Рішення № 114829565, 08.11.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2023 рокусправа № 380/15458/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134650021745 від 29.12.2022 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до заяви від 23.12.2022, зарахувавши до страхового стажу періоди отримання допомоги з безробіття з 08.08.1991 по 07.02.1992 та з 08.08.1992 по 07.11.1992 з 02.09.1992 по 15.03.1994 в Артеміському міському центрі зайнятості та період роботи з 19.05.1998 по 06.02.2002 згідно договору найму від 18.05.1998 у ПП ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.12.2022 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з відповідними документами. Проте рішенням від 29.12.2022 №134650021745 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, мотивуючи це відсутністю у останньої необхідного страхового стажу. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась до суду.

Ухвалою від 10.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 05.10.2023 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років. За поданими документами, до страхового стажу позивача не зараховано періоди отримання допомоги з безробіття з 08.08.1991 по 07.02.1992 та з 08.08.1992 по 07.11.1992 згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки відсутні накази про призначення та припинення виплати допомоги; період роботи згідно з договором 19.05.1998 по 06.02.2002 згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки відсутній договір та підстава звільнення. Окрім того, у трудовій книжці позивача відсутні відомості про отримання нею допомоги по безробіттю у період з 02.09.1992 по 15.03.1994 в Артемівському міському центрі зайнятості, тому підстави для врахування цього періоду до її страхового стажу відсутні. Отже, з огляду на викладені вище обставини та враховуючи відсутність у позивача необхідного страхового стажу (29 років), підстави для призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, відсутні.

Також 05.10.2023 відповідач подав клопотання, у якому просив долучити до матеріалів справи копії документів з електронної пенсійної справи позивача, які були прийняті до уваги при прийнятті рішення №134650021745 від 29.12.2022 про відмову у призначенні пенсії.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 постійно проживала у АДРЕСА_2 та перемістилась з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) до м. Львова за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 09.02.2015 №13090000713.

Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 позивач має наступний трудовий стаж:

-11.09.1979 прийнята учнем продавця магазину №7 воєнторгу №452 Управління торгівлі Міністерства оборони СРСР;

-01.09.1981 звільнена відповідно до ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням у зв`язку з вступом на навчання;

-01.09.1981 зарахована студенткою 1-го курсу денного відділення товарознавчого факультету Донецького інституту радянської торгівлі;

-01.08.1985 відрахована з інституту у зв`язку із закінченням навчання;

-24.10.1986 прийнята на посаду товарознавця;

-12.01.1991 звільнена з посади у зв`язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП УРСР;

- з 08.08.1991 по 07.02.1992 отримувала допомогу з безробіття;

- з 08.08.1992 по 07.11.1992 отримувала допомогу з безробіття;

-09.11.1992 прийнята завідувачем до Малого приватного підприємства «Україна-Бахмут»;

-09.09.1993 звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України;

-10.09.1993 прийнята за контрактом до фірмового магазину завідуючою виробництвом до орендного підприємства «Артемівський завод шампанських вин»;

-16.11.1993 звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України;

-15.07.1997 прийнята на посаду комірника-продавця до Приватного підприємства «Катюша»;

-19.05.1998 прийнята за контрактом продавцем до магазину «Самоцвіт» приватного підприємця ОСОБА_2 ;

-06.02.2002 звільнена у зв`язку із завершенням строку дії трудового договору;

-07.02.2002 прийнята продавцем до приватного підприємця ОСОБА_2 згідно з трудовим договором №12 від 07.02.2022, зареєстрованого Артемівським міським центром зайнятості;

-01.04.2002 звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України;

-24.05.2002 призначено виплату допомоги з безробіття згідно з п. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

-18.05.2003 припинено виплату допомоги з безробіття;

-07.11.2003 прийнято продавцем до приватного підприємця ОСОБА_3 згідно з трудовим договором від 07.01.2003. Договір зареєстровано Артемівським міським центром зайнятості;

-31.12.2014 звільнена з роботи за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України;

-09.10.2017 призначено виплату допомоги з безробіття;

-10.07.2018 припинено виплату допомоги з безробіття.

23.12.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою №7203 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням від 29.12.2022 №134650021745 відмовлено позивачу у призначенні пенсії. У рішенні вказано, що необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років. Страховий стаж особи становить 27 років 0 місяців 23 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди отримання допомоги з безробіття з 08.08.1991 по 07.02.1992 та з 08.08.1992 по 07.11.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутні накази про призначення та припинення виплати допомоги; період роботи згідно договору з 19.05.1998 по 06.02.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутній договір та підстава звільнення. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно підтверджених документів 01.10.2025. Після повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.

Позивач звернулась із зверненням від 13.01.2023, у якому просила зарахувати вказаний стаж роботи і призначити пенсію за віком.

Листом від 31.01.2023 №2342-1208/П-52/8-1300/23 відповідач повідомив позивача, що обов`язковою умовою для призначення пенсії за віком за нормами Закону №1058 є наявність необхідного страхового стажу та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку. Провівши правову оцінку поданих документів, відповідачем не зараховано періоди отримання допомоги з безробіття з 08.08.1991 по 07.02.1992 та з 08.08.1992 по 07.11.1992 з 02.09.1992 по 15.03.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутні накази про призначення та припинення виплати допомоги; період роботи згідно договору з 19.05.1998 по 06.02.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутній договір та підстава звільнення.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюютьсяЗаконом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991(надалі по тексту -Закон №1788-XII) таЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003(надалі по тексту -Закон №1058-ІV).

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №1054-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно достатті 8 Закону № 1058-IVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період діїкарантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктами «а», «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі

Як уже встановлено судом, підставою не зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги з безробіття з 08.08.1991 по 07.02.1992 та з 08.08.1992 по 07.11.1992 стала відсутність наказів про призначення та припинення виплати допомоги.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі -Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п. 2.3.Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 2.4Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з п.4.1Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції).

Згідно пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Як видно із трудової книжки, позивач отримувала допомогу з безробіття з 08 серпня 1991 року по 07 лютого 1992 року та з 08 серпня 1992 року по 07 листопада 1992 року. Вказані записи №8 і №9 завірено підписом посадової особи та скріплені печаткою Артемівського міського центру зайнятості.

Відповідно дост.28 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-XII(далі - Закон №803-XII), який був чинний до 01.01.2013, право на допомогу по безробіттю мають громадяни, визнані у встановленому порядку безробітними, які не мають інших передбачених чинним законодавством доходів, що перевищують розмір мінімальної заробітної плати.

Допомога по безробіттю виплачується з одинадцятого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про працевлаштування, але не більш як 12 місяців протягом наступних трьох років, а для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на повну пенсію) - до 18 місяців. У перший рік допомога подається не більш як 6 місяців, другий - не більш як 3 місяці, третій рік - залишок, не використаний за попередні 2 роки (ч.2ст.28 Закону №803-XII).

Громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (понад один рік) перерви, допомога по безробіттю подається на умовах, передбачених пунктом 2 цієї статті, а для осіб, які шукають роботу вперше, тривалість виплати допомоги становить 6 місяців (ч.3ст.28 Закону №803-XII).

У період одержання допомоги безробітний зобов`язаний сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій, погоджених з державною службою зайнятості (ч.4ст.28 Закону №803-XII).

Статтею 29 Закону №803-XII, передбачено, що громадянам, які мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі:

а) не менш як 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - при втраті роботи напідприємстві, в установі та організації, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, мав оплачувану роботу не менш як 12 тижнів; максимальний розмір допомоги по безробіттю не може бути вищим від середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області;

б) не нижче 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - в усіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (понад один рік) перерви.

Частинами 3, 4ст.29 Закону №803-XIIпередбачено, що розмір допомоги по безробіттю підлягає індексації в установленому законодавством порядку.

У період одержання громадянином допомоги по безробіттю за ним зберігається безперервний трудовий стаж.

Пунктом 12 частини першоїст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III(далі - Закон №1533-III), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

Статтею 21 вказаного Законупередбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цьогоЗаконувід сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону1058, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1передбачено, що до 01.01.2010 період одержання допомоги по безробіттю підтверджується на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01.01.2010 довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач не отримував державну допомогу по безробіттю або періоди отримання державної допомоги по безробіттю не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно отримання державної допомоги по безробіттю зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Згідно з частиною 3статті 44 Закону № 1058-ІVоргани Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У разі наявності сумнівів або необхідності уточнити певні відомості, пенсійний орган мав можливість скористатися правами, передбаченими ч. 3ст. 44 Закону № 1058-IV, та звернутися до центру зайнятості з відповідним запитом.

При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду.

Відтак відповідач не довів правомірності своїх дій щодо незарахування періодів отримання позивачем допомоги по безробіттю з 08 серпня 1991 року по 07 лютого 1992 року та з 08 серпня 1992 року по 07 листопада 1992 року, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зарахування стажу з 02.09.1992 по 15.03.1994 як періоду отримання допомоги по безробіттю, вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки частина вказаного періоду дублюється із періодом отримання допомоги по безробіттю, а щодо іншої у трудовій книжці відсутні дані про отримання такої допомоги у вказаний період. Крім того, суд розцінює зазначення вказаного періоду у листі ГУ ПФУ у Львівській області та у позовних вимогах як технічну помилку, яка не впливає на висновки суду.

Щодо зарахування періоду роботи з 19.05.1998 по 06.02.2002 суд зазначає наступне.

На час заповнення трудової книжки щодо вказаного періоду роботи діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі -Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4Інструкції №58усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1Інструкції №58у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Більше того, відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд звертає увагу, що в записі про прийняття позивача на роботу 19.05.1998 зазначено, що підставою є договір про найм від 18 травня 1998 року. Підставою звільнення зазначено закінчення строку дії договору. Записи №16 і №17 посвідчені підписом і печаткою роботодавця. Відтак у суду відсутні підстави вважати, що недоліки, на які вказує відповідач, викликають сумніви у здійсненні позивачем трудової діяльності у вказаний період.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав.

Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про отримання допомоги по безробіттю та здійснення трудової діяльності на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Відтак спірні періоди отримання допомоги по безробіттю з 08.08.1991 по 07.02.1992 та з 08.08.1992 по 07.11.1992 та період роботи у ПП ОСОБА_2 з 19.05.1998 по 06.02.2002 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Таким чином, з врахуванням встановленого рішенням відповідача від 29.12.2022 №134650021745 страхового стажу ОСОБА_1 27 років 0 місяців 23 дні та спірних періодів, страховий стаж позивача становить більше 29 років.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Позивачу станом на день звернення із заявою про призначення пенсії (23.12.2022) виповнилось 60 років, що підтверджується копією паспорта та не заперечується сторонами.

Відтак страховий стаж ОСОБА_1 встановлений рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.12.2022 №134650021745 27 років 0 місяців 23 дні та з урахуванням спірних періодів, становить більше 29 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 2ст. 6 КАС Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі«Серявін та інші проти України»від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі«Руїс Торіха проти Іспанії»(Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням обставин справи суд приходить до висновку що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, зарахувавши до страхового стажу періоди отримання допомоги з безробіття з 08.08.1991 по 07.02.1992 та з 08.08.1992 по 07.11.1992 в Артеміському міському центрі зайнятості та період роботи з 19.05.1998 по 06.02.2002 згідно договору найму від 18.05.1998 у ПП ОСОБА_2 з 23.12.2022 дати первинного звернення за призначенням пенсії.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

На підставі ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -

у х в а л и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134650021745 від 29.12.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до Закону України від09.07.2003№1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.12.2022, зарахувавши до страхового стажу періоди отримання допомоги з безробіття з 08.08.1991 по 07.02.1992 та з 08.08.1992 по 07.11.1992 в Артеміському міському центрі зайнятості та період роботи з 19.05.1998 по 06.02.2002 згідно з договором найму від 18.05.1998 у Приватного підприємця ОСОБА_2 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073 (тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна