 червня 2021 року, задовільнити.

Представник позивача проти задоволення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи заперечував.

Представник третьої особи у засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 07.09.2022 року задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів до матеріалів справи, представник позивача зобов`язаний подати до наступного засідання оригінал договору суборенди обладнання №4379 від 02.12.2019 року, представникам учасників справи запропоновано надати перелік питань для вирішення експертом, підготовче засідання відкладене на 19 жовтня 2022 року.

05 жовтня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів, на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2022 року.

Представник відповідача в засіданні просив суд заяву про призначення експертизи задовільнити.

Представник позивача в засіданні проти задоволення вищевказаної заяви заперечував.

Представник третьої особи у засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.2022 року в справі №911/1365/21 призначена судова експертиза та зупинено провадження у справі №911/1365/21 на час проведення судової експертизи.

15 грудня 2022 року до Господарського суду Київської області повернуті матеріали справи, разом із супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №9416/11929-4-22/32 від 08.12.2022 року, в якому містилось клопотання про погодження проведення судової експертизи у строк понад 90 календарних днів, а також надання додаткових матеріалів та рахунком №2571 від 06.12.2022 року.

Ухвалою суду від 20.12.2022 року поновлене провадження у справі та призначене підготовче засідання на 04 січня 2023 року.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 04.01.2023 року підготовче засідання відкладене на 08 лютого 2023 року.

08 лютого 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області відповідач подав клопотання про долучення оригіналів документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 04.01.2023 року, яке підлягало задоволенню судом.

У підготовчому засіданні судом були відібрані експериментальні зразки підпису Максименка Сергія Олександровича.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував, вимоги ухвали суду від 20.12.2022 року виконав частково.

Представник третьої особи у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Підготовче засідання відкладене на 08 березня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судом встановлено, що відповідач вимог ухвали суду від 20.12.2022 року не виконав.

Ухвалою суду від 08.03.2023 року підготовче засідання відкладене на 12 квітня 2023 року.

16 березня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява, на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2022 року, долучена до матеріалів справи.

28 березня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли докази оплати судової експертизи, долучені до матеріалів справи.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2023 року зупинене провадження у справі №911/1365/21 на час проведення судової експертизи.

03 серпня 2023 року до Господарського суду Київської області повернуті матеріали вищевказаної справи, разом із супровідним листом та висновком експертів №29752/29753/22-32 від 18.07.2023 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі №911/1365/21.

Ухвалою суду від 08.08.2023 року поновлене провадження у справі, підготовче засідання призначене на 13 вересня 2023 року.

01 вересня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо обставин справи, долучені до матеріалів справи.

13 вересня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про долучення документів, яке підлягало задоволенню судом.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечував.

Представник третьої особи у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також проведенням судової експертизи, розгляд справи по суті закінчився 04 жовтня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

01 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Аква» (далі позивач) та приватним акціонерним товариством «Якобс Дау Егбертс Україна» укладений договір оренди обладнання №МС1701-0694, відповідно до умов якого приватне акціонерне товариство «Якобс Дау Егбертс Україна» зобов`язувалось передати позивачу в строкове платне користування автоматичні кавоварки та інше кавоварне обладнання для передачі третім особам, на підставі договорів суборенди, з метою приготування та розповсюдження кави торгової марки «Jacobs».

02 грудня 2019 року позивач уклав договір суборенди обладнання №4379 (далі договір) із фізичною особою-підприємцем Максименком Сергієм Олександровичем (далі відповідач), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався передати відповідачу в тимчасове платне володіння та користування автоматичну кавоварку (далі - обладнання), а відповідач зобов`язувався обладнання прийняти і сплачувати орендну плату за користування ним.

Пунктом 1.6. договору встановлено, що відповідач несе повну матеріальну відповідальність за будь-яке пошкодження або втрату обладнання та зобов`язаний відшкодувати позивачу (або за його вимогою безпосередньо власнику) будь-які збитки у повному обсязі, пов`язані з таким пошкодженням та з втратою обладнання.

Відповідно до п. 2.1. договору, обладнання повинно бути передано позивачем та прийнято відповідачем після підписання сторонами цього договору.

Пунктом 2.2. встановлено, що факт передачі обладнання підтверджується актами прийому-передачі обладнання, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Акти прийому передачі обладнання в суборенду є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.4. договору, дата підписання акта прийому передачі є датою передачі обладнання в суборенду.

Пунктом 4.2.9. договору встановлено, що відповідач зобов`язується обов`язково вжити заходи щодо забезпечення охорони обладнання від пошкодження, крадіжки та іншого нецільового використання.

Відповідно до п. 5.1. договору, зокрема, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов дійсного договору згідно чинного законодавства України. У випадку втрати або знищення обладнання під час дії даного договору, відповідач протягом 5-ти днів з моменту отримання письмової вимоги з боку позивача про відшкодування вартості обладнання, має відшкодувати вартість обладнання вказану в акті прийому передачі обладнання позивачу (або за його вимогою безпосередньо власнику).

11 лютого 2020 року позивачем та відповідачем був підписаний акт прийому-передачі за договором суборенди торгово-рекламного обладнання №4379 від 02.12.2019.

Після повідомлення відповідачем позивача про крадіжку обладнання з приміщення магазину, 16 листопада 2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату вартості обладнання в сумі 36 000,00 грн.

Оскільки відповідач не надав відповіді на вимогу та не сплатив вартість обладнання, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 36 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що 02 грудня 2019 року позивач та відповідач уклали договір суборенди обладнання №4379 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове оплатне користування автоматичні кавоварки (надалі обладнання) виключно для цілей приготування та продажу кавових напоїв з використанням кави торгового знаку JACOBSDOUWEEGBERTS (Якобс Дау Егбертс). Склад, перелік, найменування, адреса встановлення, кількість і заставна вартість з урахуванням індексації обладнання узгоджена сторонами та наведена в акті прийому-передачі, оформленому у відповідності до розділу 2 цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).

Згідно з ч. 3 цієї ж статті, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно зі статтею 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 779 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

Згідно з ч. 2 ст. 779 Цивільного кодексу України, у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем передана, а відповідачем прийнята автоматична машина для приготування кави GalaStyleсер. №17767151 інв. №456429 (далі обладнання), в кількості 1 шт., вартістю 36 000,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі за договором суборенди торгово рекламного обладнання №4379 від 02.12.2019 року.

За твердженнями представника позивача, відповідач за допомогою засобу телефонного зв`язку повідомив позивача про факт крадіжки вищевказаного майна з приміщення магазину відповідача.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 16.11.2020 року, в якій просив повернути вартість втраченого обладнання та сплатити грошові кошти в сумі 36 000,00 грн.

Відповідач відповіді на вимогу від 16.11.2020 року не надав, вартість обладнання не оплатив.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 36 000,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

14 червня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважав позовні вимоги безпідставними, послався на те, що відповідач не підписував договір суборенди обладнання №4379 від 02.12.2019 року та акт від 11 лютого 2020 р. прийому-передачі за договором суборенди торгово-рекламного обладнання №4379 від 02.12.2019, просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

14 червня 2021 року на адресу суду надійшла заява відповідача про призначення експертизи, в якій він просив призначити судову почеркознавчу експертизу для підтвердження експертом не підписання відповідачем договору суборенди обладнання №4379 від 02.12.2019 року та акту від 11 лютого 2020 р. прийому-передачі за договором суборенди торгово-рекламного обладнання №4379 від 02.12.2019.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 19.10.2022 року в справі призначена судова експертиза, на вирішення якої поставлені наступні запитання: 1) чи виконано підпис від імені фізичної особи-підприємця Максименка Сергія Олександровича у договорі суборенди обладнання №4379 від 02.12.2019 року, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Аква» та фізичною особою-підприємцем Максименко С.О., Максименком Сергієм Олександровичем? 2) чи виконано підпис від імені фізичної особи-підприємця Максименка Сергія Олександровича у акті №138 від 11.02.2020 року прийому-передачі за договором суборенди обладнання №4379 від 02.12.2019 року, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Аква» та фізичною особою-підприємцем Максименко С.О., Максименком Сергієм Олександровичем?

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

03 серпня 2023 року на адресу суду надійшов висновок експертів №29752/29753/22-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі №911/1365/22 від 18.07.2023 (далі висновок експертів).

Як вбачається з висновку експертів, при оцінці результатів порівняльного дослідження експерти дійшли висновку про те, що в жодному з випадків порівняння не було встановлено такої сукупності ознак, яка б дозволила судити в категоричній або імовірній формі про наявність або відсутність тотожності, що пояснюється частковою несумісністю досліджуваного підпису та зразків відповідача за літерно-штриховою характеристикою та відсутністю в складі транскрипції досліджуваного підпису літерних знаків, що не дозволяє виділити достатню сукупність ознак почерку виконавця.

Так, встановити відповідачем чи іншою особою виконаний підпис від імені Максименка С.О. у договорі суборенди обладнання №4379 від 02.12.2019 року, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Аква» та фізичною особою-підприємцем Максименко С.О., а також у акті №138 від 11.02.2020 року прийому-передачі за договором суборенди обладнання №4379 від 02.12.2019 року, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Аква» та фізичною особою-підприємцем Максименко С.О., не виявляється можливим.

Крім цього, 17 серпня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів судом, в якому він просив витребувати у відділення поліції 2 Бориспільського районного управління поліції копії матеріалів кримінального провадження №12020110320000368, а саме щодо заяви відповідача про крадіжку обладнання.

09 лютого 2022 року на адресу суду від слідчого відділу поліції №1 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшли копії матеріалів кримінального провадження №12020110320000368 від 28.10.2020 року, з яких вбачається, що 28.10.2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява при вчинене кримінальне правопорушення, зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12020110320000371 від 28 жовтня 2020 року.

За твердженнями відповідача, 28 жовтня 2020 року невідома особа вчинила крадіжку кавового апарату з приміщення магазину «Кошик», розташованого за адресою: м. Яготин, вул. Вокзальна, 16а, про що відповідачем було зазначено в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 28.10.2020 року, а також у протоколі допиту потерпілого від 28.10.2020 року.

У матеріалах кримінального провадження №12020110320000368 від 28.10.2020 року міститься долучена відповідачем копія договору суборенди обладнання №4379 від 02.12.2019 року.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Як вбачається з акту прийому-передачі за договором суборенди торгово-рекламного обладнання №4379 від 02.12.2019, відповідно до умов договору суборенди холодильного обладнання №4379 від 2 грудня 2019 р., позивач передав, а відповідач прийняв автоматичну машину для приготування кави GAIAStyleсер. №17767151 инв. №456429, відновною вартістю 36 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

У разі невиконання зобов`язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов`язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання (ч. 6 ст. 226 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно - наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно - наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 цієї ж статті).

Документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б оплату вартості обладнання в сумі 36 000,00 грн., відповідач суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 36 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 181, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 224, ч. ч. 1, 3 ст. 225, ч. ч. 1, 6 ст. 226, ч. ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. ч. 2, 3 ст. 22, ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 632, ч. 1 ст. 638, ч. 1 ст. 759, ст. 760, ч. 1 ст. 761, ст. 766, ч. 1 ст. 774, ч. ч. 1, 2 ст. 779 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14 - 15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 79, ст. 86, ч. 1 ст. 98, ч. 1 ст. 99, ч. 1 ст. 100, ч. 9 ст. 129, ч. 1, п. 1 ч. 6 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю Євро Аква до фізичної особи-підприємця Максименка Сергія Олександровича про стягнення заборгованості в сумі 36 000,00 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Максименка Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Євро Аква (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок, 37-41, ідентифікаційний код 36800559) 36 000,00 грн. (тридцять шість тисяч грн. 00 коп.) заборгованості; 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 14.11.2023 року.

Суддя С. Грабець