Вирок № 114845611, 08.11.2023, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 08.11.2023Справа № 635/2849/21 Провадження № 1-кп/554/1588/2023

В И Р О К

Іменем України

08 листопада 2023 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 62019170000000787 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, працюючого на посаді молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки Державної Установи «Хролівський виправний центр № 140», має на утриманні неповнолітню дитину, не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

25 серпня 2019 року, близько 17 год 20 хв, обвинувачений ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ-110216, д. н. з. НОМЕР_1 , належному на праві власності ОСОБА_6 та яким він згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 він має право керувати, рухаючись по автошляху Київ-Харків-Довжанський на 499 км + 550 м, поблизу міського цвинтаря № 17 м. Харкова, в порушення вимог п. п. 12.3 і 12.9 «б» та дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР), перевищив максимально допустиму на вказаній ділянці дороги швидкість руху 70 км/год та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який перетинав проїзну частину у невстановленому для переходу місці, справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження: голови - забиті рани обличчя, множинні переломи кісток лицьового скелета; тулуба - множинні переломи лівих ребер, забій серця і легенів; кінцівок - забита рана лівого плеча, осколкові переломи мало - і великогомілкової кісток лівої гомілки, перелом лівої плечової кістки у верхній третині, субкапітальний перелом малогомілкової кістки правої гомілки, які утворилися від дії тупих твердих предметів, могли виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

Від отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в реанімаційному відділенні КНП «МКЛШНМД ім. проф. О. І. Мещанінова».

Причиною смерті ОСОБА_7 стала сукупна тупа травма тіла, що ускладнилася поліорганною недостатністю.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали, є порушення водієм ОСОБА_5 вимог пункту 12.3 та підпункту «б» пункту 12.9 ПДР, відповідно до яких:

«У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди» (пункт 12.3 Правил);

«Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил», а також дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» (п. 12.9 «б» ПДР).

Порушення вказаних вимог ПДР водієм ОСОБА_5 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

В умовах даної події водій ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, шляхом виконання вимог п. п. 12.3 та 12.9 «б» та дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» ПДР, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та показав, що 25 серпня 2019 року, близько 16 - 17 години, він, керуючи транспортним засобом ЗАЗ-110216, д. н. з. НОМЕР_1 , в салоні якого знаходилися його мати та дружина і син, рухався по автошляху Київ - Харків - Довжанський на 499 км + 550 м зі швидкість 60 км/год. Поблизу міського цвинтаря № 17 м. Харкова на проїжджу частину дороги, приблизно на відстані 20 - 25 м від нього, раптово справа на ліво відносно напрямку його руху вибіг потерпілий ОСОБА_7 . Побачивши його, він почав зменшувати швидкість руху. Останній добіг до середини проїжджої частини, а потім різко змінив напрямок свого руху та побіг в зворотному напрямку. Він рефлекторно, намагаючись уникнути зіткнення, викрутив кермо ліворуч, виїхавши на зустрічну смугу для руху транспортних засобів і саме в цей момент здійснив наїзд на потерпілого правою частиною автомобіля. Після зіткнення він одразу ж зупинився та підбіг до останнього. Потерпілий був притомним, щось говорив. При цьому він відчував запах алкоголю з порожнини його рота. Він одразу ж викликав карету швидкої медичної допомоги та працівників поліції. Після їх прибуття зразу ж розпочався огляд місця пригоди, в ході якого слідчий, не запитуючи його згоди на це, самостійно вилучив з відереєстратора, який знаходився в автомобілі, карту пам`яті, сказавши, що долучить її до матеріалів кримінального провадження. Вважає, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є порушення вимог ПДР потерпілим ОСОБА_7 і що саме його дії та порушення ним вимог ПДР перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з наслідками, що настали. Просив виправдати його за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Під час допиту в суді свідок ОСОБА_8 , яка являється матір`ю обвинуваченого, показала, що 25 серпня 2019 року вона перебувала на правому передньому пасажирському сидінні автомобіля ЗАЗ-110216, д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 . В автомобілі на задніх пасажирських сидіннях перебували її невістка та онук. Транспортний засіб під керуванням сина рухався досить повільно, вони нікуди не поспішали. В процесі руху мимоволі вона поглянула на спідометр авто і чітко побачила, що швидкість руху автомобіля сягала 60 км/год. В який саме момент перед наїздом на потерпілого це відбулося, вона пригадати не змогла. В процесі руху із-за металевої огорожі раптово вискочив на проїжджу частину дороги чоловік (потерпілий ОСОБА_7 ), який почав перебігати дорогу справа на ліво. Водночас на протилежній стороні дороги вона побачила іншого чоловіка, який розмахував руками та щось кричав, можливо потерпілому. Коли на дорозі з`явився потерпілий, ОСОБА_5 почав пригальмовувати. ОСОБА_7 добіг до середини дороги, а потім різко розвернувся та побіг в зворотному напрямку. Саме в цей момент і стався наїзд на нього. Вказала, що ОСОБА_5 одразу ж вибіг з транспортного засобу, підбіг до потерпілого та викликав на місце події карету швидкої медичної допомоги та працівників поліції. Вважала, що в даній дорожньо-транспортній пригоді винен саме потерпілий, який перебігав дорогу у невстановленому місці. Зазначила, що рухаючись по автошляху Київ - Харків - Довжанський на 499 км + 550 м, вона не бачила будь-яких встановлених на дорозі дорожніх знаків, які обмежують швидкість руху транспортних засобів.

Свідок ОСОБА_9 , яка являється цивільною дружиною обвинуваченого, під час допиту в суді, показала, що 25 серпня 2019 року вона зі своєю дитиною знаходилася на задньому пасажирському сидінні транспортного «ЗАЗ-110216», д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , коли вони поверталися додому, рухаючись по автодорозі Київ -Харків - Довжанський. В автомобілі на передньому пасажирському сидінні знаходилась мати обвинуваченого. Ствердила, що швидкість руху їх автомобіля була незначною, вони рухались не поспішаючи. Під час руху вона по суті не слідкувала за дорожньою обстановкою, так як весь час була зайнята малолітньою дитиною. Однак, в якийсь момент в процесі руху транспортний засіб почав пригальмовувати. Коли вона підняла голову, то побачила, що дорогу зліва направо, тобто із середини дороги до узбіччя, перед ними перебігає чоловік і в цей же момент побачила, що пакет, який до цього тримав в руках останній, вже летів в лобове скло їх авто. ОСОБА_5 зупинив автомобіль зліва на узбіччі та миттєво вибіг з авто й підбіг до потерпілого. Після цього він взяв в неї телефон, з якого одразу ж викликав карету швидкої медичної допомоги та працівників поліції. Вказала, що після ДТП вона була дуже схвильована станом дитини, а тому погодилася проїхати до лікарні каретою швидкої медичної допомоги, в якій перебував і потерпілий при транспортуванні його до лікарні. На шляху до медичного закладу, останній вів себе неадекватно, нецензурно висловлювався щодо працівників карети швидкої медичної допомоги. Їй здалося, що він перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Оглядом місця дорожньо-транспортної пригоди 25 серпня 2019 року, факт чого зафіксований в протоколі огляду з доданою до нього схемою місця ДТП (том 2 а. к. п. 2 - 5), який був досліджений в суді, встановлено, що пригода сталася на 499 км + 550 м на автошляху Київ - Харків - Довжанський. В ході огляду місця події було вилучено карту пам`яті з відеореєстратора, який знаходився в автомобілі «ЗАЗ-110216 ЗНГ» та який добровільно видав обвинувачений.

26 серпня 2019 року було проведено огляд СD - картки накопичувача з відеореєстратора, встановленого на автомобілі «ЗАЗ-110216 ЗНГ», д. н. з. НОМЕР_1 , який був вилучений в ході огляду місця пригоди в цей же день, в ході якого скопійовано файли «MOV00676» i «MOV00677» на оптичний диск «VS DVD-R» 4.7Gb/120MIN16x протокол про що був досліджений в суді (том 2 а. к. п. 19 - 20). На наданому відеозаписі при перегляді його в ході розгляду справи в суді проглядається відрізок шляху автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ - Харків - Довжанський (на м. Ростов-на-Дону) в Харківській області (при русі в бік вулиці Леся Сердюка у м. Харкові, поблизу міського цвинтаря № 17 м. Харкова), по якому 25 серпня 2019 року о 16:47:46 автомобіль під керуванням обвинуваченого проїжджає повз дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70». У момент часу 16:49:11 25 серпня 2019 року в полі зйомки наявний силует пішохода, який розташовується в районі правого, по ходу руху автомобіля, з якого ведеться зйомка, краю проїзної частини.

Відповідно до протоколу огляду від 23 вересня 2019 року (том 2 а. к. п. 70 - 71) проведено огляд електронного носія CD - диска із цифровими копіями повідомлень на спецлінію «102», які надійшли 25 серпня 2019 року щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на автошляху «Київ - Харків - Довжанський» в м. Харкові, поблизу 17 міського цвинтаря за участю автомобіля «ЗАЗ», д. н. з. НОМЕР_1 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-17/349-А/19 (том 2 а. к. п. 83 - 84) у ОСОБА_7 мали місце ушкодження:

а) голови - забиті рани обличчя, множинні переломи кісток лицьового скелета;

б) тулуба - множинні переломи лівих ребер, забій серця і легенів;

в) кінцівок - забита рана лівого плеча, осколкові переломи мало - і великогомілкової кісток лівої гомілки, перелом лівої плечової кістки у верхній третині, субкапітальний перелом малогомілкової кістки правої гомілки.

Причиною смерті ОСОБА_7 , яка наступила 02 вересня 2019 року о 22 год 50 хв в лікарні швидкої медичної допомоги, явилась сукупна тупа травма тіла, що ускладнилась поліорганною недостатністю.

Перераховані ушкодження утворилися від дії тупих предметів, могли виникнути в умовах ДТП та в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Під час госпіталізації до стаціонару в крові потерпілого виявлено етиловий спирт в кількості 1,226 ‰, що по офіційній таблиці відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння.

Протоколом огляду від 25 лютого 2020 року (том 2 а. к. п. 95 - 99), проведеного на автошляху Київ - Харків - Довжанський, поблизу 17 міського цвинтаря м. Харкова, на ділянці дороги, на якій 25 серпня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі водія автомобіля ЗАЗ-110216, д. н. з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 та пішохода ОСОБА_7 , встановлено, що відстань між стовпами металевого відбійника, який розташовується праворуч по ходу руху автомобіля, з якого ведеться зйомка і повз який він проїжджає безпосередньо перед ДТП складає 1 м 84 см, довжина лінії дорожньої розмітки складає 3 м та розрив між ними складає 8 м, які розташовуються ліворуч по ходу руху автомобіля, з якого ведеться зйомка та повз який він проїжджає безпосередньо перед ДТП.

Відповідно до висновку комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи звуко- і відеозапису № 7/1395/1396/13/297КПСЕ-19 від 17 березня 2020 року (том 2 а. к. п. 103 - 117) у файлі «MOV00677.AVI», що міститься на оптичному диску «VS DVD-R» маються ознаки монтажу. Оскільки розрахунки, пов`язані із визначенням часу руху автомобіля ЗАЗ 110216 на відрізку 11 м, середньої швидкості руху автомобіля ЗАЗ-110216, д. н. з. НОМЕР_1 , та встановленням відстані проводилися лише на ділянці відеозапису, починаючи з відеокадру із порядковим номером 0, що відповідає даті та часу на відеоряді «2019/08/25 16:45:02», по відеокадр із порядковим номером 7573, що відповідає даті та часу на відеоряді «2019/08/25 16:49:13», наявність ознак монтажу у файлі відеофонограмі «MOV00677.AVI», що міститься на оптичному диску «VS DVD-R», не впливають на результати встановлених значень.

В даній дорожній обстановці водія автомобіля ЗАЗ-110216, д. н. з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 12.3, 12.9 «б» та дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70» ПДР.

В даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗАЗ-110216, д. н. з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти виникненню події ДТП шляхом виконання вимог п. п. 12.3, 12.9 «б» та дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70» ПДР.

В діях водія автомобіля ЗАЗ-110216, д. н. з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. п. 12.3, 12.9 «б» та дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70» ПДР, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з виникненням події даного ДТП.

Для оцінки дій пішохода ОСОБА_7 не потрібно застосування спеціальних технічних пізнань. Питання стосовно оцінки дій пішохода ОСОБА_7 можуть бути вирішені слідством (судом) самостійно на основі повного аналізу всіх зібраних у справі доказів, стосовно вимог Розділу 4 ПДР.

Згідно висновку судової авто технічної експертизи № 7/952СЕ-20 від 18 вересня 2020 року (том 2 а. к. п. 131 - 138) перед ДТП робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля ЗАЗ-110216, д. н. з. НОМЕР_1 , перебували в працездатному стані.

Відповідно до повідомлення заступника начальника управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції від 25 серпня 2023 року за Вих. № 478аз/41/14/02-2023 (том 1 а. к. п. 246 - 247) в УПП в Харківській області ДПП відсутня інформація щодо встановлення балансоутримувачем автомобільної дороги в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області обмежень швидкості руху транспортних засобів на ділянці км 499+500 автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ - Харків - Довжанський (на м. Ростов-на-Дону) в Харківській області (при русі в бік вулиці Леся Сердюка у м. Харкові, поблизу міського цвинтаря № 17 м. Харкова). Водії транспортних засобів під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинні керуватися вимогами розділу 12 ПДР.

Згідно відповіді заступника начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області від 04 вересня 2023 року № 1916ВС/06 (том 1 а. к. п. 252) на ділянці км 499-550 автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ - Харків - Довжанський (на м. Ростов-на-Дону), обмежень швидкісного режиму не передбачено та рух транспортних засобів має здійснюватися у відповідності до вимог п. 12.6 ПДР.

Оцінуючи в сукупності досліджені в ході судового розгляду докази, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, доведена у повному обсязі.

Позиції учасників судового розгляду

Прокурор вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на підставі наданих стороною обвинувачення та досліджених судом доказів, пропонував визнати його винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого на підставі доказів, які були досліджені безпосередньо в суді, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Захисник обвинуваченого, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке, на його думку, полягало: у неправильному встановленні в ході досудового розслідування часу вчинення дорожньо-транспортної пригоди; у порушенні встановленого кримінально-процесуальним законом порядку збирання доказів, зокрема отримання слідчим окремих із них без дозволу суду (відеозапис ДТП з відеореєстратора автомобіля); проведення окремих слідчих дій до внесення відомостей в ЄРДР, тощо - просив суд виправдати обвинуваченого у зв`язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Мотиви суду

Суд не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що вилучення слідчим мікро-CD з відеореєстратора, встановленого в автомобілі «ЗАЗ-110216», д. н. з. НОМЕР_1 , було вчинено з порушенням вимог Кримінально-процесуального кодексу України, зокрема статей 223, 233 та 237 цього Кодексу, хоча і під час проведення огляду місця події, але без дозволу суду або згоди на це обвинуваченого, який був присутнім під час проведення огляду.

Розцінюючи це твердження сторони захисту як надумане, суд враховує таке.

Під час розгляду справи в суді обвинувачений заявив, що після того як сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої він здійснив наїзд на потерпілого, він одразу, залишаючись на місці події, де знаходився і його автомобіль, яким це було вчинено, викликав працівників поліції та повідомив їм про обставини, за яких ним було скоєно наїзд на останнього.

На думку суду, якщо особа причетна до скоєння правопорушення викликає правоохоронців для його розслідування, виникає обґрунтована презумпція того, що вона погоджується і з тим, що місце події буде оглянуто, хоча б для того, щоб пересвідчитися, що злочинна подія дійсно мала місце.

В даному випадку дії обвинуваченого свідчили про його зацікавленість у розслідуванні вчиненого ним діяння, винуватість у якому він з самого початку не визнавав, а отже і про намір сприяти правоохоронним органам у встановленні об`єктивної істини. Обставини огляду місця події та автомобіля обвинуваченого, який знаходився на ньому, і будь-які інші відомості в матеріалах провадження та докази, які були досліджені в суді, не свідчать про його відмову надати доступ до автомобіля, який став учасником ДТП, що спонукало його викликати правоохоронців.

Суд визнає, що встановлення наявності й добровільності згоди особи на проведення в її житлі або іншому володінні огляду є важливим для визначення допустимості доказів, отриманих у результаті такого огляду, оскільки за такої згоди немає потреби звертатися до слідчого судді в порядку частини третьої статті 233 КПК. Тому сторона, яка надає такі докази, має переконати суд у наявності такої згоди та її добровільності.

Однак Суд не погоджується зі стороною захисту в тому, що наявність та добровільність згоди може доводитися лише письмовим документом відповідного змісту. Закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи. Тому наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені, виходячи з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи, і ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.

Позиція захисту, зводячи вирішення питання про згоду володільця лише до наявності чи відсутності письмового документа, спрощує це питання. Виходячи з такої позиції, письмовий документ, що містить згоду на проникнення, усуває будь-які сумніви у наявності добровільної згоди. Суд не може погодитися з таким підходом, позаяк у певних ситуаціях наявність письмового документа може не мати вирішального значення, оскільки добровільність його написання чи підписання також може бути поставлена під сумнів.

В даному випадку про добровільність згоди обвинуваченого на огляд автомобіля та вилучення з нього мікро - CD, на переконання суду, з безперечністю свідчить зміст протоколу огляду місця події від 25 серпня 2019 року (том 2 а. к. п. 2-5), з якого слідує, що автомобіль «ЗАЗ-110216 ЗНГ», д. н. з. НОМЕР_1 , на якому було розбите лобове скло та деформована права стійка, був оглянутий на місці події в присутності обвинуваченого, який ніяких заперечень проти його огляду, а також вилучення з нього мікро - CD, не висловлював, підтвердивши це своїм підписом під час підписання протоколу огляду після його складання та оголошення змісту слідчим. Також і під час досудового розслідування жодних скарг на те, що його автомобіль було оглянуто, а мікро - CD вилучено всупереч його волі, обвинувачений не заявляв. Більше того, 7 жовтня 2019 року, надаючи розписку слідчому під час отримання від нього вилучених у нього на початку досудового розслідування водійського посвідчення, свідоцтва про реєстрацію та CD - карти з відеореєстратора, обвинувачений власноруч у ній зазначив, що всі ці документи і речі ним слідчому були надані добровільно (том 2 а. к. п. 44). За таких обставин, сукупність дій обвинуваченого, на переконання суду, свідчить про його згоду на огляд автомобіля, і сторона захисту не надала будь-яких доказів, які б ставили під сумнів добровільність цієї згоди.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що в даному випадку наявність згоди на огляд автомобіля обвинуваченого під час огляду місця події з його участю і за його присутності, а також вилучення з відеореєстратора CD - карти, була наявною і добровільною, в зв`язку з чим суд розцінює як протокол огляду місця події від 25 серпня 2019 року, так і вилучену в процесі його проведення мікро - CD, належними та допустимими доказами по справі.

Такий висновок суду узгоджується і з позицією Верховного Суду, викладену в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к.

Згідно із ч. 1 ст. 99 КІІК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Відповідно до статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріальний носій лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучений до матеріалів провадження DVD-R-диск з відеозаписом події ДТП був виготовлений у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на відеореєстраторі в електронному вигляді у виді файлів. Таким чином, записаний на оптичний диск носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.

Як установлено судом в ході розгляду кримінального провадження відразу ж після ДТП обвинуваченим на місце події були викликані працівники поліції та слідчий, після прибуття яких останнім було проведеного огляд місця події та автомобіля, в ході якого слідчим було вилучено CD - карту з відеореєстратору, на якій були зафіксовані факт та обставини пригоди.

Наступного дня, тобто 26 серпня 2019 року, слідчим було проведено огляд, в ході якого скопійовано файли «MOV00676» i «MOV00677» на оптичний диск «VS DVD-R» 4.7Gb/120MIN16x (том 2 а. к. п. 19-20).

На наданому відеозаписі при перегляді його в ході розгляду справи в суді проглядається відрізок шляху автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ - Харків - Довжанський (на м. Ростов-на-Дону) в Харківській області (при русі в бік вулиці Леся Сердюка у м. Харкові, поблизу міського цвинтаря № 17 м. Харкова), по якому 25 серпня 2019 року о 16:47:46 автомобіль під керуванням обвинуваченого проїжджає повз дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70». У момент часу 16:49:11 25 серпня 2019 року в полі зйомки наявний силует пішохода, який розташовується в районі правого, по ходу руху автомобіля, з якого ведеться зйомка, краю проїзної частини.

Сторона захисту не оспорює достовірності відображення подій на вказаних записах, а тому сам факт долучення до матеріалів провадження копій цих записів, зафіксованих на оптичних дисках, на переконання суду, не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.

На цих підставах Суд відхиляє довід сторони захисту про те, що вказаний електронний документ є неналежним та недопустимим доказом по даному кримінальному провадженню.

Така позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною у постановах від 10 вересня 2020 року (справа № 751/6069/19, провадження № 51-704км20), від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к, провадження № 1878кмо20), від 26 січня 2021 року (справа № 236/4268/18, провадження № 51-3124км20), від 17 липня 2023 року (справа № 130/1781/22 провадження № 51-3155км23), від 19 серпня 2021 року (справа № 756/8124/19, провадження № 51-601-км21), тощо.

Суд відхиляє твердження сторони захисту про те, що оскільки висновком експерта №7/1395/1396/13/297 КПСЕ-19 від 17 березня 2020 року встановлено, що у файлі «МОV00677.АVІ», який міститься на оптичному диску «VS DVD-R» маються ознаки монтажу, то він є недопустимим доказом по даному кримінальному провадженні.

Відхиляючи це твердження сторони захисту, суд виходить з того, що відповідно цього ж висновку експерта, оскільки розрахунки, пов`язані із визначенням часу руху автомобіля «ЗАЗ-110216» на відрізку 11 м, середньої швидкості руху автомобіля «ЗАЗ-110216» та встановленням відстані проводилися лише на ділянці відеозапису, починаючи з відеокадру із порядковим номером 0, що відповідає даті та часу на відеоряді «2019/08/25 16:45:02», по відеокадр із порядковим номером 7573, що відповідає даті та часу на відеофонограмі «МОV00677.АVІ», що міститься на оптичному диску «VS DVD-R», не впливають на результати встановлених значень.

Суд також не приймає до уваги твердження сторони захисту про недопустимість як належного та допустимого доказу у даному кримінальному провадженні протоколу огляду від 26 серпня 2019 року, так як слідчу дію, на їх думку, нібито було вчинено до внесення відомостей в ЄРДР, а в самому протоколі зазначено номер кримінального провадження тоді, коли він ще не міг бути відомий слідчому. Сам факт проведення огляду стороною захисту під сумнів не ставиться і про його негативний вплив на повноту та об`єктивність дослідження доказів по кримінальному провадженню не вказується.

Суд відносить це на технічну описку, яка не позначилась та не вплинула на об`єктивність і повноту дослідження доказів по справі та доведеність вини обвинуваченого, а тому вважає це порушення не суттєвим та до уваги приймає тільки як факт його наявності, який не знівельовує його процесуальний статус належного та допустимого доказу по справі.

Надуманим та таким, що не відповідає дійсності суд розцінює твердження сторони захисту про те, що нібито обвинуваченим не було допущено перевищення швидкості руху на даному відрізку автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ - Харків - Довжанський, оскільки на ньому відсутні дорожні знаки, які б обмежували швидкість руху в 70 км/год, посилаючись при цьому на відповідь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України про те, що «На зазначеній ділянці км 499+550 автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ - Харків - Довжанський (на м. Ростов-на-Дону), обмежень швидкісного режиму не передбачено та рух транспортних засобів має здійснюватися у відповідності до вимог п. 12.6 ПДР України (том 1 а. к. п. 252).

Це твердження спростовується переглядом відеозапису з відеореєстратора з автомобіля «ЗАЗ-110216 ЗНГ» д. н. з. НОМЕР_1 , при перегляді якого в ході розгляду справи в суді проглядається відрізок шляху автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ - Харків - Довжанський (на м. Ростов-на-Дону) в Харківській області (при русі в бік вулиці Леся Сердюка у м. Харкові, поблизу міського цвинтаря № 17 м. Харкова), по якому 25 серпня 2019 року о 16:47:46 автомобіль під керуванням обвинуваченого проїжджає повз дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70».

На переконання суду, обвинувачений, який того дня керував транспортним засобом та проїжджав повз цей знак, повинен був дотримуватися його вимог, оскільки він був наявним, а відповідно до Правил дорожнього руху водій зобов`язаний виконувати вимоги дорожніх знаків. Та до того ж, на той час до отримання відповіді на запит захисника від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, обвинувачений не знав про те, повинен чи ні там бути встановлений знак про обмеження швидкості руху транспортних засобів.

Відповідно ж до п. 1.3 Правил дорожнього руху «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими».

Суд не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що оскільки в даному випадку в діях потерпілого ОСОБА_7 , який в порушення підпункту «б» пункту 4.14 Правил дорожнього руху, яким забороняється раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, переходив проїзну частину дороги, то саме його дії перебувають у причинному зв`язку як виникненням ДТП, так і її наслідків.

При цьому суд виходить з того, що порушення ПДР пішоходом не виключає кримінальної відповідальності водія транспортного засобу, який порушив ці Правила, спричинив пішоходу фізичну шкоду, і порушення водієм ПДР є головною умовою заподіяння суспільно небезпечних наслідків, перебуває з ними в необхідному причинному зв`язку.

Відповідно до п. 1.4 ПДР пішохід ОСОБА_7 вправі був розраховувати, що водій ОСОБА_5 буде уважним, стежитиме за дорожньою обстановкою, реагуватиме на її зміну, не створюватиме своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, дотримуватиметься вимог ПДР щодо заборони перевищувати швидкість руху в місцях її обмеження, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди.

Як встановлено в ході судового розгляду кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_5 допущено порушення ПДР, внаслідок якого була спричинена смерть потерпілого і його дії перебувають у причинному зв`язку з наслідками, що наступили. Дії ж потерпілого, хоча він й допустив порушення ПДР, створивши ними небезпеку для руху, не перебувають у причинному зв`язку з наслідками і такі наслідки не наступили б, коли б обвинувачений дотримувався встановленої для руху в місцях обмеження швидкості руху та виконав вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху.

Така позиція узгоджується із судовою практикою, викладеною, зокрема, в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 369/14209/19 (провадження № 51-81км23).

Суд також вважає, що твердження сторони захисту про не встановлення точного часу скоєння ДТП є надуманим. Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В обвинувальному ж акті зазначено, що ДТП сталася 25 серпня 2019 року, близько 17 год 20 хв. Фактично ж подія мала місце на декілька хвилин пізніше, приблизно о 17 год 45 хв, що прокурором пояснюється, як неточністю сприйняття особами відповідальними за прийняття повідомлень про скоєння злочину та внесення відомостей до ЄРДР, яка в подальшому й сприяла появі цієї невідповідності.

Суд зазначає, що оскільки час вчинення ДТП зазначений в процесуальних документах не з категоричністю, а з припущенням і різниця не є суттєвою, і мова йде про подію, яка мала місце в цей час і в тому місці, то ця описка не є суттєвою і не впливає на повноту та об`єктивність досліджених по справі обставин і не ставить під сумнів причетність до вчинення злочину обвинуваченого та не порушує його процесуальних прав.

Аналіз наведеного, поза розумним сумнівом, дає підстави суду прийти до висновку, що саме ОСОБА_5 і за таких обставин, порушивши вимоги п. 12.3 підпункту «б» п. 12.9 та дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» Правил дорожнього руху вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої було спричинено смерть потерпілого ОСОБА_7 .

Суд, дослідивши всебічно, повно й неупереджено всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

Обставин, які обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, суд не знаходить.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд згідно з вимогами ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеристику його особи, його поведінку, як під час скоєння правопорушення, так і після цього, ставлення до скоєного, яке проявилося в тому, що він не надав належний критичний осуд своїй протиправній поведінці, не визнав вину у вчиненні злочину, а навпаки намагався перекласти її на іншого учасника ДТП, і яке, на думку суду, не є проявом усвідомлення суспільної небезпечності наслідків своїх діянь, а свідчить про намагання применшити суспільну небезпечність своїх протиправних дій та себе як особи, що їх вчинила, а також те, що внаслідок вчинення ним злочину було спричинено тяжкі невідворотні наслідки у вигляді смерті потерпілого, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, наявність на його утриманні малолітньої дитини, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, вважаючи, що це буде необхідним й достатнім для його виправлення, перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, а також соціальної реабілітації.

При визначенні покарання суд також враховує, що обвинувачений не перебуває на обліках у лікаря-нарколога з приводу вживання алкоголю та наркотиків.

Враховуючи конкретні обставини дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до смерті потерпілого, поведінку обвинуваченого під час скоєння кримінального правопорушення і після цього, його ставлення до скоєного, суд вважає за необхідне позбавити його права керування транспортними засобами. Вказане додаткове покарання, на думку суду, сприятиме виправленню обвинуваченого в частині суворого дотримання ним вимог ПДР в подальшому.

Вирішення цивільного позову

Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.

Мотиви інших рішень

Оскільки обвинувачений засуджується до покарання, яке має відбувати реально, то суд з метою виконання вироку, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вважає за необхідне обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання змінити на тримання під вартою.

Процесуальні витрати по матеріалах кримінального провадження становлять 9988,23 грн і підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2019 року, - підлягає скасуванню.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373 та 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі на три роки і шість місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Початок строку відбування покарання рахувати з 08 листопада 2023 року.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, визнаний таким відповідно до постанови слідчого від 26 серпня 2019 року: транспортний засіб ЗАЗ 110216 ЗНГ, д. н. з. НОМЕР_1 , - повернути за належністю.

Арешт, накладений ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2019 року, - скасувати.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави 9988,23 грн процесуальних витрат.

До набрання вироком законної сили, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання змінити на тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1