Рішення № 114896812, 14.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/12919/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК ОПТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА"

про стягнення 69 250,74 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК ОПТ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 69 250,74 грн., з яких: 55 702,56 грн. - основний борг за договором від 01.02.2021 року № Д-004-02/16/111, 11 183,24 грн. - пеня, 1 687,35 грн. - інфляційні втрати, 677,59 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 17.08.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/12919/23 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

08.09.2023 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача від 07.09.2023 року на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" заперечило проти пред`явлених до нього вимог з огляду на те, що в порушення положень договору від 01.02.2021 року № Д-004-02/16/111 позивач не надав покупцю повного комплекту документів на товар, що є обов`язковою умовою для оплати поставленої за цим правочином продукції. Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого відповідачу товару за видатковою накладною від 27.02.2023 року № 954 не настав, останній вказав про необґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК ОПТ" про стягнення з покупця спірної суми основного боргу та нарахованих сум пені і компенсаційних виплат. Крім того, у цьому відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" зазначило про відсутність у нього можливості належним чином встановити факт передачі або не передачі позивачем передбачених договором документів на товар внаслідок дії форс-мажорних обставин (унеможливлення доступу до магазинів відповідача через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, активні бойові дії та тимчасову окупацію територій, де знаходяться магазини відповідача).

21.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК ОПТ" від 18.09.2023 року № 18.09/23-1 на відзив на позовну заяву, в якій останнє навело аргументи на спростування висловлених відповідачем заперечень проти позову.

05.10.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 04.10.2023 року, в якому останній просив суд зупинити провадження у даній справі до прийняття господарським судом міста Києва ухвали про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23. В обґрунтування цього клопотання заявник посилався на те, що 27.09.2023 року господарський суд міста Києва постановив ухвалу про прийняття заяви про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23, якою ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА", включених до плану санації, що передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня уведення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня уведення мораторію. Враховуючи те, що позивач включений до плану санації Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідач посилався на наявність підстав для зупинення провадження у справі № 910/12919/23 на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

30.10.2023 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення позивача від 27.10.2023 року, в яких останній, зокрема, заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" від 04.10.2023 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на недоведеність заявником належними і допустимими доказами неможливості розгляду по суті спору в справі № 910/12919/23 до набрання законної сили ухвалою господарського суду міста Києва про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства боржник за рішенням засновників (учасників, акціонерів) боржника має право ініціювати процедуру санації до відкриття провадження у справі про банкрутство. Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюється відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (далі - план санації). За відсутності підстав для відмови в затвердженні плану санації господарський суд виносить ухвалу про затвердження плану санації. Цією ухвалою скасовується мораторій. Ухвала про затвердження плану санації набирає чинності з моменту її постановлення. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову в затвердженні плану санації, якщо: при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів; кредитор, який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації; боржником були надані недостовірні відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації. Постановлення ухвали про відмову в затвердженні плану санації не є перешкодою для повторного схвалення такого плану санації зборами кредиторів відповідно до вимог законодавства та звернення боржника до господарського суду із заявою про затвердження плану санації. Ухвала господарського суду про відмову в затвердженні плану санації скасовує мораторій та всі інші заходи, вжиті судом.

Інших клопотань чи заяв, зокрема по суті справи, на адресу суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК ОПТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (покупець) укладено договір № Д-004-02/16/111 (далі - Договір), за умовами якого (з урахуванням підписаного між сторонами протоколу розбіжностей до цього правочину) позивач зобов`язався поставити і передати у власність покупця товари народного споживання, а саме електропобутові товари (побутові холодильники, морозильники, машини і прилади для механізації побутових робіт, побутові прилади для очищення, зволоження, кондиціонування повітря, електроосвітлювальну арматуру і електролампи, електронагрівальні прилади, провідникові вироби і т.д.), телерадіотовари (електропрогравальну, звукозаписувальну апаратуру, апаратуру для відеозапису та відтворення зображення і звуку, носії для запису звуку, платівки, телевізійні приймачі, частини, вузли, а також деталі до них і т.д.), комп`ютерну техніку (комп`ютерна техніка та її комплектуючі, носії інформації, очищуючі засоби) (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Вказаний правочин, а також протокол розбіжностей до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками означених суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.1 Договору товар поставляється партіями. Номенклатура партії товару, його кількість і ціна встановлюються за погодженням сторін на підставі заявки покупця на поставку відповідної партії товару, і вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

За умовами пункту 2.4 цієї угоди виставлення постачальником покупцеві рахунку-фактури, прийняття покупцем відповідної партії товару (підписання сторонами відвантажувальних документів (видаткових накладних) і подальша його оплата вважається досягненням сторонами згоди в частині номенклатури (предмета і асортименту), кількості, ціни товару.

Пунктами 2.7, 2.8 Договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) на товар. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить у момент підписання відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) покупцем.

Згідно з пунктом 2.9 Договору постачальник разом з товаром зобов`язується передати покупцеві наступні документи:

- оригінал рахунку-фактури із зазначенням товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії товару. Рахунок-фактура, який виставляється постачальником, якщо дозволяють технічні можливості постачальника, повинен містити посилання на номер та дату укладення цього Договору (пункт 2.9.1);

- товарно-супровідну накладну або інший рівнозначний транспортний документ (пункт 2.9.2);

- видаткову накладну (при розбіжностях у фактичній кількості прийнятого товару з кількістю товару, зазначеного в супровідній документації, невід`ємною частиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою сторонами в додатку № 1 до Договору) (пункт 2.9.3);

- копію декларації відповідності та/або сертифіката відповідності продукції вимогам технічних регламентів (по кожному найменуванню товару). При наступних поставках таких найменувань товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, що містять відомості про реєстрацію декларації (реєстраційний номер, дата видачі, інформація про термін дії, орган видачі), паспорт товару відповідно до законодавства України (пункт 2.9.4);

- інформацію про продукцію (гарантійний талон на кожну одиницю товару, інструкцію з експлуатації українською мовою на кожну одиницю товару; документи, які підтверджують якість товару та інші документи, необхідні відповідно до чинного законодавства України) (пункт 2.9.5).

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору всі розрахунки за товар здійснюються в гривні. Загальна ціна цього Договору визначається виходячи з фактичної вартості поставленого постачальником покупцеві товару та складається із сум, зазначених у видаткових накладних, підписаних обома сторонами. Орієнтована вартість товару за цим Договором складає 990 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 165 000,00 грн. Ціна на товар, який поставляється постачальником, є вільною відпускною на даний вид товару та узгоджується сторонами в порядку, передбаченому пунктами 2.2-2.4 цього Договору. Зміна ціни після її узгодження з покупцем в установленому в Договорі порядку без попередньої згоди покупця не допускається.

У пункті 3.5 Договору сторони погодили, що покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, але в кожному разі, не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного в пункті 2.9 цього Договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок.

Згідно з пунктами 9.1, 9.4 Договору останній набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022 року. У випадку, якщо жодна із сторін у строк не пізніше 14 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить у письмовій формі іншій стороні про свою відмову від пролонгації Договору, Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою їх печатками видатковою накладною від 27.02.2023 року № 954 поставив відповідачу товар на загальну суму 168 475,08 грн., а також виписав Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" відповідний рахунок на його оплату від 27.02.2023 року № 954 на означену суму.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

У той же час судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" вартість наведеного товару на час звернення позивача до суду з даним позовом оплатило лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 55 702,56 грн. Означена сума заборгованості покупця відображена у складеному сторонами та підписаному їх уповноваженими представниками і скріпленому їх печатками акті звірки взаємних розрахунків за Договором (за період - липень 2023 року).

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача відповідач посилався на те, що в порушення положень Договору позивач не надав покупцю повного комплекту документів на товар, що є обов`язковою умовою для оплати поставленої за цим правочином продукції. Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого відповідачу товару за видатковою накладною від 27.02.2023 року № 954 не настав, останній вказав про необґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК ОПТ" про стягнення з покупця спірної суми основного боргу та нарахованих сум пені і компенсаційних виплат.

Проте вказані заперечення не беруться судом до уваги з огляду на те, що умовами Договору не передбачено здійснення передачі від постачальника покупцю передбачених пунктом 2.9 Договору супровідних документів на товар за актом приймання-передачі, за описом, під розписку чи за іншим письмовим документом.

Разом із тим, факт отримання відповідачем товару за Договором на підставі накладної від 27.02.2023 року № 954 підтверджується наявною в матеріалах справи копією цього товаророзпорядчого документа, підписаного сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень. Крім того, позивачем надано копію відповідної товарно-транспортної накладної від 27.02.2023 року № 954, підписаної сторонами та скріпленої відбитками печаток цих контрагентів.

Разом із тим, відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів встановлення відповідачем постачальнику розумного строку для передання документів, які стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром (що могло б свідчити про порушення позивачем обов`язку з передання таких документів покупцю), а також доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання поставленої позивачем продукції тощо.

У матеріалах справи відсутні докази, зокрема, пред`явлення відповідачем претензій позивачу стосовно відсутності певних документів, що підлягали передачі разом з товаром.

Крім того, за поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК ОПТ", на час звернення останнього до суду з даним позовом сума боргу відповідача перед позивачем за накладною від 27.02.2023 року № 954 зменшилася з 168 475,08 грн. до 55 702,56 грн. (тобто спірної у справі суми основного боргу) внаслідок, зокрема, проведення покупцем часткових погашень вартості товару, тоді як за умовами пункту 3.5 Договору умовою для оплати поставленого за Договором товару є саме отримання покупцем повного комплекту документів на товар.

Відтак, наведені відповідачем заперечення проти позову щодо ненастання строку оплати товару не були належним чином підтверджені під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Посилання відповідача на відсутність у нього можливості належним чином встановити факт передачі або не передачі позивачем передбачених Договором документів на товар внаслідок дії форс-мажорних обставин (унеможливлення доступу до магазинів відповідача через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, активні бойові дії та тимчасову окупацію територій, де знаходяться магазини відповідача), також оцінюються судом критично з огляду на те, що вказані Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" обставини, на які воно посилалося як на форс-мажор, мали місце у 2022 році, тоді як товар за Договором згідно з видатковою накладною від 27.02.2023 року № 954 був поставлений відповідачу та підлягав оплаті останнім вже у 2023 році.

Інші заперечення відповідача проти позову також не були підтверджені під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Оскільки сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 55 702,56 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав жодних документів, які свідчать про відсутність чи погашення наведеної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК ОПТ", яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому за Договором товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 677,59 грн., нарахованих у період з 14.03.2023 року по 08.08.2023 року на суму основного боргу в розмірі 55 702,56 грн., а також 1 687,35 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену заборгованість протягом березня-червня 2023 року.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 677,59 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 687,35 грн., суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача означених компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" 11 183,24 грн. пені, нарахованої у період з 14.03.2023 року по 08.08.2023 року на суму основного боргу в розмірі 55 702,56 грн.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 7.4 Договору сторони погодили, що за прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, але не більше 20 % від вартості поставленої партії товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 11 183,24 грн., суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача цієї штрафної санкції у вищевказаній сумі також підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної оплати товару, поставленого йому за Договором на підставі видаткової накладної від 27.02.2023 року № 954.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45; код ЄДРПОУ 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК ОПТ" (61038, Харківська область, місто Харків, Салтівське шосе, будинок 43; код ЄДРПОУ 43890961) 55 702 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот дві) грн. 56 коп. основного боргу, 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 59 коп. 3 % річних, 1 687 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 11 183 (одинадцять тисяч сто вісімдесят три) грн. 24 коп. пені, а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14.11.2023 року.

Суддя В.С. Ломака