Рішення № 114835759, 22.08.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16310/21

Провадження № 2/761/3106/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Дем`янчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 15 березня 2016 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Вердикт» листа, із якого вбачалось, що вказана компанія виступає повіреним ПАТ «Альфа-Банк» і наполягає на терміновому виконанні прострочених зобов`язань за договором №621060149 від 12.01.2014 року у сумі 4362 грн. 82 коп. У зв`язку з отриманням вказаного листа ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Альфа-Банк» для отримання роз`яснень з цього приводу. У жовтні 2017 року на вказане звернення банком була надана відповідь, що ОСОБА_1 ніби то 12 січня 2013 року з «Альфа-Банком» уклав договір №621060149, на його ім`я відкрито картковий рахунок та оформлено картку. Позивач наголошує, що вказаної картки він ніколи не отримував у ПАТ «Альфа-Банк» та кредиту на картковий рахунок також не отримував.

Зазначає, що у грудні 2019 року на підставі виконавчого напису нотаріуса Гамзатової А.А., приватний виконавець Клітченко О.А. у безспірному порядку стала стягувати на користь ТОВ «Вердикт Капітал» суму заборгованості у розмірі 36 492 грн. 72 коп.

29 березня 2021 року до приватного нотаріуса Гамзатової А.А. був направлений адвокатський запит з вимогою направити на ім?я Севрюкова О.1. виконавчий напис №7404 від 04 листопада 2019 року та документів, які стали підставою для вчинення вказаної нотаріальної дії. Однак станом на 29 квітня 2021 року відповіді від приватного нотаріуса не надійшло.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис нотаріуса Гамзатової А.А. винесений з грубим порушенням закону і повинен у судовому порядку бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

ОСОБА_1 стверджує, що він не укладав з ПАТ «Альфа-Банк» договору №621060149 від 12.01.2014 року. Окрім того, вказує, що виконавчий напис нотаріуса вчинений після спливу строку давності.

Керуючись ст. 19,27,133,174-177 ЦПК України, ст.ст.87,88 ЗУ «Про нотаріат», позивач просив визнати виконавчий напис №7404 від 04.11.2019, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1 362 грн 00 коп.

До позовної заяви позивачем було додано клопотання про витребування доказів в порядку ст.84 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2021 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 12.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; витребувано у Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової Аліни Анатоліївни належним чином засвідчену копію виконавчого напису № 7404 від 04.11.2019 з копіями документів, які стали підставою для його вчинення; зобов`язано Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатову Аліну Анатоліївну надіслати копії витребуваних судом документів до Шевченківського районного суду міста Києва.

Одночасно з позовною заявою представником позивача, подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 7404 від 04.11.2019 приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» суми заборгованості в розмірі 36492, 72 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити позивачу захистити його порушеного права.

Ухвалою суду від 12.05.2021 заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бондаренко В.В. про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення за виконавчим написом від 04.11.2019 № 7404 приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» суми заборгованості в розмірі 36492, 72 грн, у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

28.09.2021 на адресу суду надійшов відзив ТОВ "Вердикт Капітал" на позовну заяву. У вказаному відзиві відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Мотивував тим, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне.

Також 28.09.2021 на адресу суду надійшла заява ТОВ "Вердикт Капітал" про зменшення витрат на правничу допомогу, в якій відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки, на думку відповідача, заявлені витрати на правничу допомогу не визначені, чим не дотримано ст.ст. 133, 134 ЦПК України. Окрім того, вказує, що до позовної заяви не додано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, у тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату.

Витребувані ухвалою суду від 12.05.2021 документи на адресу суду не надходили.

Судом вжиті належні заходи задля забезпечення учасникам процесу можливості і часу своєчасно надати докази суду. Водночас, такі не надані з незалежних від суду причин.

Крім того, вирішуючи питання про можливість розгляду справи, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 177 ЦПК України, до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 121 ЦПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Отже, зважаючи на наявність у справі матеріалів, які засвідчують факт вчинення оспорюваного виконавчого напису, а також враховуючи тривалість провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам повною мірою реалізувати свої процесуальні права, відсутність інших клопотань та доповнень від учасників процесу, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для розгляду справи по суті.

Відтак, зважаючи на те, що сам факт вчинення оспорюваного виконавчого запису нотаріусу сторонами не оспорюється, суд не вбачає за доцільне повторно відкладати судовий розгляд, адже така процесуальна дія може призвести до недотримання розумних строків розгляду справи, що, у свою чергу, може порушити права учасників процесу на розгляд справи у розумні строки.

Також суд враховує те, що інших заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи від учасників процесу не надходило.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились. Представником позивача до суду подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про причину неявки у судове засідання суд не повідомляв.

Треті особи також про розгляд справи повідомлялись належним чином, в судове засідання не з`явились, пояснень щодо позову відповідно до ч. 3 ст. 278 ЦК України не надходило.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам повною мірою реалізувати свої процесуальні права, а також того, що треті особи неодноразово не з`являлися в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 04.11.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною було вчинено виконавчий напис № 7404 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованість, що виникла за Кредитним договором №621060149 від 12.01.2014 у розмірі 36 492,72 грн.

21.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання цього виконавчого напису.

За загальним правилом статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом законодавства є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Тож відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Верховним Судом неодноразово аналізувались положення підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій та вказував про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Наведена норма Порядку вчинення нотаріальних дій спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15 зазначила, що наведена норма Порядку вчинення нотаріальних дій спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом.

Аналогічні висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17, від 19 березня 2021 року у справі № 750/3781/20.

Натомість матеріали справи не містять доказів направлення на адресу позивача та отримання ним вимоги про усунення порушень кредитного договору рекомендованим поштовим відправленням, що позбавило ОСОБА_1 права подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або оспорити вимоги банку, що свідчить про порушення приватним нотаріусом підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення боржника щодо вимоги про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 344/13138/21).

Окрім того, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Суд бере до уваги, що позивач заперечує факт укладення кредитного договору та наявність будь-якої заборгованості перед відповідачем, натомість стороною відповідача не було надано суду в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, належних і допустимих доказів у обґрунтування того, що нотаріусу були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 05.07.2017 у справі №6-887цс17, з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість саме такого розміру як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.

Крім цього, Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак, їх задоволення, оскільки на момент вчинення нотаріальної дії у нотаріуса не було належних доказів безспірності заборгованості та у разі вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню. Окрім того, самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення боржника щодо вимоги про усунення порушення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд відповідно до п. 6 ч. 1 статті 264 ЦПК України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат у виді судового збору.

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню в порядку ст. 141 ЦПК України.

За умовами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню підтверджений документально судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп. - за подання позову до суду та 454 грн 00 коп - за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 141, 258, 259, 263, 268,352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7404 від 04.11.2019, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 36 492 грн 72 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 40888017, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,? РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908 грн 00 коп. - за подання позову до суду та 454 грн 00 коп - за подання заяви про забезпечення позову, що разом становить 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.В. Сіромашенко