Ухвала суду № 114834626, 07.11.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07 листопада 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1328/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Черкаської міської ради

про визнання рішення незаконним, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2023 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради.

Змістом позову є немайнові вимоги:

- визнати неправомірним та скасування рішення Черкаської міської ради від 03.11.2011 №3-292 Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 під розміщення магазину по АДРЕСА_1 , біля перехрестя зі спуском Ю.Хмельницького;

- спонукати Черкаську міську раду укласти з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 довгостроковий договір оренди земельної ділянки кадастровий №71101369400-01-008-0135 площею 125 кв./м. по АДРЕСА_1 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького строком на 49 років відповідно проекту землеустрою та технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (висновок Державної експертизи від 20.12.2006 №54010) та здійснити дії направлені на державну реєстрацію права оренди земельної ділянки протягом місяця з дня набрання рішення суду законної сили.

У позові позивач просив стягнути з відповідачів на його користь судовий витрати у розмірі 5432,00 грн, зокрема за подання позовної заяви 5368,00 грн та за надсилання матеріалів позовної заяви відповідачу 63,00 грн.

04.10.2023 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду і відкрити провадження у справі №925/1328/23. Справу №925/1328/23 вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 10 год. 00 хв. 07.11.2023.

23.10.2023 відповідач подав до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи клопотання, ствердив, що спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

07.11.2023 у підготовчому засіданні взяли участь Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та представник відповідача Чехівський Я.О.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у підготовчому засіданні заперечив проти задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у справі.

Представник відповідача Чехівський Я.О. у підготовчому засіданні просив клопотання відповідача задовольнити, провадження у справі закрити.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Предметом спору є немайнова вимога про визнання неправомірним рішення органу місцевого самоврядування про відмову позивачу у затвердженні проекту відведення земельної ділянки та вимога спонукати укласти договір оренди земельної ділянки.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Суть спірних правовідносин полягає в оспорюванні правомірності рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, речового права або спору щодо такого права позивача чи інших осіб на цю земельну ділянку ще не виникло.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено протиправними діями/рішеннями суб`єктів владних повноважень під час вирішення питань, які за законом належать до їх виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Спір є приватно правовим і підлягає розгляду в загальних чи господарських судах, якщо реалізовано рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, коли сторони уклали договір оренди.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки, а також відносин, пов`язані із цивільним обігом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності та майновій самостійності сторін.

Якщо між суб`єктом владних повноважень та особою, що набула прав на землю, виникли взаємні майнові права та обов`язки, то правовідносини є цивільними (господарськими), а не адміністративними.

Водночас, під час реалізації рішення про надання дозволу на розробку чи рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки між суб`єктом владних повноважень і фізичною чи юридичною особою виникають адміністративні відносини, що пов`язані з виконанням органом місцевого самоврядування або органом державної влади управлінських функцій.

Укладення договору оренди земельної ділянки є реалізацією рішення про надання земельної ділянки в оренду. Після набуття особою права оренди дію цього рішення буде вичерпано. З цього моменту адміністративні правовідносини між суб`єктом владних повноважень та фізичною чи юридичною особою припиняються та виникають цивільні відносини між орендодавцем та орендарем.

У постанові від 29.01.2019 у справі № 910/20323/17 Велика Палата Верховного Суду, встановивши, що фактично речове право на земельну ділянку не виникло через нереалізацію оспорюваного розпорядження, а спору про право на земельну ділянку між позивачем і особою, щодо якої прийнято рішення, немає, дійшла висновку, що спір є публічно правовим.

У постанові від 06.02.2019 у справі № 346/2888/16-а та у постанові від 22.01.2019 у справі №371/957/16-а Велика Палата Верховного Суду, визначивши, що суть спірних правовідносин полягає в оспорюванні правомірності рішень, зокрема про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, речового права або спору щодо такого права позивача чи інших осіб на цю земельну ділянку немає, зробила висновок, що виникнення спірних правовідносин зумовлено протиправними діями/рішеннями суб`єктів владних повноважень під час вирішення питань, які за законом належать до їх виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом.

Отже, спір про оскарження рішення органу місцевого самоврядування або органу державної влади має вирішувати адміністративний суд, якщо оскаржуване рішення ще не реалізовано (не вичерпало свою дію), а речове право особи на земельну ділянку на підставі цього рішення ще не виникло.

Оцінку рішенню органу місцевого самоврядування про відмову у затвердженні проекту відведення земельної ділянки та висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах також сформовано у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.06.2023 у справі 160/6214/21.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п. 36- 39).

Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.

В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Оскільки підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу визнані судом протиправними, а також те, що проект землеустрою погоджено у встановленому порядку, належним способом захисту позивача є звернення до відповідача з адміністративним позовом з вимогою зобов`язати прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у користування.

Після прийняття такого рішення у позивача виникнуть легітимні очікування на укладення договору оренди земельної ділянки. Відмова або зволікання на укладення договору оренди землі можуть бути оскаржені до суду.

Суд дійшов висновку, що між сторонам виник публічно-правовий спір, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Причиною виникнення спору є відмова суб`єкта владних повноважень у затвердженні проекту відведення земельної ділянки для надання її у користування позивачу. Речового права на земельну ділянку у позивача не виникло. До прийняття відповідачем рішення про надання земельної ділянку у користування позивачу між сторонам не виникли приватно правові майнові відносини засновані на юридичні рівності на майновій самостійності.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до частини 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Клопотання про повернення судового збору позивач не подав.

Оскільки позивач не подав клопотання про повернення судового збору суд не вирішує питання щодо повернення судового збору в цій ухвалі.

Керуючись статтями 231, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі №925/1328/23 закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її оголошення.

Суддя А.І. Гладун