Рішення № 114857280, 09.11.2023, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1833/23

Провадження № 2/484/648/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі : головуючого судді Мельничука О.В.,

за участю секретаря судового засідання Голубкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2023 до суду надійшов позов адвоката Плечія Я.В. в інтерерсах ОСОБА_2 до ТОВ «Нова Пошта» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням майна, в сумі 12742,95грн та 5000 моральної шкоди. Мотивуючи позовні вимоги представник позивача вказав, що 09.01.2023 позивач прибув до відділення відповідача №1 за адресою: вул. Вознесенська, 52 в м.Первомайську Миколаївської області для отримання поштових відправлень. Автомобіль марки Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , він припарковав на території відділення біля місця видачі габаритних відправлень зі складських приміщень, щоб покласти отриману посилку до багажника автомобіля, та пішов до відділення для оформлення отримання. В період часу між 11:00год. та 12:27год. на його автомобіль впав один із незакріплених габаритних ящиків із логотипом ТОВ «Нова Пошта» формату Flat box 150x180, який стояв біля складських приміщень, в результаті чого було пошкоджені ліве заднє крило та задній бампер з лівого боку. Вартість матеріального збитку складає 12742,95грн. Крім того, в результаті пошкодження автомобіля позивач зазнав душевних страждань, оскільки хвилювався, витратив сили та час на пошуки суб`єкта оціночної діяльності та адвоката, буде вимушений шукати майстрів для ремонту автомобіля. Завдану моральну шкоду позивач оцінив у 5000грн.

Ухвалою від 06.04.2023 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального провадження, призначене підготовче засідання, визначені строки для подачі заяв по суті.

04.05.2023 надійшов відзив, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що позивачем не надані докази на підтвердження наявності в діях ТОВ «Нова Пошта» протиправної поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками. Крім того не доведені наявність та розмір завданих збитків, оскільки наданих позивачем Висновок за Звітом №07-23 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті протиправних дій третіх осіб, не містить відомостей про повідомлення про кримінальну відповідальність за надання завідомо недостовірного висновку, а також відсутні відомості про те, що висновок підготовлений для подання до суду, отже такий висновок не є належним та допустимим доказом розміру відшкодування матеріальної шкоди, про що вказано у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18.

15.05.2023 представник позивача надав відповідь на відзив, в якому наполягав на задоволення позову, вказуючи що зазначений вище висновок відповідає вимогам чинного законодавства, отже є належним та допустимим доказом у справі.

Ухвалою від 20.06.2023 підготовче засідання закрите, справа призначена до судового розгляду по суті, за клопотанням представника позивача витребувані у відповідача копії інструкції з охорони праці ТОВ «Нова Пошта», та (за наявності) безпосередньо інструкцію з охорони праці відділення Нової Пошти № 1 розташованого за адресою: вул. Вознесенська, 52, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55210; інструкції з проведення вантажно-розвантажувальних робіт у відділені ТОВ «Нова Пошта», № 1 у м. Первомайськ, розташованої за адресою: вул. Вознесенська, 52, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55210 або копію загальної інструкції з проведення вантажно- розвантажувальних робіт ТОВ «Нова Пошта», якщо окремих інструкцій для відділень не передбачено; інструкції ТОВ «Нова Пошта», що регламентує виконання конкретними штатними одиницями складських та вантажно-розвантажувальних робіт у відділенні та на його території або її копію засвідчену належним чином; договору/договорів оренди ТОВ «Нова Пошта», об`єктів нерухомості або інші документи, що підтверджують право власності або користування об`єктами нерухомості розташованих за адресою: вул. Вознесенська, 52, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55210 (місце розташування відділення ТОВ «Нова Пошта» № 1).

17.07.2023 на виконання ухвали суду відповідачем надані копія договору оренди ТОВ «Нова Пошта» об`єкту нерухомості за адресою: вул. Вознесенська, 52 в м.Первомайську Миколаївської області, копія інструкції з охорони праці №9 під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт в ручну, затверджену наказом директора ТОВ «Нова Пошта» №242 від 22.05.2023.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Плечій Я.В. надав заяву з проханням проводити розгляд справи у їх відсутність, а позов просить задовольнити.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Позивач є власником автомобіля марки Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 22).

Нежитлове приміщення за адресою: вул. Вознесенська, 52 в м.Первомайську Миколаївської області перебуває у оренді відповідача на підставі договору найму (оренди) об`єкту нерухомості №08 від 29.11.2019 та використовується відповідачем для розміщення офісу/відділення, обробки відправлень, зберігання вантажу та/або для здійснення іншої підприємницької діяльності.

09.01.2023 на вказаній вище території біля автомобіля позивача з майданчика прибудови до приміщення за вказаною вище адресою впав один із незакріплених габаритних ящиків із логотипом ТОВ «Нова Пошта» формату Flat box 150x180, пошкодивши при цьому ліве заднє крило та задній бампер з лівого боку автомобіля.

Вказане вище підтверджується фотознімками, наданими позивачем, а також повідомленням Первомайського РВП в Миколаївській області ГУНП України, працівники якого за викликом позивача зафіксували зазначену подію.

Відомості до ЄДРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України, за заявою позивача не були внесені через малозначність нанесеного матеріального збитку.

13.02.2023 позивач звернувся із заявою-претензією до відповідача з метою врегулювання ситуації. Відповідач вказану заяву отримав 22.02.2023, однак добровільно зазначена ситуація врегульована не була.

Згідно із Висновком за звітом №07-23 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті протиправних дій третіх осіб власникові автомобіля Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , вартість такого збитку становить 12742,95грн.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

За правилами частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювана шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювана шкоди.

Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.

Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.

Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17, від 15 липня 2021 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/484/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з положеннями частини другої статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).

Відповідно до положень частини третьої статті частини першої статті 81 ЩІК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із п.1, 2 розділу І «Загальна положення» Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 19.01.2015 № 21 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2015 за № 124/26569 (далі Правила), ці Правила поширюються на всіх суб`єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які в процесі своєї діяльності виконують вантажно-розвантажувальні роботи, навантаження (розвантаження) або вивантаження (далі - вантажно-розвантажувальні роботи). Ці Правила є обов`язковими для роботодавців та працівників, що виконують вантажно-розвантажувальні роботи.

Відповідно до п. 44, 45, 46, 73 підрозділу 3. «Вимоги до місць проведення вантажно-розвантажувальних робіт, території підприємства, виробничих будівель і споруд» розділу II. «Загальні вимоги» Правил рух транспорту на підприємстві повинен бути організований відповідно до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), за схемою руху транспортних засобів із вказівкою на ній поворотів, зупинок, виїздів, переходів. Схема руху транспортних засобів повинна бути вивішена в місцях стоянки транспорту, перед в`їздами на територію та в необхідних місцях, визначених роботодавцем. Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів повинні відповідати вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану». Територія підприємства повинна бути обладнана дорожніми знаками, покажчиками швидкості руху транспорту згідно з ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» і знаками безпеки за ТОСТ 12.4.026-76. У місцях проведення навантажувально-розвантажувальних робіт у разі потреби наносять розмітку з позначенням проходів, майданчиків складування і їх спеціалізації за видами вантажів.

У п.8 підрозділу 1. «Вимоги безпеки до процесів проведення вантажно- розвантажувальних робіт», п. 10,11,16 підрозділу 7. «Навантаження (розвантаження) тарно-штучних вантажів» розділу III. «Вимоги безпеки при виконанні вантажно- розвантажувальних робіт» Правил зазначено, що спосіб укладання і кріплення вантажів повинен забезпечувати їх стійкість при транспортуванні і складуванні, розвантаженні транспортних засобів і розбиранні штабелів, а також можливість механізованого навантаження-розвантаження. Маневрування транспортних засобів з вантажами після зняття кріплення з вантажів забороняється. Вантажі в ящиках, купах, тюках укладаються штабелями. Висота штабелів у складських приміщеннях під час складування їх вручну не повинна бути більше ніж 3 м. Вантажі, які не піддаються штабелюванню, укладають на стелажі.

З фотознімків, наданих позивачем, вбачається, що біля автомобіля з майданчика прибудови до приміщення, що використовується відповідачем як складське приміщення, впав один із габаритних ящиків із логотипом ТОВ «Нова Пошта» формату Flat box 150x180, пошкодивши автомобіль. При цьому ящики на вказаній прибудові знаходились у вертикальному стані. Знаки, які б попереджували про небезпеку падіння вантажу або забороняли зупинку автомобіля, відсутні.

Докази на підтвердження того, що відповідач забезпечив дотримання Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт та працівники відповідача діяли відповідно до цих Правил, відповідачем не надані.

Інструкції з охорони праці під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт вручну, які б діяли на час завданні позивачем шкоди, відповідачем не надані, а лише надана така інструкція, що була затверджена 22.05.2023.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У відзиві відповідач вказав про недопустимість та неналежність Звіту про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18. Однак вказана постанова стосується визнання висновку будівельно- технічного експертного дослідження неналежним та недопустимим доказом з огляду на те, що у справі за позовом, предметом якого було визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, визнання права власності на квартири, витребування їх із чужого незаконного володіння, зобов`язання не чинити перешкод у здійсненні права власності, виселення та вселення, чинним на момент розгляду справи був ЦПК України у редакції до 15 грудня 2017 року, який не передбачав можливість складання висновку за зверненням учасника справи на момент складання наявного у справі висновку будівельно-технічного експертного дослідження, не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

У даній справі представник позивача разом із позовною заявою подав до суду Звіт про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, виконаний суб`єктом оціночної діяльності, а не висновок експертного дослідження, отже посилання відповідача на вказану постанову під час розгляду даної справи є помилковим.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. З Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Згідно із ст. 5 зазначеного Закону, суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п.п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, встановлено, що методика застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Пунктом 4.3 Методики передбачено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.

Отже, аналіз даної норми права дає можливим дійти до висновку про те, що належним підтвердженням розміру оціненої шкоди є звіт або акт оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

Оцінювач ОСОБА_3 є суб`єктом оціночної діяльності, згідно сертифікату № 116/22, виданого Фондом державного майна України 18.02.2022. Звіт №07-23 відповідає вимогам вказаних вище Закону та Методики, отже є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує та встановлює розмір завданих збитків.

Пунктами 2, 3 частиною першою статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до-суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Проте, відповідач, оспорюючи розмір завданої шкоди, не скористався своїм правом під час розгляду справи та не заявив клопотання про призначення експертизи.

Позивачем надано докази на підтвердження завданих йому збитків, при цьому відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували визначений розмір збитків, як підстави для зменшення визначення розміру збитків, не надано, хоче це згідно приписів ст. 81 ЦПК України, є його обов`язком.

Посилання у відзиві на незгоду відповідача з розрахунком шкоди, яка заподіяна автомобілю позивача, на думку суду, не спростовують доводи позивача щодо визначення розміру матеріальної шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку :між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює Заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що в результаті пошкодження автомобіля, позивачеві завдана матеріальна шкода, що вплинуло на його душевний стан, він був змушений витратити сили та час на пошук адвоката, суб`єкта оціночної діяльності, майстрів, що вплинуло на його звичний спосіб життя.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про задоволення позову на суму 5 000 грн., оскільки зазначений розмір моральної шкоди буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповдіача на користь позивача необхідно стягнути 4573,60грн.витрат посплаті судовогозбору тана послугисуб`єкта оціночноїдіяльності,а також9356,50грн.витрат напрофесійну правничудопомогу.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 315, 317 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" на користь ОСОБА_2 12742,95 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю"Новапошта"на користь ОСОБА_2 4573,60грн.витрат посплаті судовогозбору тана послугисуб`єкта оціночноїдіяльності,а також9356,50грн.витрат напрофесійну правничудопомогу.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", адреса місцезнаходження: Столичне шосе, 103 корпус 1 поверх 9 м. Київ, 03026 ЄДРПОУ 31316718;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.11.2023 року.

Суддя О.В. Мельничук