Ухвала суду № 114847631, 31.10.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46117/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

адвоката - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві судове провадження за скаргою захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_4 на письмове повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №72023000500000071 ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В :

13.10.2023 до Печерського районного суду міста Києва надійшла скарга захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_4 , в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, згідно вимог якої останній просить скасувати у кримінальному провадженні № 72023000500000071 від 14.09.2023 повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, що складене 17.07.2023 та зобов`язати прокурора у кримінальному провадженні № 72023000500000071 від 14.09.2023 або компетентну посадову особу Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 72023000500000071 від 14.09.2023 про підозру ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

В обґрунтування доводів та вимог скарги адвокат вказує, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України є необґрунтованим та ґрунтується лише на припущеннях органу досудового розслідування, оскільки вручене з порушенням процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру та без достатніх доказів на підтвердження обставин інкримінованих діянь, вважає підозру необґрунтованою, у повідомленні про підозру відсутні фактичні обставини події, підтвердженні доказами, які б вказували на наявність складу злочину.

Захисник підозрюваної в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив скаргу задовольнити з підстав, викладених у ній. Зазначив, що необґрунтованість письмового повідомлення про підозру підтверджується зокрема доказами, зібраними стороною захисту, серед яких, висновок експерта № 013-АНО/23 від 19.05.2023 за результатами проведення судової експертизи менеджменту, експертний висновок № 003-БДО/23 науково-правового дослідження від 19.05.2023, сукупністю документів, складених в ході виконання вимог законодавства в сфері фінансового моніторингу, та інших доказів; зазначив також про відсутність доказів пов`язаності товариств з обмеженою відповідальністю, які нібито організовували азартні ігри безпосередньо із ОСОБА_5 чи будь-якою іншою посадовою особою АТ "АЙБОКС БАНК", зокрема тих, у співучасті із ОСОБА_5 безпідставно підозрює сторона обвинувачення. Також зазначив, що повідомлення про підозру, які направлялися на ряд адрес у місті Одеса та селі Гора Бориспільського району Київської області не були отримані жодною особою, на такі адреси відправлення здійснювалося безпідставно, оскільки відсутні докази проживання ОСОБА_5 у вказаних населених пунктах, навпаки, захисник 14.07.2023, 17.07.2023, 18.07.2023, 28.07.2023 повідомляв Офіс Генерального прокурора та Бюро економічної безпеки про факт проживання ОСОБА_5 за кордоном за адресою: АДРЕСА_1 з підтверджуючими документами. Крім цього, акцентував увагу, що повідомлення про підозру, яке безпідставно вручено голові Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області 17.07.2023 було повернуто на адресу Офісу Генерального прокурора через відсутність можливості вручити таке повідомлення ОСОБА_5 , оскільки така у вказаному населеному пункті не проживає.

Прокурор в судовому засіданні подав письмове заперечення на скаргу ОСОБА_4 , в якій проти задоволення зазначеної скарги заперечив з підстав:

у кримінальному провадженні № 73023000500000071 від 14.09.2023 та провадженні, у якому оголошувалась підозра № 72023140000000040 від 15.02.2023 неодноразово накладався арешт на майно підозрюваної слідчими суддями;

-обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 підтверджується актом В/25-0014/2660/БТ від 06.01.2023 перевірки АТ "АЙБОКС БАНК", документами вилученими під час обшуку 08.03.2023-10.03.2023 приміщення АТ "АЙБОКС БАНК", матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, висновками проведення судових експертиз комп`ютерно-технічної за сайтами, комп`ютерно-технічної за телефонами, висновком аналітичного дослідження ДПС України № 156/99-00-08-01-02-20/44233713;

-повідомлення про підозру ОСОБА_5 , окрім вручення голові Гірської сільської ради за місцем проживання ОСОБА_5 , також було надіслано на всі відомі адреси проживання/реєстрації, а також на всі відомі офіційні адреси електронної пошти та месенджери зареєстровані на телефони, якими користувалась ОСОБА_5 ;

-заперечував твердження адвоката щодо вчасного повідомлення органу досудового розслідування про місце проживання ОСОБА_5 за кордоном, оскільки відповідне повідомлення направлено 14.07.2023 засобами електронного поштового зв`язку о 20:20, фактично таке повідомлення отримано органом досудового розслідування вже після оголошення підозри.

Заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що детективами Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 72023140000000040 від 15.02.2023.

17.07.2023 у вказаному провадженні складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, яке того ж дня вручено голові Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області згідно протоколу (акту) про вручення.

Крім цього, повідомлення про підозру направлялося засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_2 та до м. Одеса на адреси АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .

13.09.2023 строк досудового розслідування кримінального провадження № 72023140000000040 продовжено до 14.10.2023 включно.

14.09.2023 з матеріалів досудового розслідування № 72023140000000040 в окреме провадження під № 72023000500000071 виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, за підозрами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

28.09.2023 визначено підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України у кримінальному провадженні № 72023000500000071 від 14.09.2023 за підрозділом детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві, яке розташоване у Печерському районі міста Києва.

Досудове розслідування у виділеному кримінальному провадженні зупинено.

Згідно з положеннями п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскарженні повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють", що визначено пунктом 1 частини третьої статті 42 КПК України, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, яка має назву "Повідомлення про підозру" та складається з таких статей: "Випадки повідомлення про підозру" (стаття 276); "Зміст письмового повідомлення про підозру" (стаття 277); "Вручення письмового повідомлення про підозру" (стаття 278). Отже, саме така побудова глави дає підстави зробити висновок, що законодавець пов`язує процесуальну діяльність із повідомлення про підозру з сукупністю процесуальних дій слідчого та/або прокурора, зміст яких полягає у встановленні юридичних і фактичних підстав для повідомлення про підозру (стаття 276 КПК), складанні письмового процесуального документа (повідомлення про підозру) (стаття 277 КПК) та його врученні особі (стаття 278 КПК).

Так, згідно з ст. 277 КПК України повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення (п. 1 абз. 2 ч. 1); підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення (п. 8 абз. 2 ч. 1). Отже, ст. 277 КПК України регламентує, що в обох випадках ідеться про одну й ту саму особу прокурора. Більше того, за структурою повідомлення про підозру, визначеною в Кодексі й навіть розбитою на пункти, підпис прокурора, який здійснив повідомлення про підозру, ставиться після роз`яснення прав підозрюваного (п. 7 абз. 2 ч. 1). Тому роз`ясняти права підозрюваного має виключно прокурор, який прийняв процесуальне рішення, - склав, тобто безпосередньо здійснив, повідомлення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, встановленому ст. 278 КПК України, і складається з двох послідовних дій слідчого, прокурора: 1) складення повідомлення про підозру - процесуального акта; 2) вручення його особі, підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналізуючи вище викладені норми закону, слід дійти висновку, що процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення, що в свою чергу, вручається у день складення повідомлення про підозру. Саме із цим моментом процесуальний закон пов`язується набуття особою відповідних процесуальних прав після їх роз`яснення слідчим, прокурором.

Разом з тим, повідомлення про підозру ОСОБА_5 , хоч і складено, проте стороною обвинувачення жодним чином не було доведено, що воно було належним чином вручено останній, що вказує на недотримання порядку її вручення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію; повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу.

Глава 11 КПК України у статтях 133 та 135 регулює питання порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні слідчим та прокурором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 КПК України, слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов`язковою.

Частини 1 та 7 статті 135 КПК України визначають, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою; повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 541 КПК України міжнародна правова допомога - це проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування. Згідно ч. 1 ст. 548 КПК України запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво складається органом, який здійснює кримінальне провадження, або уповноваженим ним органом згідно з вимогами цього Кодексу та відповідного міжнародного договору України, а за його відсутності - згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 551 КПК України суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює. Частина 1 статті 566 КПК України передбачає, що особу, яка перебуває за межами України, для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України викликають повісткою на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу. Запит (доручення) у рамках міжнародної правової допомоги про виклик особи, яка перебуває за межами України, направляється компетентному органу іноземної держави не пізніше шістдесяти діб до дати явки особи або в інший строк, передбачений міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Таким чином, вказані нормативні положення чітко передбачають порядок здійснення слідчим та прокурором повідомлення (у тому числі і виклику особи) у кримінальному провадженні, які не були дотриманні стороною обвинувачення.

Так, згідно клопотання адвоката ОСОБА_4 від 14.07.2023 вих. № АВ-20, направленого на електронну адресу Офісу Генерального прокурора та Бюро економічної безпеки із зазначенням номеру кримінального провадження 72023140000000040, проінформовано адресатів про те, що ОСОБА_5 проживає за кордоном за адресою:АДРЕСА_1 та про факт взяття останньої на тимчасовий консульський облік у Консульстві України в Дубаї з 22.06.2023.

Отже, у сторони обвинувачення ще до складання письмового повідомлення про підозру була наявна інформація про проживання ОСОБА_5 за кордоном та перебування на тимчасовому консульському обліку. Доказів того, що прокурор або детектив отримали цю інформацію вже після складання повідомлення про підозру суду надано не було.

Не зважаючи на наявність інформації про місце проживання ОСОБА_5 за межами України та перебування на тимчасовому консульському обліку, сторона обвинувачення не вжила жодних належних і достатніх заходів щодо встановлення її місцезнаходження.

Зокрема, стороною обвинувачення не вжито заходів щодо перевірки наявної інформації про перетин ОСОБА_5 державного кордону у напрямку виїзду шляхом, надіслання запиту і отримання інформації із системи «Аркан», яка функціонує на підставі Положення про інтегровану міжвідомчу інформаційно-телекомунікаційну систему щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (затв. спільним Наказом N 284/287/214/150/64/175/266/75 від 03.04.2008 року).

Отримання інформації з бази даних системи «Аркан» є єдиним належним способом перевірки факту перетину особою державного кордону. Окрім того, сторона обвинувачення, у випадку наявності перевіреної інформації про перетин державного кордону України ОСОБА_5 у напрямку виїзд, мала вжити заходів щодо встановлення її місцезнаходження за кордоном у порядку міжнародного співробітництва. Очевидно, що найбільш дієвим способом такої перевірки мало б бути звернення сторони обвинувачення до Національного центрального бюро Інтерполу (національний уповноважений підрозділ, яким є Департамент міжнародного поліцейського співробітництва НП України). Відповідно до вищевказаної п. п. 1, 2, 5 розділу II та п. 2 розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Інтерпол, уповноважений підрозділ на підставі отриманого від правоохоронного органу України запиту/звернення забезпечує використання інформаційної системи Інтерполу шляхом надсилання запиту про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу, зокрема, Синього оповіщення (BLUE NOTICE) - метою якого є отримання, зокрема, інформації про осіб, які становлять інтерес для правоохоронних органів України в рамках кримінальних проваджень та/або оперативно-розшукових справ, з метою: отримання інформації про особу та встановлення місцезнаходження особи.

Таким чином, лише після встановлення реального місцезнаходження ОСОБА_5 , сторона обвинувачення мала здійснити процесуальну дію щодо здійснення повідомлення про підозру, шляхом вручення раніше складеного письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлення, тобто у визначений положеннями ст. ст. 278, 111, 133, 135, 541, 548 та 551 КПК України спосіб.

Крім цього, частина перша статті 33 Конституції України передбачає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово; фізична особа може мати кілька місць проживання. Відповідно до статті 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Під час досудового розслідування стороною захисту на адресу органу досудового розслідування неодноразово подавалися клопотання (від 14.07.2023, 17.07.2023, 18.07.2023, 28.07.2023), якими повідомлялося про місце проживання ОСОБА_5 за кордоном, відсутність фактичного та зареєстрованого місця проживання в Україні та вимога про вручення процесуальних документів з дотриманням вимог ч. 7 ст. 135 КПК України.

Разом із тим, доказів задоволення вказаних клопотань, зокрема в частині належного вручення процесуальних документів ОСОБА_5 , матеріали судової справи не містять, сторонами відповідних доказів надано не було.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 не проживає в Україні вже понад 6 місяців , що спростовує твердження сторони обвинувачення саме про тимчасову відсутність ОСОБА_5 в Україні, при чому доказів проживання саме за адресами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 суду надано не було, що свідчить про безпідставність застосування стороною обвинувачення положень ч. 2 ст. 135 КПК України щодо вручення письмового повідомлення про підозру. У зазначеному випадку сторона обвинувачення мала керуватись не положеннями частини 2, а положеннями частини 7 статі 135 КПК України.

Вручення письмового повідомлення про підозру на ім`я ОСОБА_5 17.07.2023 голові Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, яке в подальшому повернуто супровідним листом від 16.08.2023 на адресу Офісу Генерального прокурора через не проживання ОСОБА_5 у вказаному населеному пункті, не може свідчити про належне вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру, оскільки голову сільської ради не віднесено до переліку осіб, яким слідчий, прокурор має право вручити повідомлення про підозру у випадку проживання особи за кордоном.

Вказані обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 здійснено без дотримання належної процедури вручення письмового повідомлення про підозру, що свідчить про не набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні № 72023140000000040, матеріали щодо якої в подальшому виділені у окреме провадження.

Так, відповідно до змісту ч. ч. 1, 2 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні регулюється ст. 135 КПК України. Зокрема, шляхом: надіслання поштою, електронною поштою; врученням під розписку дорослому члену сім`ї чи іншій особі, яка з нею проживає "для передання"; врученням житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

При цьому, ключовим є те, що особа отримує таке повідомлення під розписку.

Слід зазначити, що положенням норм статтей 276, 277, 278 КПК України не вичерпують зміст діяльності під час повідомлення особі про підозру, бо системне тлумачення норм КПК вказує також на те, що, крім названих дій, під час процесуальної діяльності, пов`язаної зі здійсненням повідомлення про підозру, слідчий та/або прокурор зобов`язані встановити точне місцезнаходження особи і саму особу, якій має бути вручено повідомлення про підозру; роз`яснити права підозрюваному, що є невід`ємним обов`язковим етапом процедури повідомлення про підозру. Причому, на прохання підозрюваного після повідомлення про його права слідчий, прокурор зобов`язані детально роз`яснити кожне із вказаних прав (частини друга, третя статті 276 КПК).

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. ст. 277, 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається, підписується та вручається, а у разі неможливості такого вручення направляється у спосіб, визначений для вручення повідомлень, в оригіналі та в одному екземплярі.

Варто зауважити, що право знати та розуміти, в чому особа підозрюється (обвинувачується), є одним із складових елементів визначеного в статті 6 Конвенції права на справедливий суд. Так, стаття 6 § 3 a) вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти «обвинувачення» зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (Kamasinski (Камазінскі) проти Австрії, § 79; Pelissier і Sassi (Пеліс`є і Сассі) проти Франції [ВП], § 51). Стаття 6 § 3 a) Конвенції визнає за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про "причину" обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про "характер" обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (Mattoccia (Маточча) проти Італії, § 59; Penev (Пенєв) проти Болгарії, § § 33 і 42). Обов`язок повідомити обвинуваченого повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, створюючи інформацію і не повідомляючи про це сторону захисту (Mattoccia (Маточча) проти Італії, § 65).

Як вже зазначалось вище, законодавець на нормативному рівні щодо процесуального порядку повідомлення про підозру вживає терміни «складання», «вручення» та «здійснення» повідомлення про підозру.

Сам факт складання письмового тексту повідомлення про підозру без його безпосереднього вручення відповідною особою не може бути розцінений як виконання нею усього комплексу дій, що охоплюють поняття «здійснити повідомлення про підозру».

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не дотримано процедури вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 17.07.2023 року.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Окрім того, слід зазначити, що згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagozv. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".

Поряд із цим, у рішенні у справі "Гефген проти Німеччини" Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину "плодів отруєного дерева", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

У рішенні у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Згідно положень глави 24 КПК України, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду, а тому, за об`єктивним переконанням слідчий суддя приходить до висновку, що доводи сторони обвинувачення, які б пов`язували ОСОБА_5 з інкримінованими їй кримінальними правопорушеннями, передбаченим, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, а також щодо необхідності перевірки обставин та їх оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні стосовно здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеності її вини у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, є безпідставними та передчасними.

Зважаючи на викладені обставини, недотримання положень процесуального закону при повідомленні особі про підозру, тягне за собою й взагалі його відсутність, та вказує на неналежність зібраних доказів отриманих після встановлених порушень.

За наведених вище обставин, враховуючи, що органом досудового розслідування не дотримано порядок повідомлення особі про підозру, та своє підтвердження знайшли доводи, викладені стороною захисту у поданій скарзі, слідчий суддя дійшов до переконання, що скаргу слід задовольнити частково, а повідомлення про підозру скасувати.

Поряд з цим, не підлягають задоволенню вимоги захисника щодо зобов`язання внесення відомостей про скасування повідомлення про підозру до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки кримінально процесуальним законом не визначено механізм реалізації таких дій, а відтак скаргу слід задовольнити частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-135, 277-278, 303, 305-307, 309, 371-372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Скаргу - задовольнити частково.

Скасувати письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, що складене 17.07.2023 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72023140000000040 від 15.02.2023.

В іншій частині вимог скарги - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскарження безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1