Єдиний державний реєстр судових рішень
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа №947/7432/23
Пр. №2-а/521/155/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Сегеди О.М.
при секретарі ЗамниборщА.С., за участю
представника позивача Матерборчук Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі,
встановив:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із зазначеним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, посилаючись на те, що 10 серпня 2022 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті відносно нього було винесено постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серії АА №00000548, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1321 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн., а у разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 2 ст. 3002 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі, а саме: 34000,00 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 11 червня 2022 року о 19 год. 14 хв., за адресою М-04, км 186+337 Дніпропетровська обл. він, ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11.3% (4.524 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 1321 КУпАП.
Позивач із фактом скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1321 КУпАП, не погоджується, вважає постанову серії АА №00000548 від 10 серпня 2022 року про накладення адміністративного стягнення незаконною та необґрунтованою, винесеною без урахування усіх обставин справи.
Вказував, що у лютому 2023 року в режимі телефонного дзвінка від державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) Черткової О.В. поступила інформація з приводу обов`язку сплатити штраф у справі про адміністративне правопорушення в рамках відкритого виконавчого провадження, після чого звернувся до Одеського міського центру з надання безоплатної правової допомоги з метою отримання правової допомоги та призначення адвоката, з яким 20 лютого 2023 року відбулася перша консультація.
Зазначав, що наприкінці лютого 2023 року було отримано фото оскаржуваної постанови, яку надіслав виконавець з матеріалів виконавчого провадження №70241275, однак належним чином постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності від 10 серпня 2022 року він не одержував.
Позивач стверджував, що за кермом транспортного засобу «MAN 18.410», державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 11 червня 2022 року був його знайомий, який не міг допустити правопорушень, вказаних у постанові від 10 серпня 2022 року, а відомості постанови щодо перевищення вантажності загальної маси транспортного засобу не відповідають дійсності, відтак він неправомірно притягнений до адміністративної відповідальності. Крім того, постанова складена з порушеннями вимог статей 283 284 КУпАП та вимог Інструкцій з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Мінінфраструктури №512 від 27 вересня 2021 року, що не дає можливості повно та достовірно встановити всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 2 ст. 1321 КУпАП, а також довести вину відповідальної особи.
Вказував, що у постанові міститься невідповідність даних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, що свідчить про невідповідальне та поверхневе ставлення посадової особи до опрацювання матеріалів інформаційного файлу автоматично зафіксованих даних та винесення на їх підставі постанови з недостовірними відомостями. Так, загальна маса транспортного засобу вказана 49471 кг, а відсоток перевищення загальної маси ніби то складає 11,3%, що в перекладі на вагу вказано 4,524 тони. При цьому, якщо розрахувати % перевищення від суми 49471, то отримується 23,7 у що в два рази перевищує відсоток, зазначений в постанові. Крім того, зазначена невідповідність ваги додатково відрізняється і від даних на сайті Сервісу перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі, де значення відсотка перевищення 11,3% в перекладі на вагу вказане - 9,471.
Зазначив, що жодних математичних підрахунків відсотка перевантаження транспортного засобу в постанові не наведено, з чого неможливо достеменно оцінити які саме дані були використані для розрахунку нормативних параметрів передбачених пунктом 22.5 ПДР. В постанові зазначено лише формулу розрахунку % перевищення габаритно-вагових норм під час руху транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Однак, цим відповідач обмежився, тому вважає висновок відповідача щодо перевищення позивачем загальної маси транспортного засобу є необґрунтованим та не доведеним.
Крім того, вказував, що фотознімки та відеозапис руху транспортного засобу відображені як в постанові, так і на сайті Сервісу перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі без зазначення дати та часу їх фіксації, а отже не можуть Слугувати доказами перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху чи для здійснення певних вимірювань параметрів транспортного засобу, адже не визначають моменту фіксації.
Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд скасувати постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серії АА №00000548 від 10серпня 2023року про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1321 КУпАП та закрити щодо нього провадження у справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2023 справу №947/7432/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності було передано на розгляд до Малиновського районного суду м. Одеси (а.с. 118-120).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 29 червня 2023 року справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М.
Справу отримано 30 червня 2023 року.
Ухвалою суду від 30 червня 2023 року було прийнято до провадження вищезазначену справу, вирішено розглядати адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання (а.с. 132).
Представник позивача, діюча на підставі ордеру від 03 березня 2023 року, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх в повному обсязі (а.с. 11).
Представник відповідача, діюча на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Раніше було надано відзив на позов, в якому просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 27-34, 44-48, 87-101, 150-164).
В обґрунтування відзиву зазначала, що механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (далі - Порядок фіксації адміністративних правопорушень).
Вказувала, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті здійснюється, за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт. При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.
Стверджувала, що суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об`єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення.
Посадові особи Укртрансбезнеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей:
- про транспортний засіб;
- відповідальну особу, визначену статтею 143 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні,
- та метаданих, сформованих автоматичним пунктом (пункти 2, 16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень).
Звернула увагу на те, що закріплений в законодавстві та реалізований на практиці механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи, а також унеможливлює наявність корупційної складової.
Крім того, вказувала, що на момент виникнення спірних правовідносин форма постанови оновлена та викладена відповідно до наказу Міністерства інфраструктури №324 від 14 травня 2022 року, в постанові викладена суть правопорушення та чітко зазначено про рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР.
Зазначила, до суду першої інстанції надано матеріали, що підтверджують наявність факту вчиненого правопорушення, оскаржувана постанова в повній мірі відповідає встановленим вимогам та містить усі необхідні відомості, зокрема, виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу (кількість вісей, відстань між вісями, навантаження на вісь, загальну масу, формулу розрахунку, відсоток перенавантаження, тонаж перенавантаження та норматив, який застосовується до транспортного засобу).
Стверджувала, що інформація, яка формує об`єктивну сторону порушення, міститься не лише в постанові, але й підтверджується інформаційними файлами та даними фотофіксації (додаються). Так інформація щодо зважування міститься в інформаційній карті габаритно-вагового контролю, яка безпосередньо формується автоматичним пунктом та надсилається уповноваженій посадовій особі, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, у вигляді метаданих та використовується нею при встановленні події та складу адміністративного правопорушення, відображає, як саме відбувається розгляд справи про адміністративне правопорушення. В інформаційній карті габаритно-вагового контролю відображено дані про кількість осей транспортного засобу, відстань між осями, навантаження на кожну вісь, висоту, довжину, ширину транспортного засобу, перевищення габаритів, перевищення ваги, температуру повітря, повну масу, шинність, клас транспортного засобу, загальну масу транспортного засобу тощо.
В постанові серії АА №00000548 від 10 серпня 2022 року встановлено перевищення «MAN 18.410», державний номерний знак НОМЕР_1 , параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11.3% (4.524 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
Відповідно до відомостей оскаржуваної постанови фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу:
кількість вісей - 5 шт.;
спарені колеса - 2 вісь;
відстань між вісями 1-2: 3600 мм, 2-3: 3890 мм, 3-4: 1320 мм; 4-5: 1310 мм;
навантаження на вісь 1 - 7656 кг, 2 - 11818 кг, 3 - 9753 кг, 4 - 9979 кг; 5 10265 кг;
загальна маса - 49471 кг.
Формула розрахунку % перевищення габаритно-вагових норм встановлених законодавством час руху великогабаритними транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними великоваговими переїздами:
*% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм) *100%
Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);
Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР України
Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134- 1:2010, помножена на Хфакт при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр), та становить: для параметру довжини Т3 - 600 мм, для параметру ширини Т3 - 100 мм, для параметру висоти Т3 - 60 мм, для параметру загальної маси Т3 - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь Т3 - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі Т3 - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі Т3 - 16% від фактичного навантаження на осі.
Приладом автоматичним для зважування транспортного засобу у русі було зафіксовано загальну масу 49471 кг при дозволених 40000 кг. Отже, розрахунок відсоткового перевищення навантаження по загальній масі транспортного засобу виглядає так: (49471-40000-10%*4947 1)/40000)*100%-(9471-4947,1)/40000)* 100%-4524/40000*100%=11,3%. 3 наведеного розрахунку чітко видно, що перенавантаження з врахуванням похибки становить 4524 кг або 4.524 т., що у відсотках становить 11,3%.
Вказувала, що таким чином вірно встановлено перенавантаження в 4.524 т., що становить 11.3%.
Щодо різних значень вказаних в постанові АА №00000548 від 10 серпня 2022 року та в інформації за результатом доступу до Сервісу перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті, зафіксованих в автоматичному режимі зазначила, що в постанові вказано перевищення з врахуванням похибки (4.524 тон), а на Інтернет ресурсі вказано перевищення без врахування похибки (9.471 тон).
Зазначала, що в оскаржуваній постанові в графі фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу вказані всі зафіксовані показники, зокрема, кількість вісей, спарені колеса, відстань між осями, навантаження на вісь, загальна маса. Також оскаржувана постанова містить формулу розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, тому позивач мав в наявності усі необхідні дані для самостійного проведення розрахунку.
Таким чином, у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зазначено виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортних засобів, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.
Зазначила, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі Wim 20, автомобільна дорога М-04, км. 186+337 Дніпропетровська область, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується сертифікатом відповідності UA.TR.113-0619/05F-21 від 23 липня 2021 року, сертифікатом перевірки типу UA.TR.113-0619-21 від 13 квітня 2021 року щодо технічного засобу: «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі», копія якого надається суду разом з цим відзивом на позовну заяву.
Таким чином, автоматичний пункт габаритно-вагового контролю у русі станом на час фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , був обладнаний автоматичним приладом для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, який станом на момент фіксації вчинення позивачем адміністративного правопорушення був справним та готовим до експлуатації, а отже, показники вимірювань навантажень на осі та загальної маси транспортного засобу, визначені ним, є об`єктивними та достовірними відомостями, згідно з Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174.
Крім того, в інформаційній картці габаритно-вагового контролю, а також відомостях системи АРМ аудиту щодо події №4082563 містяться зафіксовані фото події, які відповідають фотокарткам, які розміщені на вебсайті, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення. Також, переднє фото транспортного засобу відображене і у оскаржуваній постанові.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Положеннями статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначено, що будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ч. 4 ст .6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі по тексту - Положення).
Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що 10 серпня 2022 року було винесено постанову серії АА №00000548 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови серії АА №00000548 вбачається, що 11 червня 2022 року о 19 год. 14 хв., за адресою М-04, км 186+337 Дніпропетровська обл., що відповідальна особа ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11.3% (4.524 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 1321 КУпАП (а.с. 19, 36, 103, 166).
Відповідно до п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п.3 Положення).
Згідно з п.п. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.
За приписами п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 2) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 15) здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; 29) у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Згідно п. 7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, спеціалізовані та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмірі плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У силу п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізником Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22,5 Правил дорожнього руху України, на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.
Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007р. № 879 (далі по тексту - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідальності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрами і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Указане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.
Так, ч. 2 ст. 1321 КУпАП визначена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - штраф в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Так, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 ст. 122-2, ч.ч. 2, 3 ст. 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративна відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 за №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Таким чином, вказаними положеннями ПДР визначено максимальні допустимі значення маси вантажу, який допускається до транспортування по автомобільним дорогам.
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку №1174). Посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли (п. 16 Порядку № 1174). Інформаційний файл - упорядкована сукупність відомостей про транспортний засіб, відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом (п. 2 Порядку № 1174). Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи (п. 12 Порядку № 1174).
Отже, наведені положення Порядку №1174 передбачають технічні можливості автоматичної системи фіксації вагових параметрів, алгоритм здійснення вимірювань та порядок дій посадових осіб Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі. Зокрема, посадові особи Укртрансбезпеки використовують інформацію з інформаційних баз щодо відомостей про транспортний засіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року №1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до якого підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди(найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174.
Відповідно до п.п. 16-17 указаного Порядку у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Як убачається з оскаржуваної постанови, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу «MAN 18.410», державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме: параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11.3% (4.524 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Отже, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова містить посилання на технічний засіб, спеціалізований напівпричіп, номер свідоцтва про його повірку та строк його дії, що призводить до можливості його точної ідентифікації.
Відповідно до п. 3 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021р. № 512, (далі по тексту - Інструкція № 512) під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особо може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 4 Інструкції № 512 під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з`ясовує: наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках, відеозаписі (за наявності) в інформаційному файлі; відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках, відеозаписі (за наявності) символам, розпізнаним системою; наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із системи; наявність у системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув із володіння особи, зазначеної у статті 14-3 КУпАП, внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу; наявність та повноту інформації про особу, зазначену у статті 14-3 КУпАП, зафіксованого транспортного засобу; наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; наявність і відповідність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.п. 5, 6 Інструкції № 512 зафіксовані в автоматичному режимі, на першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа:
1) за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знака зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки;
2) у разі потреби додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, відсутності достовірної та/або повної інформації щодо зафіксованого транспортного засобу, особи, яка притягається до відповідальності, постанову не виносить, а матеріали адміністративної справи невідкладно передає з використанням засобів системи на другий етап (рівень) іншій уповноваженій посадовій особі із зазначенням підстав передання для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу, іншої інформації стосовно транспортного засобу та особи, яка притягається до відповідальності, отриманої із системи, з подальшим прийняттям відповідного рішення;
3) невідкладно передає з використанням засобів системи в автоматизовному режимі таку інформацію до відповідної функціональної підсистеми єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - ФП ЄІС МВС). При цьому постанова не виноситься.
На другому етапі (рівні) уповноважена посадова особа опрацьовує не пізніше 2-х місяців з дня вчинення правопорушення, передані на розгляд з першого етапу (рівня) матеріали інформаційного файлу, аналізує їх та у разі потреби уточнює необхідні відомості для прийняття рішення у справі шляхом отримання інформації відповідно до законодавства та за результатами опрацювання:
1) у разі наявності у матеріалах інформаційного файлу відомостей про вчинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах інформаційного файлу даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених статтею 247 КУпАП, з використанням засобів системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з накладенням кваліфікованого електронного підпису;
2) за наявності хоча б однієї з обставин, визначених статтею 247 КУпАП, закриває провадження у справі без винесення постанови з унесенням відповідної інформації до системи та накладенням кваліфікованого електронного підпису;
3) у разі отримання відомостей про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами невідкладно передає в автоматизованому режимі таку інформацію до ФП ЄІС МВС з метою інформування відповідних органів (підрозділів) Національної поліції України для прийняття рішення згідно із законодавством. При цьому постанова не виноситься.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова в повній мірі відповідає вимогам Інструкції № 512.
За приписами ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001р. № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з п. 22.5 ПДР України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складається до 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16% щодо навантаження на осі.
Можлива максимальна дозволена похибка автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси транспортного засобу здійснюється за формулою: (Мфакт-Ммакс-10%*Мфакт)/Ммакс)*100, (Мфакт - фактична маса транспортного засобу, зафіксована в автоматичному режимі; Ммакс - максимально допустима п. 22. ПДР України, загальна маса транспортного засобу), а навантаження на строєні осі за формулою: (Мфакт-Ммакс-16%*Мфакт)/Ммакс)*100.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
З метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття законодавцем установлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують установлені параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі).
У контексті п. 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16.
Разом з тим, транспортний засіб «MAN18.410»,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,який належить на праві власності ОСОБА_1 здійснював рух з фактичною масою 49471 кг., при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, чим порушено вимоги чинного законодавства України, а саме: п. 22.5 ПДР України, що зафіксовано контролюючим органом.
Отже, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених п. 22.5 ПДР, доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язані із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу.
Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
При прийнятті рішення суд також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За такихобставин фактвчинення позивачемправопорушення,передбаченого ч ч. 2 ст. 1321 КУпАП, на думку суду, є доведеним.
Відповідно до статті 72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.75КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76КАС України закріплено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 10 листопада 2023 року.
Суддя: О.М. Сегеда
Судове рішення № 114842634, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси) було прийнято 07.11.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 947/7432/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: