Рішення № 114896436, 02.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2023Справа № 903/632/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Пигиди Тетяни Олексіївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМА Юкрейн"

про розірвання договору та стягнення 1279200 грн.

за участі представників:

від позивача: Дашко М.В.

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Пигида Тетяна Олексіївна звернулася до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМА Юкрейн" про розірвання договору купівлі-продажу генераторів від 28.11.2022 у кількості 10 штук та стягнення сплачених за договором грошових коштів у сумі 1279200 грн.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.06.2023 у справі № 903/632/23 матеріали позовної заяви надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 матеріали справи № 903/632/23 передані на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

11.08.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Вказана ухвала суду та подальші ухвали у справі направлені, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03110, м. Київ, вул. Васильківська, 14.

Проте конверти із копіями ухвал повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження та подальші ухвали у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2022 між позивачем та відповідачем укладено в спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку від 28.11.2022 № 792 договір купівлі-продажу генераторів ZI-STE 11000 в кількості 10 штук, за ціною 1279200 грн.

На виконання умов договору позивач сплатив на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1279200 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 29.11.2022 № 7.

З огляду на те, що відповідач товар не поставив, позивач направив 07.04.2023 на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів у сумі 1279200 грн.

Дана вимога згідно з відомостями з веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо пошуку поштового відправлення № 3961017068823 не була вручена під час доставки відповідачу та повернута 03.05.2023 позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України (у редакції, чинній на дату виставлення рахунку) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дату виставлення рахунку) пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом установлено, що між сторонами укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, за яким позивач здійснив оплату виставленого відповідачем рахунку.

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Згідно зі статтею 633 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Судом установлено, що позивачем перераховано відповідачу в якості попередньої оплати грошові кошти в сумі 1279200 грн., у той час як відповідачем товар згідно з рахунком від 28.11.2022 № 792 не був поставлений.

При цьому, позивач звертався до відповідача з вимогою від 07.04.2023 про повернення грошових коштів у сумі 1279200 грн., однак дана вимога не була вручена під час доставки відповідачу та повернута 03.05.2023 позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання.

Отже, після пред`явлення покупцем продавцю вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати.

Ураховуючи викладене, оскільки сума неповернутої відповідачем попередньої оплати складає 1279200 грн., що підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача даної суми попередньої оплати, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 908/599/21.

Установивши, що відповідач поставку товару позивачу, яким внесено 100 % попередньої оплати за товар, не здійснив та не повернув на вимогу позивача грошові кошти в сумі 1279200 грн., суд дійшов висновку про доведеність позивачем істотного порушення відповідачем укладеного в спрощений спосіб договору купівлі-продажу генераторів від 28.11.2022, що є правовою підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 100000 грн.

На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи в копіях договір про надання професійної правничої допомоги від 02.06.2023 № 672, розрахунок суми гонорару за договором у розмірі 100000 грн., акт про надані послуги до договору на суму 100000 грн., рахунок від 07.06.2023 № 07/06 на суму 50000 грн., платіжну інструкцію від 07.06.2023 № 71 на суму 50000 грн.

Відповідно до підписаного між позивачем та адвокатом Дашко М.В. акту про надані послуги до договору № 672 від 02.06.2023, виконавець надав юридичні послуги, а замовник прийняв вищевказані послуги, а саме: попереднє опрацювання матеріалів наданих замовником, підготовка правової позиції по справі в суді першої інстанції; підготовка позовної заяви; обговорення позовної заяви з замовником та внесення доповнень за бажанням замовника; підготовка до ведення справи в суді першої інстанції (підготовка, друк додатків та направлення позовної заяви з додатками відповідачу та в судову інстанцію засобами поштового зв`язку); усні консультацій, роз`яснення, узгодження позиції по справі. Вартість виконаних робіт складає 100 000,00 грн.

Згідно з виставленим на передоплату рахунком від 07.06.2023 № 07/06 позивачем сплачено на рахунок адвоката Дашка М.В. 50000 грн.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20.

Судом прийнято до уваги, що загальна ціна позову та розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.

Відтак, суд з урахуванням обставин даної справи, зокрема ціни позову, враховуючи те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, дійшов висновку не присуджувати позивачу всі витрати на професійну правову допомогу та стягнути 50000 грн., відмовивши в решті заявленої позивачем суми в розмірі 50000 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Пигиди Тетяни Олексіївни задовольнити повністю.

Розірвати договір купівлі-продажу генераторів від 28.11.2022 у кількості 10 штук, укладений між фізичною особою-підприємцем Пигидою Тетяною Олексіївною ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КМА Юкрейн" (03110, м. Київ, вул. Васильківська, 14; ідентифікаційний код 42374714).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КМА Юкрейн" (03110, м. Київ, вул. Васильківська, 14; ідентифікаційний код 42374714) на користь фізичної особи-підприємця Пигиди Тетяни Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1279200 (один мільйон двісті сімдесят дев`ять тисяч двісті) грн. попередньої оплати, 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 21872 (двадцять одну тисячу вісімсот сімдесят дві) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 13.11.2023 року.

Суддя К.В. Полякова