Рішення № 114896717, 14.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/9896/23Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ППА Славутич"

про стягнення 658 368,00 грн.

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ППА Славутич" (далі - відповідач) про стягнення 658 368,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 53-148-01-21-00317 від 18.11.2021 в частині дотримання строків поставки товару.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві та відзначає наступне:

- сторони імперативно не встановили, яким саме чином повинно бути направлене повідомлення про готовність оплатити товар. Разом з цим, в своїх реквізитах сторони крім поштової адреси вказали також адреси електронних поштових ящиків, що свідчить про готовність вести ділове листування за допомогою електронного зв`язку. Згідно даних журналу роботи поштового серверу ВП "Атоменергомаш" за 12.01.2023 отримано код відповіді сервера адресата - (250 1372107328 message accepted for delivery) тобто сервер отримувача повідомив про прийняття листа та доставления його адресату. Відтак, твердження відповідача про відсутність доказів отримання ним повідомлення спростовуються даними, що відображені в журналі роботи поштового серверу ВП "Атоменергомаш" за 12.01.2023;

- твердження відповідача про не підтвердження повноважень ЗГД з забезпечення виробництва Бізяєва А.В. є необґрунтованими з огляду на відсутність вимоги відповідача (до виникнення спору про стягнення штрафних санкцій) про необхідність підтвердження таких повноважень, надання позивачем документів, що підтверджують повноваження ЗГД з забезпечення виробництва Бізяєва А.В., суперечливої поведінки відповідача в частині невизнання повноважень підписанта листа від 12.01.2023 № 132/14 та визнання повноважень підписанта листа від 12.04.2023 № 1380/14;

- згідно умов договору, терміном коли починається обрахунок строку поставки продукції є день отримання повідомлення, а не день ознайомлення постачальника за змістом такого повідомлення. Відтак, обрахунок відповідача відносно терміну виникнення зобов`язання в частині поставки товару та початку строку прострочення виконання такого зобов`язання є невірним;

- висновки відповідача про неможливість поставки продукції до моменту укладання додаткової угоди щодо зміни ціни вартості продукції є наслідком власного - невірного трактування умов договору та змісту ч. 3 ст. 538 ЦК України;

Також, позивач просить залишити клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій без задоволення.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У поданому відповідачем відзиві останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що:

- позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач отримав повідомлення покупця про готовність здійснити оплату за доставлену продукцію;

- повідомлення не було надіслано у належний спосіб, за допомогою засобів поштового зв`язку (рекомендованим чи цінним листом з описом);

- умовами договору не передбачено обов`язку ТОВ "ППА Славутич" контролювати отримання/неотримання повідомлення;

- повідомлення підписане та надіслане неуповноваженою на це особою, без відбитка печатки позивача чи скріплення кваліфікованою електронною печаткою;

- за відсутності погодження зі сторони позивача істотної умови договору, якою є ціна продукції, у відповідача не виник обов`язок щодо поставки продукції.

Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1%. Підстави з якими обумовлюється можливість такого зменшення є недобросовісність позивача, яка відображується у навмисному очікуванні настання моменту прострочення, пропозиція покупця на зміну термінів постачання продукції до 30.07.2023, а також, відсутності у позовній заяві будь-яких обґрунтувань щодо завдання збитків покупцю, неналежного надсилання повідомлення.

Заперечення відповідача на відповідь на відзив зводяться до відсутності повноважень у Бізяєва А.В. на підписання та надсилання повідомлення про готовність здійснити оплату за доставлену продукцію.

Щодо зменшення розміру заявлених штрафних санкцій, то відповідачем додатково зазначено, що у позовній заяві жодним чином не обґрунтовано наявності завданих позивачу збитнів.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

17.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

31.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

11.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

21.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

18.11.2021 між ВП "КБ "Атомприлад" ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі - покупець) та ТОВ "ППА Славутич" (далі - постачальник) було укладено договір поставки № 53-148-01-21-00317 відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві Прилади для автоматичного безперервного вимірювання концентрації водню та кисню (далі - товар, продукція), а покупець зобов`язується купити цей товар.

Згідно п. 2.4. договору ціна договору становить всього 6 096 000,00 грн.

Відповідно п. 3.1. договору постачальник зобов`язаний поставити товар в строки зазначені в специфікації - 10 тижнів з дати підписання договору.

Разом з тим, в п. 2 додатку до договору "Специфікація" в редакції додаткової угоди № 1 від 23.11.2021 сторони передбачили, що строк поставки: до 10 тижнів з дати отримання повідомлення від покупця про готовність здійснити оплату за поставлену продукцію згідно умов договору.

08.12.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою ВП "КБ "Атомприлад" ДП "НАЕК "Енергоатом" було замінено на ВП "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Листом від 12.01.2023 № 132/4 ВП "Атоменергомаш" повідомило ТОВ "ППА Славутич" про готовність здійснити оплату за поставку продукції згідно умов договору від 18.11.2021 № 53-148-01-21-00317.

Вказаного листа контрагент отримав 12.01.2023, а тому перебіг строку поставки товару розпочався 13.01.2023 та завершився 24.03.2023.

У відповідь на лист позивача від 12.01.2023 № 132/14 відповідач листом від 13.02.2022 № 012-22PS повідомив, про зростання вартості товару та необхідність зміни терміну постачання.

Листом від 12.04.2023 № 1380/14 ВП "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом" повідомило, що відповідачем не було витримано умови договору - не було долучено до листа від 13.02.2022 №012-22PS документального підтвердження зміни ціни продукції в розумінні п. 2.7. договору. А тому, укладення додаткової угоди про зміну ціни товару можливе тільки після поставки товару.

У свою чергу, відповідач листом від 25.04.2023 № 031-23 повідомив про неможливість виконання умов договору та запропонував укласти додаткову угоду щодо про розірвання договору.

На підставі чого, 04.05.2023 між сторонами було підписано додаткову угоду № 3 до договору, якою сторони дійшли згоди достроково розірвати (припинити) дію договору поставки від 18.11.2021 № 53-148-01-21-00317. Застережень щодо відсутності претензій одна до одної за договором сторони не зазначили.

Оскільки, в обумовлені строки ТОВ "ППА Славутич" свого зобов`язання в частині поставки товару виконано не було, позивачем у відповідності до п. 6.3. було здійснено нарахування 7% штрафу в сумі 426 720, 00 грн та пені в сумі 231 648, 00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 53-148-01-21-00317 від 18.11.2021 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах - за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було встановлено судом вище, листом від 25.04.2023 № 031-23 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання умов договору та запропонував укласти додаткову угоду щодо про розірвання договору.

З огляду на що 04.05.2023 між сторонами було підписано додаткову угоду № 3 до договору, якою сторони дійшли згоди достроково розірвати (припинити) дію договору поставки від 18.11.2021 № 53-148-01-21-00317.

Так, за приписами ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно п. 6.3. договору при порушенні постачальником строків поставки продукції, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, а за порушення строків поставки понад 30-ть днів - додатково штраф у розмірі 7% від загальної вартості непоставленої в строк продукції за договором.

Як про це вказувалося вище, та що у свою чергу було встановлено судом, в п. 2 додатку до договору "Специфікація" в редакції додаткової угоди № 1 від 23.11.2021 сторони передбачили, що строк поставки: до 10 тижнів з дати отримання повідомлення від покупця про готовність здійснити оплату за поставлену продукцію згідно умов договору.

В п. 11.4. договору передбачено, що сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому договорі реквізитів та зобов`язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків.

В розділі 13 договору постачальник одним із своїх реквізитів вказав e-mail: ppas@i.kiev.ua.

В той час, суд вказує, що сторони імперативно не встановили, яким саме чином повинно бути направлене повідомлення про готовність оплатити товар. Разом з цим, в своїх реквізитах сторони крім поштової адреси вказали також адреси електронних поштових ящиків, що свідчить про готовність вести ділове листування за допомогою електронного зв`язку

Як слідує з матеріалів справи ВП "Атоменергомаш" було створено електронний документ - лист від 12.01.2023 № 132/14, автора листа було ідентифіковано за допомогою КЕП Бізяєва А.В.

Згідно даних журналу роботи поштового серверу ВП "Атоменергомаш" за 12.01.2023 отримано код відповіді сервера адресата - (250 1372107328 message accepted for delivery) тобто сервер отримувача повідомив про прийняття листа та доставления його адресату.

Відтак твердження відповідача про відсутність доказів отримання відповідачем повідомлення спростовується викладеним вище, зокрема й даними, що відображені в журналі роботи поштового серверу ВП "Атоменергомаш" за 12.01.2023.

Разом з тим, суд відзначає, що додатковою підставою отримання відповідачем повідомлення про готовність позивача оплатити товар є те, що в подальшому стосовно саме даного повідомлення сторонами й здійснювалась переписка щодо строків здійснення поставки продукції.

Доводи відповідача щодо надсилання повідомлення неуповноваженою особою - Бізяєвим А.В. відхиляються судом, оскільки, відсутні вимоги відповідача (до виникнення спору про стягнення штрафних санкцій) про необхідність підтвердження таких повноважень. Також, на спростування заперечень відповідача, позивачем були надані документи на підтвердження повноважень підписанта, а саме, копію наказу 18.01.2021 № 28-к, копію довідки виданої ВП "Атоменергомаш" від 26.07.2023 № 51-04, копію посадової інструкції ЗГД ЗВ Бізяєва А.В. від 06.01.2021 відповідно до п. 2.1.3 якої заступник генерального директора із забезпечення виробництва здійснює забезпечення товарно-матеріальними цінностями підрозділів ВП АЕМ, а саме організовує і контролює оперативне управління постачанням. Участь у договірній діяльності в межах своїх функціональних обов`язків - п. 2.2.6 Посадової інструкції.

Судом також відхиляють доводи відповідача щодо зміни ціни продукції та відсутності в нього обов`язку поставки, з огляду на наступне.

Згідно п. 2.6. договору з метою подальшого врегулювання питань, пов`язаних зі зміною вартості продукції в частині її імпортної складової сторони погодились про наступне:

- у випадку зміни, на момент здійснення поставки продукції, офіційного курсу гривні до долару СПІД (ЄВРО) більше ніж ±5%, по відношенню до офіційного курсу НБУ на момент укладення договору, ціна продукції, в частині імпортної складової, підлягає перегляду шляхом укладення додаткової угоди на підставі звернення зацікавленої сторони.

Відповідно до п. 2.7. договору про зміну(и) постачальник зобов`язаний повідомити покупця до моменту поставки продукції та надати відповідне документальне підтвердження, (у якості документального підтвердження покупцем приймається відповідна митна декларація).

У разі неможливості постачальником надати покупцю документальне підтвердження імпортної складової в структурі ціни продукції або якщо покупцю буде недостатньо наданих постачальником документів для такого підтвердження, зміни у договір не вносяться та ціна в частині імпортної складової не коригується - п. 2.8. договору.

Листом від 13.02.2023 № 012-22PS відповідач пропонував змінити умови договору в частині вартості продукції шляхом укладання додаткової угоди до договору. Однак, відповідно до умов п. 2.6. договору питання щодо укладення додаткової угоди підлягало розгляду тільки на момент здійснення поставки продукції.

Відтак, пропозиція про зміну ціни договору була передчасною.

Більше того, відповідачем до листа не було долучено документального підтвердження про зміну ціни, як то відповідна митна декларація.

Таким чином, твердження відповідача про неможливість поставки продукції до моменту укладання додаткової угоди щодо зміни ціни вартості продукції є трактуванням відповідачем умов договору та змісту ч. 3 ст. 538 ЦК України на власний розсуд.

Що стосується доводів відповідача щодо початку перебігу строку поставки товару, зокрема, оскільки, як відзначає відповідач зі змістом листа від 12.01.2023 № 132/14 він ознайомився 13.02.2023, то перебіг строку поставки продукції розпочався 14.02.2023 ,то суд з такими доводами не погоджується з огляду на слідуюче.

Згідно умов договору, а саме п. 2 додатку до договору "Специфікація" в редакції додаткової угоди № 1 від 23.11.2021, терміном коли починається обрахунок строку поставки продукції є день отримання повідомлення, а не день ознайомлення постачальника зі змістом такого повідомлення.

Відтак обрахунок відповідача відносно терміну виникнення зобов`язання в частині поставки товару та початку строку прострочення виконання такого зобов`язання є невірним.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, з огляду на фактичні матеріали справи та встановлені судом обставини, оскільки, відповідачем свого зобов`язання в частині поставки товару в обумовлений договором строк виконано не було та відповідно врахувавши п. 2 додатку до договору "Специфікація" в редакції додаткової угоди № 1 від 23.11.2021, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно визначеного перебіг прострочення поставки продукції, що розпочався з 27.03.2023, а тридцятий день порушення строку поставки продукції сплинув 25.04.2023.

Таким чином, суд перевіривши наведений позивачем розрахунок 7% штрафу (6 096 000,00 грн. х 7%) та пені у період з 27.03.2023 по 03.05.2023, дійшов висновку, що вказані нарахування було здійснено арифметично вірно, у відповідності до п. 6.3. договору та норм чинного законодавства, у зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7% штрафу в сумі 426 720,00 грн та пеня в сумі 231 648,00 грн.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 1%, яке пов`язується з недобросовісністю позивача, яка відображується у навмисному очікуванні настання моменту прострочення, пропозицією покупця на зміну термінів постачання продукції до 30.07.2023, а також, відсутністю у позовній заяві будь-яких обґрунтувань щодо завдання збитків покупцю та неналежним надсиланням повідомлення, то суд вказує слідуюче.

Так, право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ані у зазначеній нормі, ані в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

У свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкції, враховуючи встановлені судом в ході розгляду даної справи обставини, не надав суду доказів та не навів обставин, які могли б свідчити про поважність причин порушення строку поставки (неможливості поставки) товару та винятковість обставин саме в даному випадку. Більш того, відповідачем взагалі не було поставлено продукцію та додатковою угодою № 3 до договору, достроково розірвано (припинено) дію договору поставки від 18.11.2021 № 53-148-01-21-00317.

Разом з тим, суд зазначає, що підписанням додаткової угоди № 3 до договору, позивачем фактично зменшено до 38 днів прострочку поставки товару, не очікуючи 180 днів як то передбачено Законом. Відтак, порушення строку поставки продукції стало наслідком бездіяльності відповідача.

Також відповідачем не доведено невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання.

Крім того, відповідачем також не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд не вбачає об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій заявлених позивачем до стягнення з відповідача за невиконання ним свого зобов`язання з поставки товару.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині поставки товару та виходячи із сукупності наданих сторонами доказів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу та пені, суд дійшов висновку про задоволення позовну та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача 7% штрафу в сумі 426 720,00 грн та пеню в сумі 231 648,00 грн.

При цьому, суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ППА Славутич" (02140, м. Київ, пр-т. Бажана 12, під`їзд 5 поверх 22; ідентифікаційний код 20036968) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Павла Скоропадського Гетьмана 59; ідентифікаційний код 26444970) 7% штрафу в сумі 426 720 (чотириста двадцять шість тисяч сімсот двадцять) грн 00 коп., пеню в сумі 231 648 (двісті тридцять одна тисяча шістсот сорок вісім) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 9 875 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн 53 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 14.11.2023

Суддя С. В. Стасюк