Рішення № 114896684, 14.11.2023, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
14.11.2023
Номер справи
910/13917/23
Номер документу
114896684
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023Справа № 910/13917/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 58 210,37 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 58 210,37 грн, обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 20737/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 28.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13917/23, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

02.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

06.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (споживач) укладено договір № 20737/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва (надалі - Вимоги до скиду стічних вод), а споживач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (надалі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 (надалі - Правила приймання приймання стічних вод), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 (надалі - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативаними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

За договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків (п. 1.2 Договору).

Згідно з умовами п. 2.1.1. Договору кількість поставленої споживачу води визначається за показаннями засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у споживача декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за споживачем.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору споживач щомісяця в період з 25 по 30 число поточного місяця знімає та передає постачальнику послуг показання засобів обліку води через електронний особистий кабінет за електронною адресою: https://legals.vodokanal.kiev.ua (надалі - Сервіс). Передані через електронний особистий комітет показання з приладів обліку підтверджують обсяг отриманих споживачем послуг з водопостачання та/або водовідведення та є підставою для проведення постачальником нарахувань споживачу за спожиті послуги водопостачання та/або водовідведення і виставлення рахунків. У разі виникнення у споживача обставин, які унеможливлюють отримання/відправлення електронних документів за допомогою Сервісу, споживач зобов`язаний отримувати/відправляти документи постачальнику в паперовому вигляді, зокрема, через Центри обслуговування споживачів постачальника. В такому випадку споживач знімає та передає в паперовому вигляді постачальнику через Центри обслуговування споживачів (в період з 25 по 30 число поточного місяця) інформацію у формі Акта про спожиті послуги з водопостачання та/або водовідведення, який підтверджує обсяг наданих послуг, є підставою для проведення нарахувань за спожиті послуги водопостачання та/або водовідведення та виставлення рахунків, та який є невід`ємною частиною цього Договору.

У разі ненадання або несвоєчасного надання споживачем інформації про обсяги спожитих послуг, постачальник має право проводити нарахування споживачу згідно нормативного розрахунку, а у разі відсутності нормативного розрахунку, відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 2.1.3. Договору).

Обсяг наданих споживачу послуг з водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з водопостачання (в тому числі постачання гарячої води) згідно з показаннями засобів обліку води, зареєстрованих у постачальника, або за показаннями засобів обліку стічних вод, зареєстрованих у постачальника та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування, Правил приймання стічних вод та Місцевих правил приймання (п. 2.1.6. Договору).

Пунктом 2.1.8. Договору передбачено, що облікові дані споживача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Споживач щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. В разі невиконання споживачем цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених споживачем розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими споживачем.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи споживача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить споживачу нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється споживачем щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи споживача або отримання ним розрахункових документів іншим способом. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від споживача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, може зараховуватися постачальником в погашення боргу.

У п. 2.2.3 Договору сторони погодили, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, споживач здійснює оплату вартості наданих послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, споживач зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи споживача, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова споживача оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Цей Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (п. 7.1. Договору).

Дислокацями об`єктів, які є невід`ємними частинами Договору, сторони погодили об`єкти надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі за адресами: вул. Санаторна, 12/1, м. Київ (нежитлове приміщення); Залізничне шосе, 5б, м. Київ (нежитлове приміщення; адмінбудівля).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що ним належним чином виконувались обов`язки за Договором та надавались відповідачу відповідні послуги з водопостачання та водовідведення, в той час як останній взяті на себе зобов`язання із повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих послуг за Договором виконує неналежно, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість за період 01.10.2021 по 31.03.2023 на суму 37 320,61 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем свого грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у розмірі 8 006,90 грн та 3% річних у розмірі 1 100,53 грн, а також на підставі п. 4.2. Договору пеню у розмірі 8 050,27 грн та на підставі п. 4.7. Договору штраф у розмірі 3 732,06 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що жодних рахунків на оплату послуг за Договором від позивача не отримував та останнім не надано доказів пред`явлення таких рахунків відповідачу. Також відповідач посилався про пропуск позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу та пені, а також на неправильність розрахунку позовних вимог, зокрема, інфляційні втрати розраховані за періоди, коли вони взагалі не нараховуються. При цьому, відповідач звертає увагу на приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

При цьому, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів письмового повідомлення будь-якою стороною договору про його припинення в порядку, передбаченому пунктом 7.1 Договору, суд дійшов висновку, що договір № 20737/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 28.02.2019 був чинним у спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Положеннями ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», зокрема, передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем у Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» було зареєстровано засоби обліку (лічильники): № 201802005908 із особовим рахунком № 501-27 (Залізничне шосе, 5б, м. Київ) та № 201802005263 із особовим рахунком № 106-72 (вул. Санаторна, 12/1, м. Київ).

Так, судом встановлено, що позивачем на виконнаня умов Договору у період з жовтня 2021 року по березень 2023 року надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 62 817,02 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актами обстеження та зняття показань з вузла обліку, підписаними сторонами; фонознімками засобів обліку води; розрахунками (основними нарахуваннями, перерахуванками) обягів спожитих послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, водовідведення атмосферних опадів та додаткових послуг на об`єктах споживача.

Крім того, в матеріалах справи наявні довідка Акціонерного товариства «КОМІНБАНК» № 95/2291 від 19.04.2023 з реєстром дебетових повідомлень, що надсилались на адресу філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» за період з 07.12.2021 по 31.03.2023 та довідка Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» із реєстром платіжних повідомлень, що надсилались на адресу філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» за період з 01.10.2021 по 06.12.2021, якими підтверджується виставлення позивачем відповідно до п. 2.2.1. Договору платіжних документів відповідачу.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про незгоду відповідача із кількістю або вартістю отриманих за період з 01.10.2021 по 31.03.2023 послуг за Договором, або ж доказів того, що споживач направляв свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту, як це визначено в п. 2.2.4 Договору.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору, а також здійснення відповідачем часткової оплати наданих послуг у розмірі 25 496,41 грн, що підтверджується реєстром надходження грошових коштів за Договором за період з 01.10.2021 по 30.04.2023.

Отже, з урахуванням часткової оплати відповідачем наданих послуг позивачем у спірний період, несплаченою залишається заборгованість за Договором у розмірі 37 320,61 грн, яка підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснивши оплату наданих послуг водопостачання та водовідведення у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 37 320,61 грн.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод у розмірі 37 320,61 грн підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 100,53 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 006,90 грн, пеню в розмірі 8 050,27 грн та штраф у розмірі 3 732,06 грн за загальний період прострочення відповідача з 24.10.2023 по 31.03.2023, із розрахунку періоду прострочення виходячи із положень п. 2.2.2 Договору.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що при нарахуванні розміру боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем неправомірно здійснено розрахунок за періоди, коли прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, у зв`язку з чим судом здійснено власний перерахунок інфляційних втрат за правильні періоди прострочення відповідача, згідно з яким обґрунтованим розміром інфляційних є 7 147,50 грн. Здійснений позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1 100,53 грн суд визнає обґрунтованим та арифметично правильним.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню у визначених вище розмірах.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.05.2022 по 31.03.2023 у розмірі 8 050,27 грн та штраф у розмірі 3 732,06 грн.

За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору, у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Із наведених умов Договору вбачається, що сторони на власний розсуд визначили більший строк для нарахування пені, аніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 4.7 Договору за неоплату виставленого постачальником згідно з цим Договором рахунку, вимоги чи іншого документу щодо оплати отриманих послуг, споживач сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, заявлені позивачем до стягнення з відповідача, суд встановив, що такі розрахунки здійснені правильно, при цьому, за окремі періоди прострочення розмір пені є більшим, ніж розраховано позивачем, однак, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги щодо стягнення пені визнаються судом обґрунтованими у визначених позивачем розмірах.

Водночас відповідно до п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Суд зазначає, що за новою термінологією, запровадженою Законом України «Про житлово-комунальні послуги», терміну «постачальник» комунальних послуг відповідають терміни «виконавець» та «виробник», а терміну «замовник (абонент)» - термін «споживач».

Так, згідно з укладеним сторонами Договором, позивач є виконавцем послуги, а відповідач - споживачем зазначеної послуги.

Таким чином, дія п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 розповсюджується на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені у розмірі 8 050,27 грн та штрафу у розмірі 3 732,06 грн за надані послуги у період з 01.10.2021 по 31.03.2023 є необґрунтованим, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

З огляду на відмову судом в задоволенні вимог позивача про стягнення сум пені та штрафу, посилання відповідача на приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення штрафних санкцій судом не розглядаються.

Щодо доводів відповідача про сплив строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені та штрафу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, яка застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (п. 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п. 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 4).

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині пені та штрафу у зв`язку з необґрунтованістю, позовна давність не підлягає застосуванню.

Інші заперечення відповідача, викладені ним у заявах по суті спору судом не беруться до уваги, оскільки не спростовують вищевикладених висновків суду.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (вул. Лейпцизька, 1а, м. Київ, 01015) 37 320,61 грн заборгованості, 7 147,50 грн інфляційних втрат, 1 100,53 грн 3% річних та 2101,03 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14.11.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Часті запитання

Який тип судового документу № 114896684 ?

Документ № 114896684 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 114896684 ?

Дата ухвалення - 14.11.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 114896684 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 114896684 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 114896684, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 114896684, Господарський суд м. Києва було прийнято 14.11.2023. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 114896684 відноситься до справи № 910/13917/23

Це рішення відноситься до справи № 910/13917/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 114896683
Наступний документ : 114896685