Рішення № 114869646, 13.11.2023, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1659/23

Провадження № 2/548/463/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2023 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Коновод О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Манжос Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хоролу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини , що продовжує навчання

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача, відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначає, що вона ОСОБА_1 (далі - Позивачка) є дочкою ОСОБА_2 (далі - Відповідач) та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 02.08.2005 р. та копією свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_2 від 16.11.2019 р. Батьки у шлюбі не перебувають.

Згідно рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 01.11.2006 р. проводилось стягнення аліментів з Відповідача на утримання Позивачки до досягнення нею повноліття у розмірі (однієї четвертої) частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 03.12.2021 р. Відповідачу відмовлено в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів до 1/6 частини всіх видів його заробітку.

На сьогодні Позивачка є повнолітньою та являється студенткою 1 (першого) курсу денної форми (за контрактом) навчання медичного факультету Полтавського державного медичного університету, що підтверджується довідкою Полтавського державного медичного університету від 19.05.2023 року.

Позивачка як повнолітня донька своїх батьків, яка ніде не працює і продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, а саме на оплату навчання, проживання, проїзду, харчування, послуг зв`язку, придбання одягу, взуття, канцелярських засобів тощо.

Тягар обов`язку утримання на період навчання повинні нести обоє батьків Позивачки. Але в даний період часу весь тягар обов`язку утримання Позивачки на її навчання несе мати.

Оскільки добровільно про сплату аліментів домовитися не вдалося, Позивачка змушена звернутися до суду з даною позовною заявою, прохаючи задовольнити позов та стягнути з Відповідача аліменти на свою користь у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку на період навчання до досягнення двадцяти трьох років.

Відповідач є здоровим та працездатним. Як відомо Позивачці, Відповідач займається підприємницькою діяльністю, інших утриманців хоча й має, але аліменти на них стягуються примусово у розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку та з врахуванням сплати аліментів Позивачці. Таким чином, батько може надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дочці та сплачувати аліменти в розмірі 1/4 (однієї четвертої) з усіх видів заробітку (доходу) на період навчання до досягнення Позивачкою двадцяти трьох років.

25.07.2023 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

09.08.2023 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Павелко Р.С. подано до суду відзив на позовну заяву, яким заперечуються позовні вимоги частково. ОСОБА_2 не відмовляється сплачувати аліменти на утриманння доньки яка продовжує навчання, однак просить стягувати такі у розмірі 1/8 частини всіх заробітку(доходів), (а.с.22-24).

03.11.2023 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Третяк К.П. подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначила наступне (а.с.31-36).

Як вже зазначалося в позові, згідно рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 01.11.2006 р. проводилось стягнення аліментів з Відповідача на утримання Позивачки до досягнення нею повноліття у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 03.12.2021 р., яке набуло законної сили (копія наявна в матеріалах справи), Відповідачу відмовлено в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів до 1/6 частини всіх видів його заробітку з посиланням на те, що ОСОБА_2 не надав доказів погіршення свого майнового стану, загальний розмір аліментів на утримання трьох дітей становить 9/20 частки його доходів (1/4 на Позивачку, 1/5 на двох інших дітей) і не перевищує половини його доходів. При призначенні аліментів на інших дітей Відповідача (Платона та Пуеру) в розмірі 1/5 частини доходів Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області суд врахував, що Відповідач вже сплачує аліменти на доньку ОСОБА_4 в розмірі частини доходів.

Крім цього, у відзиві Відповідач посилається лише на факт наявності у нього двох інших дітей та наявність відкритого виконавчого провадження зі стягнення аліментів, проте не додає доказів фактичної сплати аліментів дітям, доказів відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

Також Відповідач зазначає про перебування у декретній відпустці у зв`язку з народженням дитини, проте не надає будь-яких доказів на підтвердження цього факту.

Щодо твердження Відповідача про наявність у нього інших обставин, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів.

До інших істотних обставин Відповідач відносить мінливий дохід від підприємницької діяльності. Разом з тим, надаючи докази працездатності та заняття підприємницькою діяльністю з 2003 року, Відповідач не надає доказів неспроможності надавати матеріальну допомогу чи погіршення свого матеріального стану, не зазначає розмір доходів від заняття підприємницькою діяльністю ні за поточний, ні за попередній звітний періоди.

Добровільно Відповідач кошти на утримання Позивачки не сплачував, спроби досягти домовленості в цьому питання залишилися безрезультатними.

Відповідачем додано платіжну інструкцію про сплату Позивачці 1000, 00 грн. як аліментів на навчання та визнано можливість сплачувати 1/8 частину від доходів. Якщо рахувати, що 1000,00 грн. є 1/8 частиною доходів, то розмір доходів за місяць Відповідача становить 8000,00 грн. Таким чином, сплата Позивачці частини (2000,00 грн.) та на інших дітей 1/5 частини (1600,00 грн.) в загальній сумі 3600,00 грн. не перевищить половини розміру його доходу та забезпечить йому можливість утримувати себе на рівні вище прожиткового мінімуму.

Також Відповідач зазначає, що при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, проїзду до навчального закладу, підручників, проживання за місцем його знаходження.

З огляду на це Позивачка вважає за доцільне повідомити суд, що вартість одного року навчання на медичному факультеті Полтавського державного медичного університету становить 37000,00 (тридцять сім тисяч) грн., вартість проживання в гуртожитку за 9 місяців становить 9600,00 (дев`ять тисяч шістсот) грн. Матір`ю Позивачки, ОСОБА_5 , повністю оплачено перший рік навчання, а також половину вартості навчання та проживання в гуртожитку за 2023-2024 н./р. (копії платіжних документів додаються).

Вартість проїзду від навчального закладу до місця проживання в с. Шишаки становить в середньому 130,00 грн. в одну сторону, це 260,00 грн. в обидві сторони, проїзд 2 рази на місяць коштує 520,00 грн., а на рік - 520,00*9 = 4 680 грн. В цій сумі не врахований проїзд по м. Полтава.

Таким чином, лише вартість навчання, проживання та проїзду становлять більше 50000,00 грн. на рік. Крім цього Позивачка для забезпечення нормального рівня життя потребує коштів на придбання харчування, послуг мобільного зв`язку, медичних послуг, придбання одягу, взуття, канцелярських засобів тощо.

Враховуючи викладене вище, а також те, що згідно ст. 180 СК України обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, Позивачка вважає, що у разі сплати батьком аліментів у сумі 1/8 частини від доходів буде порушено принцип рівності щодо утримання дитини, адже на плечі матері лягатиме набагато більший тягар матеріального забезпечення доньки.

На думку Позивачки, визначений спосіб та розмір стягнення аліментів розмірі (однієї четвертої) частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно призведе до відносної рівності прав дитини на утримання від обох батьків відповідно до положень Закону, буде відповідати вимогам розумності, справедливості та інтересам дитини.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги за погодженням сторін. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, між адвокатом Третяк К.П. та клієнтом (Позивачкою) ОСОБА_1 21 липня 2023 року з урахуванням вищезазначених вимог закону було укладено договір про надання правової допомоги №21/07/23.

Відповідно до додатку до договору сторонами погоджено фіксований розмір обчислення гонорару (копія додатка додається).

21.07.2023 р. адвокатом було вивчено документи, надані клієнтом, проведено консультацію, узгоджено правову позицію щодо подання позову, підготовлено цивільний позов про стягнення аліментів, виготовлено та завірено додатки до позову та примірник позову з додатками для Відповідача, підписано з клієнтом акт приймання-передачі наданих юридичних послуг, подано позовну заяву до Хорольського районного суду. Фактично на надання правової допомоги адвокатом затрачено весь день. Сама Позивачка в цей день замість святкування повноліття змушена була займатися питанням свого утримання, оскільки з досягненням 18-річчя втрачала право на отримання аліментів без подання даного позову, добровільно батько коштів на утримання не надавав, тому вирішення даного питання було для позивачки дійсно необхідним та важливим.

Твердження Відповідача про неспівмірність витрат у сумі 2000,00 грн. із складністю справи, є не чим іншим, як власною думкою Відповідача.

Стверджуючи про відсутність крайньої необхідності у Позивачки звертатися до адвоката для підготовки позову та наявність в Інтернеті безкоштовних зразків позовних заяв, сам Відповідач не скористався наявними в Інтернеті зразками, а звернувся до адвоката для отримання допомоги, оскільки саме адвокат є фахівцем, який має професійні знання, надає професійну правничу допомогу та є відповідальним перед клієнтом, судом та іншими учасниками процесу.

Позиція Відповідача, що слід відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу через викладення позову на трьох аркушах, не відповідає вимогам закону, оскільки ні судова практика, ні вимоги нормативних актів не передбачають, що складність справи вимірюється кількістю аркушів позову. Якість надання правової допомоги також не залежить від кількості аркушів в документі. На думку представника Позивачки, вміння викласти свою позицію на меншій кількості аркушів потребує більш професійних навичок, полегшує роботу суду при опрацюванні матеріалів справи.

На думку Позивачки, позиція батька, що покладення на нього судових витрат є неправильним і несправедливим, є проявом уникнути оплати обґрунтованих витрат.

Згідно ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Стороною Відповідача жодних доказів на підтвердження неспівмірності витрат не надано, а висловлено тільки власні припущення.

Позивач поніс додаткові витрати на правову (правничу) допомогу у сумі 1500,00 грн. за підготовку відповіді на відзив, а в загальній сумі 3500,00 грн., які просить стягнути з Відповідача.

За змістом речення 2 частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідач є батьком повнолітньої доньки- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір"ю та перебуває на її утриманні.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки, виданої навчальним закладом Полтавського державного медичного університету від 19.05.2023 року № 494, позивач ОСОБА_1 дійсно є студентом Полтавського державного медичного університету . Форма навчання - денна, студент медичного факультету з 15.09.2022. Дата завершення навчання - 330.06.2028 року.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ст.12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на ці обставини, суд керуєтьсяст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка, згідно з частиною першоюстатті 9 Конституції України,є частиною національного законодавства України, та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановленіЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Частиною 1 ст. 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених уст. 182 цього Кодексу.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 6 від 15.05.2006 судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст.182 Сімейного Кодексу Україниі приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно. Такий розмір суд вважає обґрунтованим і достатнім, який зможе забезпечити потреби доньки, яка продовжує навчатись, а також суттєво не вплине на майновий стан відповідача.

Відповідно до ст.191 аліменти на дитину присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як встановлено при розгляді справи, ОСОБА_6 , навчається на денній формі, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, відповідач допомогу на її утримання не надає, а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки починаючи з 21.07.2023 року, оскільки аліменти на дитину присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову, і до закінчення дитиною навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достатність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обов`язок по утриманню повнолітньої доньки, що продовжує навчання покладено на обох батьків, суд приходить до висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково .

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України(ч. 1ст. 192 СК України).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 133 ЦПК України ).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268)

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судові витрати понесені позивачем підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: Договором про надання правової допомоги №21/07/23 від 21.07.2023 року; Актом приймання- передачі наданих юридчиних послуг ( виконання робіт) від 18.08.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 вказано, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивачем доведено реальність судових витрат; дійсна необхідність вбачається з загальної ситуації, в якій опинився позивач, який був вимушений вчиняти заходів щодо свого захисту в судовому порядку; щодо фінансового стану сторін, то відповідачем не доведено, що його фінансовий стан свідчить про непомірність покладення на нього тягаря сплати витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі.

При цьому, суд бере до уваги те, що відповідач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався, хоча положеннями п. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на нього.

Оскільки від відповідача не надходило заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц.

В даній постанові Верховний Суд зазначив, що матеріали справи не містять клопотання Особа_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищенаведене та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, дійсно підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.6ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимогст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн.60 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 181, 191, 199, 200 СК України, ст.ст. 13, 76, 77, 78, 81, 128, 210, 211, 223, 247,258,259,263-265,352, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), представник позивача: адвокат Третяк Катерина Павлівна ( адреса проживання АДРЕСА_2 , Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2139 від 18.04.2018 р. ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ), представник відповідача: адвокат Павелко Руслан Сергійович (ідентифікаційний код юридичної особи 40047039IBAN: НОМЕР_5 (ПриватБанк), Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1486 від 25.09.2015 року видане Радою адвокатів Полтавської області , адреса знаходження: вул. 1 Травня, 8 Б, оф. 1 м. Хорол Лубенського району Полтавської області) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини , що продовжує навчання- задовольнити частково .

Стягнути з Відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліменти на користь повнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, а саме з 21.07.2023 року і до закінчення нею навчання, але не більше, ніж до досягнення 23-річного віку, в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

Рішення в частині стягнення аліментів в сумах платежів за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліменти на користь повнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , витрати на правову допомогу у розмірі 3500 ( три тисячі п"ятсот гривень) грн.

Стягнути з Відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп на користь Держави, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001,Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 13.11.2023 року.

Суддя : О.В. Коновод