Ухвала суду № 114847649, 03.11.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45760/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

слідчого ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

власників майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

10.10.2023 року в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором, про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначено, що Другим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000040 від 18.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що на території Харківської області з 2008 року по цей час здійснює господарську діяльність товариство з обмеженою відповідальністю «МК РІАЛ» (код ЄДРПОУ 35855917) (далі ТОВ «МК РІАЛ»), основна діяльність якого пов`язана з виробництвом та торгівлею м`ясом та м`ясними продуктами.

У невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше лютого 2023 року, у начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на організацію систематичного одержання нею та іншими посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області неправомірної вигоди від представників ТОВ «МК РІАЛ» за безперешкодну господарську діяльність та невжиття контрольно-перевірочних заходів відносно вказаного підприємства.

16.06.2023 о 11 год. 14 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.

16.06.2023 о 20 год. 00 хв. ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 17.08.2019, на праві приватної власності належить транспортний засіб Audi Q3, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 .

Крім того, 16.06.2023 в період часу з 14 год. 55 хв. до 16 год. 30 хв. в порядку ст.233 КПК України, у зв`язку з невідкладним випадком, пов`язаним із врятуванням майна, проведений обшук вказаного транспортного засобу затриманої ОСОБА_5 «AUDI Q3», д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_3 , білого кольору, в ході чого виявлено та вилучено, в тому числі, грошові кошти в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, які належать підозрюваній ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2023 №757/26241/23-к наданий дозвіл на вилучення вказаного автомобіля та грошових коштів підозрюваної ОСОБА_5 .

Окрім цього, 16.06.2023 в період часу з 11 год. 27 хв. до 13 год. 36 хв. в порядку ст.233 КПК України, у зв`язку з невідкладним випадком, пов`язаним із врятуванням майна, проведений обшук житла за місцем мешкання затриманої ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході чого виявлено та вилучено грошові кошти в загальній сумі 76922 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять два) долара США, 130000 (сто тридцять тисяч) гривень, 5600 (п`ять тисяч шістсот) євро, які належать підозрюваній ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2023 №757/26091/23-к наданий дозвіл на вилучення вказаних грошових коштів підозрюваної ОСОБА_5 .

Таким чином, в ході досудового розслідування необхідно накласти арешт на майно підозрюваної ОСОБА_5 : транспортний засіб Audi Q3, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 та на грошові кошти в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, 76922 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять два) долара США, 130000 (сто тридцять тисяч) гривень та 5600 (п`ять тисяч шістсот) євро, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Слідчий в судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Адвокат в судовому засіданні зазначив, що грошові кошти, вилученні під час обшуку, не належить ОСОБА_5 , оскільки за адресою: АДРЕСА_1 проживає не лише підозрювана, а і її батьки, син та рідний брат.

Так, ОСОБА_6 фактично проживає за місцем проведення обшуку, під час якого були вилучені його кошти у розмірі 76 700 доларів США, 3 000,00 та 2600,00 Євро, які він передав на зберігання ОСОБА_5 .

ОСОБА_6 з 2010 року здійснює підприємницьку діяльність та сплачує податки. Окрім цього, ОСОБА_6 у 2008 році продав земельну ділянку.

Стосовно 50 000,00 грн., які були вилученні під час обшуку транспортного засобу, то ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 , з метою передачі відповідній особі за розробку меблевого проекту.

Підозрювана вказує, що 130 000,00 грн. належать їй, оскільки вона відкладала їх на навчання сина.

Відтак, адвокат просив відмовити в задоволенні клопотання.

Власники майна заперечували щодо задоволення клопотання.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, заслухавши учасників процесу, дослідивши відеозапис обшуку, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Окрім цього, відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Законодавець нормами кримінального процесуального законодавства передбачив, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Так, заслухавши позицією учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд прийшов до висновку, що воно частково відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, а тому слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на майно підозрюваної, а саме: грошові кошти в розмірі 130 000,00 грн. та на транспортний засіб Audi Q3, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Разом з цим, вимога про накладення арешту на грошові кошти в розмірі 50 000 гривень, 76922 доларів США, та 5600 євро, не підлягає задоволенню, оскільки, арешт на дані грошові кошти в силу мети арешту не підлягає накладенню, так як адвокатом доведено, що майно належить іншій особі, яка немає відношення до кримінального провадження.

Відтак, клопотання підлягає часткому задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на транспортний засіб Audi Q3, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , грошові кошти в сумі 130000 (сто тридцять тисяч) гривень, які належать підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчужувати та розпоряджатися вказаним майном.

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_10