Постанова № 11482110, 16.09.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                            № 2а-3909/10/2370 16.09.2010 р.                                                                       м. Черкаси 09 год. 30 хв.                                                                                 

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ільченко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області (далі по тексту –УПФУ в м.Сміла), в якому ставить питання про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості зі сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та штрафних санкцій в сумі 3454,45грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що фізична особа –суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 як страхувальник зобов’язаний сплачувати в установлені законом строки та в повному обсязі страхові внески, самостійно визначені в поданих до територіального органу Пенсійного фонду України розрахунках. Разом з тим, всупереч цьому відповідач належні суми внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не сплачував. Згідно розрахунку наданому до позовної заяви, загальна сума боргу відповідача становить 3454,45грн. у т.ч. страхові внески становлять 3140,41грн., штрафні санкції –314,04грн.

Отже, оскільки відповідачем не сплачена сума страхових внесків у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р., позивач просив стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Сторони були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з’явились. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника УПФУ в м.Сміла. Відповідач до суду не з’явився, про причини повторного неприбуття суд не повідомив, письмових пояснень суду не надав.

Частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи, без здійснення фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. №400/97-ВР (надалі за текстом – Закон №400/97), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Приписами частини 1 статті 1 Закону №400/97 визначено, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом №400/97, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі за текстом – Закон №1058).

Статтями 1, 2 Закону №1058 встановлено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальниками, що згідно статті 17 Закону №1058 зобов’язані, окрім іншого нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а також у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду є:

- роботодавці, зокрема підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру;

- застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 Закону №1058-IV, як то фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності та особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 Закону №1058, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду зазначені вище страхувальники набувають з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду зокрема на підставі відповідної заяви або відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Судом встановлено, що відповідач –фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Смілянської міської ради 30.06.2000р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.8).

З огляду на викладені вище норми Закону №1058 позивач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 17 Закону №1058 страхувальник, зокрема, зобов'язаний: подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно узгодженого розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідачем нараховано за 2009 рік страхові внески в сумі 3140,41грн. строки сплати яких настали відповідно 20 числа наступного за вказаним в розрахунку місяці.

На підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків управлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення №122 від 15.04.2010р. про застосування фінансових санкцій у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 314,04грн. Рішення №122 отримано особисто ОСОБА_1 15.04.2010р. (а.с.12).

У відповідності з приписами ч.3 ст. 106 Закону №1058 позивачем було надіслано страхувальнику, який має недоїмку, вимогу про її сплату (а.с.12).

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону №1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином сума боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати страхових внесків та штрафної санкції перед Пенсійним фондом становить 3454,45грн.

Частиною 3 статті 106 Закону №1058 встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку до підрозділу державної виконавчої служби а також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки (ст.23 Закону №1058).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 86, 94, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованість зі сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та штрафних санкцій –задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер –НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області (20700, Черкаська область, м.Сміла, вул. Леніна, 35, ідентифікаційний код - 21366449) заборгованість зі сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та штрафних санкцій в сумі 3454 (три тисячі чотириста п’ятдесят чотири) гривні 45 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                    Н.Ю. Гриньковська