Рішення № 114829567, 10.11.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2023 рокусправа № 380/19659/23Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська виробнича компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша українська виробнича компанія» (місцезнаходження: вул. Львівська, 111, м. Великі Мости, Червоноградський район, Львівська область, 80074; код ЄДРПОУ 44811461) звернулося з позовною заявою до Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/800038/2 від 11 квітня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає таке рішення необґрунтованими та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому документах розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Жодних конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви відповідачем не наведено. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Однак, відповідач безпідставно їх не врахував у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. У зв`язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 24.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією №23UA209160004108U9 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця)), термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Так, поставка вважається виконаною у випадку, якщо обумовлене місце передачі товару знаходиться у продавця - коли товар завантажений на визначений покупцем засіб перевезення. У всіх інших випадах, (в даному випадку, оскільки місце знаходження Продавця м.Люблін), - коли товар готовий до відгрузки перевізнику на засобах перевезення продавця, тобто рахунок від виконавця договору про транспортні послуги повинен містити відомості про такі складові митної вартості як навантаження. Проте в наданому рахунку про перевезення витрати на завантаження товару на транспортний засіб відсутні і можливо не включені до митної вартості оцінюваного товару.

Договір про перевезення від 03.04.2023 №010030423RVV, пункт 2.5. передбачає наявність на кожне перевезення Замовлення (заявки), яка є невід`ємною частиною договору, та на яку посилається рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг. Заявка до митного оформлення не надана. У графі 5 автотранспортної накладної CMR від 06.04.2023 № б/н відсутні відомості про документи на партію товарів. В рахунку-фактурі (інвойсі) №23К00113 від 06.04.2023 відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору та рахунку-проформи. Виявлено розбіжності щодо умов і термінів оплати за товар. Прайс-лист містить відомості про асортимент товару, де ціни залежать від якісних характеристик (колір, щільність), однак товар заявлений до митного оформлення відсутній у даному прайс-листі.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності.

Таким чином, у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що спірне рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

04.10.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримав свої позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.11.2023 відмолено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Між ТзОВ «Перша українська виробнича компанія» (далі - ТзОВ «ПУВК», позивач) та JARMAG Sp. z o. o. (Польща) укладено зовнішньоекономічний Контракт № JM К016/2022 від 15 листопада 2022 року. Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту Позивач є Покупцем, JARMAG Sp. z o. o. (Польща) є Продавцем.

Відповідно до п. 1.1 Зовнішньоекономічного контракту Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити сировину у кількості та вартості, вказаних у рахунку-фактурі/інвойсі, який додається до кожної партії товару і є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п. 1.2 Зовнішньоекономічного Контракту умови поставки по даному Контракту FCA/DAP/CPT та вказуються в рахунку-фактурі/інвойсі на кожну окрему партію поставки (у відповідності Інкотермс 2010).

Позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення було подано до Львівської митниці митну декларацію №23UA209160004108U9 від 11.04.2023 на товар, що поставлявся згідно вказаного зовнішньоекономічного контракту, - волокна штапельні, синтетичні, не піддані кардо чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом, з поліефіру, використовується для власних виробничих потреб, як сировина для виробництва нетканих матеріалів:

- поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 7ДЕН/64мм вторинне, кількість - 16923,00 кг (63 рулони);

- поліефірне штапельне силіконізоване HCS 15ДЕН/64мм вторинне зеленого кольору, кількість - 5095,00 кг (19 рулонів).

Загальна кількість - 22018,00 (82 рулони). Країна виробництва - Таїланд (TH). Країна походження - Таїланд (TH).

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209160004108U9 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: сертифікат якості від 23.12.2022 р.; сертифікат якості від 26.12.2022 р.; пакувальний лист від 06.04.2023 р.; рахунок - проформа № К/11300/22/515 від 31.03.2023 р.; рахунок - фактура № 23К000113 від 06.04.2023 р.; автотранспортна накладна від 06.04.2023 р.; сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0101604 від 11.04.2023 р.; прайс-лист від 23.03.2023 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару від 06.04.2023 р.; рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 082 від 06.04.2023 р.; довідка про транспортні витрати № 06042308РВВ від 06.04.2023 р.; зовнішньоекономічний контракт № JM К016/2022 від 15.11.2022 року; додаткова угода № 1 від 21.02.2023 р. до зовнішньоекономічного контракту № JM К016/2022 від 15.11.2022 року; договір про перевезення № 010030423RVV від 03.04.2023 р.; експортна митна декларацію країни відправлення № 23PL301010E0459236 від 07.04.2023 р.

За результатами опрацювання поданої декларації та документів Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/800038/2 від 11.04.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2023/000094.

У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800038/2 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним.

Подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 59 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. До митного оформлення заявлено товар - поліефірне штапельне волокно вторинне на умовах поставки FCA PL Gdansk, відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін FCA (Free Carier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за № 984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та мови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). FCA - Франко-перевізник, товар доставляється перевізнику замовника, поставка вважається виконаною: - у випадку, якщо обумовлене місце передачі товару знаходиться у продавця (не вданому випадку, оскільки місце знаходження Продавця м.Люблін), - коли товар завантажений на визначений покупцем засіб перевезення. У всіх інших випадах, - коли товар готовий до відгрузки перевізнику на засобах перевезення продавця. Рахунок від виконавця договору про транспортні послуги не містить відомості про такі складові митної вартості як навантаження та страхування товару до місця ввезення на митну територію України. Отже в даному випадку витрати на завантаження товару на транспортний засіб можливо не включені до митної вартості оцінюваного товару.

Договір про перевезення від 03.04.2023 №010030423RVV, пункт 2.5 передбачає наявність на кожне перевезення Замовлення (заявки), яка є невід`ємною частиною договору, та на яку посилається рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг, до митного оформлення не надано.

У графі 5 автотранспортної накладної CMR від 06.04.2023р. № б/н відсутні відомості про документи на партію товарів. В рахунку-фактурі (інвойсі) відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору та рахунку-проформи.

Виявлено розбіжності щодо умов оплати товару, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 15.11.2022 № JM K016/2022 пункт 3.1. - 100% передоплата на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Контракті. Доповненням до договору від 21.02.2023 №1 обумовлено порядок оплати за товар: 30% передоплата, залишок 30 днів після відвантаження товару (без внесення змін у відповідний пункт контракту 3.1., хоча пункт 7.1. про право власності на товар посилається саме на цей пункт), а в рахунку-фактурі (інвойсі) зазначено - 7 днів після дати інвойсу.

Прайс-лист містить відомості про асортимент товару де ціни залежать від якісних характеристик (колір, щільність), однак товар заявлений до митного оформлення «Polyester staple fiber HCS regenerated 7DEN/64mm/поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 7ДЕН/64мм вторинне» відсутній у даному прайс-листі.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; рахунок-проформу; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: проформу-інвойс, імпортну декларацію відправника (відомості щодо вартості не підтверджено), прайс-лист відправника (не виробника), цінову пропозицію відправника, копію митної декларації країни відправлення, посередницький інвойс від виробника у якому опис товару не відповідає оцінюваному (відсутній термін регенероване (вторинне)), заявку до договору на перевезення (не зазначено маршрут перевезення і сума 82000 грн. не відповідає сумі в рахунку на перевезення - 36900 грн), відповідь на вимогу про не можливість надання інших документів.

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., та відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 20.01.2023 №UA209160/2023/000704 рівень митної вартості такого подібного товару становить 1,5711 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії не проводилось.

З метою випущення товару у вільний обіг 11.04.2023 позивач подав митну декларацію № 23UA209160004123U2, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням про коригування митної вартості не погоджується, вважає його протиправними та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України) від 13.03.2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 року та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Так, як вже зазначалося вище та слідує з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2023/000094, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації від 11.04.2023 № 23UA209160004108U9 позивачем надано: сертифікат якості від 23.12.2022 р.; сертифікат якості від 26.12.2022 р.; пакувальний лист від 06.04.2023 р.; рахунок - проформа №К/11300/22/515 від 31.03.2023 р.; рахунок - фактура №23К000113 від 06.04.2023 р.; автотранспортна накладна від 06.04.2023 р.; сертифікат про походження товару №PL/MF/AT 0101604 від 11.04.2023 р.; прайс - лист від 23.03.2023 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару від 06.04.2023 р.; рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 082 від 06.04.2023 р.; довідка про транспортні витрати № 06042308РВВ від 06.04.2023 р.; зовнішньоекономічний контракт № JM К016/2022 від 15.11.2022 року; додаткова угода № 1 від 21.02.2023 до зовнішньоекономічного контракту № JM К016/2022 від 15.11.2022 року; договір про перевезення № 010030423RVV від 03.04.2023 р.; експортна митна декларацію країни відправлення № 23PL301010E0459236 від 07.04.2023 р.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Втім, як встановлено з оскаржуваного рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Відтак, відповідач виставив декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У контексті зазначеного варто зауважити, що ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачених положенням ч. 3 ст. 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17.

Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Як видно з матеріалів справи, відповідач витребував, визначені у ст.53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Як слідує зі спірного рішення про коригування митної вартості товару, відповідач, в обґрунтування розбіжностей, у долучених позивачем до митної декларації №23UA209230004833U6 від 17.01.2023 документах, зазначає, наступне.

Рахунок від виконавця договору про транспортні послуги не містить відомості про такі складові митної вартості як навантаження та страхування товару до місця ввезення на митну територію України. Отже в даному випадку витрати на завантаження товару на транспортний засіб можливо не включені до митної вартості оцінюваного товару.

Договір про перевезення від 03.04.2023 №010030423RVV, пункт 2.5 передбачає наявність на кожне перевезення Замовлення (заявки), яка є невід`ємною частиною договору, та на яку посилається рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг, до митного оформлення не надано.

У графі 5 автотранспортної накладної CMR від 06.04.2023р. № б/н відсутні відомості про документи на партію товарів. В рахунку-фактурі (інвойсі) відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору та рахунку-проформи.

Виявлено розбіжності щодо умов оплати товару, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 15.11.2022 № JM K016/2022 пункт 3.1. - 100% передоплата на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Контракті. Доповненням до договору від 21.02.2023 №1 обумовлено порядок оплати за товар: 30% передоплата, залишок 30 днів після відвантаження товару (без внесення змін у відповідний пункт контракту 3.1., хоча пункт 7.1. про право власності на товар посилається саме на цей пункт), а в рахунку-фактурі (інвойсі) зазначено - 7 днів після дати інвойсу.

Прайс-лист містить відомості про асортимент товару де ціни залежать від якісних характеристик (колір, щільність), однак товар заявлений до митного оформлення «Polyester staple fiber HCS regenerated 7DEN/64mm/поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 7ДЕН/64мм вторинне» відсутній у даному прайс-листі.

Щодо вказаних зауважень відповідача, суд зазначає таке.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту № JM К016/2022 від 15.11.2022, для організації перевезення вантажу позивач уклав договір з ФОП ОСОБА_1 №010030423RVV від 03.04.2023 про перевезення вантажів у міжнародному сполученні та по території України. Відповідно до умов Договору перевезення, позивач є Замовником, а ФОП ОСОБА_1 - Перевізником.

Згідно з п. 1 Договору перевезення предметом даного договору є відносини сторін, що виникають в процесі надання транспортно - експедиційних послуг, які полягають у плануванні, організації, здійсненні та забезпеченні перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Замовника автомобільним транспортом по території України, та/або на території іноземних держав.

ФОП ОСОБА_1 виставив позивачу рахунок на оплату №082 на суму 36900,00 грн., що включав: транспортні послуги за межами України: м. Гданськ - м/п Рава Руська, т. з. RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , сума послуги 33000,00 грн; транспортні послуги в межах України: м/п Рава Руська - м. Великі Мости, т.з. RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , сума послуги 3900,00 грн.

Також, ФОП ОСОБА_1 надав позивачу Довідку № 06042308РВВ про транспортні витрати, в якій розподілені витрати на транспортно - експедиторські послуги до місця ввезення на митну територію України, які позивачем було включено до митної вартості, зокрема від м. Гданськ (Польща) до кордону м/п Рава Руська 33000,00 грн.; від м/п Рава Руська до м. Великі Мости (Україна) 3900,00 грн. Загальна сума - 36900,00 грн. Завантаження здійснено за рахунок продавця. Страхування вантажу не проводилося.

Така довідка була надана позивачем до митного оформлення.

Суд, зазначає Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів (постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року справа № 803/916/17, від 31 травня 2019 року, справа № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року справа №400/2922/18).

Щодо заявки до Договору перевезення, суд зазначає, що відповідно до п. 2.5. Договору перевезення на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що підписується уповноваженою особою Перевізника і Замовника, у тому числі за допомогою факсимільного зв`язку або за допомогою електронної пошти.

На виконання умов Договору перевезення та з метою організації перевезення придбаного товару, 04.04.2023 позивач та Перевізник погодили Заявку № 032/RVV/040423 до Договору перевезення. Відповідно до даної заявки, маршрут перевезення: м. Гданськ (Польща) - м. Великі Мости (Львівська обл.) - м. Дніпро. Вартість перевезення складає 82000,00 грн. До цієї вартості входить: вартість перевезення оцінюваного товару з м. Гданськ (Польща) до м. Великі Мости (Львівська обл.) у розмірі 36900,00; вартість перевезення оцінюваного товару з м. Великі Мости (Львівська обл.) до м. Дніпро у розмірі 45100,00 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Таким чином транспортні витрати позивача до місця ввезення товару на митну територію України підтвердженні належними документами, які були подані до митного оформлення.

Щодо заповнення графи 5 автотранспортної накладної CMR від 06.04.2023 № б/н перевезення вантажів, суд зазначає, що вантажна накладна містить такі дані: дата і місце складання вантажної накладної; ім`я та адреса відправника; ім`я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім`я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Суд зазначає, що у наданій позивачем автотранспортній накладній наявні усі необхідні відомості, передбачені Конвенцією про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів та така є документом, що підтверджує перевезення товару автотранспортним засобом RENAULT д.н.з. НОМЕР_3 .

Щодо оплати позивачем задекларованого товару.

Відповідно до п. 3.1 Зовнішньоекономічного контракту оплата за товар здійснюється таким чином: 100% переоплата на рахунок Продавця на підставі проформи інвойс.

21.02.2023 між Позивачем та JARMAG Sp. z o. o. (Польща) було укладено Додаткову угоду № 1 до Зовнішньоекономічного контракту № JM К016/2022 від 15.11.2022, якою погоджено нові умови оплати, а саме 30% передоплата на рахунок Продавця, вказаний у Зовнішньоекономічному контракті, згідно проформи-інвойсу. Відповідно, 06.02.2023 сторони погодили проформу-інвойс № К/11300/22/515 на суму 25050,00 дол. США. Умови поставки FCA.

Позивач сплатив постачальнику 30% від суми за даним проформою-інвойсом, що складає 7515,00 дол. США та підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT.

У подальшому поставка товару по проформі-інвойсу № К/11300/22/515 була погоджена сторонами та здійснена через Комерційний інвойс №23К00113 від 06.04.2023 на суму 26268,75 дол. США.

Відповідні документи були надані відповідачу для здійснення митного оформлення товару.

04.05.2023, після завершення митного оформлення, позивач сплатив постачальнику товару 18753,75 дол. США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT, у якому є посилання на даний комерційний інвойс.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Оскільки, на дату митного оформлення комерційний інвойс №К/11300/22/515 від 06.04.2023 не був повністю оплачений, то відповідно у позивача не було обов`язку надати платіжний документ, що підтверджує оплату такого.

Також суд зазначає, що зауваження відповідача про те, що в рахунку - інвойсі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Суд, також критично оцінює зауваження митного органу про те що у наданому до митного оформлення прайс-листі відсутні товар, який ввозився позивачем, оскільки такий товар наявний у прайс-листі та додано слово «white».

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що перелічені зауваження митного органу до документів, що підтверджують митну вартість ввезеного позивачем товару є необґрунтованими та не впливають на заявлену декларантом митну вартість за ціною договору (контракту).

Таким чином, позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, яка співпадає з інвойсом та експортною декларацією країни відправлення.

Водночас, митниця не довела наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем, ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Слід також зауважити, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); т) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування товару, однак відповідачем у спірному рішенні застосовано другорядний метод, зокрема 2б.

Так, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України. За правилами ч.ч. 3, 8 згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також як випливає з Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, від 17.11.2022 у справі №807/221/18, від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247.

Водночас, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а, а застосування методу 2б, та визначення митної вартості імпортованого товару, обґрунтовано митницею виключно зазначенням номеру та дати іншої митної декларації.

Таким чином, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації на яку посилається.

Суд також враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Необхідно також звернути увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду, викладеною в постановах від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності такого в частині застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних суд приходить висновку, що спірне рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800038/2 від 11.04.203 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір про надання правничої допомоги №259 від 06.07.2023, додаток №4 до договору №259 про надання правничої допомоги від 14.08.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 03.10.2023 на загальну суму 8000,00 грн., рахунок на оплату №356 від 03.10.2023 на суму 8000,00 грн., звіт про надану правничу допомогу від 03.10.2023, платіжну інструкцію №886 від 13.10.2023 на суму 8000,00 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1211409, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3073 від 18.05.2016.

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена в договорі та акті наданих послуг є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, тому наявні підстави для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Щодо сплаченого позивачем судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800038/2 від 11.04.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ ВП: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська виробнича компанія» (місцезнаходження: вул. Львівська, 111, м. Великі Мости, Червоноградський район, Львівська область, 80074; код ЄДРПОУ 44811461) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ ВП: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська виробнича компанія» (місцезнаходження: вул. Львівська, 111, м. Великі Мости, Червоноградський район, Львівська область, 80074; код ЄДРПОУ 44811461) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна